УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/1450/21 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.

Категорія 16 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

       Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді         Борисюка Р.М.,

суддів         Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання         Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі  цивільну справу №291/1450/21 за позовом ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», Приватного підприємства «Ружинський Край», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» про визнання недійсним додаткового договору, розірвання договорів оренди землі, скасування запису про інше речове право та витребування земельної ділянки,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. у смт. Ружині,

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначали, що вони є власниками земельної ділянки, площею 2,3909 га, кадастровий номер 1825280400:10:000:0403, яка розташована на території Білилівської сільської ради Ружинського району, Житомирської області.

10.10.2016 між ними та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено договір оренди землі, за умовами якого ПСП «Агрофірма «Світанок» передано в оренду згадану земельну ділянку, а 28.11.2016 проведено відповідну державну реєстрацію.

03.12.2019 між позивачами та ПП «Ружинський Край» укладено додатковий договір №000000055-01921, яким розірвано договір оренди землі від 10 жовтня 2016 року.

Зазначають, що ПП «Ружинський Край» утворено шляхом виділу з ПСП «Агрофірма "Світанок" та є правонаступником частини прав та обов`язків останнього відповідно до розподільчого балансу від 22.03.2018. Проте, дії ПСП «Агрофірма «Світанок» та ПП «Ружинський Край», щодо передачі та прийняття за розподільчим балансом права оренди на спірну земельну ділянку та подальші дії ПП «Ружинський Край», щодо розірвання договору оренди землі від 10.10.2016, за яким воно орендарем не було, є такими, що не узгоджуються із нормами чинного законодавства України. Належне ПСП «Агрофірма «Світанок» право оренди було передано ПП «Ружинський Край» без їх згоди. Здійснивши такі дії, ПСП «Агрофірма «Світанок» фактично припинило самостійне господарювання на землі з дотриманням умов укладеного договору оренди землі, а відповідно і припинило використовувати земельну ділянку на умовах і в строки, встановлені договором оренди землі від 10.10.2016.

04.12.2019 позивачі за договором оренди передали свою земельну ділянку в користування ТОВ «Сігнет-Центр», що є наслідком незаконного розірвання первісного договору оренди землі від 10.10.2016, шляхом укладення додаткового договору.

Посилаючись на вказані обставини, просили: - визнати недійсними додатковий договір №000000055-01921 від 03.12.2019 та договір оренди землі від 04.12.2019, - скасувати Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право 37641921; - витребувати земельну ділянку.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним додатковий договір №000000055-01921 від 03.12.2019 про розірвання договору оренди землі від 10.10.2016 (за умовами якого розірвано договір оренди землі від 10 жовтня 2016 року, щодо оренди земельної ділянки: кадастровий номер 1825280400:10:000:0403, площею 2.3909 га, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок». Визнано недійсним договір оренди землі від 04.12.2019, за умовами якого орендодавцями є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а орендарем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 1825280400:10:000:0403, площею 2.3909 га. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про інше речове право 37641921 про проведену державну реєстрацію права за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53479037 від 06.08.2020 державного реєстратора Відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, щодо права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 1825280400:10:000:0403, площею 2.3909 га, за договором оренди землі від 04.12.2019 з одночасним припиненням права оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» щодо вказаної земельної ділянки. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет- Центр» із чужого незаконного володіння земельну ділянку кадастровий номер 1825280400:10:000:0403, площею 2.3909 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с/рада Білилівська, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на користь законних власників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сігнет-Центр», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.  Судом не вказано правову підставу  визнання договору оренди від 04.12.2019 недійсним. На момент здійснення державної реєстрації оспорюваного договору оренди були відсутні будь-які обтяження щодо спірної земельної ділянки, записи про перебування її в оренді третіх осіб - відсутні.

Договір оренди землі від 04.12.2019, містить всі істотні умови передбачені Законом України «Про оренду землі», які сумлінно виконуються відповідачем, будь які претензії від позивача на протязі його дії не надходили. Це свідчить про те, що договір укладений в належній формі. Отже, суд першої інстанції дійшов до невірного висновку щодо незаконного оформлення права оренди, оскільки таке оформлення повністю відповідало волі позивачів.

У поданих відзивах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Сігнет- Центр» підтримав доводи апеляційної скарги із наведених у ній підстав. Просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Дорогань О.М. апеляційну скаргу не визнав, надав пояснення, які відповідають змісту відзиву свого довірителя на апеляційну скаргу. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги і судове рішення залишити без змін.

Інші учасники справи, будучи належно повідомленими про час і місце розгляду справи до суду не з`явились, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2.3909 га, кадастровий номер 1825280400:10:000:0403, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білилівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області.

10.10.2016 між позивачами та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено договір оренди землі №Б/Н, за умовами якого позивачами було передано у оренду вищезгадану земельну ділянку строком на дев`ять років, тобто до 10.10.2025, та проведено його державну реєстрацію (номер запису про інше речове право 17770166).

Даний договір оренди землі розірвано додатковим договором №000000055-01921 від 03.12.2019, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПП «Ружинський Край». Зі змісту цього додаткового договору вбачається, що ПП «Ружинський Край» утворено шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» та є правонаступником частини прав та обов`язків відповідно до розподільчого балансу між ПСП «Агрофірма «Світанок» та ПП «Ружинський Край» від 22.03.2018. Також зазначено, що право оренди на земельну ділянку, за договором оренди землі від 10.10.2016, що укладений між орендодавцями та ПСП «Агрофірма «Світанок», передано Приватному Підприємству «Ружинський Край» відповідно до Додатку №5 до розподільчого балансу від 22.03.2018 та зареєстровано за ПП «Ружинський Край» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2016, номер запису про інше речове право 17770166.

Вказані обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 219224463 від 06.08.2020 р.).

Наступного дня, тобто 04.12.2019 між позивачами та ТОВ «Сігнет-Центр» було укладено договір оренди землі, за яким земельну ділянку площею 2.3909 га, кадастровий номер 1825280400:10:000:0403, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білилівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, передано в оренду на строк до 31.12.2032 вищевказаному Товариству.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2  та ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що додатковий договір №000000055-01921 від 03.12.2019 про розірвання договору оренди землі від 10.10.2016, за яким орендодавцями являються позивачі, а орендарем ПСП «Агрофірма «Світанок», зі сторони орендаря укладено ПП «Ружинський край», яка не є стороною договору оренди землі від 10.10.2016,  без наявності відповідного обсягу на те прав та повноважень.

Визнання недійсним додаткового договору повертає сторони у попередній стан і спонукає їх до виконання первісного договору оренди землі від 10.10.2016, строк дії якого не закінчився і який не розірвано у встановленому законом порядку, відтак укладення нового договору оренди землі з ТОВ "Сігнет-Центр" суперечить нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, тому наявні правові підстави для визнання його недійсним і витребування даної земельної ділянки у ТОВ "Сігнет-Центр".

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 654 ЦК України).

Як передбачено ч.ч.1, 2, 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Норми частини 1 статті 92 ЦК України передбачають, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, стороною додаткових договорів, зі статусом орендаря, являється ПП «Ружинський Край», яке утворено шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок».

Зокрема ч. ч. 1,5 ст. 104 ЦК України, яка має назву «Припинення юридичної особи», передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Тобто припинення юридичної особи відбувається шляхом її реорганізації (у спосіб: злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ж ліквідації з подальшим внесенням до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Так, ч.1 ст.104 ЦК України встановлює види (способи) реорганізації юридичної особи, шляхом її припинення - це: злиття, приєднання, поділ, перетворення.

Питання, щодо реорганізації, ліквідації та виділу юридичної особи регулюються також окремими нормами ЦК України.

Зокрема виділ врегульовано нормою ст.109 ЦК України, із частини першої, якої вбачається, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.         Тобто, виділ неможливо віднести до реорганізації, оскільки остання передбачає припинення юридичної особи, що підтверджується відомостями, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме записом про припинення юридичної особи.

Отже, виділ не припиняє юридичної особи, з якої відбувся такий виділ, а тому створення юридичної особи шляхом виділу не регулюється ч.1 ст.104 ЦК України, а відтак не є реорганізацією юридичної особи.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами ПП «Ружинський Край» утворено шляхом виділу з ПСП «Агрофірма «Світанок» та є правонаступником частини прав та обов`язків відповідно до розподільчого балансу між ПСП «Агрофірма «Світанок» і ПП «Ружинський Край» від 22.03.2018. Відповідно до змісту оспорюваного додаткового договору право оренди на земельну ділянку, за договором оренди землі від 10.10.2016, що укладений між позивачами та ПСП «Агрофірма «Світанок», передано ПП «Ружинський Край» відповідно до Додатку №5 до розподільчого балансу від 22.03.2018.

Проте договором оренди землі від 10.10.2016 не передбачено права передачі орендарем іншій особі, у тому числі новоствореній у результаті виділу, права оренди. Тобто належне орендарю право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

Більше того, відповідно до змісту пункту 35 договору оренди землі від 10.10.2016, укладеного із ПСП «Агрофірма «Світанок», реорганізація орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору.

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (п.25 договору), а орендар, в свою чергу, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (п.27 договору).

У постанові Верховного Суду від 21.10.2020, по справі № 291/1509/18 відносно вказаних правовідносин висловлена правова позиція і зазначено наступне: «…Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу, особі, яка виділяється…».

Враховуючи наведене, припинення господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої у позивачів земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавців, свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених ст.25 Закону України «Про оренду землі», умов договору оренди землі та порушує права позивачів як учасника даних правовідносин.

У свою чергу неправомірність передачі права оренди за розподільчим балансом від ПСП «Агрофірма «Світанок» на користь ПП «Ружинський край»», призвела до того, що вказане Приватне підприємство не маючи відповідного обсягу прав і повноважень та не будучи стороною первісного договору оренди від 10.10.2016, розірвало його додатковим договором №000000055-01921 від 03.12.2019, що є підставою для визнання останнього недійсним.

Приписами ч.5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність додаткового договору від 03.12.2019 зумовлює і необхідність визнання недійсним договору оренди землі від 04.12.2019, укладеного між позивачами та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр", оскільки укладення такого правочину виключається наявністю і дією договору оренди землі від 10.10.2016 між співвласниками вказаної земельної ділянки та ПСП «Агрофірма «Світанок».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права позивачів, як співвласників спірної земельної ділянки, підлягають захисту шляхом її витребування від ТОВ «Сігнет-Центр» в порядку ст. 387 ЦК України та передачі її позивачам, зі скасуванням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, записів про інші речові права про проведену державну реєстрацію прав за рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                Судді

Повний текст постанови складений: 23 лютого 2023 року.