Справа № 465/5603/15-ц                 Головуючий у 1 інстанції Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/507/23         Доповідач в 2-й інстанції Копняк С. М.

УХВАЛА

24 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Копняк С.М. (судя - доповідач), Бойко С.М., Ніткевича А.В., вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 08 вересня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши вдесяте апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово подавав до суду апеляційної інстанції апеляційні скарги на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року.

Так, 28 січня 2016 року ОСОБА_1 вперше оскаржив ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (апеляційна скарга т. 3. а.с. 40) з підстав порушення судом правил підсудності.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 квітня 2016 року  апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року визнано неподаною та повернуто апелянту (т. 3 а.с. 50).

30 травня 2017 року ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (т. 3 а.с. 133).

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2015 року визнано неподаною та повернуто апелянту. (т. 3 а.с. 143).

23 травня 2019 року ОСОБА_1 втретє подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (т.3 а.с. 218-219).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 8 вересня 2015 року (т.3 а.с.224).

31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 вчетверте подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (т.4 а.с. 153-154).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 березня 2015 року, попереджено ОСОБА_1 щодо недопустимості подальшого зловживання правами на оскарження та роз`яснено наслідки такого зловживання, передбачені статтею 148 ЦПК України ( т. 4 а.с. 158).

08 квітня 2021 року ОСОБА_1 вп`яте подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (т.4 а.с. 193-194).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 березня 2015 року, повторно попереджено ОСОБА_1 щодо недопустимості подальшого зловживання правами на оскарження та роз`яснено наслідки такого зловживання, передбачені статтею 148 ЦПК України ( т. 4 а.с. 204).

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 вшосте подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (т. 4 а.с. 214 -215).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року визнано дії ОСОБА_1 щодо подання апеляційної скарги на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року зловживанням процесуальними правами.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 6810,00 грн. ( т. 4 а.с. 225- 228).

07 квітня 2022 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи, разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який всьоме подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (т. 5 а.с. 6).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 березня 2015 року ( т. 5 а.с. 11 - 12).

В липні 2022 року ОСОБА_1 ввосьме подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (т. 5 а.с. 37 - 38).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 липня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 березня 2015 року ( т. 5 а.с. 43).

У вересні 2022 року ОСОБА_1 вдев`яте подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року ( т. 5 а.с. 68-71).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року визнано подання ОСОБА_1 вдев`яте апеляційної скарги на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 08 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, зловживанням процесуальними правами та повернуто таку заявнику. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 24 810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн ( т-5 а.с. 75 - 77).

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 вдесяте подав апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року (т-5 а.с. 83 -85).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року визнано подання ОСОБА_1 вдесяте апеляційної скарги на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 08 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, зловживанням процесуальними правами та повернуто таку заявнику. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 24 810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. ( т-5 а.с. 106 -109).

Таким чином, скерувавши 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2015 року, ОСОБА_1 оскаржив таку водинадцяте ( т. 5 а.с. 122- 125).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті  358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Разом із цим, частиною другою статті 2 ЦПК України встановлено, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Тобто, процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту, тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 44 ЦПК України).

Частинами третьою та четвертою цієї ж статті передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Подаючи водинадцяте апеляційну скаргу на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 08 вересня 2015 року ОСОБА_1 достовірно знав про те, що апеляційне провадження за нею не може бути відкрито, оскільки для цього є норма процесуального права, яка імперативно це забороняє (пункт 3 частина перша статті 358 ЦПК України).

В той же час, подання чергової апеляційної скарги унеможливлює здійснити судом розгляд справи по суті та, як наслідок, призводять до затягування судового розгляду справи.

Необхідно звернути увагу й на те, що відповідно до пункту 15.5 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідний положень Цивільного процесуального кодексу України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (апеляційної чи касаційної інстанції), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Заявник ОСОБА_1 , всупереч вищезазначеному положенню свідомо скеровує апеляційні скарги на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 08 вересня 2015 року до суду першої інстанції, вчиняючи перешкоди у розгляді справи по суті заявлених позовних вимог.

Крім того, розгляд даної справи триває із серпня 2015 року, тобто сім років, що перевищує усі розумні строки розгляду справи.

На думку колегії суддів, подібна практика спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу, суперечить вимогам статей 6, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як зазначалося вище, відповідно до вимог частини четвертої статті 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно статті 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 144 ЦПК України, одним із таких заходів процесуального примусу є штраф.

Відповідно до частини другої статті 148 ЦПК України, у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 систематично зловживає процесуальними правами, вчиняє дії, направленні на затягування судового розгляду справи, тобто перешкоджає судочинству, а тому з метою запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства до нього слід застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 810,00 грн, який підлягає стягненню в дохід держави.

Розмір штрафу визначено з врахуванням надмірно тривалого строку, протягом якого особа, достовірно знаючи про те, що апеляційне провадження за його скаргою не може бути відкрито, будучи попередженою про неприпустимість протиправної процесуальної поведінки, вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, порушуючи при цьому права інших учасників.

Згідно частини п`ятої статті 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись статями  44,  143, 148,  260, 261,  389, 390 Львівський апеляційний суд ,

У Х В А Л И В :

визнати подання ОСОБА_1 водинадцяте апеляційної скарги на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 08 вересня 2015 року про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, зловживанням процесуальними правами та повернути її заявнику.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, штраф у розмірі 24 810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн.

Боржник:

Фізична особа: ОСОБА_1 .

Місце проживання:

АДРЕСА_1 ;

Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Стягувач:

Державна судова адміністрація України, місцезнаходження - вул. Липська, 18/5, м. Київ, ЄДРПОУ 26255795. Реквізити платежу: отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA UA118999980313090106000026007, код класифікаціїдоходів бюджету 21081100).

Копію ухвали направити ОСОБА_1 для відома ( АДРЕСА_1 ) та Державній судовій адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, 18/5), для подання до виконання.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Ухвала складена 24 лютого 2023 року.

Судді:                                         С.М. Копняк

С.М. Бойко

А.В. Ніткевич