Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1752/22

Номер провадження 1-кп/711/250/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року                                                                         м.Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняпрокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на проходження військової служби по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021250310003159 від 12.11.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувають матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021250310003159 від 12.11.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2022 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.02.2023 року включно.

В судовому засіданні 15.02.2023 прокурор ОСОБА_3 подав до суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В поданому прокурором клопотанні зазначено, що заявлені при обранні та продовжені обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання, ризики продовжують існувати і по даний час та обгрунтовуються тим, що оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто у відповідності до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення необхідно звести до мінімуму можливість ОСОБА_4 переховуватись від прокурора та суду. Разом з цим, ОСОБА_4 є особою, раніше судимою за тяжкі злочини, що свідчить про системність вчинення кримінальних правопорушень та про стійку злочинну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, та ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема може впливати на свідків чи іншим шляхом чинити перешкоди для встановлення об`єктивної істини по кримінальному провадженню.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 також заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на проходження військової служби.

Клопотання обґрунтував тим, що у зв`язку з воєнним станом в країні, вважає за доцільне змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на проходження військової служби та в подальшому стати на захист своєї держави у добровольчі військові сили України. В свою чергу зобов`язується чітко та неухильно виконувати всі покладені обов`язки та з`являтися за викликом до суду та прокурора та всіх органів державної влади.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник – адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики про які зазначив прокурор належним чином не підтверджені, та просили суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на проходження військової служби.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо зміни йому запобіжний захід з тримання під вартою на проходження військової служби.

Заслухавши доводи та обґрунтування прокурора ОСОБА_3 , пояснення ізаперечення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, крім ризиків, визначених у ст.177 КПК України, суд зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Разом з цим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).

У справі «Ілійков проти Болгарії», Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» зазначено, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше неодноразово судимий, в тому числі і за тяжкі злочини, останній раз Соснівським районним судом м. Черкаси за ч.2 ст.186 та ч.2 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі, зі звільненням, на підставі ст.75 КК України, відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, та перебуваючи на іспитовому строці знову обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про стійку схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, а тому ризики, про які зазначає прокурор, щодо можливості продовження злочинної діяльності у якій ОСОБА_4 обвинувачується чи вчинення інших кримінальних правопорушень є обґрунтованими та на даний час не зменшилися.

Разом з цим, суд враховує і посилання прокурора на можливість ОСОБА_4 переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість санкції кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, а також ризик впливати на свідків, які ще не допитувалися судом, чи іншим чином здійснювати перешкоди для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на проходження військової служби про що просив обвинувачений ОСОБА_6 , то суд не вбачає підстав для такого застосування.

Відповідно до положень ст.616 КПК України, у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, то до нього не можуть застосовуватися положення щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

У задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на проходження військової служби – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.04.2023 року включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Відповідно до положень ч.3 ст.395 КПК України для осіб які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 17.02.2023 року о 15:00 годині.

Головуючий: ОСОБА_1