Справа № 2-1087/11

Провадження № 6/461/2/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023 року. м. Львів.

Галицький районний суд міста Львова

у складі:

головуючого судді  Юрківа О.Р.,

з участю:

секретаря судового засідання Цибулько О.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_4 ,

представника заінтересованої особи Яроша В.В.,

представника заінтересованої особи Туркоцьо Н.І.,

представника заінтересованої особи Качмара Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву  ОСОБА_1  про вжиття заходів забезпечення позову та заяву ОСОБА_1   про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №2-1087/11 за позовом  Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 за участю третіх осіб Львівської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  про демонтаж гаражу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третіх осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності ,-

       В С Т А Н О В И В :

Забавський звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа, виданого Галицьким районним судом м. Львова 16.11.2012 року у справі №2-1087/11 таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.11.2012 року Галицьким районним судом м. Львова винесено рішення згідно якого, позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 за участю третіх осіб  Львівської міської ради,   ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  про демонтаж гаражу задоволено повністю. Зобов`язано ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати самовільно влаштований  гараж у подвір`ї  будинку   АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третіх осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 37,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 51,00 грн. судового збору.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 21.03.2013 року Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.11.2012 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати самовільно встановлений гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 змінити, зазначивши, що демонтаж слід здійснити крім стін, які служать підпірними. В решті рішення суду залишити без змін.

На виконанні у Галицькому ВДВС у м. Львові знаходиться виконавче провадження ВП 69359431 з примусового виконання виконавчого листа № 2 - 1087/11 від 14.06.2022р., датованого Галицьким районним судом м. Львова 16 листопада 2012 року, про демонтаж гаража.

ОСОБА_1  зазначає, що він намагався виконати рішення суду та вивчав шляхи до його виконання. Так, у справі №461/9570/18 експертом  ТзОВ «Гал-СВІТ» було надано висновок будівельно-технічної експертизи, з якого вбачається, що конструктивні елементи гаража, що розташований на території подвір`я будинку  АДРЕСА_1 , є складовою частиною підпірної стіни від зсуву грунту  пагорба - див. дослідження і таблицю № 1 додатку до висновку. Дві стіни гаража і частина третьої є водночас конструктивними елементами і гаража і підпірної стіни. Крім того, бетонна і металеві рамні конструкції воріт гаража виконують функцію контрфорс підпірної стіни - див. таблицю № 1 додатку до висновку. Враховуючи, що дві стіни досліджуваного гаража і частина третьої є водночас конструктивними елементами і гаража і підпірної стіни стіни гаража і частина третьої є водночас конструктивними елементами і гаража і підпірної стіни здійснити демонтаж гаража на території подвір`я будинку АДРЕСА_1 без шкоди для міцності підпірної стіни неможливо. Здійснити частковий демонтаж конструктивних елементів гаража на території подвір`я будинку АДРЕСА_1 без шкоди для міцності підпірної стіни неможливо - див. дослідження.

Також заявник стверджує, що з метою знаходження шляхів виконання рішення суду він звертався до двох спеціалізованих будівельних організацій: будівельно-монтажної компанії «РБ ГРУП», та ТзОВ «СПЕЦБУДСЕРВІС», спеціалісти яких, ознайомившись з об`єктом надали наступні відповіді:

«Існуючий об`єкт насправді слід розглядати в першу чергу як об`ємну підпірну будівельну споруду від зсуву грунту пагорба, яка працює у стані стабільної напруженої рівноваги. Стіни, що контактують з грунтом сприймають бокове навантаження і частково переносять його на інші елементи споруди: контрфорси, сталеві ригелі та раму, плити перекриття, залізобетонний моноліт в основі споруди. Тому демонтаж жодного елемента конструкції споруди в даній ситуації неможливий бо неминуче призведе до порушення рівноваги, руйнування цілої будівельної споруди, а від так до обвалу масиву грунту пагорба на подвір`я будинку перекривши єдиний доступ мешканців до своїх квартир та пошкодження споруд, що знаходяться вище по рельєфу».

Заявник вважає, що виконання рішення суду може привести до аварії і заподіяння великої матеріальної шкоди особливого ставлення до його цілісності, мешканцям їх будинку. Крім цього, будинок є пам`яткою історико-архітектурного мистецтва, що потребує особливого ставлення до його цілісності. Демонтаж окремих елементів об`ємної будівельної конструкції неминуче призведе до зсуву грунту пагорба та змусить районну адміністрацію до пошуку значних коштів бюджетного фінансування на облаштування нової підпірної стіни від зсуву грунту пагорба що з позиції розумності, справедливості та інтересів територіальної громади недоречне та недоцільне з огляду на злочинне марнотратство значних бюджетних коштів. Тому просить заяву задовольнити.

09.12.2022 року ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення до заяви про визнання виконавчого листа, виданого Галицьким районним судом м. Львова 16.11.2012 року у справі №2-1087/11 таким, що не підлягає виконанню, в яких уточнив вимоги заяви та просить: визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню; задовольнити первісний позов про визнання права власності на гараж, розташований в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати Львівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії ЛМР заяву ОСОБА_1 , інваліда з дитинства першої групи опорно-рухового апарату, про виділення земельної ділянки під вже існуючим гаражем для зберігання автомобіля з ручним керуванням в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , де він проживає.

Окрім цього, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. У порядку забезпечення позову просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій з демонтажу гаражу у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 до набрання законної сили судового рішення ухваленого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.09.2022 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Заявник ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні вимоги заяви про забезпечення позову та заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню підтримали та просять задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах заяв.

Заінтересована особа ОСОБА_3 та представники заінтересованих осіб: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, ОСОБА_8 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечили, просять відмовити в задоволенні такої, оскільки неприпустимим є забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій з демонтажу гаражу, оскільки позови у даній справі розглянуто, а рішення суду в даній справі набрало законної сили та підлягає виконанню. Крім того, заходи забезпечення позову застосовуються з метою забезпечення виконання рішення суду, а в даному випадку заява ОСОБА_1 спрямована на унеможливлення виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Нового позову щодо якого можливо застосувати заходи забезпечення ОСОБА_1 до суду не подано. Також дані учасники заперечили щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки обставини щодо можливості здійснення демонтажу гаражу були предметом дослідження в межах розгляду судової справи, в якій постановлення рішення, що набрало законної сили. Згідно норм чинного законодавства суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення, що уже набрало законної сили, що стосується і обставин встановлених таким рішенням. В даному випадку заявник фактично просить зупинити виконання судового рішення у справі, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов`язковості судових рішень. У заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає до виконання не наведено жодної вмотивованої підстави для задоволення такої заяви, адже згідно норм чинного законодавства виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково суд визнає якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою. Однак жодної з перерахованих підстав у мотивах заяви ОСОБА_1 н наведено. Тому просять відмовити в задоволенні заяви.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. Суд вважає, за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши пояснення заявника та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи та заяви заявника, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.11.2012 Галицьким районним судом м.Львова ухвалено рішення у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про демонтаж гаражу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: ІДАБК у Львівській області, департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання права власності на гараж, яким позов районної адміністрації задоволено, а у зустрічному відмовлено.

21.03.2013 Апеляційним судом Львівської області ухвалено рішення, яким рішення Галицького районного суду м. Львова змінено, зазначено, що демонтаж слід здійснити крім стін, які служать підпірними.

09.01.2013 Галицькою районною адміністрацією ЛМР подано до Галицького районного суду м. Львова заяву на видачу копії рішення суду та виконавчих листів у вищевказаній справі з проханням надіслати їх на адресу районної адміністрації.

На адресу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради виконавчі листи не надходили, враховуючи це 27.01.2015 року адміністрацією було повторно подано заяву на видачу виконавчих листів.

11.03.2015 Галицьким районним судом м. Львова були видані виконавчі листи про зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати самовільно влаштований гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , зазначивши, що демонтаж слід здійснити крім стін, які служать підтримкою та про стягнення з ОСОБА_1 на користь Галицької районної адміністрації ЛМР 37,00 грн сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

20.03.2015 районною адміністрацією скеровано виконавчі листи на виконання до Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції.

25.03.2015 державним виконавцем Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

08.06.2015 Галицьким районним судом м. Львова постановлено ухвалу, у справі N2461/3759/15-ц, якою заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково, ухвалено внести виправлення до виконавчого листа №2-108/11 в решті заявлених вимог Забавського відмовлено.

27.07.2015 Апеляційним судом Львівської області постановлено ухвали у справі №461/3759/15-ц, якими справу передано на новий розгляд.

12.04.2016 ухвалою Галицького районного суду м. Львова внесено виправлення у виконавчі листи у справі №2-1087/11, видані Галицьким районним судом м. Львова від 16 листопада 2012 року:

-у графі «дата набрання рішенням законної сили» - замість «14 листопада 2014 року» вказати «22 березня 2013 року»;

-у графі «строк пред`явлення виконавчого листа до виконання» - замість «до 14 листопада 2015 року» вказати «до 22 березня 2014 року».

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова задоволено заяву ГРА ЛМР щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів N22-1087/11 про зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати самовільно влаштований гараж, крім стін, які служать підтримкою та про стягнення з ОСОБА_1

14.05.2018 постановою Апеляційного суду Львівської області вирішено залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17.10.2017 року без змін.

18.06.2018 Галицькою районною адміністрацією ЛМР подано у Галицький ВДВС заяву про примусове виконання рішення суду із оригіналом виконавчого листа від 11.03.201 у справі №2-1087/11 із копіями ухвали Галицького районного суду м. Львова та постанови Апеляційного суду Львівської області про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа.

13.08.2018 на адресу адміністрації надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, оскільки стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

25.10.2018 року Галицькою районною адміністрацією повторно додано до Галицького ВДВС м. Львів заяву про примусове виконання рішення суду із оригіналом виконавчого листа від 11.03.201 у справі №2-1087/11 із копіями ухвали Галицького районного суду м. Львова та постанови Апеляційного суду Львівської області про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа.

Оскільки, на адресу районної адміністрації не надходило жодної інформації про стан виконання рішення суду, тому 05.02.2020 Галицькою районною адміністрацією ЛМР скеровано інформаційний запит про хід виконання зазначеного виконавчого провадження (із долученою копією заяви про примусове виконання рішення суду із відміткою Галицького ВДВС про отримання 25.10.2018).

27.02.2020 на адресу Галицької районної адміністрації ЛМР надійшла відповідь із Галицького ВДВС м. Львів на запит N27805 від 13.02.2020 в якій зазначено, зокрема, що станом на 13.02.2020 згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого документа N22-1087/11.

27.03.2020 засобом поштового зв`язку Галицькою районною адміністрацією повторно скеровано лист №31-вих-22402 від 17.03.2020 із копією заяви про примусове виконання рішення суду із відміткою Галицького ВДВС м. Львів про отримання оригіналу виконавчого листа та копій ухвали Галицького районного суду м. Львова та постанови Львівського апеляційного суду м. Львова про поновлення строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

10.06.2020 на адресу Галицької районної адміністрації ЛМР надійшла відповідь на запит N218481 від 25.05.2020 в якій зазначено, що станом на 25.05.2020 згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого документа N22-1087/11.

09.07.2020 Галицькою районною адміністрацією ЛМР скеровано запит у Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для отримання інформації про вжиті ними заходи щодо одержання дублікату виконавчого документа у справі N22-1087/11 для належного виконання рішення суду.

09.07.2020 на адресу Галицької районної адміністрації ЛМР надійшла відповідь на інформаційний запит із Галицького ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), в якій зазначено, що «Державним виконавцем скеровано подання до Галицького районного суду м. Львів про видачу дубліката про зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти демонтувати самовільно влаштований гараж у подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , зазначивши, що демонтаж слід здійснити крім стін, які служать підтримкою. Станом на 09.07.2020 відомості про розгляд справи про видачу дублікату Галицьким районним судом м. Львова на адресу Галицького ВДВС не надходили».

10.07.2020 Галицьким районним судом м. Львова ухвалено подання начальника Галицького ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тетюка Р.М. про видачу дубліката виконавчого листа - задоволено.

10.12.2020 - постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2020 без змін.

Постановою Верховного суду від 13.12.2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Галицьким ВДВС м. Львова ЗМУМЮ (м. Львів) отримано дублікат виконавчого листа та відкрито виконавче провадження N269359431 від 07.07.2022 року.

Щодо заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій, суд приходить до висновку, що у задоволенні даної заяви слід відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України («Підстави забезпечення позову»), забезпечення позову допускається як до пред`явлення гіозову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснює судам, що забезпечення позову - Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно п. 2 Постанови ПВСУ від 22 грудня 2006 року № 9, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Таким чином, оскільки позови в даній справі розглянуті, а рішення суду вже набрало законної сили та підлягає виконанню, тому неприпустимим є забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій з демонтажу гаражу.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.        

Згідно з статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження є правом державного (або приватного) виконавця.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 зазначив, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим. Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»),

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов 'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Таким чином, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Тому враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій, слід відмовити, оскільки заходи забезпечення виступають гарантіями виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, дану справу розглянуто, постановлено рішення, яке набрало законної сили та таке підлягає обов`язковому виконанню, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

У разі якщо, заявник при поданні заяви про забезпечення позову мав на увазі клопотання в порядку ст. 432 ЦПК України про зупинення виконання за виконавчим документом, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання за виконавчим листом суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України таке зупинення є правом, а не обов`язком суду.

Суд, вирішуючи питання порушене у клопотанні, виходить з того, що при розгляді справ слід враховувати інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

На переконанням суду, заявником у клопотанні не наведено належних, достатніх та законних підстав для зупинення виконання виконавчого листа. Підставою порушення даного клопотання заявник фактично зазначає обставини на яких ґрунтується заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, дослідивши вказане клопотання та долучені до нього документи, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для зупинення виконання за виконавчим листом, а відтак, у задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з ч.3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 432 ЦПК України про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з висновку постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи : матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 01.07.2015 року видав Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах.

Так, згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом (абз. 5 п. 5 Практики).

При цьому не повинен змінюватися загальний висновок і суть судового рішення, що виконується (абз. 6 п. 5 Практики).

Суд посилається на норми не чинної на сьогоднішній день редакції ЦПК України, однак інформація, що міститься у даному листі підходить для тлумачення змісту ч. 2 ст. 432 чинного ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 01.07.2015 року вбачається, що у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у ч. 4 ст. 369 ЦПК, у суддів виникали труднощі під час її застосування.

При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Таким чином, виконавчий лист можна визнати таким, що не підлягає виконанню з процесуально-правових причин, які можуть проявлятися в певних об`єктивних причинах, як закінчення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, коли виконавчий лист видано помилково, за рішенням суду, яке не набрало законної сили, проте в матеріалах справи не міститься жодних даних про такі причини; або з матеріально-правових причин, як добровільне виконання зобов`язання, домовленість сторін, неможливість виконання тощо.

Заявник просить задовольнити його заяву у зв`язку із тим, що у відповідності до вимог ст. 432 ЦПК України, такий виконавчий лист виконати неможливо, оскільки його виконання неминуче призведе до зсуву грунту пагорба та змусить районну адміністрацію до пошуку значних коштів для фінансування на облаштування нової підпірної стіни від зсуву грунту пагорба що з точки зору розумності, справедливості та інтересів територіальної громади недоречне та недоцільне.

Однак обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦПК України).

Таким чином, обставини щодо можливості здійснення демонтажу гаражу були предметом дослідження в межах судової справи, в якій постановлено рішення, що набрало законної сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, тому заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

 Керуючись ст.ст. 81, 149-151, 259-260, 432, 436 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій – відмовити за безпідставністю.

У задоволенні  заяви  ОСОБА_1  про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №2-1087/11 за позовом  Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 за участю третіх осіб Львівської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  про демонтаж гаражу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третіх осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності – відмовити за безпідставністю.

Повний текст ухвали проголошено 17.02.2023 року о 15 год. 00 хв.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                 О.Р. Юрків.