Справа №295/13825/17

Категорія 34

1-кп/295/558/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретарів судового

засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12017060020001116 про обвинувачення

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кашперівка, Баранівського району, Житомирської області, громадянина України, одруженого, на утриманні немає неповнолітніх дітей, працюючого ТОВ «Алорі пром» проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 286 ч.1 КК України,

з участю:

прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14

представника

потерпілих ОСОБА_15

обвинуваченого ОСОБА_9

захисника ОСОБА_16

в с т а н о в и в :

03.03.2017 о 16 год. 30 хвилин, ОСОБА_9 , керуючи технічно-справним автомобілем Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у крайній лівій смузі руху проїзної частини проспекту Миру у м.Житомирі в напрямку від вул. Миру до вул. Героїв Базару, де здійснював проїзд регульованого перехрестя вулиць проспекту Миру та вул. Героїв Десантників.

Порушуючи вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, у вищевказаний день та час, у вищевказаному місці, ОСОБА_9 , керуючи технічно-справним автомобілем Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух у населеному пункті зі швидкістю понад 60 км/год., порушуючи вимоги п.п.8.7.3 (ґ) та 8.10 вказаних правил, здійснив в`їзд на регульоване перехрестя вулиць проспекту Миру та Героїв Десантників на забороняючий жовтий сигнал світлофору, та як наслідок допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 210430, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_13 , який рухався у попутному напрямку та мав виконати маневр лівого повороту на вул. Героїв Десантників.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ 210430, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: розриву ключично-акроміального з`єднання зліва, рани на голові, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я.

Так, необережні дії ОСОБА_9 , які виразились в порушенні ним вимог пунктів 8.7.3 (ґ), 8.10, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перебувають у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_9 вину не визнав та показав, що 03.03.2017 близько 16 год. керував т/зFiat Doblo, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проспекту Миру в напрямку виїзду з м. Житомира. Дорога мала три смуги для руху, смуги були поділені умовно, не чітко виділені, здійснював рух в крайній лівій смузі, зі швидкістю 70 км/год., а можливо більше. Разом з ним в автомобілі їхав співробітник ОСОБА_17 . Рухалися в напрямку с.Березівка, на СТО, щоб забрати робочий автомобіль, яке працювало до 18 год. Дорожніх знаків про обмеження швидкості не бачив, на зазначеній ділянці завжди пожвавлений рух транспорту. Наближаючись до перехрестя, включився мигаючий зелений і оскільки він не встиг би загальмувати вирішив проїхати перехрестя. Бачив, що в попутному напрямку в крайній правій смузі знаходиться т/з ВАЗ, який включив покажчик лівого повороту та повільно почав перестроюватися, при цьому вважав, що вказаний автомобіль має перестроїтися у середню смугу та рухатися прямо, але автомобіль виїхав на його смугу, що позбавило вчасно застосувати гальмування, але гальмував, однак уникнути зіткнення не вдалося. Контакт відбувся в крайній правій смузі. Зазначив, що світлофор переключився на жовтий коли він знаходився від перехрестя за 50 м. Також не мав можливості здійснити маневр об`їзду ВАЗ, оскільки була мала відстань між транспортними засобами. Зазначив, що визнає ту обставину, що рухався з перевищенням швидкості, але т/з ВАЗ мав надати йому можливість завершити маневр переїзду перехрестя, оскільки він мав перевагу у русі. Ствердив, що застосовував гальмування, брав участь при огляді місця події, але чому у схемі відсутні сліди гальмування його автомобіля пояснити не може.

Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення доведена безпосередньо дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Потерпілий ОСОБА_13 показав, що 03.03.2017 близько 16 год. по проспекту Миру, неподалік перехрестя з вулицею Героїв Десантників, керував автомобілем ВАЗ, в якому знаходився один. Дорога не мала чіткої розмітки, однак було зрозуміло що має три смуги для руху. Отримав телефонний дзвінок, а тому зупинився в крайній правій смузі біля бордюру, за метрів 40 від світлофору. Після розмови, мав намір продовжити рух, а саме здійснити розворот на перехресті. Включив покажчик лівого повороту, переконався в безпечності руху, пропустивши автомобілі в попутному напрямку та плавно почав перестроюватися з крайньої правої в середню, бачив в дзеркало заднього виду за 300 м. автомобіль в попутному напрямку, в цей час загорівся жовтий сигнал світлофора, а тому почав зупинятися щоб вирівняти автомобіль, почув металевий звук та удар в його автомобіль. Зазначив, що перестроювання здійснював повільно, перешкод не було, оскільки всі транспортні засоби, які рухалися він пропустив та оскільки загорівся жовтий мав перестроїтися в крайню праву, щоб в послідуючому здійснити розворот. Зазначив, що знаходився за 30 м. до світлофора коли почав здійснювати перестроювання зі смуги в смугу, стоп-лінію не пересікав та не доїхав до стійки світлофора коли сталося зіткнення. Ствердив, що не здійснював розворот, але лише мав перестроїтися в крайню ліву смугу, щоб бачити роботу світлофора та в послідуючому лише його здійснити.

Потерпіла ОСОБА_14 показала, що очевидцем події не було про ДТП дізналася від чоловіка, останній їй зателефонував. Коли приїхала на місце ДТП вже була швидка, чоловіку надавали медичну допомогу. Чоловік був у свідомості, але не міг говорити, перебував в шоковому та больовому стані. Була присутня при огляді місця події, ОСОБА_18 також присутнім, чоловік повернувся з лікарні до місця ДТП. Одежа чоловіка була у крові, голова перебинтована, повідомив, що болить плече та лікарі сказали, що потрібна буде операція.

Свідок ОСОБА_19 показав, що з обвинуваченим разом працює, знаходиться у його підпорядкуванні. 03.03.2017 близько 17 год. разом із ОСОБА_18 рухалися в напрямку с. Березівка з Богунії, він сидів на передньому пасажирському сидінні. Дорогу було видно добре, видимість була гарна, перешкод для руху ніяких не було. Рухалися в крайній лівій смузі дороги, зі швидкістю 65-70 км/год. Дорога була поділена на 2 чи 3 смуги для руху. Наблизилися до перехрестя, на світлофорі почав мигати зелений сигнал світлофору, ОСОБА_18 швидкість не збільшував. В цей час автомобіль ВАЗ різко повернув з правої смуги в ліву, в результаті чого в крайній лівій смузі відбулося зіткнення. ОСОБА_18 не встиг зреагувати, не встиг гальмувати, оскільки ВАЗ виїхав на їх смугу несподівано. Зазначив, що коли вони доїхали до світлофора почав мигати зелений колір, а коли загорівся жовтий на бачив. Показав, що ВАЗ в`їхав в них, хоча мав їх пропустити.

Свідок ОСОБА_21 показав, що точну дату не пам`ятає, три роки назад, зателефонувала ОСОБА_22 та повідомила, що ОСОБА_23 потрапив в ДТП. Приїхав в м. Житомир, забрав потерпілого разом з дружиною, та поїхали в ОСОБА_24 . Оскільки ОСОБА_23 ставало гірше, наступного дня відвіз його в лікарню м. Бердичева, на третій день в лікарню в м. Житомирі, де його поклали на лікування. Грабару ставало гірше, почалося головокружіння, нудота, загальна слабкість.

Свідок ОСОБА_25 показала, що точну дату не пам`ятає, подія була весною. До неї зателефонувала сестра ОСОБА_22 та повідомила, що її чоловік потрапив до ДТП. Вона разом з чоловіком приїхали до ОСОБА_26 , до відділу поліції, чекали їх, потім завезли додому та залишилися у них ночувати. Грабару ставало гірше, наступного дня він втрачав свідомість, була нудота, головокружіння. Чоловік відвіз його до лікарні, де останньому надавали медичну допомогу, на третій день завіз в лікарню до ОСОБА_26 .

Свідок ОСОБА_27 показав, що про ДТП за участю ОСОБА_23 дізнався від ОСОБА_22 , остання зателефонувала та попросила допомоги, а тому приїхав на місце ДТП та бачив його наслідки. Грабара завели в карету швидкої допомоги, де останній втрачав свідомість. Грабара забрали до лікарні, через деякий час він знову повернувся, оскільки залишилися його речі. На місце події приїхали представники страхової компанії, та слідчі. Бачив як проводили заміри, складали якісь папери та робили фото. На автомобілі міняли колесо, щоб мати змогу його транспортувати. Були зігнутими колесо, диск. ВАЗ мав пошкодження крила, двері ліві, по правій стороні двері мали подряпини. Автомобіль обвинуваченого мав пошкодження з переду.

04.03.2017 внесено відомості до ЄРДР по факту ДТП, яка сталася 03.03.2017 о 16 год. 20 хв. на перехресті вулиці Г. Десантників - проспект Миру в м.Житомирі, під час якої водій ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. (т.1 а.с.65).

Згідно з протоколом огляду місця події від 03.03.2017, схемою, фототаблицею встановлено місце ДТП, локалізація пошкоджень транспортних засобів, кінцеве розташування транспортних засобів відносно перехрестя. При цьому, ні в протоколі огляду місця події, ні в схемі відсутні сліди гальмування транспортних засобів (т.2 а.с.176).

Протоколом огляду предмета від 15.03.2017 оглянуто компакт-диск марки VIDEX, типу СD-R (52х), ємністю 700 МВ/video 80 min, файл під назвою ДТП в м.Житомирі, який безпосередньо був досліджений в судовому засідання, на якому наявний відеозапис зроблений камерою відео спостереження системи «Безпечне місто», встановленою на житловому будинку перехрестя вул. Г. Десантників - проспект Миру, на якому зафіксовано обставини ДТП. З якого вбачається, що автомобіль ВАЗ перебуває біля бордюру правої крайньої смуги, включає покажчик лівого повороту, пропустивши автомобілі в попутному напрямку, повільно на зелений сигнал світлофора почав здійснювати перестроювання в середню смугу, загорівся жовтий сигнал, в цей час на проїзній частині з`являється автомобіль Fiat Doblo, який рухається в крайній лівій смузі руху, не зупиняється, продовжує рух та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ, який повільно перестроювався в крайню ліву смугу. Зіткнення відбулося на червоний сигнал світлофора (т.2 а.с.195).

