КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 квітня 2009 року                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного Управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Замостянського районного суду м. Вінниці із позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради, Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання виплатити недоплачену разову щорічну допомогу як учаснику бойових дій в розмірі 1770,00 грн..

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 11.09.2007 року позов задоволено.

Визнано дії органів праці і соціального захисту населення щодо виплати надбавки в заниженому розмірі незаконними.

Стягнуто з Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради шляхом списання на рахунок Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці на користь позивача недоплачену грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2007 рік в сумі 1770,00 грн..

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також просить постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення серії ААНОМЕР_1, виданим Замостянським райвійськкоматом м. Вінниці 28.10.1996 р.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу щорічно до 5 травня повинна надаватися грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною четвертою ст. 17-1 Закону № 3551, особи, які не отримали щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року учасникам бойових дій передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне. 

Відповідно до ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.           

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними  в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5 травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі,  передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.

Отже, суд першої інстанції не правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися.

Відповідно до  ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254  КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці задовольнити, постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 вересня 2007 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного Управління праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення щорічної разової грошової допомоги відмовити

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.