Справа № 727/11005/22

                                                       Провадження № 4-с/727/1/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді         Слободян Г.М.

секретар судового засідання Вахнован Д.В.

за участю сторін:

скаржника ОСОБА_1

представника особи дії якої оскаржуються – приватного виконавця Доготар М.В., адвоката Шешуряк В.Т.

представника заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанку» - Рокіщук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду 1 м. Чернівці справу за скаргою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар Миколи Вікторовича (адреса місцезнаходження: м.Чернівці, вул.Шевченка, буд.37), заінтересованої особи ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги.

Скаржник ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці зі скаргою до ОСОБА_2 на рішення, дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій просить, - прийняти дану скаргу та відкрити провадження; визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В неправомірними, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №70167665 від 26.10.2022 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь стягувача АТ КБ «Приватбанк» на підставі виконавчого листа № 2-1628 виданого 26.01.2011 року Шевченківського районним судом м. Чернівці; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70167665 від 26.10.2022 року, яка винесена приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар В.М. Скаржниця ОСОБА_1 посилається в обґрунтування заявлених вимог на те, що 11.11.2022р. нею було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження № 70167665 від 26.10.2022 року, винесену приватним виконавцем Доготар М.В. виконавчого округу Чернівецької області, на підставі виконавчого листа №2-1628 виданого 26.01.2011 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення заборгованості у розмірі 116760,55 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.03.2010 року становить 931666,76 грн. Вважає, що винесенням наведеної вище постанови, приватним виконавцем Доготар М.В. порушені її права та інтереси Аргументує заявлені вимоги і тим, що на момент винесення оскаржуємої постанови про відкриття ВП № 70167665 від 26.10.2022 року вже існували обставини, які забороняли приватному виконавцю Доготар М.В. проводити виконавчі дії, так як він працює менше трьох років, а отже Постанову ВП № 70167665 від 26.10.2022 р. про відкриття виконавчого провадження, яку виніс приватний виконавець Доготар М.В. без належних повноважень та ще й зазначенням про стягнення з боржника наступного тексту: «Стягнути заборгованість у розмірі 116760.55 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.03.2010 року становить 931666,76 грн. Стягнути витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн. та 1700 грн. витрат по сплаті судового збору» без зазначення рахунку, хоча в виконавчому листі в резолютивній частині рішення значиться: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ЗАТКБ «Приватбанк», в особі

директора Чернівецької філії «ПриватБанку» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 116760.55 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 15.03.2010 року становить 931666,76 грн. та сплачені витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120, грн. та 1700 грн. та, в повернення витрат по сплаті судового збору». Вказує, що оскаржуєма постанова про відкриття ВП № 70167665 від 26.10.2022 року винесена за виконавчим листом № 2-1628 виданим 26.01.2011 року, не значиться за якою заявою (яким числом подана) та чи подана вона належним Стягувачем. Просить суд, заявлені вимоги по скарзі задовольнити в повному обсязі.

Рух справи та позиція сторін:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02.12.2022 року відкрито провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 .

Представником заінтересованої особи - АТ КБ «ПриватБанк», адвокатом Рокіщук М.Ю подано відзив на скаргу ОСОБА_1 . Обставини відзиву мотивуються тим, що заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа 2-1628 26.01.2011 року Шевченківським районним судом м. Чернівці стягувачем подано на підставі та в порядку ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні. Стверджує, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження містить усі відомості передбачені, Інструкцією з організації примусового виконання рішень за № 512/5 від 02.04.2012 року, а саме ч.7 розділу першого. Вказує, що примусове виконання здійснюється в межах суми, зазначеної в заяві про відкриття виконавчого провадження та з урахуванням витрат та винагороди. Просить суд, відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Доготара М.В та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представником відповідача приватного державного виконавця Доготар М.В. адвокатом Шешуряк В.Т подано відзив на скаргу на дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування мотивів відзиву посилається на те, що 19.12.2022 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що зазначена скарга є не об`єктивною та не обґрунтованою, задоволення якої порушуватиме принцип законності та обов`язковості виконання судових рішень. Зазначає, що необ`єктивність та не обгрунтованість скарги полягає в тому, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб, підлягають примусовому виконанню відповідно до Зкону України «Про виконавче провадження», яким керується виконавець під час здійснення примусового виконання. Посилається на те, що Шевченківським районним судом міста Чернівці 26.01.2011р., виданий виконавчий лист №2-1628 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором загальній сумі 116760,55 дол. СІЛА, що згідно офіційного курсу НБУ станом н 15.03.2010 становить 931666,76 грн. та виплачені на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. та 1700,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Зазначає, що станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №70167665, між приватним виконавцем та ПАТ «Страхова компанія «Рідна» було укладено договір № ВПВ/024/22 від 10.03.2022р. про добровільне страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, з терміном дії - один рік.

Стверджує, що приватний виконавець вправі змінювати резолютивну частину рішення суду та звертає увагу, що при наявності інформації про часткове стягнення боргу, виконавець правомірно відкрив виконавче провадження по заяві стягувача на залишок заборгованості. Вважає, що твердження скаржниці ОСОБА_1 , про те що заява про відкриття виконавчого провадження від належного стягувана відсутня, не відповідає дійсності, мало місце правонаступництво банку, а тому, просить відмовити у задоволені заявлених вимог за скаргою ОСОБА_1

Шевченківським районним судом м. Чернівці отримано 12.01.2023 року від ОСОБА_1 відповідь на відзив відповідачів, в якій просить остання визнати дії приватного виконавця Доготар М.В. неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2022 року.

13.01.2023 року представником відповідача, приватного виконавця Доготар М.В., адвокатом Шешуряк В.Т. до Шевченківського районним судом м. Чернівці скеровано заперечення на відповідь на відзив, в якому просять відмовити в задоволенні скарги.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 в наданих поясненнях повністю підтримала доводи викладені як в скарзі, так і в письмових поясненнях наданих суду, просила скарги задовольнити.

Представник особи дії якої оскаржуються, приватного виконавця Доготар М.В., адвокат Шешуряк В.Т. в судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог скарги і просила, посилаючись на доводи викладені у відзиві, відмовити в задоволенні скарги.

Представник стягувача, АТ КБ ПриватБанку, адвокат Рокіщук М. в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 і послалася в наданих суду поясненнях на обставини викладені у відзиві, просила в задоволення скарги відмовити.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, надані сторонами для вирішення спору по суті, заслухавши відповідно пояснення сторін, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України,  ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договоромп.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11,13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідження доказів, застосовані норми права і позиці суду щодо заявлених вимог

Дослідженими доказами судом встановлено наступне.

10.11. 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Доготар М.В. з письмовою заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 70167665, про що свідчить її заява (а.с.10);

26.10.2022 року в рамках ВП 70176765 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області ДОготар М.В. винесено 26.10. 2022 року постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.12) за виконавчим документом (виконавчий лист) 2-1628 від 26.01.20211 року виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці, стягувачем в якому вказано АТ КБ ПриватБанк про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 116760.55 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 15.03.2010 року становить 931666,76 грн. та сплачені витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120, грн. та 1700 грн. та, в повернення витрат по сплаті судового збору;

Аналогічне вбачається і з даних виконавчого листа (справа 2-1628/2010) виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці (а.с. 13);

Підставою для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем послужила письмова заява представника АТ КБ ПриватБанк Рокіщук М., в якій остання просила в інтересах Банку, внаслідок часткового списання боргу, станом на 07.03. 2022 орлку стягнути з ОСОБА_5 на користь АТ КБ ПриватБанку заборгованість у розмірі 7423,88 доларів США судові витрати (а.с.14. З даних досліджених в Інформаційній довідці (а.с. 16,17) вбачається, що приватний виконавець дог отар М.В. відкрив виконавче провадження за заявою стягувача;

Доводи скаржниці ОСОБА_1 щодо неналежного стягувача, а саме те, що з заявою мав звертатися ЗАТ КБ ПриватБанку, спростовуються дослідженим Статутом АТ КБ ПриватБанку, з якого вбачається, що мало місце правонаступництво всіх прав і обов`язків як ЗАТ КБ ПриватБанку, так і ПАТ КБ ПриватБанку (а.с. 28 – 30);

В рамках виконавчого провадження (а.с. 31,32) ВП 70167665 від 10.11. 2022 року виконавцем Доготар М.В. було винесено постанову про арешт боржника, яка ніким з сторін виконавчого провадження, не оскаржувала ся, що було підтверджено і в судовому засідання, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_6 .

Доводи наведені в скарзі ОСОБА_1 про те, що у приватного виконавця відсутній був на день винесення оскаржуємої постанови договір добровільного страхування цивільно – правової відповідальності приватного виконавця не відповідає дійсності, так як з наданих суду документів, саме вбачається, що 10.03.2022 року в м. Києві приватний виконавець Доготар М.В. отримав договір ВПВ/024/22 добровільного страхування цивільно – правової відповідальності приватного виконавця (а.с. 37 – 39, 55).

Ст. 24 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» чітко зазначено про те, що приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно - правової відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року (ч. З ст. 24).

