Ухвала

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 712/11361/19

провадження № 61-931св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

відповідачі: Черкаська міська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року керівник Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) звернувся з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що Черкаською місцевою прокуратурою за результатами моніторингу офіційного порталу Черкаської міської ради, міського голови, виконавчого комітету за електронною адресою http://www.rada.cherkassy.ua, в базі нормативних документів Черкаської міської ради виявлено прийняття нею рішення № 2-1092 від 20 вересня 2016 року про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність, яка має містобудівні обмеження, оскільки знаходиться в зонах зелених насаджень та лікувальних установ. Так, цим рішенням ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110136700:02:005:0111).

Попередньо встановлено, що згідно з висновком управління планування та архітектури Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради № 4971-3 від 05 квітня 2016 року зазначена земельна ділянка, площею 0,1000 га у відповідності до наявної містобудівної документації по м. Черкаси, належить до лікувальної зони «Г-4» та перспективної зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-6п». Як наслідок, за результатами проходження погоджувальної процедури, постійною комісією з питань земельних відносин на розгляд Черкаської міської ради внесено проект рішення № 930-8-з «Про відмову в передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)». Однак, органом місцевого самоврядування, незважаючи на наявні містобудівні обмеження, прийнято рішення про надання вказаної земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Черкаської міської ради № 2-1368 від 17 листопада 2016 року до спірного рішення внесені зміни з метою усунення технічної помилки в частині кадастрового номера земельної ділянки, що передавалась ОСОБА_1 у власність, а саме: змінено кадастровий номер з № 7110136700:02:005:0111 на № 7110136700:02:005:0109.

З метою набуття права власності на дану земельну ділянку, державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Криловою О. М. 18 січня 2017 року прийнято рішення, індексний номер: 33464481 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 земельної ділянки під кадастровим номером 7110136700:02:005:0109, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 18604094 від 12 січня 2017 року.

Вважав, що рішення Черкаської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки ним здійснено зміну функціональних можливостей використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 із земель оздоровчого призначення та рекреації на землі житлової забудови, а тому останнє прийнято всупереч чинної містобудівної документації по м. Черкаси.

За результатами проведеної документальної перевірки контролюючим органом у сфері земельних відносин вказано на порушення Черкаською міською радою вимог частини четвертої статті 83 та статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Зокрема зауважено про неможливість передачі у приватну власність земель комунальної форми власності за рахунок земель загального користування та в розріз діючій містобудівній документації. Як наслідок, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на адресу Черкаської міської ради 16 травня 2019 року внесено клопотання за № 164-ДК/0031/КВ/06/01/-19, яке за повідомленням органу державного контролю від 03 липня 2019 року, залишилось міською радою без задоволення.

Отже, рішення Черкаської міської ради № 2-1092 від 20 вересня 2016 року суперечить вимогам статей 17, 18, 21, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статей 83, 118 ЗК України, а тому є незаконними та підлягає скасуванню в судовому порядку.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради № 2-1092 від 20 вересня 2016 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)», з урахуванням внесених до нього змін рішенням Черкаської міської ради № 2-1368 від 17 листопада 2016 року «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 20 вересня 2016 року № 2-1092 (усунення технічної помилки)»;

скасувати державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:005:0109) за ОСОБА_1 та припинити за нею набуте право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року керівнику Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської окружної прокуратури задоволено частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року скасовано.

Позовні вимоги керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради № 2-1092 від 20 вересня 2016 року «Про передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », з урахуванням внесених змін рішенням Черкаської міської ради № 2-1368 від 17 листопада 2016 року «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 20 вересня 2016 року № 2-1092 (усунення технічної помилки)».

В іншій частині вимог Черкаської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , Черкаської міської ради частково пропорційно задоволених вимог на користь Черкаської місцевої прокуратури судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 401,25 грн. з кожного з відповідачів.

Судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та припининення набутого права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мотивовано тим, що рішення суду після набрання ним законної сили, яким визнано незаконним та скасовано рішення на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

У січні 2022 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просив постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2021 в частині відмови у позові про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 та припинення за нею набутого права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна скасувати; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду відповідно до яких у випадку задоволення позову, рішення має бути таким, яке б у практичному аспекті гарантувало б дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Вказує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, ухвалення судових рішень, пов`язаних з питаннями державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяження речових прав. Зазначає, що суди застосували норму права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12 та у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15).

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та припинення права приватної власності на об`єкт нерухомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 712/11361/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

В ухвалі Верховного Суду від 09 лютого 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12 та у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15).

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про повідомлення про дату та час розгляду касаційної скарги відмовлено, касаційне провадження у справі № 712/11361/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу (частина перша статті 254 ЦПК України).

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Великою Палатою Верховного Суду 21 грудня 2022 року прийнято постанову у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 січня 2023 року. Тому колегія суддів, на підставі статті 254 ЦПК України, поновлює провадження у справі № 360/1839/19.

У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що «ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне конкретизувати:

Висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15, від 6 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16 тощо);

Висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 6 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими».

У справі, що переглядається:

заявлено позовну вимогу про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та припинення набутого права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

спірні правовідносини виникли між керівником Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку;

суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення суду після набрання ним законної сили, яким визнано незаконним та скасовано рішення, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Натомість, у справі № 914/1201/19, на яку посилається заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі, Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «ТМ Тріада», ПП «К.Р.О.К.-7», Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування рішення приватного нотаріуса від 13 листопада 2016 року про державну реєстрацію права власності ПП фірма «Грот» на нежитлове приміщення загальною площею; визнання недійсним договору купівлі - продажу; скасування рішення приватного нотаріуса від 19 листопада 2016 року про державну реєстрацію права власності ПП «К.Р.О.К.-7» на нежитлове приміщення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування), що передбачено у частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З огляду на те, що позивач у наведеній частині обрав неефективний спосіб захисту права (скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд зробив висновок, що зважаючи на те, що з 16 січня 2020 року і на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про відмову у позові матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваній постанові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

У справі № 910/3009/18, на яку посилається заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі, ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до НБУ про визнання протиправними дій правління НБУ щодо прийняття постанови; скасування постанови правління НБУ; зобов`язання НБУ повернути на рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» у цінних паперах непогашені цінні папери.

У справі № 925/642/19, на яку посилається заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі, Родниківська сільська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради від 08 квітня 2014 року № 5.16-52/6.

У пункті 50 постанови у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18(провадження № 12-204гс19)».

У справі № 705/552/15-а, на яку посилається заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі, ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до Уманської міської ради, ОСОБА_13 про: визнання дій Уманської міської ради при наданні документів на будівництво гаража ОСОБА_13 на АДРЕСА_1 незаконними; скасування будівельного паспорта від 27 лютого 2014 року; зобов`язання Уманської міської ради постановити рішення про скасування будівельного паспорта і знесення самочинно збудованого ОСОБА_13 гаража на АДРЕСА_1; зобов`язання ОСОБА_13 знести гараж, а самовільно зайняту земельну ділянку повернути до земель загального користування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року зазначила, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.

У справі № 826/14016/16, на яку посилається заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України в якому просив визнати, що рішення відповідача від 29 серпня 2016 року № 05/3-14050-10 не містить перевірки факту заяви від 15 серпня 2016 року про те, що представники відповідача у судах роблять неправдиві заяви, а тому дане рішення є протиправним у цій частині; визнати, що відповідачем порушено приписи статті 18 Закону України «Про звернення громадян» щодо права особи, яка подала заяву чи скаргу особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його заяву, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача від 15 серпня 2016 року, а тому рішення відповідача від 29 серпня 2016 року № 05/3-14050-10 є протиправним; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 39 від 15 серпня 2016 року».

У справі № 2а-204/12, на яку посилається заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив: замінити Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Свердловського міського суду Луганської області від 13 червня 2013 року в адміністративній справі № 2а-204/12 провадження № 2а/427/125/13, обов`язки щодо виконання зазначеної постанови суду покласти на управління Пенсійного фонду України у Марківському районі Луганської області».

У справі № 21-1465а15, на яку посилається заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі, ТОВ «Аскоп-Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність митниці щодо неподання до ГУ ДКС висновку про повернення товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість; стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь товариства вказані суми надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ».

Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12 та у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), на які посилається заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 254, 260, 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити касаційне провадження у справі № 712/11361/19.

Закрити касаційне провадження у справі № 712/11361/19за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у справі за позовом Черкаської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук