Справа № 694/459/15-а

2-а/694/29/15

ПОСТАНОВА

іменем України

08.04.2015 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі: головуючої -  судді Кравченко Т.М., при секретарі  Некречій Н.Я., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області щодо відмови їй в призначенні пенсії за віком в 51 рік 6 місяців відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов’язати відповідача призначити та нарахувати їй пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 20.11.2014 року. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 26.04.1986 року по 23.04.1991 року періодично, а з 17.06.1991 року по даний час постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Фактично в період з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року вона прожила в с. Озірна більше 5-ти років, їй видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи від 08 лютого 1995 року та згідно з положеннями ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшення пенсійного віку на 5 років, тобто призначення пенсії у віці 51 рік 6 місяців.

20 листопада 2014 року вона звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі з прохання призначити пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у віці 51 рік 6 місяців, однак 16 січня 2015 року отримала відповідь, в якій їй було відмовлено в призначенні пенсії в зв’язку з тим, що вона не має достатнього періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю і право на пенсію вона набуде лише в 56 років 6 місяців.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити. Позивач пояснила, що 14.08.1984 року вона влаштувалась на посаду інженера-економіста на завод залізо-бетонних виробів ВО “Одесазалізобетон”, прописалась та проживала в гуртожитку в м. Одеса. В січні 1986 року їй надали відпустку по вагітності та пологах і вона переїхала проживати до своєї матері в с. Озірна Звенигородського району Черкаської області. Після народження дитини 23.06.1986 року продовжувала проживати без реєстрації в с. Озірна. Оскільки син часто хворів і потребував постійного догляду, вона періодично продовжувала свої відпустки по догляду за дитиною та загалом у відпустках перебувала 3 роки 7 місяців 06 днів. Згодом 22.12.1987 року вона народила другу дитину та продовжувала проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Виконувала роботу економіста за місцем проживання в с. Озірна та періодично на кілька днів виїжджала в м. Одесу, де здавала результати роботи і брала нові замовлення. Оскільки вона мала на утриманні двох малолітніх дітей, то продовжувала проживати в матері в с. Озірна Звенигородського району. З 17.06.1991 року вона звільнилась з роботи та з того часу постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні повністю. Пояснила, що згідно даних паспорта ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала ІНФОРМАЦІЯ_3, яке віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, з 19.03.1997 року по 21.05.1997 року, з 18.06.2002 року по 18.07.2002 року та з 26.02.2008 року по даний час. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 14.08.1984 року по 17.06.1991 року у виробничому об’єднанні “Одесазалізобетон” м. Одеса, яке не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. В цей період позивач була прописана в м. Одеса. В зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не має достатнього періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю, їй було відмовлено в призначенні пенсії в 51 рік 6 місяців. Право на пенсію вона набуде лише в 60 років.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась 03 лютого 1963 року в с. Озірна Звенигородського району Черкаської області та згідно даних паспорта серії НЕ 110869, виданого Суворовським РВ УМВС України в Одеській області 09 січня 1996 року, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19.03.1997 року по 21.05.1997 року, з 18.06.2002 року по 18.07.2002 року та з 26.02.2008 року по даний час. В період з 23.09.1982 року по 19.02.1997 року, з 04.06.1991 року по 12.06.2002 року та з 24.07.2002 року по 20.02.2008 року була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 6-9).

Як вбачається з трудової книжки серії БТ –ІІ № 6924953 ОСОБА_1 з 14.08.1984 року по 17.06.1991 року працювала на посаді інженера-економіста у Виробничому об’єднанні “Одесазалізобетон” (а.с.10).

ОСОБА_1 є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС, як особа, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю, що підтверджується посвідченням категорії 4 серія В-1 № 369560, виданого Черкаською обласною радою 08.02.1995 (а.с.11).

Згідно довідки ПАТ “Завод залізобетонних виробів №2 “Одесбуд” від 02.03.2015 року ОСОБА_1 перебувала у наступних відпустках:

- з 13.01.1986 року відпустка в зв’язку з вагітністю, пологах та доглядом за дитиною (наказ №16 від 14.01.1986 року);

- з 20.04.1986 року до 23.02.1987 року відпустка до досягнення дитиною однорічного віку (наказ № 24 від 23.04.1986 року);

- з 23.02.1987 року до 23.08.1987 року відпустка до досягнення дитиною півторарічного віку ( наказ № 9 від 30.01.1987 року);

- з 01.03.1988 року до 22.12.1988 року відпустка до досягнення дитиною однорічного віку (наказ №14 від 14.03.1988 року);

- з 22.12.1988 року до 22.06.1988 року відпустка до досягнення дитиною півторарічного віку (наказ №96 від 28.12.1988 року);

- з 22.06.1989 року до 22.12.1989 року відпустка до досягнення дитиною дворічного віку (наказ № 48 від 19.06.1989 року);

- з 20.06.1990 року до 31.08.1990 року відпустка до досягнення дитиною трьохрічного віку ( наказ № 34 від 13.06.1990 року);

- з 01.09.1990 року до 01.10.1990 року відпустка по догляду за дитиною (наказ № 56 від 08.09.1990 року);

- з 12.04.1991 року до 23.04.1991 року відпустка по догляду за дитиною (наказ № 20 від 10.04.1991 року) ( а.с.14).

З копій свідоцтв про народження дітей вбачається, що в с. Озірна Звенигородського району Черкаської області 23.02.1986 року ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_4, 22.12.1987 року доньку Яну та 19.03.1993 року доньку ОСОБА_2 (12-13).

Згідно медичних карток дітей ОСОБА_1 з моменту народження дітей, протягом 1986-1990 років, постійно відвідувала дитячу поліклініку Звенигородської ЦРЛ (а.с. 21-33).

Відповідно до акту, складеного депутатом Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області ОСОБА_5 17.11.2014 року в присутності сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_1 проживала ІНФОРМАЦІЯ_6 без реєстрації з 26.04.1986 року по 18.03.1997 року та з 22.05.1997 року по 17.06.2002 року ( а.с.16).

Згідно довідки виконавчого комітету Озірнянської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 18.11.2014 року № 1028 ОСОБА_1 дійсно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 з місцем реєстрації: з дня народження по 26.08.1980 року, з 19.03.1997 року по 21.05.1997 року, з 18.06.2002 року по 18.07.2002 року, з 26.02.2008 року по даний час. Проживала в с. Озірна без реєстрації: з 26.04.1986 року по 18.03.1997 року, з 22.05.1997 року по 17.06.2002 року ( а.с.17).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є сусідами позивача ОСОБА_1, пояснили, що вона народилась в с. Озірна та після закінчення школи навчалась в м. Одеса. На початку 1986 року ОСОБА_1 приїхала проживати до своєї матері на вул. Миру, 20 в с. Озірна та була вже вагітна. Тут вона народила трьох дітей та продовжувала проживала з ними в с. Озірна. Іноді, на кілька днів, їздила до м. Одеси по роботі. Після звільнення з роботи стала постійно проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року більше 5 років (3 роки 7 місяців 06 днів перебування у відпустках, 1 рік 6 місяців 14 днів з часу звільнення і до 01.01.1993 року, а всього 5 років 1 місяць 20 днів) та в подальшому постійно до теперішнього часу проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

20.11.2014 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку у віці 51 рік 6 місяців відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак 16 січня 2015 року отримала відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно з вимогами ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_7 і старші.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, постійно проживала з 26.04.1986 року та проживає по даний час в с. Озірна Звенигородського району Черкаської області, що відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, станом на 1 січня 1993 року прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 5-ти років та має право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 5 років.

Разом з тим, оскільки позивач народилась 03 лютого 1963 року, суд вважає, що право на призначення пенсії вона набуде у віці 55 років, тобто зі зниженням пенсійного віку в 60 років, передбаченого ст. 26. Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 5 років.

Відмова відповідача в призначенні пенсії позивачу на даний час є законною, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 11, 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 2, 8, 11, 71, 94, 159, 160-163, 167 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про визнання протиправною відмови в призначені пенсії та зобов’язання призначити пенсію на пільгових умовах – відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Кравченко