Дослідженими матеріалами виконавчого провадження АСВП 70167665 судом встановлено те, що дійсно ОСОБА_1 зверталася до приватного виконавця Доготар М.В. про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 10.11. 2022 року. Цього ж числа 10.11. 2022 року приватним виконавцем Доготар М.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника в рамка ВП 70167665, про що листом від 10.11. 2022 р. № 8091 повідомив ОСОБА_1 . Аналогічно, приватним виконавцем Доготар М.В. постанови про арешт майна боржника, зокрема від 26.10.2022р., про що також ОСОБА_1 було направлено копію постанов. 26.10.2022 року приватним виконавцем Доготар М.В. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди і вказану постанову направлено боржнику ОСОБА_1 26.10.20922 року. Оскаржуємо постанова про відкриття виконавчого провадження з досліджених матеріалів ВП 70167665 виконавцем Доготар М.В. була винесена 26.10.2022 року, копія постанови того ж числа направлена сторонам виконавчого провадження. Виконавче провадження було ОСОБА_2 відкрито на підставі заяви представника АТ КБ ПриватБанку Рокіщук М., за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Чернівці (в справі 2-1628/2010).

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Реальне виконання судових рішень є одним з основоположних прав особи на судовий захист, гарантованих як на рівні національного законодавства України, так і нормами міжнародного права. Упродовж тривалого часу держава не забезпечувала виконання судових рішень через надмірне навантаження на органи державної виконавчої служби, що, зокрема, призводило до великої кількості заяв до Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ у рішеннях неодноразово вказував на наявність факту порушеннь статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які проявлялися в надмірному строку виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд зауважує, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 2608/20647/12.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

З наведених заявником у скарзі обґрунтувань убачається, що він оскаржує дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, які за своїм змістом не є триваючими.

Суд вважає за необхідне відмітити, що законодавцем у статті 449 ЦПК України закріплені імперативні строки, протягом яких можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Тобто, це строки в межах яких особа може звернутися з відповідною скаргою для захисту своїх порушених прав або інтересів.

Виходячи із змісту поданої ОСОБА_1 скарги убачається, що строк звернення з даною скаргою становить десять днів з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. ОСОБА_1 в судовому засіданні чітко зазначила в поясненнях суду, що зі змістом оскаржуваної постанови вона ознайомилася при ознайомленні вцілом з матеріалами виконавчого провадження 10.11. 2022 року (а.с.10). Тобто, з`ясовано і підтверджено ОСОБА_1 , що відносно винесення оскаржуємої постанови від 26.10.2022 року вона дізналася 10.11. 2022 року. В суд ОСОБА_1 звернулася з скаргою 29.11. 2022 року, тобто з порушенням строків на 9 днів.

У скарзі на дії державного виконавця Тимчук В.Д. посилалася на те, що вказана постанова державного виконавця їй не надсилалася, а про її наявність вона дізнався лише 10.11.2022 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження. Натомість судом при з`ясування обставин по справі і перевірки їх доказами, установлено, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 було направлено державним виконавцем 26.10.2022р. за № 7726 на адресу: АДРЕСА_2 , а представник стягувача отримав її 26.10.2022 року; з даних трекінгу поштового зв`язку вижно (а.с. 9), що відправлення прийнято 27.10.2022 року, а вручено – 11.11.2022 року.

Відповідно до статті 25 Закону № 606-ХIV виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 606-ХIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виходячи з аналізу вказаної статті, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок по застосуванню статті 449 ЦПК України та вказано, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Судом, окрім наведеного вище встановлено, що ОСОБА_1 з заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду з приводу оскаржуємої постанови приватного виконавця не зверталася та у скарзі не просить поновити цей строк.

Таким чином, суд виходячи з досліджених доказів в їх сукупності та з урахуванням наведених вимог закону (нормам процесуального права) та правових позицій Верховного не вбачає наявності підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до суду зі скаргою

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, аналіз вказаних вище норм дає підстави суду стверджувати, що задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які поновлюють права та охоронювані законом інтереси позивача.

З цих підстав, суд вважає, що в спірних правовідносинах належним способом захисту буде оскарження рішення, яке прийняте суб`єктом владних повноважень, а не визнання його дій протиправними. До того ж, визнання дій протиправними відповідача не призведуть до поновлення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог за скаргою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 89, 126 - 127, 259 - 261, 353 - 354, 447 449 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар Миколи Вікторовича, а саме визнанні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар Миколи Вікторовича щодо винесення постанови від 26.10.2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 70167665 та скасування постанови від 26.10.2022 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 70167665), винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар Миколою Вікторовичем – відмовити.

Ухвала може бути  оскаржена в апеляційному  порядку до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя         Слободян Г.М