Справа № 931/433/22

Провадження № 2/931/17/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфеенції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Кременецької міської ради про позбавлення особи батьківських прав,

в с т а н о в и в:

05 жовтня 2022 року представник позивача надіслав в суд позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Кременецької міської ради про позбавлення особи батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем розірвано шлюб 17 вересня 2020 року Кременецьким районним судом Тернопільської області. Від спільного шлюбу мають сина - ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу розірвання шлюбу відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, участі у вихованні дитини не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає синові доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною освіти. Син постійно знаходиться на утриманні позивача.

Актом обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 встановлено, що з грудня 2020 року з ОСОБА_1 проживає його неповнолітня дитина ОСОБА_5 , мама дитини - ОСОБА_4 разом з ними не проживає та не приймає участі у вихованні своєї дитини. Відповідно до довідки Закладу дошкільної освіти Попівецької сільської ради «Перші сходинки» мама контакту з ЗДО не підтримує, з вихователями не знайома і не спілкується. Згідно з довідкою Попівецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів мама не знайома з вчителем, контакту не підтримує та не цікавиться навчанням дитини. Окрім того, що відповідачка не цікавиться сином та не приймає участі в його житті, вона ще й своєю бездіяльністю створює перешкоди у вирішенні різних побутових питань, які стосуються ОСОБА_5 . Зокрема, відповідач не надавала згоди на зміну місця реєстрації проживання дитини. 18 липня 2022 року позивач звернувся у Кременецьку міську раду з проханням надати висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , оскільки вона не займається сином з грудня 2018 року, не цікавиться здоров`ям та вихованням дитини, на що позивачу відмовлено у наданні висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , оскільки даний висновок суперечить інтересам дитини. При цьому комісія з питань захисту прав дитини не обгрунтувала в чому полягає суперечність інтересів дитини, не навела мотивів, чим мати пояснювала свою поведінку, що протягом двох років не бачилася з сином та не займалася його вихованням.

Вважає, що вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідач не бажає змінювати свою поведінку та ставлення до неповнолітнього сина, самоусунулася від виховання, оскільки протягом двох років жодним чином не цікавиться дитиною. Лише одне заперечення проти позбавлення батьківських прав під час засідання комісії з питань захисту прав дітей не може свідчити про зміну поведінки матері щодо неповнолітнього сина. Тому, до ОСОБА_4 повинна бути що застосована найсуворіша міра - позбавлення батьківських прав.

Просить позбавити ОСОБА_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Почаїв Кременецького району Тернопільської області та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 20 жовтня 2022 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

01 грудня 2022 року від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому зазначає, що з 01 грудня 2014 року по вересень 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 17 вересня 2020 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу дитина лишилася проживати разом із батьком, оскільки мати періодично, протягом тривалого часу їздила на роботу в Республіку Польща. Зауважує, що відповідач неодноразово просила позивача надати дозвіл на виїзд дитини за кордон разом із нею, однак він відмовляв. Разом з тим, позивач почав перешкоджати відповідачу бачитися із сином та брати участь у його вихованні. Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_4 на початку вересня 2022 року звернулася в Службу у справах дітей Кременецької міської ради, де заявила про порушення ОСОБА_1 її прав на побачення та спілкування з дитиною, і лише після цього, при сприянні працівників вказаної служби та працівників поліції 21 вересня 2022 року змогла побачитися із сином. Весь час ОСОБА_4 намагається налагодити нормальний зв`язок із дитиною, приймати участь у її вихованні та матеріальному утриманні, забезпечувати усім необхідним для нормального розвитку та становлення, однак її права, як матері, є порушеними. В жовтні 2022 року ОСОБА_4 звернулася в Кременецький районний суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні матері з дитиною, яка проживає окремо від неї. Окрім цього, відповідач щомісячно сплачує аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , заборгованість відсутня. Також ОСОБА_4 постійно передає дитині подарунки, іграшки, одяг та взуття, солодощі, продукти харчування та інші речі. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів умисного ухилення відповідача від участі у вихованні дітей, а ті письмові документи, подані разом із позовною заявою не свідчать про наявність обставин, які давали б підстави для застосування до відповідачки крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви. (а.с.56-74).

Ухвалою судді від 22 грудня 2022 року підготовче судове засідання у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. (а.с. 147).

Представник третьої особи Служби у справах дітей Кременецької міської радиу судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.148). 02 листопада 2022 року від представника Служби у справах дітей Кременецької міської ради надійшла заява, в якій просить справу розглядати без їхньої участі, для об`єктивного розгляду справи просить взяти до уваги висновок від 23.08.2022 № 47.1/01-26 «Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 » та при прийнятті рішення покладається на думку суду (а.с. 36)

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача та представника третьої особи.

Позивач та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того зазначив, що відповідач вагітна та у зв`язку із погіршенням стану здоров`я перебуває на лікуванні, тому не має змоги приїхати в Україну.

Свідок ОСОБА_6 , який є батьком відповідачки, в судовому засіданні показав, що донька ОСОБА_4 офіційно працює у Польщі, в Україну часто не приїжджає, але спілкується з ним по телефону. Часто розповідає про сина, про його навчання та здоров`я. З телефонних розмов йому відомо, що батько чинить перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю. Однак, його донька передає для дитини подарунки через когось, а йому передає гроші для внесення на рахунок оплату аліментів на утримання сина.

Свідок ОСОБА_7 , яка є сусідкою та подругою відповідачки, в судовому засіданні показала, що ОСОБА_4 офіційно працює у Польщі, тому не має змоги часто приїжджати в Україну, зараз вагітна. Проте цікавиться дитиною, дзвонить і пише, передає йому передачі, одну вона особисто передавала хлопчику. ОСОБА_4 хоче спілкуватись з дитиною, але ОСОБА_1 чинить перешкоди. Останній раз спілкування відбулось у школі за участю поліції і соціальної служби. Також їй відомо, що сторонни хотіли укласти договір про здійснення кожним з них прав та обов`язків щодо дитини, однак так і не дійшли згоди.

Свідок ОСОБА_9 , яка є дружиною позивача, в судовому засіданні показала, що ОСОБА_4 не цікавилась сином до 2022 року. За два роки приїжджала 3-4 рази. Влаштуванням дитини в садок та школу займався позивач, а відповідач не тільки не брала у цьому участі, але і створювала перешкоди у вирішенні різних побутових питань. Останнім часом передає невеликі подарунки. Перешкод відповідачці у спілкуванні з сином не створює, він сам не хоче спілкуватись з матір`ю, виключає телефон. Пояснює це тим, що ОСОБА_4 рідко приїжджає і дитина відвикла від мами. У лютому 2022 року пропонувала вивезти ОСОБА_5 у Польщу, але після того як зрозуміла, що їй буде складно працювати і одночасно доглядати дитину, відмовилась від цього. Заборгованості по аліментах немає.

Свідок ОСОБА_11 , який є сусідом позивача, в судовому засіданні показав, що останніх три роки не бачив матері ОСОБА_5 , а хлопчика виховує тільки батько з ОСОБА_9 . Обурений вчинком матері щодо неналежного виховання свого сина.

Від допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , позивач та його представник, які заявляли клопотання, відмовились.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_3 , свідків, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, який розірвано 17 вересня 2020 року рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області (а.с. 8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03 грудня 2014 року (а.с. 5).

Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради від 08 червня 2021 року № 234 ОСОБА_1 надано дозвіл на зміну реєстрації його малолітнього сина ОСОБА_5 за місцем реєстрації батька, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої ОСОБА_1 16 червня 2022 року відділом «ЦНАП» Кременецької міської ради за № 108/08-28/5-1, до складу сім`ї/зареєстрованих/ за адресою: АДРЕСА_1 входять: заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цивільна дружина - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син цивільної дружини - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка цивільної дружини - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 6).

Актом обстеження умов проживання ОСОБА_5 від 21.09.2022 встановлено, що дитина проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має належні умови проживання, відносини у сім`ї хороші, на момент обстеження до ОСОБА_5 приїхала матір, батько перешкод не чинив. (а.с. 18)

Із довідки Локачинського відділу Державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вих. № 31 від 30.06.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 отримує аліменти з ОСОБА_4 , згідно судового наказу № 601/2495/20 від 13.01.2021, виданого Кременецьким районним судом Тернопільської області, на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 18.12.2020 року. Станом на 01.07.2022 року заборгованість відсутня (а.с. 7).

Згідно довідки закладу дошкільної освіти «Перші сходинки» с. Попівці Кременецької міської ради Тернопільської області, син ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відвідував заклад дошкільної освіти з січня 2021 року. Тато його постійно приводив і забирав, відвідував батьківські збори, займався вихованням і доглядом дитини. Мама контакту з ЗДО не підтримувала, з вихователями не знайома і не спілкувалася (а.с. 10).

Відповідно до довідки Попівецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Кременецької районної ради Тернопільської області від 22.06.2022 року № 03-11/30, син ОСОБА_1 - ОСОБА_5 навчається у 2 класі Попівецької гімназії, батько учня цікавиться навчанням дитини, відвідує батьківські збори, а також повністю займається навчанням, вихованням та доглядом сина. Зі слів вчителя ОСОБА_17 , мама ОСОБА_5 не знайома з вчителем, контакту не підтримує та цікавиться навчанням дитини (а.с. 11, 19).

Згідно акту про встановлення фактів від 26.06.2022 року, складеного депутатом Кременецької міської ради Мельничуком В.П., встановлено, що ОСОБА_1 проживає за місцем своєї реєстрації, разом з ним з грудня 2020 року проживає його неповнолітня дитина ОСОБА_5 . Мама дитини ОСОБА_4 разом з ними не проживає та не приймає участі у вихованні своєї дитини (а.с. 12).

18 липня 2022 року позивач звернувся до міського голови Кременецької міської ради Смаглюка А.М. із заявою по надання органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4

23 серпня 2022 року Служба у справах дітей Кременецької міської ради надала Висновок № 47.1/01-26 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36 на звороті - 37 на звороті)

24 серпня 2022 року рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кременецької міської ради № 13/05 вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , оскільки даний висновок суперечить інтересам дитини, а також рекомендовано ОСОБА_4 звернутися в Службу у справах дітей Кременецької міської ради з заявою про визначення способів участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо від неї (а.с. 14).

Згідно відповіді Локачинського ВДВС у Володимир-Волинському районі Волинської області №6607 від 26.09.2022 станом на 26.09.2022 заборгованість по сплаті аліментів відсутня (а.с.67)

В ході судових засідань представником відповідача до матеріалів справи було долучено квитанцію про сплату відповідачем аліментів від 11.10.2022, 22.12.2022 на суму 3000 грн та характеристику на працівника від 30 листопада 2022 року з перекладом на українську мову, згідно якої ОСОБА_4 працює в ТОВ «GLSCorporation» з місцезнаходженням юридичної особи в м. Жори, з 01.05.2022 року відповідно до договору доручення на посаді слюсар транспортних засобів та транспортного обладнання. ОСОБА_4 віддана своїй справі, пунктуальна, працьовита та відповідальна, дбає про якість монтованих нею елементів. Вона неконфліктна людина, легко налагоджує контакти, добре співпрацює в колективі. Є надзвичайно цінним працівником у компанії (а.с. 68, 95-96).

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час розгляду судами спору) визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з вимогами ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як роз`яснено у пунктах 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Враховуючи наведене, при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Судом в ході розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка залишилася проживати з батьком у новій сім`ї. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, а матір перебуває за кордоном у зв`язку із працевлаштуванням, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. Крім того, незважаючи на всі перешкоди з приводу виховання дитини, матір регулярно сплачує аліменти.

Про небайдуже ставлення до своїх материнських обов`язків свідчить і те, що 19 жовтня 2022 року ОСОБА_4 звернулася до Кременецького районного суду Тернопільської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні матері з дитиною, яка проживає окремо від неї. 03 листопада 2022 року ухвалою судді у вказаній цивільній справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 64-65, 66).

Суд вважає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків матері і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, враховуючи вище викладене, надаючи оцінку доказам у справі, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та інтересів дитини, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 247, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 150, 164, 166 СК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Кременецької міської ради про позбавлення особи батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Кременецької міської ради, адреса місцезнаходження: 47003, м. Кременець, вул. Словацького, 6, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 41239525.

Повний текст рішення складено - 28.02.2023 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко