Справа № 456/863/23

Провадження № 2-з/456/6/2023

УХВАЛА

іменем України

20 лютого 2023 року                                                                місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Сас С. С. , розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,                

встановив:

Позивач ОСОБА_1   звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки LEXUS LX 570, 2013 року випуску, білого кольору, кузов номер  НОМЕР_1 , заборонивши вчиняти відносно нього будь-які дії.В обґрунтування заяви покликається на те, що вона звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Регіонального сервісного центру ГСУ МВС у Львівській області, ТОВ «ДОК-АВТО-ПРОФІ» про визнання недійсним договору комісії, договору купівлі-продажу транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування перереєстрації транспортного засобу, визначення часток в спільному майні подружжя, припинення права власності на частку майна з грошовою компенсацією вартості належної частки автомобіля. Предметом спору є автомобіль LEXUS LX 570, 2013 р. в., білого кольору, придбаний подружжям  ОСОБА_5 в період шлюбу 18.11.2020. Однак, спірний транспортний засіб був відчужений за договором купівлі-продажу 19.05.2021 року відповідачем  ОСОБА_2  та незаконно перереєстрований на іншого власника, що підтверджують дані Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області.За змістом листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області від 13.09.2021 року, що автомобіль LEXUS LX 570, 2013р. має кузов номер НОМЕР_1 , а також, що 07 вересня 2021 року зареєстрований на нового власника відповідача  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 .Враховуючи, що спірний транспортний засіб знаходиться в даний час в користуванні та володінні відповідача ОСОБА_4 , звернення з даним позовом, зокрема, про витребування майна у відповідача ОСОБА_4 , може спонукати її вчинити спробу заховати або відчужити автомобіль, а тому позивач вважає, що до вирішення справи по суті є необхідність накласти арешт на транспортний засіб, заборонивши вчиняти відносно нього будь-які дії.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.4 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази не можуть грунтуватися на припущеннях.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у заявлений спосіб, оскільки позивачем не доведено, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Крім того, будь - яких доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 має намір відчужити зазначений у заяві про забезпечення позову транспортний засіб LEXUS LX 570, 2013 р., номер кузова НОМЕР_1 чи вчинити будь-які інші дії відносно такого майна суду не представлено, а посилання в заяві про можливість реалізації транспортного засобу ОСОБА_4 не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тому, суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить законні права ОСОБА_4 передбачені Конституцією України та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя        С. С. Сас