Справа № 214/6891/22

1-кп/214/533/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

за участю обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 27 ч.5, 185 ч.4, 185 ч.4 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042080000099, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання прокурора, в якому він просить: продовжити строк дії запобіжного заходу, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання вказує наступне. Досудовим слідством встановлено, що невстановлена особа, маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами громадян шляхом викрадення їх з банківських рахунків, вступила в злочинний зговір з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заздалегідь обумовленим планом були розподілені ролі між собою. Невстановлена особа, назвавши себе співробітником служби безпеки АТ КБ «Приватбанк» здійснював телефонні дзвінки користувачам вказаної банківської установи з метою отримання кодів авторизації та подальшого входу до системи віддаленого керування рахунком «Приват 24». Надалі, за допомогою терміналу самообслуговування передавав доступ до рахунку ОСОБА_5 , який, усвідомлюючи протиправність своїх дій та будучи обізнаним в способі отримання грошових коштів здійснював їх перерахування на банківську картку ОСОБА_4 , яка була ним заздалегідь оформлена на його ім`я та з якої вони в подальшому з метою приховання злочинної діяльності, здійснювали переказ на підконтрольні їм банківські рахунки. Так, ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, 23.07.2022 року в період часу з 13:54 години до 13:58 годині, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, належного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, дотримуючись заздалегідь оговореного плану з ОСОБА_4 за допомогою терміналу самообслуговування, розташованого в магазині «Меркурій» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 24Д перерахував на банківську картку № НОМЕР_1 , емітована АТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_4 , грошові кошти в розмірі 110200 гривень, з банківської картки № НОМЕР_2 емітована АТ КБ «ПриватБанк», що належить потерпілому ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , маючи можливість розпорядження вказаними грошовими коштами здійснили їх перерахування на підконтрольні їм рахунки. Внаслідок умисних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_8 спричинено матеріальний збиток на загальну суму 110200 гривень. Зазначає, що встановлена достатня кількість доказів для обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка),вчинене за попередньою змовою групою, осіб, в умовах воєнного стану. Зазначає, що у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Мурманськ Російської Федерації, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , інвалідом не являється, ніде не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 08.02.2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді обмеження волістроком 1 рік. На підставі ст. ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік; 31.08.2021 року направлено обвинувальний акт до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст. 309 КК України. Зазначає, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення; протоколом тимчасового доступу до речей та документів в АТ КБ «ПриватБанк"; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 та стенограмою до нього; протоколом огляду відеозапису; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; рапортом начальника 4-го сектору (з обслуговування Криворізької оперативної зони) УПК в Дніпропетровській області ДКП НП України. 22.11.2022 року слідчим суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_11 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на тридцять діб, тобто до 22.12.2022 року із можливістю внесення застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі 191 440 грн. Відповідно до положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Вказує, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок обвинуваченого ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження визначених ст. 2 КПК України. Вказує, що в даному кримінальному провадженні метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігати спробам: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органу досудового розслідування. Наполягає, що обвинуваченому ОСОБА_5 не може бути обрано запобіжний захід домашній арешт, оскільки він може безперешкодно зможе спілкуватись з іншими особами,які в подальшому можуть бути свідками або підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні, та здійснювати свою злочинну діяльність. Особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю письмових зобов`язань осіб, які заслуговують на довіру суду. Особисте зобов`язання не може бути застосоване у зв`язку із тим, що перебування ОСОБА_5 на волі не забезпечуватиме виконанню ним, покладених на нього процесуальних обов`язків. Вказує, що всі зазначені обставини свідчать про неможливість запобігти вищезазначеним ризикам шляхом обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу для ОСОБА_5 . Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, даний ризик підтверджується тим, що у даному провадженні вилучені не всі речові докази, а також не встановлені усі можливі співучасники злочину, тому, залишаючись на свободі, підозрюваний ОСОБА_5 матиме змогу в подальшому безперешкодно спілкуватися з іншими особами, які в подальшому можуть бути підозрюваними або свідками у даному кримінальному провадженні, а також знищити або сховати інші речові докази; вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначений ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований та немає постійного доходу, тому може продовжити свою злочинну діяльність. Крім того, відносно останнього, в Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу на розгляді перебуває обвинувальний акт за вчинення злочину передбаченого ст. 309 ч. 2 КК України; переховуватись від суду, зазначений ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, не має тісних сімейних зв`язків та фактично відсутні фактори, які утримують його від переховування від органів досудового слідства, прокуратури або суду, тому аби уникнути відповідальності за вчинене діяння, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Відповідно до вимог ст.178 КПК України суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зобов`язаний оцінити в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою (а це покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років); репутацію підозрюваного. Зазначає, що всі вище перелічені обставини свідчать про неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_5 .

До суду також надійшло клопотання прокурора, в якому він просить: продовжити строк дії запобіжного заходу, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання вказує наступне. Досудовим слідством встановлено, що невстановлена особа, маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами громадян шляхом викрадення їх з банківських рахунків, вступила в злочинний зговір з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заздалегідь обумовленим планом були розподілені ролі між собою. Невстановлена особа, назвавши себе співробітником служби безпеки АТ КБ «Приватбанк» здійснював телефонні дзвінки користувачам вказаної банківської установи з метою отримання кодів авторизації та подальшого входу до системи віддаленого керування рахунком «Приват 24». Надалі, за допомогою терміналу самообслуговування передавав доступ до рахунку ОСОБА_5 , який, усвідомлюючи протиправність своїх дій та будучи обізнаним в способі отримання грошових коштів здійснював їх перерахування на банківську картку ОСОБА_4 , яка була ним заздалегідь оформлена на його ім`я та з якої вони в подальшому з метою приховання злочинної діяльності, здійснювали переказ на підконтрольні їм банківські рахунки. ОСОБА_4 , в період дії воєнного стану, 23.07.2022 року в період часу з 13:54 години до 13:58 годині, виступив у ролі пособника, тобто особи, яка надала належну йому банківську картку № НОМЕР_1 задля сприяння вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а саме - таємного викрадення чужого майна, належного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, дотримуючись заздалегідь оговореного плану з ОСОБА_5 , за допомогою терміналу самообслуговування, розташованого в магазині «Меркурій» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 24Д отримав на власну банківську картку № НОМЕР_1 , емітована АТ КБ «Приват Банк» на його ім`я, грошові кошти в розмірі 110200 гривень, з банківської картки № НОМЕР_2 емітована АТ КБ «ПриватБанку», що належить потерпілому ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 маючи можливість розпорядження вказаними грошовими коштами здійснили їх перерахування на підконтрольні їм рахунки. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 завдано майнову шкоду на загальну суму 110200 гривень. Зазначає, що встановлена достатня кількість доказів для обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст.185 КК України за ознаками: пособництво у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану. Крім того, ОСОБА_4 , діючи повторно, в період дії воєнного стану, 20.08.2022 року, точний час під час досудового розслідування не встановлено, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де останній знаходився з дозволу власника квартири - потерпілої ОСОБА_12 , реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, таємно, з полиці серванту, викрав майно потерпілої ОСОБА_12 , а саме: ювелірний виріб із золота 583 проби (каблучка), загальною вагою 2,26 гр. вартість якого, згідно висновку експерта №2454 від 26.09.2022 р. становить 3565,17 гривень; ювелірний виріб із золота, 583 проби (каблучка), загальною вагою 9,29 гр., червоного кольору, розміром 19,5, шириною 10,5 вартість якого, згідно висновку експерта №2454 від 26.09.2022 р. становить 14 655,07 гривень. Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_12 завдано майнової шкоди на загальну суму 18 220,24 гривень. Грошові коти у сумі 18 220,24 гривень відшкодовані не були. Зазначає, що встановлена достатня кількість доказів для обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка),вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Вказує, що у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується: ОСОБА_4 , уродженець с. Велика Костромка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , наразі фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , м.т. НОМЕР_3 , раніше не судимий. Вказує, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.5 ст. 27 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення; протоколом тимчасового доступу до речей та документів в АТ КБ «ПриватБанк"; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 та стенограмою до нього; протоколом огляду відеозапису; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; рапортом начальника 4-го сектору (з обслуговування Криворізької оперативної зони) УПК в Дніпропетровській області ДКП НП України. 22.11.2022 року слідчим суддею Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_11 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на тридцять діб, тобто до 22.12.2022 року із можливістю внесення застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі 191 440 грн. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам: ерешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, даний ризик підтверджується тим, що у даному провадженні вилучені не всі речові докази, а також не встановлені усі можливі співучасники злочину, тому, залишаючись на свободі, обвинувачений ОСОБА_4 матиме змогу в подальшому безперешкодно спілкуватися з іншими особами, які в подальшому можуть бути підозрюваними або свідками у даному кримінальному провадженні, а також знищити або сховати інші речові докази; вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначений ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований та немає постійного доходу, тому може продовжити свою злочинну діяльність. Вказує, що заявлені раніше ризики, які враховувались при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та не відпали, а продовжують існувати, у зв`язку з цим виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Зазначає, що на теперішній час та в ході досудового розслідування, не встановлено обставин, які б свідчили про те, що заявлені вищевказані ризики зменшилися чи відпали: крім того, всі вищезазначені обставини свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Наполягає, що виходячи з принципу презумпції невинуватості особи, приймаючи до уваги наявність існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зважуючи всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу та публічний інтерес щодо обставин кримінальних правопорушень, зокрема, що ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, враховуючи їх в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи, а також існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, тому застосування саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , є обґрунтованим, а запобігти встановленим ризикам, шляхом застосуванням більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою - неможливо. Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий умисний злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ятьроків. Вказує, що вданому кримінальному провадженні метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігати спробам: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органу досудового розслідування. Наполягає, що обвинуваченому ОСОБА_4 не може бути обрано запобіжний захід домашній арешт, оскільки він безперешкодно зможе спілкуватись з іншими особами,які в подальшому можуть бути свідками або підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні, та здійснювати свою злочинну діяльність; особиста порука не може бути застосована до обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю письмових зобов`язань осіб, які заслуговують на довіру суду; особисте зобов`язання не може бути застосоване у зв`язку із тим, що перебування обвинуваченого ОСОБА_4 на волі не забезпечуватиме виконанню ним, покладених на нього процесуальних обов`язків. Зазначає, що всі зазначені обставини свідчать про неможливість запобігти вищезазначеним ризикам шляхом обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу для ОСОБА_4 .

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав повністю та підтвердив їх зміст.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що не заперечує проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що не заперечує проти задоволення клопотання прокурора.

Захисники, кожен окремо, погодилися з думкою обвинувачених.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить продовжити.

При цьому суд враховує наступне. Як передбачено ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців; у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч.5, ст.185 ч.4 та ст. 185 ч.4 КК України, які є тяжкими злочинам проти власності, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений до 20 лютого 2023 року.

Судове провадження на даний час не завершене, тому до 20 лютого 2023 року закінчити розгляд справи не вбачається за можливе.

Суд приходить до переконання, що існує ризик, передбачений ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений може ухилитися від суду, так як в разі визнання його винним йому загрожує покарання у вигляді тривалого позбавлення волі. Також суд вважає, що існує ризик вчинення обвинуваченим іншого злочину.

При цьому суд також бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у неодноразовому вчиненні злочину проти власності, відомості про особу обвинуваченого, який не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, офіційного джерела доходу не має.

На переконання суду інший запобіжний захід, не буде достатнім для запобігання ОСОБА_4 визначеним судом ризикам.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, яке є тяжким злочином проти власності, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений до 20 лютого 2023 року.

Судове провадження на даний час не завершене, тому до 20 лютого 2023 року закінчити розгляд справи не вбачається за можливе.

Суд приходить до переконання, що існує ризик, передбачений ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений може ухилитися від суду, так як в разі визнання його винним йому загрожує покарання у вигляді тривалого позбавлення волі. Також суд вважає, що існує ризик вчинення обвинуваченим іншого злочину.

При цьому суд також бере до уваги, що ОСОБА_5 раніше судимий, відомості про особу обвинуваченого, який не одружений, має двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, офіційного джерела доходу не має.

На думку суд наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 дітей не зменшує встановлені судом ризики.

На переконання суду інший запобіжний захід, не буде достатнім для запобігання ОСОБА_5 визначеним судом ризикам.

Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строк тримання під вартою. Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою вказаним обвинуваченим належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком на 60 днів. Зважаючи на те, що юридичне значення ухвали про продовження строку тримання під вартою є в продовженні строку, який закінчується, то юридично значима дія цієї ухвали, починається з дня закінчення строку тримання під вартою, та вказані 60 днів необхідно відраховувати з 20 лютого 2023 року і продовжити строк тримання під вартою до 20 квітня 2023 року.

Вирішуючи питання про те, з якого часу належить відраховувати вказані 60 днів, суд бере до уваги також наступне. Як зазначено у «Словнику української мови» в 11 томах (том 8, 1977р., стор.171.), тлумачення значення слова «продовжувати», визначено таким чином: «Робити довшим за часом, збільшувати строк чого-небудь».

Отже продовження строку починається з часу, коли такий строк закінчується, і такий строк необхідно збільшити, а не з часу, коли такий строк, ще продовжує тривати.

Відлік часу, з якого починає діяти продовжений строк тримання під вартою, з моменту винесення такої ухвали, а не з часу закінчення раніше продовженого строку є нелогічним і суперечить, наведеному вище, науковому тлумаченню слова «продовжити». При такому розумінні відліку продовженого строку, строк тримання продовжується не на 60 днів, а на фактично менший строк.

Керуючись ст.ст. 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , продовжити до 20 квітня 2023 року.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , продовжити до 20 квітня 2023 року.

На ухвалу на протязі п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1