Номер провадження 1-кп/243/461/2023

Номер справи 243/515/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28 » лютого 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання - ОСОБА_2

- прокурора - ОСОБА_3

- обвинуваченого - ОСОБА_4

- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовженням строку дії воєнного стану в Україні, відповідно до Рішення зборів суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 6 від 05 травня 2022 року поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, кримінальне провадження за № 12023052510000083, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01 лютого 2023 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 20 лютого 2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утримані неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, інвалідом не являється, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Угода про визнання винуватості досягнута під час досудового провадження.

На початку квітня місяця 2014 року на території Донецької області України невстановленими особами для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки» було створено непередбачене законом збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме:єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, були озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мали тяжке військове озброєння та військову техніку. Крім того, в зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ДНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокувались в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.

В середині квітня місяця 2014 року, більш точної дати в ході розгляду кримінального провадження встановити не виявилося можливим, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом вступив до незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки».

При цьому, ОСОБА_4 , вступаючи до незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки», був достовірно обізнаним, що останнє не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу Безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.

Діючи далі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою участі у діяльності непередбаченого законом збройного формування, ОСОБА_4 увійшов до незаконного збройного формування «ДНР», під командуванням невстановленої в ході судового розгляду кримінального провадження особи. Ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов`язками члена вказаного збройного формування, ОСОБА_4 надав свою добровільну згоду на їх дотримання та виконання, тим самим, підтвердив свої наміри на участь у вищевказаному незаконному збройному формуванні та виконанню його цілей і завдань.

Так, у середині квітня місяця 2014 року, більш точний час в ході судового розгляду кримінального провадження встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 здійснював свої умисні протиправні дії у складі непередбаченого законом збройного формування, виконував накази свого керівництва, а саме здійснював контрольно -пропускний режим на блокпосту, що розташовувався на мосту через річку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 260 частиною 2 КК України - участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.

15 лютого 2023 року між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023052510000083, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01 лютого 2023 року та підозрюваним ОСОБА_4 , з участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено Угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно наданої суду разом з Обвинувальним актом Угоди про визнання винуватості підозрюваний ОСОБА_4 під час судового розгляду справи повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні і б) сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 частиною 2 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки,з застосуванням стаття 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Згідно даної угоди Прокурор Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023052510000083, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01 лютого 2023 року та підозрюваний ОСОБА_4 , з участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 260 ч.2 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні. Також вказаною Угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 частиною 2 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки,з застосуванням стаття 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

В Угоді передбачені наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні Угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, та просив суд Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в Угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 260 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження Угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно Угоди про визнання винуватості зобов`язання.

Укладаючи відповідну Угоду про визнання винуватості, він цілком розумів надані йому законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені ст. 473 КПК України і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені ст. 476 КПК України. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена Угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь - якого насильства, примусу, погроз.

Просив Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 також просив затвердити Угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження Угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог частини 5 статті 469 КПК України укладення Угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Перед ухваленням рішення про затвердження Угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з`ясував в обвинуваченого чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також він має такі права:

- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

- мати захисника у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно;

- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Суд роз`яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Сторони просять затвердити Угоду про визнання винуватості.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно частини 4 ст. 469 КПК України, Угода про визнання винуватості між прокурором, підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода, завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч.2 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, що в силу вимог частини 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення Угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.п. 1.4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження Угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді і що угода відповідає вимогам закону і вважає можливим затвердити Угоду про визнання винуватості між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023052510000083, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01 лютого 2023 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , так як дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ст. 260 ч.2 КК України, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст..65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного правопорушення, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченого і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального виконання покарання, без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади і вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд також приходить до висновку, що ОСОБА_4 не може бути призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією статті 260 частина 2 КК України, оскільки у відповідності до вимог статті 77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням не застосовується.

На підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2023 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Судом встановлено, що ризики передбачені статтею 177 КПК України на даний час не відпали, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді особистого зобов`язання щодо ОСОБА_4 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити Угоду про визнання винуватості від 15 лютого 2023 року між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023052510000083, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01 лютого 2023 року та підозрюваним ОСОБА_4 , з участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_6 винуватим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч.2 КК України.

Призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_7 до набрання вироком чинності, залишити без змін - «особисте зобов`язання».

Відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Виконання Вироку доручити Відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.

Роз`яснити, що у разі невиконання Угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з Клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі Угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.

-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України Угода не може бути укладена.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий суддя ОСОБА_1