Справа № 2-192\10

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2010 року Фрунзенський районний суд м. Харкова: у складі головуючого судді Трофімова B.C., секретаря-Рало Я.В.,

взглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на 1\2 частину квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання від 14 червня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом 12 Харківської державної нотаріальної контори та визнання за нею права власності на ХЛ частину квартири. В позові вона вказала, що 14 червня 1995 року вона та її чоловік, ОСОБА_4 , уклали договір довічного утримання з ОСОБА_2 Згідного договоруАДРЕСА_1 по пр.-ту Московському, 204/1 в м. Харкові перейшла у власність відповідача, а він зобов'язовувався довічно повністю утримувати її та її чоловіка, надаючи необхідне харчування, одяг, забезпечувати належний догляд та необхідну допомогу. Вартість харчування, одягу та необхідної допомоги було визначено сторонами у розмірі не менше однієї мінімальної пенсії щомісячно. З жовтня 2001 року помер її чоловік, в зв'язку з чим сума матеріальної допомоги зменшилася, так як необхідно було надавати допомогу тільки їй. В 2004 році вона зверталася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, в якому їй було відмовлено. Після рішення суду відповідач не змінив свого відношення щодо виконання договірних зобов'язань, не цікавиться, як вона проживає, який стан здоров'я, яку допомогу необхідно надати. Близько 5 років їй допомогу та належний догляд надає брат.

В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_5, діючий на підставі довіреності, підтримав вимоги позивачки щодо розірвання договору довічного утримання та пояснив, що позивачка по справі - його сестра, що в 1995 році вона та її померлий чоловік уклали з відповідачем договір довічного утримання, що з 1995 року відповідач умов договору не виконує, допомогу його сестрі не надає, грошей не надає, за квартиру не сплачує, що він змушений надавати допомогу сестрі, яка її потребує. Також пояснив, що позивачка не бажає, щоб відповідач надавав їй допомогу та не бажає отримувати від відповідача гроші.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, при цьому зазначив, що він регулярно та систематично виконував умови договору довічного утримання, укладеного між ним, ОСОБА_6, Іллічем та ОСОБА_1. З жовтня 2001 року ОСОБА_4 трагічно загинув, він поховав його. Після смерті ОСОБА_4 він продовжував виконувати умови договору, регулярно він та його мати ОСОБА_7, приїздили до ОСОБА_1, приносили продукти харчування, ліки, забирали брудну білизну, прали та приносили чисту білизну, він сплачував за квартиру та послуги, хоча

при укладенні договору була домовленість про те, що відчуджувачі будуть самостійно сплачувати за квартиру та послуги, надавав гроші. Після смерті ОСОБА_6, незважаючи на належне виконання умов договору, ОСОБА_6 під впливом свого брата, представника по справі, ОСОБА_5, який ініціював її звернення до суду, щоб заволодіти квартирою, звернулася з позовом до суду. В задоволенні позову відмовлено, так як він належним чином виконував умови договору. Після винесення судового рішення, крім надання допомоги, він став поштовими переказами висилати гроші позивачці, щоб були документальні підтвердження допомоги . Після звернення до суду з теперешнім позовом позивачка відмовляється від отримання грошей та надання допомоги. Сплачувати за квартиру припинив після того, як брат позивачки вселив в квартиру свою племінницю, яка мешкає в квартирі, та змінив замки, він не може потрапити в квартиру.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8, діюча на підставі ордеру, в судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримала пояснення відповідача та зазначила, що підстав для задоволення позовних вимог не має.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

При цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчуджувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

На підставі наданих сторонами доказів по справі суд приходить до того, що невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо договору довічного утримання відповідачем об,єктивного підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Відповідно до ст. 749 ЦК України, у договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду, якими набувач має забезпечувати відчуджувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені, або у разі виникнення потреби забезпечити відчуджувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду , спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Згідно п. п. 5 та 6 договору довічного утримання від 14 червня 1995 року, ОСОБА_2 зобов'язувався довічно утримувати ОСОБА_1 та ОСОБА_4, надаючи їм необхідне харчування, одяг та забезпечити належний за ними догляд та необхідну допомогу. Вартість харчування, одягу та необхідної допомоги визначається сторонами в розмірі не менше однієї мінімальної пенсії щомісяця.

Тобто договором довічного утримання від 14 червня 1995 року не визначені конкретні види догляду, допомоги, харчування. Проте сторонами було визначене вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу та необхідної допомоги) у розмірі однієї мінімальної пенсії щомісяця на користь двох відчуджувачів.

Законодавством України визначений мінімальний розмір пенсії за віком за 2005 рік - в розмірі 332 гривні, з січня по квітень 2006 року - 350 гривень, з квітня по жовтень 2006 року - 359 гривень, з жовтня 2006 по січень 2007 років - 366 гривень, з січня по квітень 2007 року - 380 гривень, з квітня по жовтень 2007 років - 410,66 гривень, з жовтня 2007 року по січень 2008 року - 415,11 гривень, з квітня по липень 2008 року - 481 гривня, з липня по жовтень 2008 року - 482 гривні, з жовтня 2008 року по листопад 2009 року - 498 гривень, з листопада 2009 року по січень 2010 року - 573 гривень, з січня 2010 року по квітень 2010 року - 695 гривень, з квітня по червень 2010 року - 706 гривень, з червня по жовтень 2010 року - 709 гривень, з жовтня но грудень 2010 року - 734 гривні.

