КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-13669/08 Головуючий у 1-ій інстанції - Ярмола О.Я. Суддя-доповідач - Літвіна Н.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
Суддів: Маслія В.І.
Дурицької О.М.
при секретарі Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2006 роки.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову місцевого суду, і прийняти нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 2 групи - п»яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення: за 2005 рік в сумі 120,00 грн. та за 2006 рік в сумі 120,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2005 рік Законами не встановлювались, а тому вимоги позивача щодо стягнення допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати є обгрунтованими.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року розмір щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення було обмежено і він становив 120,00 грн.
Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року неконституційними не визнавалися.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем в повному обсязі виконано свої зобов»язання по виплаті вказаного виду допомоги за 2006 рік, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не підлягає скасування, а позов в цій частині залишається без змін.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що вимоги про стягнення недоплачених коштів на оздоровлення за 2005 та 2006 роки включно не підлягають до задоволення, оскільки позивачем було пропущено строки позовної давності, встановлені ст. 99 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
УХВАЛ И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді