Справа №345/1641/22

Провадження № 2/345/31/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

09.02.2023                                                                        м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Бабійчук Л.В.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Яцків М.В.

представника ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення майнової шкоди, суд -

                                                         в с т а н о в и в :

що позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 січня 2022 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце у м. Калуш, вул. Б.Хмельницького. У вищевказаному повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду відповідач повністю визнав свою вину у скоєнні ДТП.        Страховиком, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність,  виплачено позивачці 7 915,90 грн. страхового відшкодування. Однак фактичний розмір завданої майнової шкоди становить 35 827 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СТО-000022 від 11.05.2022, який виписано ФОП ОСОБА_5 ..

       За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

       Таким чином, відповідно до положень цієї правової норми, відповідач зобов`язаний відшкодувати різницю фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 27 911,10 грн. (35 827 – 7 915,90).

       Відповідачу надіслано вимогу від 19.05.2022 щодо відшкодування майнової шкоди в сумі 27 911,10 грн., до якої додано підтверджуючі її розмір документи.

       Вимогу відповідач одержав 26.05.2022, однак кошти не сплатив, відповіді не надав.

Тому просить стягнути з відповідача по справі         в її користь 27 911,10 грн. майнової шкоди та понесені (очукувані) судові витрати по справі : судовий збір в сумі 992,40 грн., витрати на проведення експертизи -15000 грн., витрати на професійнц правничу допомогу – 7000 грн..

       Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.07.2022 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано строк для подання відзиву на позовну заяву.  

Представник ОСОБА_3 - адвокат Яцків М.В. подав відзив на позовну заяву з додатками (а.с.30-31, 34,35), в якій зазначає, що ознайомившись з позовною заявою та додатками на неї, вважає, що даний позов є безпідставний та поданий до неналежного відповідача, виходячи з наступного. Так, дійсно 20.01.2022 сталася ДТП за участю автомобілів позивача та відповідача. В момент ОСОБА_3 керував автомобілем Опель Аскона, н.з. НОМЕР_1 , який забезпечений полісом № АР/9500882 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 23.01.2021 по 22.01.2022, тобто який був чинний на дату вчинення ДТП. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в подальшому Закон № 1961-IV). Згідно із ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на таке забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Наявність полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності виключає стягнення матеріальної шкоди з винної у ДТП особи, оскільки відповідальність за завдану винуватцем ДТП шкоду несе страхова компанія в межах ліміту відшкодування.

Згідно позовної заяви та долучених до неї документів, 18.02.2022 позивачем отримано страхове відшкодування у сумі 7915,90 грн.. В подальшому, як засвідчує рахунок-фактура № СТО-000022 від 11.05.2022 вартість ремонту становить 35 827 грн.. Дана сума є меншою максимального розміру страхової виплати за шкоду, заподіяної майну потерпілого, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо оскарження позивачем рішення ПАТ «НАСК «Оранта», на підставі якого виплачено страхове відшкодування у розмірі 7 915,90 грн. та не містить жодних доказів щодо звернення до ПАТ «НАСК «Оранта» після встановлення фактичного розміру шкоди щодо її виплати.

Згідно отриманої відповіді ПАТ «НАСК «Оранта» від 19.07.2022 № 09-02-17/3671 на адвокатський запит, додаткові звернення від потерпілої особи щодо перегляду розміру страхового відшкодування до НАСК «Оранта» не надходили.

Таким чином, позивач після встановлення фактичного розміру майнової шкоди, не дотримався норм законодавства України, не звернувся до страховика відповідача та не отримавши його відмову у виплаті страхового відшкодування, відразу пред`явив вимогу до відповідача.

Крім того, звертає, що позов подано до неналежного відповідача, а тому й судові витрати не можуть бути покладені на ОСОБА_3 ..

Просив у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача понесені судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу, які можуть становити до 10 000 грн..).

Представником позивачки було подано клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи, а також про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Національну акціонерну страхову компанію «Оранта».

Ухвалою суду від 02.08.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Національну акціонерну страхову компанію «Оранта».

ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» подало до суду відзив на позовну заяву з додатками (а.с.42-44,45-51), в якій вказує, що 20.01.2022 ОСОБА_6 до НАСК «Оранта» було подано повідомлення про ДТП, яке трапилось 20.01.2022 за учатю автомобіля Сеат Ібіза д.н.з. НОМЕР_2 під її керуванням та автомобіля Опель д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . Учасниками ДТП було складено євро протокол , відповідно до якого останній визнавав себе винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

24.01.222 аварійним комісаром ПАТ «НАСК «Оранта» у присутності ОСОБА_7 проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Сеат Ібіза д.н.з. НОМЕР_2 . При огляді транспортного засобу встановлено пошкодження дверки передньої правої, дверки задньої правої, крила заднього правого, бампера заднього. При огляді встановлено, що вказані елементи потребують ремонту і фарбування. Із зазначеним погодилась і ОСОБА_7 ..

При визначенні розміру страхового відшкодування брались до уваги дані акту огляду від 24.01.2022 та положення і Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159.

Із врахуванням вказаного, проведено розрахунок страхового відшкодування від 10.02.2022, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Сеат Ібіза д.н.з. НОМЕР_3 , становить 7914,94 грн.. Вказані кошти виплачені ОСОБА_2 .

Вважають, що позивачем не надано доказів, що підтверджують нанесений йому матеріальний збиток і розмірі іншому, ніж визначений страховою компанією

Просили у задоволенні позову відмовити.

Крім того було подано клопотання про доручення до матеріалів справи доказів (а.с.55-56,57-69).

Ухвалою суду від 29.09.2022 призначено у даній справі судову транспортну-товарознавчу експертизу та зупинено провадження у справі (а.с.74).

В зв`язку з проведенням експертизи по справі, ухвалою суду від 03.01.2023 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представником позивачки після проведення експертизи подано заяву (а.с.102), в якій він вказував, що згідно висновку експерта від 16.02.2022 № СЕ-19/109-22/11313-АВ вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки, внаслідок завданих пошкоджень, становить 61008,41 грн., вартість матеріального збитку, завданого позивачці становить 32 660 грн.. Таким чином, оскільки фактично завдана позивачці шкода перевищує розмір страхового відшкодування, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу (61 008,41 грн.) і розміром страхового відшкодування (сумою матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу), яке становить 32 660 грн., а саме: 61 008,41 грн. – 32 660 грн. = 28 348,41 грн.. З Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 15 438,21 грн. майнової шкоди, які охоплюються лімітом відповідальності страховика, і становлять суму, яка визначається як різниця між сумою матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу (32 660 грн.) і сумою, яка виплачена позивачці (17 221,79 грн.), а саме: 32 660 грн. – 17 221,79 грн. = 15 438,21 грн. .

Тому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 28 348,41 грн. майнової шкоди та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 15 438,21 грн. майнової шкоди.

Крім того, представником позивачки подано клопотання про поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.118-119), яке обгрунтовує тим, що до складу предмета доказування у даній справі входять: розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачці; різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Розмір вказаних величин встановлено за результатами експертизи, після якої позивачка могла остаточно визначитись із сумами вимог, які підлягають стягненню із кожного з відповідачів. За наведених обставин позивачка об`єктивно не мала можливості подати заяву про збільшення позовних вимог до початку першого судового засідання. Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно ч. 1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Частиною 5 ст.127 ЦПК України передбачено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Тобто в силу цієї норми позивачка зобов`язана була подати заяву про збільшення позовних вимог, оскільки за висновком експерта розмір шкоди більший , ніж заявлений у позовній заяві.

Крім того подав заяву, в якій повідомляв, що докази понесених судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с.120).

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 подав до суду клопотання, в якому вказував, що оскільки заява про збільшення позовних вимог повинна бути подана не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, то заяву від 19.01.2023 подану позивачем слід повернути без розгляду (а.с.110). Крім того, подав клопотання про визнання висновку експрета від 16.12.2022 № СЕ-19/109-22/11313- АВ недопустимим доказом (а.с. 111-112).

Представник відповідача ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» також подав до суду клопотання про залишення заяви представника позивача від 19.01.2023 про збільшення позовних вимог без розгляду (а.с.115).

В судовому засіданні представник позивачки підтримав збільшені позовні вимоги позивачки, просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_8 в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з того, що у позовній заяві зазначено, що фактичний розмір завданої шкоди становить 35827 грн., з яких 7915,90 грн. відшкодовано старовою компанією. Беручи до уваги наявність полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності, вік автомобіля, ціну позову, яка менша ліміту відшкодування, який становить 50000 грн., 21.07.2022 подано відзив на позовну заяву , у якому зазначено, що ОСОБА_3 є наналежним відповідачем у даній справі. Судом було залучено у якості співвідповідача Національну акціонерту страхову компанію «Оранта», однак вважає, що така ухвала суду є незаконною, оскільки винесена з порушенням вимог ст.51 ЦПК України. Крім того, у відповідності до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. У відповідності до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років – для інших КТЗ. Пошкоджений автомобіль Сеат Ібіза введений в експлуатацію 24.03.2015, отже на час ДТП коефіцієнт зносу дорівнює нулю. Даний факт підтверджється розрахунком страхового відшкодування і висновком експерта від 16.12.2022. Вище викладене додатково підтверджує, що ОСОБА_3 не може бути належним відповідачем по справі. Також зазначив, що після проведення страхової виплати у розмірі 7915,94 грн. позивачем для визначення розміру збитків не залучено експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти та не оскаржено рішення страховика про здійснення стархового відшкодування у судовому порядку, що засідчує про невиконання процесуальних обов`язків встановлених законом та безпідставність позовних вимог до ОСОБА_3 ..

До матеріалів справи також додано і письмові пояснення педставника (а.с.113-114).

Представник відповідача ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» Баран В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що у матеріалах справи міститься висновок експрета від 16.12.2022 № СЕ-19/109-22/11313- АВ , в якому визначено дату оцінки. Відповідно до даного висновку вартість відновлювального ремонту на 16.11.2022 становила 61008,41 грн., а вартість матеріального збитку -32660 грн.. У вказаному висновку експертом зазначено, що при проведенні експертизи використано Національний стандарст № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Пунктом 32 вказаного стандарту встановлено, що у разі виникнення необхідності у визначенні розміру ймовірного страхового відшкодування оцінка застрахованого майна проводиться з врахуванням умов страхування та дотриманням принципів корисності і заміщення. Для застрахованого майна , подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка ймовірного страхового відшкоування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків. Ні позивачка, ані володілиця майна ні під час огляду, ні після отримання страхового відшкодування не заявляли заперечень щодо його суми чи способу усунення пошкоджень автомобля ОСОБА_9 . Незгода щодо суми заподіяної шкоди висловлена позивачкою тільки через пів року у позовній заяві, а незгода в розмірі страхового відшкодування фактично у січні 2023 року. Таким чином, вважає, що вказаний висновок експерта не може бути використаний як доказ понесених збитків власником автомобля ОСОБА_9 , оскльки він виконаний 16.11.2022, а ДТП трапилось 20.01.2022, тобто фактично через 10 місяців після ДТП. Також вважає, що збільшення вартості відновлювального ремонту зумовлено змінами курсу валют у листопаді 2022 року порівняно з січнем 2022 року. Крім того, вважає, що експертом при складанні висновку від 16.11.2022 використано економічно непривабливішу операцію заміни складника КТЗ (двох дверок) і не наведено жодного обгрунтування, чому ці дверки не підлягають ремонту. Навіть якщо припустити, що висновок експерта від 16.11.2022 « СЕ-19/109-22/11313-АВ є належним доказом, то суму 15438,21 необхідно зменшити на суму ПДВ, а саме на 5433,33 грн..

До матеріалів подано також і письмові пояснення представника (а.с. 116-117).

Суд, вислухавши дововди сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В даному випадку спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року та Цивільним кодексом України.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі  статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Як встановлено в судовому засіданні 20.01.2022 ОСОБА_3 і ОСОБА_6 склали повідомлення по ДТП, яка мала місце у м.Калуш по вул.Б.Хмельницького за участю автомобілім марки «Сеат Ібіза» д.н.з. НОМЕР_2 та марки « Опель» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.4).

Цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортних засобів власника транспортного засобу - автомобіля марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_4 станом на 20.01.2022 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9500882.

24.01.2022 було складено протокол (акт) огляду транспортногозасобу (а.с.46).

10.02.2022 ПАТ «НАСК «Оранта» складено розрахунок страхового відшкодування, з якого вбачається, що сума страхового відшкодування становить 7915,94 грн. (а.с.48) та страховий акт №ОЦВ-22-09-73040/1 (а.с.49).

18.02.2022 на рахунок ОСОБА_2 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахувало суму страхового відшкодування у розмірі 7915,90 грн. (а.с.6).

19.05.2022 до ОСОБА_3 позивачкою ОСОБА_2 подано вимогу про доплату суми страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури № СТО-000022 від 11.05.2022 (а.с.7, 10) . Дану вимогу відповідач ОСОБА_3 отримав 26.05.2022 (а.с. 14).

Оскільки відповідачем в добровільному порядку не відшкодовував шкоду, то позивачка звернулася з позовною заявою до суду.

Як встановлено в судовому засіданні, після відкриття провадження у справі та залучення до справи у якості співвідповідача ПАТ «НАСК "Оранта», вказаною страховою компанією виплачено позивачу страхове відшкодування ще у сумі 9305,89 грн., що підтверджується звітом № 17-D/11/33 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.08.2022 (а.с.57-66), страховим актом № ОЦВ-ЗГ-22-09-73040/2 від 31.08.2022 (а.с.67), реєстром безготівкових переказів від 31.08.2022 (а.с.69).

Даний факт спростовує твердження преставника відповідача ОСОБА_10 про те, що розмір страхового відшкодування у сумі 7914,94 грн., який був виплачений позивачці на підставі розрахунку страхового відшкодування від 10.02.2022 є правильним .

За клопотанням представника позивача судом було призначено судову транспортно- товарознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-22/11313- АВ від 16.12.2022, вартість відновлювального ремонту , наданого на дослідження КТЗ Сеат Ібіза д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок завданих йому пошкоджень , станом на дату оцінки ( 16.11.2022) становила 61008,41 грн.. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Сеат Ібіза д.н.з. НОМЕР_3 унаслідок ДТП на дату оцінки (16.11.2022) становила 32660 грн.. (а.с. 82-93).

Після проведення даного експертного дослідження, представником позивача було подано клопотання про збільшення позовних вимог та клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про збільшення позовних вимог.

Враховуючи вище наведене , подані клопотання та вимоги ст.49, ст.127 ЦПК України, суд приходить до переконання, що причини пропуску подання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог слід визнати поважними та поновити строк подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження 14-176цс18, зроблено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з особи, винної у ДТП підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109-22/11313- АВ від 16.12.2022, вартість відновлювального ремонту , наданого на дослідження КТЗ Сеат Ібіза д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок завданих йому пошкоджень , станом на дату оцінки ( 16.11.2022) становила 61008,41 грн.. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Сеат Ібіза д.н.з. НОМЕР_3 унаслідок ДТП на дату оцінки (16.11.2022) становила 32660 грн.. (а.с. 82-93).

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, а саме вказаний висновок експерта, суд визнає його належним та допустимим для використання в процесі доказування, оскільки цей доказ містить у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ЦПК України, зібрані у відповідності з чинним цивільно - процесуальним законодавством.

Зазначений доказ є узгодженим між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликає.

Таким чином, розмір реальних збитків, завданих власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, згідно висновку експерта № СЕ-19/109-22/11313- АВ від 16.12.2022, становить 61008,41 грн., а тому на винну особу має бути покладено обов`язок зі сплати різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, не зважаючи на те, що виплачене страхове вішкодування менше за розмір страхового ліміту.

За підрахунком суду, сума метеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем складає 28 348,41 грн. ( 61008,41 грн. -32660 грн.=28348,41 грн.).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ту обставину, що позивач одержав страхове відшкодування в розмірі, який не у повному обсязі відшкодовує завдану відповідачем шкоду, деліктне зобов`язання, що виникло між ним та особою, яка завдала такої шкоди, вважається не припиненим, зазначена шкода відповідачем добровільно не відшкодована, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою у загальному розмірі 28348,41 грн.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-22/11313- АВ від 16.12.2022 вартість матеріальної шкоди, завданої позивачці внаслідок ДТП становить 32660 грн.., відповідачем ПАТ НАСК «Оранта» виплачено страхове відшкодування у розмірі 17221,79 грн., в зв`язку з цим суд приходить до переконання, що з ПАТ «НАСК «Оранта» в користь позивачки підлягає стягнення 15438,21 грн. матерільної шкоди ( 32660 грн. -17221,79 грн. = 15438,21 грн..).

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

При ухваленні судового рішення та задоволенні позовних вимог позивачки судом не ухвалюється рішення в частині стягнення судових витрат, оскільки представником позивача повідомлено суд, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 11, 12, 15, 22, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове державне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76-82, 95, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , 28 348,41 грн. майнової шкоди.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( м.Київ вул.Здолбунівська. 7 д, код ЄДРПОУ 00034186, на користь ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , 15 438,21 грн. майнової шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.02.2023.

Головуючий: