справа № 753/6676/20

провадження № 2/753/294/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Король Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заявуОСОБА_1 про відвід головуючого судді по розгляду справи за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Середа Вікторія Георгіївна, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходяться вказана справа.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, якимзокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дана заява передана судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч.1 ст. 33 ЦПК України).

Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.1 ст. 34 ЦПК України).

В судовому засідання відповідачем ОСОБА_1 підтримано подану ним до суду заяву від 27.02.2023 року про відвід головуючого судді, не погоджуючись із процесуальними рішеннями судді.

Присутній в залі суду позивач та його представник заперечили щодо заявленого відводу, вважаючи, що правових підстав для відводу головуючого судді немає.

Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 40 ЦПК України)

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.2 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно, така заява про відвід судді підягає розгляду цим судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч.7 ст. 40 ЦПК України).

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (ч. 8 ч.7 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, джерелом якої є відповідні рішення, що будуть наведені далі, гарантоване статтею 6 § 1 право на справедливий судовий розгляд вимагає, аби будь - яка справа розглядалась встановленим законом «незалежним і безстороннім судом». Між поняттями незалежності і об`єктивної безсторонності існує тісний зв`язок. Тому питання їх дотримання Суд часто розглядає сукупно (Findlay проти Сполученого Королівства, § 73).

Стаття 6 § 1 вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім». Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб ( Kyprianou проти Кіпру [ВП], § 118; Micallef проти Мальти [ВП], § 93 ).

У рамках суб`єктивного підходу Суд завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне ( Kyprianou проти Кіпру [ВП], § 119; Hauschildt проти Данії, § 47).

Для того, щоб вирішити, чи у даній справі є правомірні підстави сумніватись в неупередженості судді, слід взяти до уваги думку скаржника, якій, проте, не можна надавати вирішальної ролі. Визначальною є потреба встановити, чи його оцінка може вважатись об`єктивно виправданою (Ferrantelli і Santangelo проти Італії, § 58; Padovani проти Італії, § 27).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5 - 15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року у справі № 5 - 15п12 ).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини судді зобовязані викликати довіру в учасників судового розгляду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК України).

Суд, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення, приходить до висновку про її необґрунтованість, жодна з наведених в законі підстав для відводу судді не знайшли свого підтвердження, відтак підстави, передбачені ст.36 ЦПК України, відсутні, а незгода відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

На підставі вищевикладеного п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України та, керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 38, 39, 40 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У заяві ОСОБА_1 про відвід головуючого судді по розгляду справи за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Середа Вікторія Георгіївна, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації, - відмовити, визнавшии її необґрунтованою.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СУДДЯ: