Справа № 127/18956/18

Провадження №11-кп/801/38/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника-адвоката ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції)

обвинувачений ОСОБА_11

експерта ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , прокурора у кримінальному провадженні Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_14 , представника потерпілої ОСОБА_9 -адвоката ОСОБА_15 , потерпілої ОСОБА_9 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12018020020002079, яким

  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та засуджено до покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_11 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20.05.2018 до 04.08.2020 згідно з правилами, передбаченими ст. 72 КК України, а саме один день попереднього ув`язнення за вісім годин громадських робіт.

Звільнено засудженого ОСОБА_11 від відбування покарання по відбуттю строку покарання.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Вінницького району с. Вінницькі Хутори, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та засуджено до покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_10 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20.05.2018 по набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 300 000 (триста тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_9 процесуальні витрати в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_9 процесуальні витрати в сумі 200 (двісті) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено долю речових доказів.

в с т а н о в и в:

Оскаржуваним вироком суду встановлено, що 20.05.2018  близько 04 години,  ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_10  перебували біля приміщення нічного клубу «Планета МодаБар», що розташований  за адресою  місто Вінниця,  вулиця Стеценка, 75а,  де помітили  раніше незнайомого  їм ОСОБА_16 .  Після чого  у ОСОБА_11  та ОСОБА_16 ,  на ґрунті раптово виниклих  неприязних стосунків  виник конфлікт.  В подальшому, перебуваючи на відкритій місцевості, біля приміщення нічного клубу «Планета Мода Бар» за адресою м. Вінниця вул. вулиці Стеценка, 75а, продовжуючи словесну перепалку, між ОСОБА_11  та ОСОБА_16   виникла бійка,  в ході  якої ОСОБА_11   діючи умисно,  розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи та усвідомлюючи суспільну небезпечність наслідків таких дій та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , умисно наніс численні удари кулаками обох рук по різних частинах тіла ОСОБА_16 . Через кілька хвилин ОСОБА_11 припинив нанесення ударів ОСОБА_16 , так як отримав зустрічний удар від останнього, в результаті чого впав на землю.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_16 спричинені тілесні ушкодження у виді саден рук та ніг, синця тулуба, які згідно висновку експерта № 485 від 17.07.2018 належать до легких тілесних ушкоджень.

В цей час ОСОБА_10 перебував на відкритій місцевості, біля приміщення нічного клубу «Планета Мода Бар» за адресою м. Вінниця вул. вулиці Стеценка, 75а та спостерігав за бійкою ОСОБА_11 та ОСОБА_16 . Однак, побачивши, що ОСОБА_16 наніс ОСОБА_11 удар в результаті якого ОСОБА_11 впав на землю, у ОСОБА_10 виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_16 .Так, ОСОБА_10 усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_16 та діючи умисно, здійснив прийом боротьби, кинувши потерпілого головою об землю. В подальшому коли ОСОБА_16 піднявся з землі, ОСОБА_10 умисно наніс йому ще декілька ударів кулаками обох рук по голові. В результаті зазначених дій ОСОБА_10 та після отримання численних ударів по голові, ОСОБА_16 впав на землю, після чого ОСОБА_10 підійшов до останнього та умисно наніс йому ще один удар ногою по голові. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_16 втратив свідомість, а ОСОБА_11 та ОСОБА_10 місце вчинення злочину покинули.

Своїми злочинними діями, ОСОБА_10 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 485 від 17.07.2018, спричинив ОСОБА_16 закриту черепну мозкову травму: синці в обох очних ділянках, крововилив в м ’яких покровах голови зі сторони внутрішньої поверхні в скронево-тім`янопотиличній ділянці зліва, забій головного мозку, поширений субарахноїдальний крововилив обох півкуль головного мозку, крововилив в шлуночки мозку, субдуральну гематому в передній, середній, та задній черепних ямках зліва об`ємом 80 мл.

Смерть ОСОБА_16 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_16 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як така в своєму клінічному перебігу спричинила загрозливі для життя явища, і стоїть у причинному зв`язку зі смертю.

Внаслідок дій ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_16 з отриманими тілесними ушкодженнями було госпіталізовано до реанімаційного відділення Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та в подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_16 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_13 просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року щодо ОСОБА_10 змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_10 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання в межах санкції даної статті із застосуванням ст. 75 КК України з випробовуванням на 3 роки. Звільнити ОСОБА_10 з-під варти із зали суду. В іншій частині вирок залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що не погоджується з висновком місцевого суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки від його дій, тобто ударів тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого не настало. У такому разі з`ясування механізму, кількості та послідовності ударів, заподіяних потерпілому її підзахисним, на її переконання, перебувало більш ретельної уваги суду, так як це має принципове значення для правильної кваліфікації дій ОСОБА_10 . Судом не встановлено факту неодноразового нанесення ОСОБА_10 ударів ногами, експерт виключив удари руками в одне і те ж саме місце на тілі потерпілого, а саме – скронево-тім`яно- потиличну ділянку голови. Також згідно п. 8 висновку експертизи експерти не змогли конкретно висловитись про травмуючий предмет, яким спричинено тілесні ушкодження потерпілому. Вважає, що існує неспростовний сумнів у механізмі отримання потерпілим травми, що у подальшому стала причиною його смерті. На переконання захисника смерть потерпілого ОСОБА_16 з причин, викладених судово-медичним експертом, настала від тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок падіння з висоти власного зросту на землю після удару ОСОБА_10 в область голови потерпілого. У ОСОБА_10 не було умислу на заподіяння як тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, так і його смерті, а тому дії мають бути кваліфіковані як вбивство через необережність. Також у вироку не зазначено чому суд відкинув докази можливості отримання черпно-мозкової травми при другому падінні від удару в щелепу. Таким чином захисник вважає, що враховуючи обставини справи та особу ОСОБА_10 , його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України та призначити покарання з випробовуванням.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_14 просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_11 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити  ОСОБА_11  покарання у виді 8  років позбавлення  волі.  Відповідно до  положень ч. 5 ст. 72 КК України  зарахувати ОСОБА_11  у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 20.05.2018 по 04.08.2020. Початок строку відбування покарання ОСОБА_11 рахувати з дня проголошення нового вироку Вінницьким апеляційним судом. Цим же вироком визнати  ОСОБА_10  винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 та призначити ОСОБА_10 покарання у виді 9 років позбавлення волі. Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_10  у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 20.05.2018 по день проголошення нового вироку Вінницьким апеляційним судом.

Також просить виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 – щире каяття та часткове відшкодування завданих збитків. В решті просить вирок місцевого суду залишити без змін.

В доводах  апеляційної скарги  прокурор посилається  на те, що допитані у ході судового розгляду свідки зазначали про те, що першим удар ОСОБА_16  наніс саме  ОСОБА_11 .  ОСОБА_11  наносились удари потерпілому в основному в ділянку голови. Після закінчення бійки між  ОСОБА_11  та ОСОБА_16 , останній практично одразу опинився на землі внаслідок застосованого відносно нього прийому боротьби ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_16 отримав ще декілька ударів в ділянку голови від ОСОБА_10 .

Крім того,  згідно п. №З висновку  судово-медичної  експертизи № 485  встановлено,  що ушкодження у ОСОБА_16  спричинені від неодноразової дії твердих тупих предметів, можливо 20.05.2018, як при нанесенні ударів твердим тупим предметом, та і при падінні з положення стоячі і ударі об такі.

При цьому судово-медичним експертом не брались до уваги показання свідків, які зазначали про те, що при падінні ОСОБА_16 не вдарявся головою об землю, виступаючі предмети на землі були відсутні. Разом з тим потерпілому у проміжок часу між 04.14 год. та 04.28 год. двома особами (відповідно до протоколу огляду документу (відеозапису) від 11.07.2018 з камер відеоспостереження) було нанесено ряд ударів, основна частина з яких приходилась в ділянку голови, при цьому судово-медичним експертом у своєму висновку констатовано, що потерпілому було завдано три удари в ділянку голови.

Також експерт  у вищезазначеному  висновку вказав  на те,  що після  спричинення тілесних ушкоджень, до настання загрозливих для життя явищ   ОСОБА_16 міг певний час здійснювати певні рухи (ходити, повзати). При аналізі даного висновку експерта та відеозапису з камер відеоспостереження у сукупності вбачається те, що бійка між ОСОБА_11  та ОСОБА_16  розпочалась о 04.14 год, о 04.21 год, особи, що спостерігали за бійкою почали розходитись, а о 04.28 год.  ОСОБА_11  та ОСОБА_10  сіли у таксі та залишили місце скоєння кримінального правопорушення. Тобто зазначене свідчить про те, що з моменту виникнення бійки між  ОСОБА_11  та до того моменту коли ОСОБА_10 з ОСОБА_11  поїхали додому пройшло 14 хв., при цьому, як доведено у ході судового розгляду  ОСОБА_10  намагався привести потерпілого до тями, поливав його водою та ще якийсь час знаходився коло нього. Тобто можливо зробити висновок, що до того, як потерпілий втратив свідомість, пройшло значно менше ніж 14 хвилин. Зазначене свідчить про значну динаміку подій, які розгортались та фактичну неможливість розмежувати дії ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , оскільки вони обидва наносили удари потерпілому по голові, а після настання загрозливих для життя явищ, потерпілий не міг вчиняти певні активні дії.

Таким чином,  на думку  прокурора, під час судового розгляду  доведено факт  того,  що між  ОСОБА_11  та ОСОБА_10  виникло спонтанне,  ситуативне об`єднання  зусиль для досягнення загального злочинного результату в процесі його вчинення. Діючи як співвиконавці,  ОСОБА_11  було розпочато виконання об`єктивної сторони злочину, а ОСОБА_10 долучився до злочину, вчинення якого ОСОБА_11 вже розпочалося, але ще не закінчилося.

Також прокурор  вважає, що судом  належним чином  не враховано  і той  факт, що при розгортанні конфлікту між ОСОБА_16   з однієї сторони та  ОСОБА_11  і ОСОБА_10  з іншої сторони, у останніх була реальна можливість уникнути подальшої бійки, однак вони цього не зробили, натомість почали наносити удари потерпілому по голові, при цьому ОСОБА_10 наніс потерпілому ще один удар ногою в ділянку голови, коли останній знаходився на землі та не становив ніякої загрози для самого ОСОБА_10 .

Окрім цього,  прокурор вважає,  що при призначенні обвинуваченим покарання суд першої інстанції  не в  повній мірі   врахував ступінь  тяжкості скоєного  кримінального правопорушення, особу винного і призначив ОСОБА_11  та ОСОБА_10  покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м`якості, оскільки ОСОБА_11  та ОСОБА_10  фактично не визнали своєї вини, не надали критичну оцінку своїй злочинній поведінці, не бажали виправити ситуацію, що склалася, тобто відсутня така пом`якшуюча покарання обставина, як щире каяття. Не враховано судом і те, що дії останніх призвели до смерті єдиного сина потерпілої, думку якої не враховано, яка просила обвинувачених суворо покарати.

Також, судом у вироку не зазначено про початок строку відбування покарання  ОСОБА_11  з 04.08.2020, тобто з  дня ухвалення  оскаржуваного вироку. А щодо  ОСОБА_10 ,  то призначивши йому покарання у виді позбавлення волі та залишивши останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, суд мав би ухвалити рішення про початок строку відбування покарання з дня набрання вироком законної сили, а не з дня ухвалення оскаржуваного вироку, тобто з 04.08.2020, оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є попереднім ув`язненням особи.

Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_15 в поданій ним апеляційній скарзі просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 скасувати та ухвалити новий вирок, яким останніх визнати винними у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання в межах санкції статті з урахуванням думки потерпілої. На виконання вироку суду ОСОБА_11 взяти під варту з залу суду.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_17 та ОСОБА_10 не спростовували той факт, що спричиняли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_16 , що відбулась бійка, однак кожен з них спростовували той факт, що будь-хто з них наносив удари померлому в голову. А тому вважає, що з урахуванням показів свідків та обвинувачених, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що ОСОБА_11 не винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та безпідставно перекваліфікував його дії на ч. 1 ст. 125 КК України. Узгодженість дій обвинувачених, систематичність та ціле направленість їх дій спрямованих на умисне спричинення саме тяжких тілесних ушкоджень, таки підтверджується показами допитаних свідків, які всі вказали, що ОСОБА_17 та ОСОБА_10 діяли узгоджено.

Вважає, що також помилково залишено поза увагою суду першої інстанції відеозапис розтину трупу померлого ОСОБА_16 , який свідчить про стан померлого на час проведення розтину, зокрема те, що голова ОСОБА_16 фактично була повністю розламана, а з урахуванням показів обвинувачених, які вказують що по голові вони потерпілого не били, вказаний доказ свідчить про протилежне, а саме те, що обвинувачені наносили всі удари виключно в голову і їх умисел був спрямований саме на нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Зазначені обставини вказують на те, що між обвинуваченими вже під час того, як виник словесний конфлікт між ОСОБА_11 та померлим, з метою допомоги ОСОБА_11 у доведенні своїх злочинних намірів, ОСОБА_10 розпочав активно допомагати у вчинені вказаного злочину, тобто спонтанно ситуативно об`єднали свої зусилля для досягнення загального злочинного результату, який виразився у заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. При цьому проста форма співучасті передбачає кримінальну відповідальність кожного із співучасників незалежно від виконання кожним із них всіх елементів об`єктивної сторони інкримінованого злочину, оскільки співвиконавство без попередньої змови передбачає усвідомлення кожного із співучасників того, що він спільно з іншими (іншою) особами вчиняє один і той же злочин, що передбачено ст.28 КК України та також визначено у Постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №677/1780/15-к провадження №51-9173км18.

Також зазначає, що суд першої інстанції не вірно визначив те, що обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття  та часткове  відшкодування збитків, оскільки вказаної обставини не було встановлено під час досудового розслідування, про що вказано у обвинувальному акті, а  в судовому засіданні обвинувачені не визнали своєї провини, не розкаялись у вчиненому, суду лише повідомили, що не бажати смерті потерпілого та навіть не вибачились перед потерпілою з приводу  загибелі її єдиного сина. Також вважає, що судом першої інстанції безпідставно не встановлено обставину, що обтяжує покарання обвинувачених, а саме вчинення злочину особою в стані алкогольного сп`яніння, що зокрема підтверджується показами допитаних судом свідків.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_10 скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 121 КК України до реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі. На виконання вироку суду ОСОБА_11 взяти під варту з зали суду. А також просить повністю задовольнити її цивільний позов.

Доводи апеляційної скарги потерпілої є повністю аналогічними доводам апеляційної скарги її представника.

Заслухавши доповідь головуючого судді,  обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора, представника потерпілої, потерпілої ОСОБА_9 ; думку обвинуваченого ОСОБА_10 , який щодо апеляційних скарг прокурора, представника потерпілої, потерпілої ОСОБА_9 поклався на розсуд суду; думку прокурора ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 , які підтримали апеляційні скарги прокурора та потерпілої сторони, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_14 , представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_15 , потерпілої ОСОБА_9 , слід задовольнити частково. До таких висновків суд дійшов ,виходячи з наступного.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апеляційна скарга адвоката ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 апеляційним судом не розглядається, оскільки вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12018020020002079, щодо обвинуваченого ОСОБА_10 не переглядається.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вбачається з обвинувального акта, « …20.05.2018 близько 04 години, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_10 перебували біля приміщення нічного клубу «Планета МодаБар», що розташований за адресою місто Вінниця, вулиця Стеценка, 75а, де помітили раніше незнайомого їм ОСОБА_16 . Після чого у ОСОБА_11 та ОСОБА_16 виник словесний конфлікт. У подальшому конфлікт між вказаними особами продовжився, у зв`язку з чим у ОСОБА_11 виник умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , реалізовуючи який ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, перебуваючи на вулиці Стеценка, 75а, біля приміщення нічного клубу «Планета Мода Бар», умисно наніс ОСОБА_16 численні удари кулаками обох рук по голові. Через кілька хвилин ОСОБА_11 припинив нанесення ударів ОСОБА_16 , так як отримав зустрічний удар від останнього, в результаті чого впав на землю.»

Відповідно до ч.1ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У ст. 91 ч.1 КК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Відповідно до вимог ст. 374 ч.3 п.2 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Всупереч вищевказаним нормам закону, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку зазначив, що « ОСОБА_11 , діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи та усвідомлюючи суспільну небезпечність наслідків  таких дій  та бажаючи їх настання,  з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_16 ,  умисно наніс  численні удари кулаками обох рук по різних частинах тіла ОСОБА_16 »

Відтак, суд першої інстанції встановлюючи фактичні обставини вийшов за межі висунутого обвинувачення, судом першої інстанції у вироку викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в якому ОСОБА_11 не обвинувачувався органом досудового слідства (нанесення ударів кулаками обох рук по різних частинах тіла),що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Суд в своїх висновках послався на висновок експерта № 485 від 28.05.2018 – 17.07.2018 відповідно до якого, за записами в медичній карті № 5366 стаціонарного хворого МКЛ ШМД на ім 'я ОСОБА_16 він поступив в 20.05.2018 з приводу встановленого діагнозу: «Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеня з розмноженням мозкової речовини. Субдуральна гематома зліва. Гостре набрякання головного мозку . Набряк та дислокація головного мозку». ІНФОРМАЦІЯ_3 в 10:25 в МКЛ ШМД ОСОБА_16 помер. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_16 виявлено: закрита черепно-мозкова травма: синці в обох очних ділянках, крововилив в м ’яких покровах голови зі сторони внутрішньої поверхні в скронево - тім`янопотиличній ділянці зліва, забій головного мозку, поширений субарахноїдальний крововилив обох півкуль головного мозку, крововилив в шлуночки мозку, субдуральну гематому в передній, середній, та задній черепних ямках зліва об`ємом 80 мл.; садна рук та ніг, синець тулуба. Ушкодження у ОСОБА_16 спричинені від неодноразової дії твердих тупих предметів, можливо, 20.05.2018, як при нанесенні ударів твердим тупим предметом, так і при падінні з положення стоячи і удари об такі. Смерть ОСОБА_16 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_16 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як така в своєму клінічному перебігу спричинила загрозливі для життя явища, і стоїть у причинному зв`язку зі смертю. Садна рук та ніг, синець тулуба мали ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв`язку зі смертю не стоять. В зв`язку з тривалим перебуванням ОСОБА_16 на стаціонарному лікуванні (понад 7 діб), кров для судово-токсикологічної експертизи на предмет виявлення алкоголю не вилучалась. При експертизі трупа ОСОБА_16 соматичних захворювань не виявлено. Беручи до уваги кількість тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі трупа ОСОБА_16 (в ділянці голови - 3) в ділянці рук - 8; ніг - 6; спини -1;) можна прийти до висновку, що йому було спричинено не менше в 10-15 ударів по вказаних ділянках. Після спричинення тілесних ушкоджень, до настання загрозливих для го життя явищ, ОСОБА_16 міг певний час здійснювати певні рухи (ходити, повзати).

Судом апеляційної інстанції допитаний експерт ОСОБА_12 , який пояснив, що ним проводилась судово-медична експертиза трупа ОСОБА_16 . У потерпілого було діагностовано субдуральну гематому, яка може утворитись, як у місці прикладення травмуючої сили так і на віддалі. Забій - це загальне поняття, воно включає у себе і крововилив, і пошкодження кісток і пошкодження мозку. Для утворення такого тілесного ушкодження потрібна «достатня сила», в кожному випадку індивідуально, оскільки будова кожної людини є індивідуальною. Повністю виключити те, що тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитися при падінні не можливо. Разом з тим зазначив, що таке велике ушкодження могло виникнути від декількох ударів в одне місце. Від ударів рук – малоймовірно. Однак, одного падіння достатньо для утворення такого ушкодження. При проведенні СМЕ в області голови виявлено 3 тілесних ушкодження, а саме в лівій тім`яна-скроневій ділянці та в обох очних ділянках по синцю овальної форми. При черепно мозковій травмі по всій голові можуть виникати синці. Не виключається утворення синців під очима від травми тім`яно-скроневій ділянки голови. Наданий ним висновок підтримує в повному обсязі.

У відповідності з законом - пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Таке право гарантується п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого (підозрюваного).Недотримання цих принципів є неприпустимим.

На думку суду вбачається, що в обвинувальному акті внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020020002079 ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - при формулюванні обвинувачення зазначено нанесення ОСОБА_11 потерпілому численних ударів кулаками обох рук по голові», а не «нанесення ударів кулаками обох рук по різних частинах тіла», як вказано у вироку.

Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення, що не можливо усунути під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції та позбавляє апеляційний суд прийняти законне та обґрунтоване рішення по даній справі в межах доводів апеляційної скарги, навіть при умові, що апеляційний суд провів часткове судове слідство у відповідності до ч.3 ст.404 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення, які відповідно до ч.1ст.412 КПК України є істотними, тобто такими порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 415 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Під час нового розгляду справи, неухильно дотримуючись вимог КПК України, суду першої інстанції, у відповідності до положень закону та з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, необхідно прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення, вмотивувавши його належним чином.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 412, 415 КПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_14 , представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_15 , потерпілої ОСОБА_9 , - задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12018020020002079, відносно ОСОБА_11 засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт -скасувати , кримінальне провадження в цій частині направити до суду першої інстанції.

Призначити новий розгляд провадження в тому ж суді в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3