За висновком експерта № 688 від 31.03.2017, у ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді розриву ключично-акроміального з`єднання зліва, рани на голові, які виникли від дії тупого (их) предмета (ів) не залишивши в них яких-небудь специфічних та характерних ознак дозволяючих ідентифікувати їх контактуючу слідоутворюючу поверхню та могли утворитися при обставинах та в термін, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи, відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію тривалого розладу здоров`я. Виставлений лікарями діагноз: закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку при складенні підсумків до уваги не приймався, так як він не підтверджений об`єктивною, неврологічною симптоматикою та не відповідає протоколу надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою (т.2. а.с.197).

Згідно з висновком експерта № 3/266 від 13.04.2017 на момент огляду і до ДТП гальмівна система, рульове керування, ходова частина автомобіля Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_1 знаходилися в технічно працездатному стані. В процесі дослідження не встановлено будь-яких характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с.200).

За висновком експерта № 3/264 від 16.05.2017 на момент огляду і до ДТП гальмівна система, рульове керування, ходова частина автомобіля ВАЗ 210430 номерний знак НОМЕР_2 знаходилися в технічно працездатному стані, однак виявлені несправності ходової частини несуть суто аварійний характер, тобто виникли внаслідок ДТП, отже до ДТП ходова частина автомобіля ВАЗ 210430 д.н.з. НОМЕР_2 знаходилась технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану автомобіля ВАЗ 210430 д.н.з. НОМЕР_2 не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в прямому причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної події. (т.2 а.с.215).

Згідно висновку експерта № 3/265 від 18.05.2017, встановлено, що при зовнішньому огляді автомобіля ВАЗ-210430 д.н.з. НОМЕР_2 , визначена наявність двох незалежних груп слідів і пошкоджень ударно-динамічного характеру: перша група-пошкодження, які сконцентровані в передній та задній лівій частині автомобіля і виражені слідами згинів, тертя, вдавлювання та розривів металу, відшарування власного лакофарбового покриття; друга група-пошкодження, які сконцентровані в правій передній частині автомобіля і виражені слідами згинів, тертя, вдавлювання металу, відшарування власного лакофарбового покриття (детально в дослідницькій частині). При зовнішньому огляді автомобіля Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_1 , визначена наявність трьох незалежних груп слідів і пошкоджень ударно-динамічного характеру: перша група-пошкодження, які сконцентровані в передній правій частині автомобіля і виражені слідами згинів, тертя, вдавлювання металу, відшарування власного лакофарбового покриття; друга група-пошкодження, які сконцентровані в лівій частині автомобіля і виражені слідами згинів, тертя, вдавлювання металу, відшарування власного лакофарбового покриття, третя група-пошкодження, які сконцентровані в задній частині автомобіля (детально в дослідницькій частині). Первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між передньою частиною автомобіля Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_1 (кришка капоту, переднє праве крило, передній бампер) з лівою частиною автомобіля ВАЗ-210430 д.н.з. НОМЕР_2 (переднє ліве крило, передній бампер). (т.2 а.с.231).

Згідно висновку № 3/533 від 17.07.2017, встановлено, що з технічної точки зору, згідно наданого на дослідження відеозапису, швидкість руху автомобіля ВАЗ 210430 н.з. НОМЕР_2 до ДТП складала близько 19,8 км/год., а швидкість руху автомобіля Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_1 до ДТП складала близько 76,5 км/год.

З технічної точки зору, згідно наданого на дослідження відеозапису, автомобіль Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 виїхав на перехрестя при ввімкненому «жовтому» сингалі світлофора.

З технічної точки зору, згідно наданого на дослідження відеозапису, автомобіль ВАЗ 210430 д.н.з. НОМЕР_2 виїхав на перехрестя при ввімкненому «зеленому» сигналі світлофора.

З технічної точки зору, згідно наданого на дослідження відеозапису, місце зіткнення між автомобілями ВАЗ 210430 д.н.з. НОМЕР_2 та Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_1 , розташованого (відносно переднього лівого колеса автомобіля Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_1 ) на відстані близько 3.5 м до умовної лінії продовження правого краю проїзної частини вул. Г. Десантників, та 11.7 м від правого краю проїзної частини проспекту Миру.

З технічної точки зору, згідно наданого на дослідження відеозапису, час до моменту зіткнення з моменту початку руху автомобіля ВАЗ 210430 д.н.з. НОМЕР_2 з правої смуги руху, під кутом вліво відносно правого краю проїзної складає - 14.0 секунди.

З технічної точи зору, згідно наданого на дослідження відеозапису, час до моменту зіткнення з моменту зміни напрямку руху автомобіля ВАЗ 210430 д.н.з. НОМЕР_2 , складає - 1,56 секунди (т.3 а.с.1).

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №595/17-25 від 20.10.2017, в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, технічна можливість у водія автомобіля «Фіат Добло» номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_9 уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 210430 н.3. НОМЕР_4 полягала лише в чіткому виконанні ним (водієм ОСОБА_9 ) вимог пункту 8.7.3. г) та пункту 8.10. Правил дорожнього руху України, для чого перешкод технічного характеру не вбачається (технічно справний транспортний засіб, задовільні дорожні умови).

В даній дорожній обстановці, згідно заданих вихідних даних, зазначених в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля ВАЗ 210430 н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 не мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Фіат Добло» н. з. НОМЕР_5 , шляхом застосування термінового гальмування, з моменту виникнення небезпеки для його руху.

В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля «Фіат Добло» номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 8.7.3. (г), 8.10. та 12.4. Правил дорожнього руху України.

3 технічної точки зору, відповідно до встановлених обставин даної пригоди, в діях водія автомобіля «Фіат Добло» номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ 210430 н. з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху України.

3 технічної точки зору та згідно проведених розрахунків в діях водія ОСОБА_13 невідповідностей технічним вимогам пункту 12.3. Правил дорожнього руху України не вбачається.

3 урахуванням вихідних даних та проведеного дослідження, з технічної точки зору, в наведених умовах дорожнього руху, причиною створення аварійної обстановки й виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди слід вважати невідповідність дії водія автомобіля «Фіат Добло» н. з. НОМЕР_6 , ОСОБА_9 вимогам пунктів Правил дорожнього руху України (т.3. а.с.17).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_28 підтвердив висновки експертизи та зазначив, що згідно наданих на дослідження матеріалів, в даній ДТП водій автомобіля ВАЗ мав перевагу в русі, оскільки виїхав на дозволений сигнал світлофора та не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Водій автомобіля Фіат рухався з перевищенням дозволеної швидкості, на жовтий сигнал світлофору, в даному випадку сигнал світлофору є ключовим. Зазначив, що відстань між автомобілем ВАЗ і Фіат, при вказаних швидкостях та при включеному сигналі світлофора жовтий, була 33 метри, яка давала можливість водієві ОСОБА_18 зменшити швидкість, вчасно загальмувати та зупинитися. В діях водія ВАЗ порушень ПДР не встановлено.

Згідно висновку експерта №218 від 06.03.2020, ОСОБА_13 звернувся 03 березня 2017 за медичною допомогою в комунальну некомерційну установу Бердичівської районної ради «Центральна районна лікарня» з приводу надання йому медичної допомоги після спричинення тілесних ушкоджень, одержаних при дорожньо-транспортній пригоді 03 березня 2017. Лікарями був виставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забійна рана лобної ділянки голови. Розрив ключично-акроміального з`єднання зліва. Від госпіталізації потерпілий відмовився. 06 березня 2017 ОСОБА_13 о 09 год. 35 хв. на підставі особистої заяви був госпіталізований до травматологічного відділення комунального некомерційного закладу Житомирської міської ради «Центральна міська лікарня №2». Після відповідного обстеження та огляду лікаря спеціаліста-травматолога у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани лобної ділянки голови зліва; розриву ключично-акроміального з`єднання зліва. 07 березня 2017 оглянутий лікарем-неврологом, котрий на підставі огляду встановив діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. 09 березня 2017 року потерпілому було проведено оперативне втручання - відкрите вправлення вивиху акроміального кінці лівої ключиці. Лавсанопластика лівого ключично-акроміального з`єднання. Також повторно був оглянутий лікарем-неврологом. Діагноз той же. В подальшому потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні та виписаний з поліпшенням 27 березня 2017. Лікарями даної медичної установи був виставлений заключний клінічний діагноз: розрив ключично-акроміального з`єднання зліва. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. В результаті дорожньо-транспортної травми котра мала місце 03 березня 2017 ОСОБА_13 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді розриву лівого ключично-акроміального з`єднання, рани лобної ділянки голови зліва. Дані тілесні ушкодження відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалого розладу здоров`я. При складенні підсумків виставлений лікарями діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» до уваги не приймався, так як він не підтверджений об`єктивною клінічною неврологічною симптоматикою та не відповідає протоколу надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою. 28 грудня 2017 ОСОБА_13 був госпіталізований до неврологічного відділення комунальної некомерційної установи Бердичівської районної ради «Центральна районна лікарня», де знаходивсь на стаціонарному лікуванні по 06 січня 2018 Лікарями даної медичної установи був встановлений заключний клінічний діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія. Хронічна недостатність кровообігу 3-го ступеня. Залишкові явища перенесеного лакунарного інфаркту посттравматичного ґенезу в басейні правої гемісфери. Лікворний синдром. Вегетосудинна недостатність. Венозно-артеріальна недостатність. Правобічна рефлекторна недостатність. 21 лютого 2018 ОСОБА_13 був госпіталізований до неврологічного відділення комунальної некомерційної установи Житомирської обласної ради «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського», де після відповідних обстежень був встановлений заключний клінічний діагноз : дисциркуляторна енцефалопатія 3-го ступеня змішаного ґенезу. Залишкові явища перенесеного ішемічного інсульту в басейні лівої середньо мозкової артерії з правобічною пірамідною недостатністю. Вестибуло-атактичний синдром. Лікворно-гіпертензивний не різко виражений стійкий антено-невротичний синдром. Мнестичне зниження. Збіжна косоокість. Часткова атрофія зорових нервів обох очей. Ангіопатія сітківки. Міокардитичний кардіосклероз. Синусова тахікардія. Серцева недостатність 1-го ступеня. В подальшому він періодично знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні комунального некомерційного закладу Бердичівської районної ради «Центральна районна лікарня» з приводу вищевказаних захворювань. 11 лютого 2019 Бердичівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи громадянину ОСОБА_13 була встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання. Загальна тривалість перебування на інвалідності два роки. З огляду на наведене, між отриманими тілесними ушкодженнями при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 3 березня 2017 з встановленням 3-ї групи інвалідності причинно-наслідкового зв`язку не існує. При огляді потерпілого 03 березня 2020 по передній поверхні в проекції лівого плечового суглобу, зовнішнього кінця лівої ключиці виявлений післяопераційний рубець довжиною до 14 см. Активні рухи в лівому плечовому суглобі дещо затруднені, не в повному обсязі, складають до 110-115 градусів у розгинанні, що може відповідати 15 % втрати загальної працездатності в результаті одержаної травми у вигляді розриву лівого ключично-акроміального з`єднання при дорожньо-транспортній пригоді. Згідно пункту 2.1.6 «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» до наказу № 6 від 17 січня 1995, МОЗ України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, м. Київ, 26 липня 1995 за № 248/784 - під наслідком ушкодження, що визначився, належить розуміти повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін, які були ним обумовлені. Це не виключає можливостей збереження стійких наслідків ушкодження (рубця, анкілозу, укорочення кінцівок, деформація суглоба, тощо), що має місце і в даному конкретному випадку у вигляді обмеження активних рухів в лівому плечовому суглобі. Згідно пункту 2.2.3 під стійкою втратою працездатності менше ніж на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10 до 33 %. На підставі вищевикладеного спричинене тілесне ушкодження при дорожньо-транспортній пригоді 03 березня 2017 у вигляді розриву лівого ключично-акроміального з`єднання за своїми наслідками потягло втрату загальної працездатності в розмірі 15 %, тобто за цим критерієм також відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень (т. 4 а.с.80).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_29 під час роз`яснення висновку експертизи зазначив, що експертом не встановлено діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку, оскільки це не було підтверджено клінічною симптоматикою, а саме відсутністю записів у медичних документах. Отримана травма при ДТП потягла втрату загальної працездатності у потерпілого в розмірі 15 %. Третя група інвалідності встановлена потерпілому на підставі загальних захворювань, не пов`язаних з ДТП.

Суд критично оцінює доводи обвинуваченого ОСОБА_9 і розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності також у зв`язку з наступним.

Згідно з п.п.1.4, 1.5 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки.

Згідно п.2.3б) водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 8.7.3 (ґ) Правил жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Згідно п. 8.10 Правил у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія).

Згідно п. 12.4 Правил у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 21.08.2019 № 13-31 кс19, диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1,2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК.

Отже, склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняться тим, що він встановлюється не між діями водія і наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками.

Досліджені в судовому засіданні докази, зокрема допит потерпілого ОСОБА_13 , проведені судові експертизи, відеозапис з камери відеоспостереження, який зафіксував саму подію, є належними та допустимими доказами. У своїй сукупності доводять вину ОСОБА_9 , а саме не дотримання ним вимог п.8.7.3 (ґ), 8.10, 12.4 ПДР, що стало причиною створення аварійної обстановки й виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 .

Суд відкидає висновок експертного дослідження № 3/10 від 22.12.2017, наданий стороною захисту, оскільки в розумінні кримінального процесуального законодавства, він не є джерелом доказів, у зв`язку з цим не надає йому свою оцінку (т.3 а.с.95).

Під час судового розгляду стороною захисту на спростування вини ОСОБА_9 надано висновок експертів № КСЕ-19/115-21/1445 від 28.04.2021, згідно якого водій автомобіля Fiat Doblo р/н НОМЕР_1 ОСОБА_9 не мав технічної можливості запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди як при фактичній (заданій) швидкості руху, так і за умови руху транспортного засобу зі швидкістю допустимою в межах населеного пункту. Водій автомобіля ВАЗ-210430 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_13 мав технічну можливість запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригодиш ляхом дотримання технічних вимог п.10.1 ПДР України. У вказаній дорожній ситуації водій автомобіля Fiat Doblo р/н НОМЕР_1 ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності вимог п.12.4, п.8.7.3 «в», «г» п.8.10, п.8.11 та п.12.3 ПДР України. В наведеній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-210430 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_13 повинен був діяти у відповідності до вимог п.8.7.3 «в», «г», п.8.10, п.8.11, п.10.1 та п.10.4 ПДР України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля ВАЗ 210430 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_13 вбачаються невідповідності технічним вимогам п.10.1 та п.10.4 ПДР України. В дорожній ситуації обставини якої розглядаються дії водія автомобіля ВАЗ 210430 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_13 з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. (т.5 а.с.7).

Під час роз`яснення висновку експертизи експерт ОСОБА_30 зазначив, що ОСОБА_18 виїхав на жовтий сигнал світлофора та відповідно до п.8.10 ПДР мав зупинитися, але вважає, що відповідно до п.8.11 цих Правил мав право рухатися далі. Зазначив, що відстань з моменту загоряння жовтого сигналу світлофора до зіткнення Фіат з т/з ВАЗ становила 33,955 м. Зазначив, що водій ОСОБА_18 не мав технічної можливості запобігти ДТП, а водій ОСОБА_23 таку технічну можливість мав. Саме недотримання правил ПДР водієм Грабарем з технічної точки зору знаходяться у зв`язку з настанням ДТП.

Експерт ОСОБА_31 показав, що при розрахунках враховувалася похибка, та програма видала відстань 33 метри. Швидкість Фіату не встановлювалася. Відстань взята з програмного забезпечення, на відео чітко видно як загоряється жовтий колір світлофору, і звідти взято відстань, де в цей час знаходився Фіат.

