КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 квітня 2009 року                                                                       м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення коштів на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області про стягнення коштів на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2001 по 2007 роки в розмірі 5435,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2007 роки в сумі 5435,00 грн..

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2007 року позов задоволено частково.

Дії УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області щодо відмовлення позивачу у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано протиправними.

УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області зобов'язано провести перерахунок та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, в розмірі кратному до мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної допомоги.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, має ІНФОРМАЦІЯ_1 інвалідності та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області, а тому йому щорічно повинна виплачуватися допомога на оздоровлення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення із заявою про перерахунок та виплату йому допомоги на оздоровлення за період з 2001 по 2007 роки, в розмірі передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач своїм листом відмовив у здійсненні перерахунку (а.с.3-4).

Підставою для відмови позивачу в перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 вищевказаного Закону, відповідач вважає Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, якими встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені Постанови КМУ суперечать положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки має враховуватись принцип пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами.

Враховуючи, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом за захистом свого порушеного права, суд першої інстанції правомірно відмовив у позові в частині перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, з приводу яких позивачем строк позовної давності не пропущено, то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо відмови в позові в цій частині, оскільки п. 37 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік зупинена дія ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дана норма не була скасована і не визнана неконституційною, а тому підлягає до застосування.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» була також зупинена дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів щодо відповідності Конституції України положень ст. 29,36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої ст.66 пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,101,103,111 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V  «Про державний бюджет на 2007 рік» визнав положення закону такими, що не відповідають Конституції України.

Положення абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» почали діяти із 09.07.2007 року.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в донарахуванні допомоги за 2007 рік.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином з'ясував та встановив обставини справи і дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2007 року не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254  КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області залишити без задоволення, постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 грудня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.