КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/6081/22 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/2156/2023 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, продовжено строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 березня 2023 року включно, з утриманням його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. Одночасно судом визначено обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, а саме 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн., після внесення якої ОСОБА_6 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України, та покладено на обвинуваченого обов`язки, визначені ст.. 194 КПК України. Захисник обвинуваченого, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за місцем проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначив, що до клопотання прокурора не було долучено жодних доказів на підтвердження тих, ризиків, які заявлені стороною обвинувачення. Суддя не надала належної оцінки доводам сторони захисту, проявила упереджене ставлення до обвинуваченого. Клопотання є формальним. Не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів може запобігти ризикам. Матеріали клопотання не містять даних про те, що обвинувачений чинить перешкоди слідству. Обвинувачений повинен мати можливість заробляти кошти для утримання близьких, його вина не доведена. В матеріалах справи наявне свідоцтво про шлюб, три свідоцтва про народження дітей, обвинувачений позитивно характеризується, раніше не судимий. До суду неодноразово із письмовим клопотанням звертався близький родич обвинуваченого з приводу місця проживання. Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що є тяжким. Приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу, суд першої інстанції встановив, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати. Враховуючи мотиви прийнятого судом рішення, колегія суддів вважає, що такі висновки не є безпідставними з огляду на те, що обвинувачений як встановлено судом першої інстанції не має реєстрації на території України, в силу ст. 89 КК України не має судимості, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що ОСОБА_6 проживає в хостелах. Крім того, колегія суддів приймає до уваги обставини інкримінованого злочину, спосіб його вчинення та розмір спричиненої шкоди, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Продовження тримання під вартою зумовлене тим, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. В даному випадку існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованогозлочину може вдатися до відповідних дій, тому потреба у продовженні такого виняткового заходу не відпала. Ізоляція обвинуваченого від суспільства дозволяє найбільш продуктивно забезпечити мету, яка досягається запобіжними заходами, зокрема для запобігання спробам ухилитися від суду, враховуючи, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені не завершений та триває стадія допиту свідків. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу судом були враховані дані, що характеризують обвинуваченого, зокрема те, що він одружений, має трьох неповнолітніх дітей, які проживають на території іншої держави. На переконання апеляційного суду вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому з урахуванням наведеного підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не вбачається. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімально можливому розмірі. Посилання адвоката на ту обставину, що до суду з клопотанням звертався близький родич обвинуваченого з приводу його місця проживання, не є достатньою гарантією для запобігання можливим ризикам. Суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов вмотивованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу. Враховуючи, що будь-яких порушень КПК Українипри постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

____________ _______________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4