Суд відкидає доводи викладені у висновку експертів № КСЕ-19/115-21/1445 від 28.04.2021, оскільки він містить суперечливі дані в частині моменту виникнення небезпеки для руху водія ОСОБА_9 , відстань яку т/з подолав за 1.56 сек. При цьому, з незрозумілих причин експерти прийшли до висновку, що ОСОБА_9 мав право, при ввімкненні жовтого сигналу світлофора, перебуваючи на достатній відстані від світлофора, рухатися далі.

Згідно п. 8.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, головною умовою продовження руху є забезпечення безпеки дорожнього руху.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 в момент ввімкнення жовтого сигналу світлофора до зіткнення з ВАЗ знаходився на відстані 33,955 м., тобто останній перебував на достатній відстані від перехрестя та мав технічну можливість зменшити швидкість, застосувати гальмування до повної зупинки автомобіля, оскільки в такому випадку т/з ОСОБА_18 виїхав би на перехрестя на червоний сигнал світлофора, що у свою чергу могло призвести до зіткнення з транспортними засобами, які мали право проїзду перехрестя на дозволений сигнал світлофора. За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірність виїзду на жовтий сигнал світлофора, викладена у висновку експертів є необґрунтованою, а тому у ОСОБА_9 не було пріоритетного права на проїзд перехрестя.

Саме порушення п.п.8.7.3 (ґ), 8.10, 12.4 ПДР водієм ОСОБА_9 знаходяться в причинному зв`язку з створенням аварійної обстановки й виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. При цьому, порушень ПДР в даній обстановці водієм ОСОБА_13 не встановлено.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що висновки експертиз № 3/533 від 17.07.2017 та № 595/17-25 від 20.10.2017 є допустимими доказами та покладаються в основу вироку, як доказ, який підтверджує винуватість ОСОБА_9 у порушенні правил ПДР, які стали причиною створення аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у виді спричинення потерпілому ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також мотиви зміни обвинувачення.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_13 рухався у попутному напрямку та виконував маневр лівого повороту на вул. Героїв Десантників.

Під час безпосереднього дослідження в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що ОСОБА_13 рухався у попутному напрямку та мав виконати маневр лівого повороту на вул. Героїв Десантників.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченого доведеною повністю та кваліфікує його необережні дії за ст. 286 ч.1 КК України, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно з ч.4 ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , судом не встановлено.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 раніше не судимий, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, на час вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння не перебував.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому обирає йому покарання в межах санкції статті, у вигляді штрафу, без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст.49, 74 ч.5, 80 КК України. Так, кримінальне правопорушення вчинено 03.03.2017, тобто пройшло понад п`ять років, за період розгляду справу обвинувачений не ухилявся від явки до суду, у розшук не оголошувався, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Потерпілий ОСОБА_13 звернувся з цивільним позовом до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Просив стягнути на його користь 50620,60 матеріальної шкоди, яка полягала у витратах на лікування, на благодійну допомогу, на санаторно-курортне лікування та реабілітацію, витрати на медичне обстеження та збитки в результаті вимушеної непрацездатності (упущена вигода).

ПАТ «Страхова компанія «Уніка» надала відзив на позов та просила розгляд справи проводити у відсутність його представника. Суд за погодженням з учасниками судового розгляду проводив судовий розгляд у відсутність представника ПАТ «Страхова компанія «Уніка».

Суд приходить до висновку, що підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_13 в частині витрат на лікування та обстеження в сумі 6334.78 грн., які підтверджено належними та допустимими доказами (чеками, квитанцією). Щодо витрат на благодійну допомогу в сумі 370 грн., суд відмовляє в задоволенні, оскільки зазначені внески ОСОБА_13 внесено добровільно і не є витратами на лікування. Щодо витрат на санаторно-курортне лікування ОСОБА_13 в сумі 21500 грн., суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки квитанція від 01.08.2017 (т.1 а.с.121) про сплату коштів за надані послуги, за відсутності санаторно-курортної карти, не є джерелом доказу того, що в цей період ОСОБА_13 проходив таке лікування. Копія санаторно-курортної карти № 8 від 30.06.2021 надана потерпілим суду про рекомендацію лікування в санаторії «Байлово» не є джерелом доказу того, що ОСОБА_13 в минулому часі з 01.08.2017 по 24.08.2017 проходив лікування у вказаному санаторії (т.5 а.с.218).

Що стосується збитків в результаті вимушеної непрацездатності ОСОБА_13 , розмір якої він оцінює в сумі 22400 грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

?для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

?для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

?для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні документів потерпілий ОСОБА_13 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.03.2017 по 1.03.2017 - 16 днів та з 28.12.2017 по 06.02.2018 - 10, час втрати працездатності становіть 26 днів. Мінімальна заробітна плата у 2017 році становила 3200 грн., а отже розмір збитків в результаті вимушеної непрацездатності становить 2773 грн. 33 коп. Всі послідуючі звернення ОСОБА_13 , згідно медичних документів, стосуються хронічних захворювань, які не пов`язані з ДТП, при цьому група інвалідності останньому встановлена не за наслідками ДТП, а за загальними захворюваннями.

З огляду на наведене, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення в сумі 2773 грн. 33 коп., в решті вимог суд відмовляє.

В заяві про уточнення вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_13 просить стягнути порівну з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_9 в якості оплати послуг адвоката ОСОБА_15 - 50500 грн. На підтвердження суду надано договір № 02/17-КС від 24.10.2017 про надання правової допомоги (т.1 а.с.54), розрахунок вартості послуг (т.1 а.с.98), додаткова угода № 1 від 26.05.2021 до договору від 24.10.2017, квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_13 зазначеної суми.

Як вбачається з договору № 02/17-КС від 24.10.2017п.3.1 вартість послуг є договірною та становить 28500 грн., тобто фіксована сума. Згідно п.3.4 сума вартості може бути збільшена в процесі судового розгляду та згідно п. 3.5 зміна вартості послуг за цим Договором можлива лише на підставі додаткової угоди. Згідно додаткової угоди № 1 від 26.05.2021 вартість послуг становить 48500 грн. - фіксована сума.

Згідно вимог ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких відносяться витрати на правову допомогу.

За змістом с.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 ЗУ).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник судового провадження подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається, розрахунок вартості послуг адвоката було здійснено відповідно до вимог ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» у розмірі 40 % встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян за одну години роботи адвоката.

З огляду на наведене, вартість наданих послуг адвокатом становить 48500 грн., розмір якої встановлено додатковою угодою. За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога щодо відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення в сумі 48500 грн. та підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 та ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в рівних частинах по 24250 грн., в решті вимог відмовити. При цьому, зазначений розмір не є завищеним та відповідає витраченому часу при розгляді даного кримінального провадження.

В заяві про уточнення вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_13 просить стягнути порівну з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_9 в якості оплати послуг адвоката ОСОБА_32 - 25000 грн. На обґрунтування вимог надано договір № 01-03/18-КС від 26.03.2018 (т.1 а.с.189) та квитанція до прибуткового касового ордера,Ж згідної якої ОСОБА_13 сплатив 25.000 грн. адвокату ОСОБА_33 за надання правничої допомоги.

Згідно п.3.1 Договору вартість послуг, що надаються становить 25000 грн., фіксована сума.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги та підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 та ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в рівних частинах по 12500 грн.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди в сумі 200.000 грн., яку потерпілий просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 , суд приходить до наступного висновку.

На підтвердження позовних вимог суду надано висновок соціально-психологічного дослідження № 06-12-20 від 09.12.2020, за результатами комплексного психологічного діагностування психіка ОСОБА_13 має особливості, які на 20-30 % посилюють ступінь його страждань у порівнянні з середньо унормованою особистістю потерпілого за подібних умов, у зв`язку з цим останньому завдано моральної шкоди (т.4 а.с.211).

Згідно зі сталою судовою практикою Верховного Суду, яка узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, при вирішенні питання про визначення розміру моральної шкоди, її розмір має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, яка діє на час розгляду справи.

Правова позиція Верховного суду по визначенню грошового відшкодування моральної шкоди при спричиненні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, з урахуванням обставин справи, становить в розрізі від 30 до 50 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати в 2017 році становив 3200 грн.

Суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_13 спричинено моральні та фізичні страждання, які дійсно позначили негативні зміни у його житті, думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання, насторогу, тривогу. Крім того, в момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_13 переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес та продовжує нести моральні страждання, переживання, стреси та інші негативні фактори, які виміряти в грошовому еквіваленті неможливо.

Розмір заподіяної шкоди, заявлений потерпілими, не узгоджується з формулою розрахунку моральної шкоди, встановленою правовою позицією Верховного Суду і є завищеним.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи загальний життєвий рівень громадян України, здатність обвинуваченого ОСОБА_9 реально відшкодувати шкоду, а також з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд, вважає за можливе розмір моральної шкоди визначити в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 96000 грн. В решті вимог відмовляє.

Потерпіла ОСОБА_14 пред`явила цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який в послідуючому уточнила та просить стягнути з ПАТ СК «Уніка» та обвинуваченого ОСОБА_18 88790 грн. збитків, зокрема 51290 грн. витрат на ремонт автомобіля та 37500 грн. упущеної вигоди, у зв`язку з пошкодженням автомобіля та стягнути з ОСОБА_9 10.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У своєму відзиві ПАТ Страхова компанія «Уніка» заперечила щодо позовних вимог, оскільки він не підтверджений належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно ст. 25 Закону, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

З огляду на наведене, вимога потерпілої ОСОБА_14 про стягнення 37500 грн. упущеної вигоди не регулюються нормами Закону, при цьому доказів про тимчасову втрату її працездатності, внаслідок пошкодження автомобіля, суду не надано, при цьому вона не була учасником ДТП, внаслідок якого не отримувала тілесні ушкодження, ОСОБА_34 є лише власником т/з, у зв`язку з цим відсутні підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги.

Посилання ПАТ Страхова компанія «Уніка» про те, що ОСОБА_14 після настання страхового випадку не зверталася до страховика, спростовується листом компанії № 2069 від 14.07.2021, згідно якого в матеріалах справи Страховика № 00218439 відсутнє судове рішення, яким встановлено винну особу в ДТП від 03.03.2017, у зв`язку з чим наразі відсутні підстави для відшкодування шкоди. Отже, після настання страхового випадку, а саме ДТП 03.03.2017 в страховій компанії сформовано справу Страховика № 00218439, зазначене підтверджено і показами учасників судового провадження про те, що на місце ДТП прибував страховий інспектор, проводив огляд, заміри, фотографування пошкоджених транспортних засобів. З огляду на наведене, власником пошкодженого автомобіля своєчасно та у передбачений законом порядок повідомлено страхову компанію про настання страхового випадку.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_14 в частині відшкодування витрат на ремонт транспортного засобу в сумі 41714 грн., з яких 23290 грн. витрат на придбання автозапчастин та ремонт автомобіля, 18424 грн. витрат на відновлювальний ремонт, а в решті вимог відмовляє. Посилання страхової компанії про те, що акт здачі-приймання робіт № 104 від 01.09.2017 виданий ФОП ОСОБА_35 , який припинив свою підприємницьку діяльність, є недопустимим доказом, суд відкидає, оскільки ОСОБА_14 не зобов`язана була перевіряти чи в законний спосіб ФОП здійснює свою діяльність. Зазначені послуги було надано, за що було сплачено відповідні кошти. Суд також відкидає твердження страхової компанії, що товарний чек від 11.08.2017 про придбання запчастин у розумінні законодавства не є належним доказом розрахункових операцій з оплати послуг, оскільки зазначений товарний чек містить всі необхідні реквізити, дату, назву підприємства, перелік автозапчастин, їх вартість та прописом загальна сума. Суд зменшує розмір витрат на відновлювальний ремонт, оскільки заявлений в позові розмір є завищеним та перевищує вартість аналогічного автомобіля в непошкодженому стані.

В заяві про уточнення вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_14 просить стягнути порівну з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_9 в якості оплати послуг адвоката ОСОБА_32 - 25000 грн. На обґрунтування вимог надано договір № 02-03/18-КС від 26.03.2018 (т.1 а.с.63) та квитанція до прибуткового касового ордера, згідної якої ОСОБА_14 сплатила 25.000 грн. адвокату ОСОБА_33 за надання правничої допомоги.

Згідно п.3.1 Договору вартість послуг, що надаються становить 25000 грн., сума фіксована.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги та підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 та ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в рівних частинах по 12500 грн.

Підлягають також відшкодуванню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1762 грн. понесені ОСОБА_14 при подачі цивільного позову.

В заяві про уточнення вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_14 просить стягнути порівну з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_9 в якості оплати послуг адвоката ОСОБА_15 - 37500 грн. На підтвердження суду надано квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_14 зазначеної суми. При цьому суду не надано договір, укладений між ОСОБА_14 та адвокатом ОСОБА_36 , про надання правової допомоги та розрахунок вартості послуг.

За таких обставин неможливо встановити, якою між сторонами була встановлена вартість послуг.

Згідно вимог ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких відносяться витрати на правову допомогу.

За змістом с.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник судового провадження подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки суду не надано розрахунок вартості послуг адвоката, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 37500 грн. витрат на правничу допомогу, що в подальшому, не позбавляє ОСОБА_14 права на звернення із вказаною вимогою, в порядку норм ЦПК.

ОСОБА_14 звернулася з позовом про відшкодування моральної шкоди в сумі 100.000 грн., який в послідуючому уточнила та просила стягнути з ОСОБА_9 на її користь 10.000 грн. В обґрунтування зазначила, що зазнала моральні страждання та душевні переживання, пов`язані із значним пошкодженням автомобіля, який до ДТП використовувався для отримання доходів. Також вона понесла значні витрати для здійснення ремонту автомобіля, витрати на правову допомогу, що викликає постійну нервозність, невдоволення, що призводить до моральних страждань, у зв`язку з чим почала часто хворіти.

Розмір заподіяної шкоди, заявлений потерпілою, не узгоджується з формулою розрахунку моральної шкоди, встановленою правовою позицією Верховного Суду і є завищеним.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи загальний життєвий рівень громадян України, здатність обвинуваченого ОСОБА_9 реально відшкодувати шкоду, а також з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд, вважає за можливе розмір моральної шкоди визначити в сумі 6000 грн. В решті вимог відмовляє.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, суд в порядку ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого.

Підстав для обрання запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України і призначити йому покарання за цим законом - у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 49, 74 ч.5, 80 КК України звільнити ОСОБА_9 від покарання та його відбування у зв`язку з із закінченням строків давності.

Стягнути з ПАТ Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_13 на відшкодування матеріальної шкоди 9108 (дев`ять тисяч сто вісім) грн. 11 коп. В решті вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_14 на відшкодування матеріальної шкоди, сплати судового збору, правової допомоги 55726 (п`ятдесятп`ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_13 на відшкодування витрат на правову допомогу 36750 (тридцять шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_13 на відшкодування моральної шкоди 96000 (дев`яності шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_14 на відшкодування витрат на правову допомогу 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_14 на відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч) грн., в решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів в сумі 4331 (чотири тисячі триста тридцять одна) грн. 12 коп. (т.2 а.с.199, т.2 а.с.214, т.2 а.с.230, т.2 а.с.244, т.3 а.с.16).

Речові докази: компакт-диск марки VIDEX, типу СD-R (52х), ємністю 700 МВ/video 80 min. - зберігати в матеріалах судового провадження (т.3 а.с.28); автомобілі: ВАЗ 210340 н.з. НОМЕР_2 , Fiat Doblo н. з. НОМЕР_1 , які повернуто - залишити їх володільцям (т.3 а.с.29).

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1