ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ДОДАТКОВЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 березня 2023 року                               м.Харків                         Справа № 913/262/22

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» без номеру від 22.02.2023 про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» (вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002)

до відповідача – Фермерського господарства «РИСК» (вул. Яроцького, буд. 21, с. Невське, Сватівський район, Луганська область, 92917)

про стягнення 673396 грн 27 коп.

Без повідомлення (виклику) сторін.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Луганської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» з позовною заявою до Фермерського господарства «РИСК» про стягнення заборгованості за договором поставки № 2306П від 23.06.2021 в сумі 673396 грн 27 коп., з яких:

-361070 грн 39 коп. – попередня оплата;

-240111 грн 81 коп. – неустойка за період з 16.08.2021 по 26.12.2021;

-72214 грн 07 коп. – штраф.

Позивач у позовній заяві зазначив, що орієнтований розрахунок суми судових витрат складає 50000 грн 00 коп. та просив встановити строк (5 днів для ухвалення рішення) для доведення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї позовної заяви.

04.01.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджувався із заявленим позивачем розміром судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн 00 коп. у зв`язку з тим, що судові витрати на оплату правової допомоги входять до предмета доказування у справі, та вони не є співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами. Окрім того, вказав, що позовна заява вже є третьою позовною заявою, з якою позивач звертається до відповідача із вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки № 2306П від 23.06.2021.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.02.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства «РИСК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» неустойку у розмірі 240111 грн 81 коп., штраф у розмірі 72214 грн 07 коп., судовий збір в сумі 8737 грн 31 коп. У задоволенні решти позову відмовлено.

Також, в рішенні суду було зазначено, що питання визначення розміру та розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідні докази позивач може подати протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, про що заявлено позивачем у позові.

22.02.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява без номеру від 22.02.2023 про розподіл судових витрат, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу судових витрат позивача, а саме: витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн 00 коп.

До заяви додані докази на підтвердження обставин понесення позивачем зазначених судових витрат.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2023 вказана заява передана на розгляд судді Голенко І.П.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 22.02.2023 № 10-р, у зв`язку з тим, що суддя Голенко І.П., відповідно до наказу Господарського суду Луганської області від 13.02.2023 №8-сп, з 20.02.2023 до 24.02.2023 приймає участь у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів, був проведений повторний автоматизований розподіл заяви.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу , пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд бере до уваги, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Судом встановлено, що 04.05.2020 між Адвокатським об`єднанням «ЛОУ УОЛВС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» укладено договір №2/ТБ про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокатськє об`єднання надає правову допомогу у виді представництва у встановленому порядку інтересів клієнта в судових органах, зокрема, господарських судах (пп. 2.1.3 п. 2.1 договору).

28.11.2022 між Адвокатським об`єднанням «ЛОУ УОЛВС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №2/ТБ від 04.05.2020, в якій Адвокатське об`єднання зобов`язалося надати послуги зі складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» до Фермерського господарства «РИСК» про стягнення грошових коштів за договором поставки №2306П від 23.06.2021, а також підготувати інші процесуальні документи, що будуть пов`язані із розглядом справи за зазначеним позовом, надати усні консультації з або без вивчення документів, брати участь у судових засіданнях в Господарському суді Луганської області.

Згідно п. 2 вказаної додаткової угоди оплата наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за договором.

21.02.2023 між Адвокатським об`єднанням «ЛОУ УОЛВС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» підписано акт приймання-передачі правових послуг за договором про надання правової допомоги №2/ТБ від 04.05.2020, в якому вказано про надання наступних послуг у виді правової допомоги, а саме:

- усні консультації з вивченням документів тривалістю 42 хв та відповідно вартістю 4665 грн 00 коп.;

- послуги з складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» до Фермерського господарства «РИСК» про стягнення грошових коштів за договором поставки №2306П від 23.06.2021 у справі №913/262/22 вартістю 26800 грн 00 коп., на що було витрачено час тривалістю 1 год 51 хв;

- послуги з складання заперечення на заяву проти зупинення провадження у справі №913/262/22 вартістю 18535 грн 00 коп., на що був затрачений час тривалістю 1 год. 23 хв.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до умов п. 2 додаткової угоди від 28.11.2022  до договору про надання правової допомоги №2/ТБ від 04.05.2020 та акта приймання-передачі правових послуг за договором у позивача виник обов`язок сплатити Адвокатському об`єднанню витрати на надану професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн 00 коп.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Як зазначила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджується понесення останнім витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, врахувавши фактичний об`єм наданих адвокатом позивачу послуг у суді та затрачений ним час на супровід справи протягом судового розгляду, співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката, ступінь складності та тривалість розгляду справи, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, а також заперечення відповідача проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про необхідність обмеження витрат на професійну правничу допомогу та покладення їх на відповідача в розмірі 23000 грн 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, оскільки господарський суд дійшов висновку про неспівмірність заявленої позивачем оплати вартості наданої професійної правничої допомоги, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» без номеру від 22.02.2023 про розподіл судових витрат слід задовольнити частково в сумі 23000 грн 00 коп;. іншу частину вказаних витрат слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 126, 129, 221, 232, 233, 236 238, 244 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» без номеру від 22.02.2023 про розподіл судових витрат – задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «РИСК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 23000 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Решту витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 27000 грн 00 коп. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО».

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «НОВААГРО» (вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 39820081);

Відповідач – Фермерське господарство «РИСК» (вул. Яроцького, буд. 21, с. Невське, Сватівський район, Луганська область, 92917, ідентифікаційний код 13411093).

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 01.03.2023.

Суддя                                                                       Сергій МАСЛОВСЬКИЙ