Відповідачем надані квитанції про відправку ним поштових переказів до 82 поштового відділення за місцем постійного мешкання позивачки АДРЕСА_2: 23.03. 2005 р.- 200.00 гривень; 02.04. 2005 р,- 200.00 гривень; 02.11.2005 р.- 200.00 гривень; 08.12. 2005 р.- 200.00 гривень; 13.01.2006 р.- 200.00 гривень; 09.02. 2006

p.- 200.00 гривень; 16.03.2006p.- 200.00 гривень; 10. 05.2006 p.- 300.00 гривень; 29.06. 2006 p.- 300.00 гривень; 27.07. 2006 p.- 300.00 гривень; 31.08. 2006 p.- 300.00 гривень; 05.10. 2006 p.- 300.00 гривень; 08.11. 2006 p.- 300.00 гривень; 21.12.2006 p.-300.00 гривень; 15.08. 2007 p.- 300.00 гривень; 02.10.2007 p.- 300.00 гривень; 15.11 2007 p.- 300.00 гривень; 27.12. 2007 p.- 300.00 гривень; 29.03.2008 p. - в розмірі 300.00 гривень - з 64 зідділення зв'язку; 25.04.2008 p.- в розмірі 300.00 гривень - з 110 відділення зв'язку;

11.06.2008року - в розмірі 300.00 гривень ; 6 .08. 2008 р. - в розмірі 300.00 гривень ;

123.10.2008 p.- 300.00 гривень; 27.12.2008 p.- 300.00 гривень; 31.01 2009 p.- 300.00 гривень;

28.02.2009p.- 400.00 гривень; 30.03.2009 p.- 450.00 гривень; 30.04. 2009 p.- 450 гривень; і 27.05. 2009 p.- 450 гривень - з 64 відділення зв'язку; 30.06.2009 p.- 450 гривень - з 52

відділення зв'язку; 15.07. 2009 p.- 450 гривень; 31.08.2009 p.- 450 гривень; 28.09.2009 р.- 450 гривень; 7.10.2009 p.- 450 гривень; 13.11.2009 p.- 450.00 гривень; 3.12.2009 p.- 450 гривень;0 6.01.2010 p.- 450 гривень ;10.02.2010- 450гривень; 19.03.2010 року - 450 гривень; 21.04.2010 року - 450 гривень; 31.05.2010 року - 501 гривня; 30.06.2010-року- 501 гривня - з 64 відділення зв'язку; . Також відповідачем надані квитанції про сплату їм за квартиру та послуги за адресою: АДРЕСА_3, в січні 2005 року, в листопаді 2005 року, грудні 2005 року, травні 2006 року, в лютому 2007 року, серпні 2007 року, жовтні 2007 року, січні 2008 року.

Згідно довідки Харківської дирекції поштамту, за період з 1.01.2009 року по 31.01.2010 р. значаться відправленими електронні перекази на ім.'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3,- на суму 300 гривень 31 січня 2009 року, на суму 400 гривень 28 лютого 2009 року, на суму 450 гривень 30 березня 2009 року, на суму 450 гривень 30 квітня 2009 року, на суму 450 гривень 27 травня 2009 року, на суму 450 гривень 30 червня 2009 року, на суму 450 гривень 15 липня 2009 року, на суму 450 гривень 31 серпня 2009 року, на суму 450 гривень 28 вересня 2009 року, на суму 450 гривень07 жовтня 2009 року, на суму 450 гривень 13 листопада 2009 року, на суму 450 гривень 03 грудня 2009 року, на суму 450 гривень 6 січня 2010 року. Підтвердити відправку грошових переказів за період з 23.03.2005 року по 31.12.2008 р. Поштамт на має можливості, так як строк зберігання виробничих документів - 1 рік.

Згідно довідки Харківської дирекції поштамту, значаться оплаченими поштові перекази на суму 300 гривень 8 січня 2009 року, 300 гривень - 7 лютого 2009 року, 400 гривень- 4 березня 2009 року, 450 гривень- 14 квітня 2009 року. Щодо інших грошових переказів, представник позивачки пояснив, що позивачка відмовляється та не бажає їх отримувати.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2004 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним та розірвання договору довічного утримання - відмовлено. В рішенні суду встановлене, що відповідач належним чином виконував умови договору довічного утримання . Ухвалою судової колегії з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 5 травня 2005 року та ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 29 серпня 2007 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2004 року залишене без змін.

Згідно ч. З ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Тобто рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2004 року, яке набрало законної сили, встановлені факти належного виконання відповідачем обов'язків щодо договору довічного утримання з 14 червня 1995 року по 15 листопада 2004 року. Тобто не потребують спростовування ствердження представника позивачки щодо невиконання умов договору з 1995 року по листопад 2004 року.

Допитані свідки зі сторони позивачки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що щодо договору довічного утримання між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 їм нічого не

j відомо, що ніяких актів щодо ненадання допомоги ОСОБА_3 ОСОБА_2 не І підписували, в зв'язку з чим ці акти не беруться судом до уваги.

Допитані свідки зі сторони відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_12О підтвердили, І що відповідач належним чином виконував умови договору довічного утримання 1 ОСОБА_1

З врахуванням перелічених доказів, суд приходить до переконання щодо дотримання відповідачем обов'язків згідно з договором довічного утримання.

Судом встановлено, що позивачка від спілкування з відповідачем та його матір'ю відмовилася, виїхала до м. Богодухів до брата - представника позивачки, де знаходиться значний період часу, в квартиру відповідач потрапити не може, так як там змінені замки, запропоновані відповідачем допомогу та грошові перекази позивачка не приймає.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 10,11,212-215 ЦПК України, ст.ст. 744,749,751,755 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання від 14 червня 1995 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого ! державним нотаріусом 12-ої Харківської Державної нотаріальної контори ОСОБА_13 та про визнання права власності на 1V2 частину квартири АДРЕСА_4 - залишити без задоволення.

На вказане рішення через Фрунзенський районний суд м. Харкова може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також внесена апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя-