Справа № 640/19565/18

н/п 2/953/39/23

                                                РІШЕННЯ

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року                                                                        м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Губської Я.В.,

за участю секретаря судових засідань – Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, м.Київ, вул. Ковпака б.29), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Товариства з обережною відповідальністю «ФК «Карточка плюс» (код ЄДРПОУ 39955100, м.Київ вул. Кіквідзе б.14 оф.4), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), про визнання правочинів недійсними, -

встановив:

22.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнив 25.10.2019 та 21.02.2019 і просив суд: визнати недійсним договір факторингу, укладений ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «ФК «Карточка Плюс» від 31 серпня 2018 року про відступлення права вимоги ОСОБА_1 за договором надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 від 28 лютого 2008 року; визнати недійсним договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеного 31 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк»; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 30/08/18-Y від 01 жовтня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс»; визнати недійсним договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс».        

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 28.02.2008 позивач - ОСОБА_1 уклав з Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 у межах максимального ліміту заборгованості до 240 000,00 доларів США (далі за текстом - «Кредитний договір»). З метою забезпечення виконання зобов`язання за даним договором кредиту було укладено Іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, згідно якого в іпотеку передавалось нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 17-1-:-17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 . 31 жовтня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24792, про стягнення на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості що виникла по договору про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28 лютого 2008 року, боржником за яким ОСОБА_1 . Вказав, що цей виконавчий напис було здійснено з порушенням встановленого порядку та законодавчих вимог та позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Також вказав, що позивачу стало відомо, що 31.08.2018 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка плюс» було укладено договір факторингу, за яким відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 р. №830/27/14-4/12/8-105 на користь ТОВ «ФК «Карточка плюс». Посилався на те, що кредитором (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 28.02.2008 р №830/27/14-4/12/8-081 було пред`явлено виконавчий документ (виконавчий напис Чуловського В.А.) до виконання приватному виконавцю Бабенко Дмитро Анатолійович', який надіслав на адресу  ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2018 р. В ході судового оскарження в Дзержинському районному суді м. Харкові виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округ Чуловського В.А. від 31.10.2017 р. (справа №638/10645/18) заявнику стало відомо, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 140205497 від 04.10.2018 р., іпотекодержателем з іпотечним договором від 28.02.2008 р. №830/27/14-4/12/8-081 (запис про іпотеку № 9187063 є ОСОБА_2 . Посилався на те, що позивач з вказаним у інформаційній довідці іпотекодержателем взагалі не знайомий, будь-яких договорів не укладав, не отримував від ПАТ «Укрсоцбанк» жодних повідомлень про зміни в іпотечному договорі або про заміну іпотекодержателя. З викладених обставин вбачається ймовірне відступлення іпотекодержателем - ПАТ «Укрсоцбанк» його прав за іпотечним договором від 28.02.2008 р. №830/27/14-4/12/8-081 на користь невідомого заявнику  ОСОБА_2 . Зазначив, що як вбачається з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 140205497 від 04.10.2018 р., правочином, в якому встановлено основне зобов`язання, є договір про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р., розмір основного зобов`язання становить 192384,94 долл. США. Такий договір про надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р. та додаткові угоди до нього позивач укладав лише з відповідачем - ПАТ «Укрсоцбанк». Представник вказав, що позивачу не відомо про будь-які зобов`язання на користь відповідача - ОСОБА_2 , однак позивач в силу ч.1ст. 24 Закону України «Про іпотеку» може припустити, що ПАТ «Укрсоцбанк» було здійснено відступлення права вимоги до позивача за договором надання відновлювальної кредитної лінії №830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 р., в результаті чого права вимоги, ймовірно, набув ОСОБА_2 . Крім того зазначив, що позивачу стало відомо, що відповідно до Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018 р., ОСОБА_2 придбав у ТОВ «ФК «Карточка плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28. і 2.1 №830/27/14-4/12/8-105, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та  ОСОБА_1 . Вказав, що 01.10.2018 р. також було укладено Договір передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 р., за яким ОСОБА_2 прийняв від ТОВ «Карточка плюс» всі права за цим іпотечним договором , що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 №830/27/14-4/12/8-105.

29.11.2018 від представника відповідача АТ «Укрсоцбанк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Позивач ОСОБА_1 , є позичальником за договором відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008, укладеним «Укрсоцбанк», з наступними змінами і доповненнями. На забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором також було укладено іпотечний договір від 28.02.2008, № 830/27/14­081, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку «Укрсоцбанк» нежитлові приміщення першого поверху №№17-1-:-17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м. по АДРЕСА_5 . 31 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Карточка Плюс» укладено договір факторингу (далі -договір факторингу). Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, в порядку та на умовах, визначенні Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за що Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників: за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-И 28.02.2008, що укладений між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином України - ОСОБА_1 (Основний договір). Крім того, відповідно до п. 1.4. договору факторингу, в день підписання цього Договору до Фактора переходять також права (в тому числі права кредитора) за договорами, що укладені забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Основним договором, зокрема прав виникають з:Договору поруки № 830/27/14-4/48/8-082 від 28 лютого 2008 року, укладеного Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином України ОСОБА_1 - клієнт, та громадянкою України ОСОБА_3 - поручитель;Договору поруки № 830/27/14-4/48/8-102 від 27 березня 2008 року, укладеного Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином ОСОБА_1 - клієнт, та громадянкою України ОСОБА_5 - поручитель;Договору поруки № 830/27/14-4/48/8-109 від 27 березня 2008 року, укладеного Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином ОСОБА_1 - клієнт, та громадянином України ОСОБА_4 - поручитель. Вказали, що крім того, 31 серпня 2018 року між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Карточка Плюс» було укладено договір передачі прав за іпотечним договором 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, що укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином України – ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язання останнім за Договором надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008, включаючи зміни та додаткові угоди до нього. Представник зазначив, що як вбачається з оспорюваних договорів сторонами є АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК (Карточка Плюс». З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) ТОВ «ФК «Карточка Плюс» здійснює наступні види діяльності: фінансовий лізинг; інші види кредитування; надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний); посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення. А тому, доводи позивача про відступлення прав вимоги за його зобов`язаннями особі, яка за законодавством не має повноважень на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування, не заслуговують на увагу та є з його боку необґрунтованими припущеннями. Враховуючи викладене, вважає, що оспорюванні договори укладені сторонами ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка Плюс», які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за їх вільним волевиявленням, що відповідає їх внутрішній волі, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а їх зміст не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення суб`єктивних права та охоронюваних законом інтересів, при укладанні оспорюваних договорів.

26.12.2018 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Павлишина А.І, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що 28.02.2008 позивач - ОСОБА_1 уклав з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 у межах максимального ліміту заборгованості до 240 000.00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за даним Договором кредиту було укладено Іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, згідно якого в іпотеку передавалось нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 17-1-:­17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159.8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 . 28.09.2017 року зважаючи на те, що строк платежу за Кредитним договором настав, а сума заборгованості не була погашена, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено Виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про звернення заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105. 31.08.2018 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАРТОЧКА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39955100) було укладено договір факторингу, за яким було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 №830/27/14-4/12/8-105 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАРТОЧКА ПЛЮС». 31.08.2018 також було укладено Договір передачі прав за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАРТОЧКА ПЛЮС» прийняло від Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» всі права за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14­4/12/8-105. Крім того,01.10.2018 відповідно до Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.201 ОСОБА_2 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАРТОЧКА ПЛЮС» право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105, що укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (наданий час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 .01.10.2018 також було укладено Договір передачі прав за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, за яким ОСОБА_2 прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАРТОЧКА ПЛЮС» всі права за цим іпотечним договором, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105. Представник зазначив, що проаналізувавши вказані положення законодавства та умови Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01,10.2018 слід дійти висновку, що ОСОБА_2 набув права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105 та договорами, що укладались на забезпечення виконання вказаного кредитного договору у передбачений законодавством спосіб. Також посилався на те, що посилання позивача про необхідність наявності ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою для відступлення права вимоги є безпідставним, адже правовідносини з відступлення прав вимоги за кредитним договором позивача не є такими правовідносинами, а тому дане положення до спірних правовідносин не застосовується. Предметом Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018 є не валютні цінності, а право вимоги за кредитним договором. Укладений Договір про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10,2018 не містить ознак здійснення операцій з валютними цінностями, а тому сторонами цього договору не вчинялись будь-які валютні операції у розумінні діючого законодавства України. Право вимоги заборгованості за кредитним договором, як предмет договору відступлення прав вимоги (цесії) - не є валютною операцією, а тому відсутність у сторони договору ліцензії на здійснення валютних операцій не має правового значення для укладення договору відступлення прав вимоги (цесії) кредитної заборгованості за валютним кредитним договором. Вказав, що на виконання положень законодавства, у п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018 сторони виразили грошове зобов`язання ОСОБА_1 у гривневому еквіваленті, при цьому, зміни до кредитного договору щодо валюти зобов`язання не вносились і зобов`язання залишилось вираженим в іноземній валюті. Крім того, ОСОБА_2 не надавав і не одержував кредит в іноземній валюті, а розрахунки за Договором про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018, як вбачається зі змісту п. 3.2. цього Договору, здійснювались у валюті України - гривні. Враховуючи вищевикладене, посилався на те, що для придбання права вимоги за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105 Відповідачу ОСОБА_2 не потрібно було отримувати жодну ліцензію Національного банку України, а тому у нього були наявні всі права на придбання права вимоги за кредитним договором № 830/27/14-4/12/8-105, а отже посилання Позивача як на підставу для визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018 на відсутність у ОСОБА_2 ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями є помилковим, безпідставними та необґрунтованими. Крім того, представник зазначив, що оскільки відступлення права вимоги не змінює суті зобов`язання боржника за кредитним договором, а також обсягу його прав і обов`язків, то воно не потребує отримання згоди боржника на відступлення права вимоги за кредитним договором так як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в тому ж обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, то сам факт укладення Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018 не порушує права Позивача. Крім того, позивач не є стороною Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01,10.2018 та укладеного 01.10.2018 Договору передачі прав за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, не наводить належних та переконливих доводів на підтвердження можливої наявності факту порушень прав позивача.

20.02.2019 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єфіменко Н.Ю. надійшла відповідь на відзив представника відповідача Черкашина В.А. Представник позивача вказала, що у разі укладення між Відповідачем-1 АТ «Укрсоцбанк» та Відповідачем-3 ТОВ « ФК Карточка Плюс» договору факторингу щодо передачі грошових вимог до позивача за кредитним договором наступна передача таких прав вимоги була можливою виключно в порядку, що передбачений ст. 1083 ЦК України. Зокрема, наступне відступлення права вимоги допускається виключно за умови наявності відповідного застереження у договорі факторингу та лише в порядку, що встановлений v главі 73 ЦК України, тобто шляхом укладення наступного договору факторингу. Відтак відступлення права грошової вимоги за кредитним договором шляхом укладення договору цесії між Відповідачем-2 ОСОБА_2 та Відповідачем-3 ТОВ «ФК Карточка Плюс» відбулось з порушенням імперативного припису. ч.2 ст. 1083 ЦК України. Також, як слідує зі змісту п. 7.4 кредитного договору в редакції від 21.12.2011 р. «Підписанням цього договору Позичальник визнає та погоджується, що Кредитор є єдиною юридичною особою, з яким Позичальник вступив у правовідносини за цим договором, і яка надає йому послуги на умовах цього Договору.» Отже кредитний договір не допускає заміни кредитора у зобов`язанні й у ньому безпосередньо зазначено, що єдиним Кредитором - юридичною особою - є ПАТ «Укрсоцбанк». Відповідно укладення договору цесії між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 також порушує вимоги ч.3 ст. 512 ЦК України. Крім того, у відзиві представника відповідача ОСОБА_2 наводиться довільне тлумачення норм п. 2 ст. 1 Декрету №15-93, що був чинним на момент укладення спірних правочинів. Зокрема, в Декреті зазначено, що термін «валютні операції» охоплює «операції, пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності». Натомість представник Відповідача-2 помилково ігнорує знак пунктуації «кома» після слова «платежу», що вказує на наявність декількох однорідно підрядних частик речення, коли усі підрядні речення залежать від одного й того ж слова головного речення і відповідають на одне і те ж питання - «які?» - «пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу» або «з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності». Крім того вказала, що на відміну від первісного кредитора ПАТ «Укрсоцбанк», що є банківською установою та має генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, Відповідач-2 та Відповідач-3 таких ознак не мають, тож для використання іноземної валюти в якості засобу платежу зі борговими зобов`язаннями, що у кредитному виражені в іноземній валюті, потребували наявності у боржника чи у кредитора, що не є банківською установою, генеральної або індивідуальної валютної ліцензії. Вказала, що відступлення грошових вимог до позивача за кредитним договором, виражених в іноземній валюті, на користь відповідача 2 або відповідача 3 не відповідає вимогам чинного законодавства. Також зазначила, що про перехід права вимоги за Іпотечним договором від ПАТ «Укрсоцбанк» до відповідача ОСОБА_2 позивачу стало відомо лише з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 140205497 від 04.10.2018 р. Жодних повідомлень про заміну кредитора за кредитним договором, а також за іпотечним договором позивачу донині не надходило, що є порушенням вимог ст. 24 Закону України “Про іпотеку” від 05.06.2003 р.,№ 898-ІV.

12.06.2020 від представника відповідача -2 ОСОБА_2 адвоката Казьонного Р.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що 28.02.2008 ОСОБА_1 уклав з Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 у межах максимального ліміту заборгованості до 322 500,00 доларів США (далі за текстом - «Основний Договір»). З метою забезпечення виконання зобов`язання за Основним Договором було укладено Іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, згідно якого в іпотеку передавалось нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 17-1-:-17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 . 31.01.2018 року, відповідно до Договору факторингу б/н, АТ «Укрсоцбанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Карточка Плюс» (Код ЄДРПОУ 39955100) свої права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Основним Договором. 31.01.2018 року, відповідно до Договору передачі прав за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, згідно якого ТОВ «ФК «Карточка Плюс» (Код ЄДРПОУ 39955100) прийняло всі права за цим іпотечним договором, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Основним Договором. В подальшому, 01.10.2018 року, відповідно до Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018, ОСОБА_2 придбав право вимоги до ОСОБА_1 за Основним Договором. 01.10.2018 також було укладено Договір передачі прав за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, за яким ОСОБА_2 прийняв всі права за цим іпотечним договором, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Основним Договором. За Основним договором відступлено наступні права: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 182 721 (Сто вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять один) долар США 95 центів; право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому Основним договором нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору в сумі 71 986 (Сімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість) доларів США 28 центів, а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом, нарахованих в майбутньому. Розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за Основним Договором становить 182 721,95 доларів США основної суми кредиту та 71 986,28 доларів США процентів за користування кредитом, а загалом 254 708,23 доларів США. Представник зазначив, що позивач стверджував у численних судових процесах, що ним з кінця 2014 року не виконуються обов`язки за основним зобов`язанням, тобто ще задовго до укладення оскаржу ванних правочинів з відступлення права вимоги. Таким чином, посилання на відсутність його повідомлення про зміну кредитора та іпотеко держателя, як на єдину підставу своїх вимог, в даному випадку є недоречним, оскільки наведені законодавчі положення спрямовані виключно на захист прав кредитора, а не боржника, з метою уникнення ситуації виконання обов`язків на користь неналежного кредитора. З аналізу вказаних вище норм вбачається, що згоди позивача в даному випадку законодавством не передбачено та отримання такої не передбачено в основному кредитному і іпотечному договорах, а неповідомлення боржника про заміну первісного кредитора є лише ризик настання несприятливих для нього наслідків для нового кредитора, які врегульовані положеннями ст. ст. 517-519 ЦК України. Так само позивач неправильно трактує положення оскаржуваного договору, а саме п. 7.4. кредитного договору в редакції від 21.12.2011 року «Підписанням цього договору Позичальник визнає та погоджується, що Кредитор є єдиною юридичною особою, з яким Позичальник вступив у правовідносини за цим договором, і яка надає йому послуги на умовах цього договору». Зі змісту цього положення договору не випливає заборони на заміну кредитора у зобов`язанні, а виключно підтверджується наявність прав і обов`язків Кредитора, якого і було змінено в порядку і на умовах оскаржуваних договорів. Таким чином, дане твердження позивача є необґрунтованим та неправильним трактуванням положень основного договору та не відповідає дійсним обставинам справи. Також вказав, що оскільки боржник - ОСОБА_1 не є боржником-нерезидентом, то мати банківську ліцензію для укладення договору факторингу ТОВ «ФК «Карточка плюс» не повинна, що вкотре підтверджує правомірність оспорюванних правочинів.

12.07.2021 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Васильєва Є.О. надійшли додаткові пояснення. Представник позивача зазначив, що як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється учасниками справи, між ОСОБА_1 та АТ «УКРСОЦБАНК» було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 з наступними змінами та доповненнями (т. 1, а.с.18-42). При цьому договором від 21.12.2011 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 сторони у п. 4.4 передбачили, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пп. 3.3.7, 3.3.8 Договору, протягом більш ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня кредитора погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). За договором від 26.03.2015 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 його сторони погодили, що розмір основної заборгованості позичальника за договором складає 182721,95 дол. США, заборгованість по нарахованих відсотках складає 9662,99 дол. США (т.1, а.с. 34). У договорі від 26.03.2015 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 його сторони також погодили новий графік платежів за договором в силу якого згідно пп. 4.4.1 щомісячні строкові проценти, нараховані за період з 26.03.2015 по 25.09.2015 сплачуються в сумі не менше 50% від суми нарахованих процентів. З урахуванням положень п.п. 2.4.1 договору від 21.12.2011 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 (т.1, а.с.24) сплата процентів здійснюється щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, у валюті наданого кредиту не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця, отже строк сплати 50% строкових відсотків за Договором від 26.03.2015 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 настав 10 квітня 2015 року. Вказав,що з дня укладення ОСОБА_1 та АТ «УКРСОЦБАНК» Договору від 26.03.2015 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 і до 10 липня 2015 року позичальник не здійснював погашення грошових зобов`язань зі сплати 50 % нарахованих строкових відсотків. Відповідно до пп. 3.3.8, пп. 4.4. Договору від 21.12.2011 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 цей юридичний факт вказує на те, що строк користування кредитом сплив. Розмір відсотків, що могли бути нараховані кредитором в період з 26 березня по 10 липня 2015 року (105 днів) на основну суму боргу 182721,95 дол. США з урахуванням передбаченої договором відсоткової ставки 10% річних (пп. 4.1. Договору від 26.03.2015 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008) становить (182721,95*10%*105/365) = 5256,38 дол. США. Отже, з урахуванням заборгованості по нарахованих відсотках станом на 26.03.2015 у розмірі 9662,99 дол. США, загальний розмір заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 станом на день, коли строк кредитування сплинув (10.07.2015) становив 182721,95 дол. США основного боргу та 14 919,37 відсотків. Вказав, що з матеріалів справи вбачається і не оспорюється учасниками справи, що 31.08.2018 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка плюс» було укладено оскаржуваний позивачем договір факторингу, за яким відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 р. №830/27/14-4/12/8-105 на користь ТОВ «ФК «Карточка плюс» та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.В подальшому відповідно до Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018, ОСОБА_2 придбав у ТОВ «ФК «Карточка плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 р. №830/27/14-4/12/8-105, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 01.10.2018 також було укладено Договір передачі прав за Іпотечним договором №830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008 р., за яким ОСОБА_2 прийняв від ТОВ «ФК «Карточка плюс» всі права за цим іпотечним договором, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 №830/27/14-4/12/8-105. Зі змісту п. 3.2 Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018, між ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС» і ОСОБА_2 вбачається, що перед укладенням договору факторингу від 31.08.2018 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка плюс» останнім був укладений попередній договір від 30.08.2018 з ОСОБА_2 щодо наступного переходу права вимоги до ОСОБА_1 . Вказав, що посилання на попередній договір щодо відступлення права вимоги №30/08/18-У від 30.08.2018 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 №830/27/14-4/12/8-105, що передував укладенню договору факторингу від 31.08.2018, свідчить про те, що його сторони мали намір передати права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи всупереч законодавчій забороні тобто з метою порушення публічного порядку. Крім того зазначив, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Тобто, ОСОБА_2 не могло бути відступлено право вимоги. Також, посилався на те, що з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін. Саме так сталося і нашому випадку, ПАТ «Укрсоцбанк» задіяв ТОВ ФК «Карточка Плюс», а товариство в свою чергу уклало договір із ОСОБА_2 . Крім того, відступлення прав за іпотечним договором ТОВ ФК «Карточка Плюс» могло вчинити лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) шляхом укладення договору факторингу, стороною якого ОСОБА_2 бути не міг. Також вказав, що звернення до тексту договору факторингу від 31.08.2018 свідчить, що окрім відступлення фактору (ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС») основного боргу ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 з наступними змінами та доповненнями у розмірі 182721,95 дол. США, умовами договору факторингу було передбачено також відступлення права вимоги щодо сплати процентів за користування кредитом у розмірі 71986,28 дол. США. Це свідчить про те, що за договором факторингу було передбачено передачу фактору ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС» прав грошової вимоги на суму 570б6,91 дол. СшА, які в дійсності не існували. Аналогічні права вимоги в подальшому відповідача ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС» передав на користь відповідача  ОСОБА_2 . Крім того, посилався на те, що судом була отримана інформація від Національного банку України, а саме показники фінансової звітності відповідача ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС» за звітні періоди 3 квартал 2018 року та 4 квартал 2018 року. З наданої на запит суду інформації вбачається, що показники фінансової звітності ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС» за 3 квартал 2018 року та 4 квартал 2018 року спростовують здійснення відповідачем ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС» договору факторингу від 31.08.2018 та договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 01.10.2018. Як свідчить інформація ГУ ДПС у Харківській області у контролюючого органу відсутні відомості про нарахування та сплату відповідачем ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС» в якості податкового агента податку з доходів фізичних осіб на користь відповідача ОСОБА_2 за фактом отримання останнім додаткового блага за договором про відступлення права вимоги від 01.10.2018 (у розмірі різниці між номінальною вартістю відступлених грошових вимог та їх купівельною ціною). Отже, матеріали справи переконливо свідчать, що за вказаними договорами в дійсності не відбулись зміни в структурі активів чи зобов`язань відповідача ТОВ «ФК «КАРТОЧКА ПЛЮС», що в котре підтверджує, що фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 23.10.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 29.10.2018 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 07.11.2018 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 08.11.2018 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 23.11.2018 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 19.12.2018 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 27.12.2018 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 12.02.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Нев`ядомського Д.В. від 11.04.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про повторне зустрічне забезпечення позову відмовлено.

12.06.2019 на підставі протоколу передачі судової справі цивільна справа надійшла в провадження судді Сенаторова В.М.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Сенаторова В.М. від 02.07.2019 заяву представника відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Сенаторова В.М. від 29.07.2019 клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 29.10.2018 задоволено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 29.07.2019 скасовано. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 –адвоката Жорник В.І. про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

08.04.2020 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи з підстав звільнення судді ОСОБА_6 у відставку, справа надійшла в провадження судді Якуші Н.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 15.05.2020 заяву представника позивача ОСОБА_7 про забезпечення доказів -повернуто.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 12.06.2020 заяву представника позивача ОСОБА_7 про витребування доказів задоволено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 27.07.2020 в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_7 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 03.08.2020 заяву представника позивача ОСОБА_7 про витребування доказів задоволено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 18.08.2020 в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_7 про витребування доказів відмовлено. Продовжено строк проведення підготовчого засідання.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 16.09.2020 заяву представника позивача ОСОБА_7 про застосування щодо ПН ХМНО ОСОБА_8 заходів процесуального примусу у виді попередження задоволено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 04.011.2020 заяву представника позивача ОСОБА_7 про тимчасове вилучення доказів та витребування доказів задоволено частково.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 13.11.2020 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 –адвоката Казьонного Р.В. про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Якуші Н.В. від 23.11.2020 у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової експертизи відмовлено. Підготовче провадження закрито.

12.05.2021 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи справа надійшла в провадження судді Попраса В.О.

21.09.2021 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи з підстав звільнення судді ОСОБА_9 у відставку, справа надійшла в провадження судді Губської Я.В.        

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Васильєв Є.О. в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Казьонний Р.В. в судове засідання не зявились, представник відповідача надав заяву, в якій просив судовий розгляд провести за їх відсутності, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача АТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не зявився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. Надав заяву про слухання справи за їх відсутністю, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином, причини неявки суду не відомі.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Крім того, суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, враховуючи строки розгляду справи.

Суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

28.02.2008 позивач - ОСОБА_1 уклав з Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105 у межах максимального ліміту заборгованості до 240 000,00 доларів США (далі за текстом - «Кредитний договір»).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за даним договором кредиту було укладено Іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, згідно якого в іпотеку передавалось нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 17-1-:-17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань, 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було: вчинено виконавчий напис про звернення заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105. 31.08.2018 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАРТОЧКА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39955100) було укладено договір факторингу, за яким було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 №830/27/14-4/12/8-105 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАРТОЧКА ПЛЮС».

31.08.2018 року, відповідно до Договору факторингу б/н, АТ «Укрсоцбанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Карточка Плюс» (Код ЄДРПОУ 39955100) свої права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Основним Договором.

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, в порядку та на умовах, визначенні Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за що Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги до боржників: за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-И 28.02.2008, що укладений між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином України - ОСОБА_1 (Основний договір).

Крім того, відповідно до п. 1.4. договору факторингу, в день підписання цього Договору до Фактора переходять також права (в тому числі права кредитора) за договорами, що укладені забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Основним договором, зокрема прав виникають з:Договору поруки № 830/27/14-4/48/8-082 від 28 лютого 2008 року, укладеного Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином України ОСОБА_1 - клієнт, та громадянкою України ОСОБА_3 - поручитель;Договору поруки № 830/27/14-4/48/8-102 від 27 березня 2008 року, укладеного Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином ОСОБА_1 - клієнт, та громадянкою України ОСОБА_5 - поручитель;Договору поруки № 830/27/14-4/48/8-109 від 27 березня 2008 року, укладеного Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та громадянином ОСОБА_1 - клієнт, та громадянином України ОСОБА_4 - поручитель.

31.08.2018 також було укладено Договір передачі прав за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КАРТОЧКА ПЛЮС» прийняло від Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку (на даний час Акціонерне товариство) «УКРСОЦБАНК» всі права за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14­4/12/8-105.

В подальшому, 01.10.2018 року, відповідно до Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018, ОСОБА_2 придбав право вимоги до ОСОБА_1 за Основним Договором.

01.10.2018 також було укладено Договір передачі прав за Іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, за яким ОСОБА_2 прийняв всі права за цим іпотечним договором, що укладався з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Основним Договором. За Основним договором відступлено наступні права: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 182 721 (Сто вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять один) долар США 95 центів; право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому Основним договором нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору в сумі 71 986 (Сімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість) доларів США 28 центів, а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом, нарахованих в майбутньому.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 в особі свого представника вказує, що договори про відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором є недійсними, оскільки відбулася заміна кредитора та іпотекодержателя на фізичну особу, яка не наділена правом надавати фінансові послуги, тобто не наділена цивільною дієздатністю.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до  ч.1 ст. 13  ЦПК України  суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 

Згідно ст. 12  ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України  передбачено, що кожна сторона повинна довести  ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інакше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України ).

Згідно статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

       Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 звернуто увагу на те, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3)відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" умови (пункт 48 Постанови).

У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що "відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації".

Так само в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) зроблено висновок про те, що "продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи".

Також Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 констатовано, що суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Разом з тим, якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

            Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

       У даній нормі визначено загальні вимоги які зазвичай ставляться до договорів (назва, реквізити, сторони, права та обов`язки), окрім як необхідність зазначення у ньому розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, а також підтвердження, клієнту повідомлено наступну інформацію: фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

              Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зумовлює його недійсність.

              З огляду на наведене, факторинг передбачає наявність одночасно трьох обов`язкових умов: первинний кредитор поступається новому кредиторові грошовою вимогою в цілях здобуття фінансування; новий кредитор сплачує первинному кредитору як компенсацію певну грошову суму (фінансування); новий кредитор отримує плату за користування грошовими коштами, наданими первинному кредиторові. Способи визначення доходу нового кредитора можуть бути різними: - знижка з вартості боргу, відсотки, комісійні, їх поєднання.

 Відсутність цих ознак, при відступленні права вимоги вказують на те, що має місце цесія або договір купівлі-продажу права грошової вимоги (ст. 656 ЦК України).

               Наведене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року по справі № 591/4552/17 (провадження № 61-46099св18) від 27 березня 2019 року по справі № 755/5751/17 (провадження № 61-34730св18)  від 20 лютого 2019 року по справі № 128/639/17, провадження № 61-45112св18, Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №909/968/16.

               Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у ЦК України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ОСОБА_2 01.10.2018 року договір відступлення прав вимоги № 30/08/18-У не є договором факторингу, оскільки у правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу, не встановлено факту фінансування фінансовою установою фізичної особи (клієнта) під відступлення права грошової вимоги. З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 набув права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105 та договорами, що укладались на забезпечення виконання вказаного кредитного договору у передбачений законодавством спосіб. Суд погоджується з думкою відповідача, що предметом Договору про відступлення прав вимоги № 30/08/18-У від 01.10.2018 є не валютні цінності, а право вимоги за кредитним договором.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. При відступленні права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

Крім того, відповідно до пункту 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, в якій проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу, зазначено, що зі змісту статей 2, 512-518 ЦК України можна зробити висновок, що учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Відповідний правовий висновок було викладено також у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року, справа №501/2309/16-ц.

Отже договір про відступлення права вимоги № 30/08/18-Y від 01 жовтня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс» за їхніми ознаками є договорами, за якими первісний кредитор у зобов`язаннях за кредитним договором і договором іпотеки замінений на відповідача як нового кредитора. ОСОБА_2 не набув право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договорів у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки. Такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу, вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (ч 2 ст. 628 ЦК України), зокрема, ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Така позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19.

Крім того, позивачем не доведено наявність в договорі відступлення права вимоги за кредитним договором № 30/08/18-Y від 01 жовтня 2018 року ознак факторингу, оскільки не доведено наявності мети в наданні фактором (новим кредитором) й отриманні клієнтом фінансової послуги; оспорюваний договір не передбачає оплату клієнтом наданої фактором (новим кредитором) фінансової послуги; в договорі не зазначено, що саме є винагородою фактора (нового кредитора). Також у договорі не зазначено жодних умов про те, що новий кредитор має право на отримання дисконту/відсотків чи розраховувати на будь-яку іншу фінансову вигоду, на яку може розраховувати фактор по договорам факторингу.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 набув права вимоги до ОСОБА_1 у передбачений законом спосіб.

При цьому, укладений спірний договір про відступлення права вимоги від 01.10.2018 року відповідає вимогам статей 512, 513, 514 ЦК України та є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а отже, відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання його недійсними з підстав, які заявлені в позові.

Щодо посилань позивача про необхідність наявності ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою для відступлення прав вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, «валютні операції»: операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов`язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

В зазначеному Позивачем п. 2 ст. 1 Декрету передбачено, що однією із валютних операцій є операції, пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності.

Суд погоджується з думкою відповідача, що предметом Договору про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10.2018 є не валютні цінності, а право вимоги за кредитним договором. Укладений Договір про відступлення права вимоги №30/08/18-У від 01.10,2018 не містить ознак здійснення операцій з валютними цінностями, а тому сторонами цього договору не вчинялись будь-які валютні операції у розумінні діючого законодавства України. Право вимоги заборгованості за кредитним договором, як предмет договору відступлення прав вимоги (цесії) - не є валютною операцією, а тому відсутність у сторони договору ліцензії на здійснення валютних операцій не має правового значення для укладення договору відступлення прав вимоги (цесії) кредитної заборгованості за валютним кредитним договором. Враховуючи наведене, посилання позивача є хибними.

На обґрунтування порушення прав та законного інтересу позивач ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, не може надавати фінансові послуги, у зв`язку з чим не мав права укладати оспорюваний договір, який має ознаки договору факторингу. Водночас, інших конкретних фактів порушення власних майнових прав та інтересів внаслідок укладення спірного договору відступлення прав вимоги позивач не навів, як і не довів, що в результаті визнання таких договорів недійсними його права будуть захищені та відновлені.

Щодо вимоги про визнання недійсними договору факторингу укладеного ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка Плюс» від 31 серпня 2018 року та договору передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеного 31 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким те дається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договір факторингу вчинений у простій письмові формі як основний кредитний договір, а договір відступлення прав за іпотечним договором вчинений в нотаріальній формі та за ним проведено державну реєстрацію, що відповідає вимогам чинного на час їх укладення законодавства.

Крім того, як вбачається з оспорюваних договорів сторонами є АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК (Карточка Плюс».

З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) ТОВ «ФК «Карточка Плюс» здійснює наступні види діяльності: фінансовий лізинг; інші види кредитування; надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний); посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення.

Враховуючи викладене, доводи позивача про відступлення прав вимоги за його зобов`язаннями особі, яка за законодавством не має повноважень на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування, не заслуговують на увагу та є з його боку необгрунтованими припущеннями.

Суд погоджується, що сторонами за оспорюваними договорами було додержано вимоги ст. 514, ст. 515 ЦК України, тобто були передані до нового кредитора всі зобов`язанні відносно позивача в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.(ч. 2 ст. 516 ЦК України)

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

З аналізу вказаних вище норм суд робить висновок, що згоди позивача в даному випадку законодавством не передбачено та отримання такої не передбачено в основному кредитному і іпотечному договорах, а неповідомлення боржника про заміну первісного кредитора є лише ризик настання несприятливих для нього наслідків для нового кредитора, які врегульовані положеннями ст. ст. 517- 519 ЦК України.

Таким чином, суд погоджується з думкою відповідача АТ «Укрсоцбанк», що оспорюванні договори укладені сторонами ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка Плюс», мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за їх вільним волевиявленням, що відповідає їх внутрішній волі, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а їх зміст не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом (аналог правова позиція наведена в п.7постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"). Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його суб`єктивних права та охоронюваних законом інтереси, при укладанні оспорюваних договорів, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

        Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору факторингу укладеного ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Карточка Плюс» від 31 серпня 2018 року, договору передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеного 31 серпня 2018 року між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ПАТ «Укрсоцбанк»; договору про відступлення права вимоги № 30/08/18-Y від 01 жовтня 2018 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс»; договору передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28 лютого 2008 року укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Карточка Плюс» задоволенню не підлягають.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання та ст. 81 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимогами ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України  передбачено, що кожна сторона повинна довести  ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено заявлені ним  позовні вимоги, а тому не вбачає підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись  ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 160, 256, 259, 263,264,265,268, 352, 354 ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, м.Київ, вул. Ковпака б.29), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Товариства з обережною відповідальністю «ФК «Карточка плюс» (код ЄДРПОУ 39955100, м.Київ вул. Кіквідзе б.14 оф.4), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), про визнання правочинів недійсними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: