справа № 753/104/22

провадження № 2/753/808/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Степанишиній Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором та пені за неналежне виконання зобов`язання, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором та пені за неналежне виконання зобов`язання.

Позов мотивований тим, що 01.12.2020 року між нею (замовником) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено Договір купівлі-продажу наступного товару: диван «Вавилон А» вартістю 15 759 грн., диван «Вавилон 2» вартістю 7 920 грн., 4 стільці «Жур 7» вартістю 6 000 грн., 1 табурет вартістю 500 грн., із яких стільці та табурет вподальшому були повернуті продавцю, а гроші - покупцю.

На виконання умов договору нею, як покупцем, здійснено попередню оплату товару в сумі 9 500 грн. відповідно до квитанції до касового ордера від 01.12.2020 року № 19129.

Як вбачається із замовлення № 19129 повна вартість меблів склала 30 000 грн., а строк доставки визначений до 01.01.2021 року.

16.12.2020 року ФОП ОСОБА_2 було здійснено доставку меблів, на підставі чого вона сплатила решту товару у розмірі 20 500 грн., що підтверджується квитанцією до касового ордера від 26.12.2020 року № 19129.

Проте, в ході доставки меблів нею виявлені значні недоліки товару, у зв`язку із чим 27.12.2020 року відповідачка забрала диван «Вавилон А» та дерев`яні бильця від дивану «Вавилон 2» для усунення недоліків, що підтверджується розпискою, але недоліки товару не були усунені, товар не повернутий, й 18.11.2021 року вона направила вимогу про повернення грошових коштів.

Станом дійсний час недоліки товару дивану «Вавилон А» та дерев`яні бильця від дивану «Вавилон 2» загальною вартістю 23 679 грн. продавцем не усунені, а диван «Вавилон А» не доставлений покупцю, диван «Вавилон 2» не може використовуватися за призначенням з підстав відсутності у нього бильців. Грошові кошти також не були їй повернуті.

Зважаючи на істотний недолік придбаного товару (меблів), які не усунені протягом 14 днів, такі недоліки набули статусу значних недоліків в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим покупець може розірвати договір та вимагати поверення грошових коштів.

Враховуючи, що покупець повідомив продавця про розірвання договору та повернення сплачених ним грошових коштів, прострочення боржником виникло з 11.01.2021 року, й те, що нею сплачено за товар 23 679 грн., нараховані на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» 3% від загальної вартості замовлення за кожен день прострочення, що складає 220 214 грн. 70 коп. пені.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 18.11.2021 року (а.с. 35), позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задововольнити: стягнути з відповідача на користь позивачки 23 679 грн. - основного боргу та 220 214 грн. 70 коп. - неустойки (пені).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 , діючий на підставі довіреності від 19.10.2022 року, позовні вимоги не визнав, зважаючи на їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідачем подано відзив на позов, доводи якого зводяться до невизнання позовних вимог. Вважає, що позивачка за умови виявленого недоліка товару, який був усунений у неї дома шляхом виїзду майстра, діяла у незаконний спосіб, забажала повернення виконавцю придбаних за її замовленням всіх меблі. Вказані позивачкою недоліки були незначними та були усунені, проте вона не забажала їх прийняття, наполягає на товерненні всього придбаного товару, що не передбачено законом.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до Замовлення № 19129 від 01.12.2020 року позивачем (замовником) замовлено у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (виконавець) меблі : диван «Вавилон А» вартістю 15 759 грн., диван «Вавилон 2» вартістю 7 920 грн., 4 стільці «Жур 7» вартістю 6 000 грн., 1 табурет вартістю 500 грн., всього на загальну суму 30 000 грн. (а.с. 8).

На виконання умов договору позивачем, як покупцем, здійснено попередню оплату товару в розмірі 9 500 грн. відповідно до квитанції до касового ордера від 01.12.2020 року № 19129, й при здійсненні доставки меблів сплачено решту коштів - 20 500 грн., що підтверджується квитанцією до касового ордера від 26.12.2020 року № 19129, всього на загальну суму 30 000 грн. (а.с. 9).

Як вбачається із замовлення № 19129 строк доставки меблів визначений до 01.01.2021 року.

Відповідно до розписки ФОП ОСОБА_2 від 27.12.2020 року, виконавцю повернуто диван «Вавилон» для ремонту, який вона зобов`язалась повернути після гарантійного ремонту обслуговування (а.с. 10).

За відсутності обумовлених у Договорі підряду умов, які є невід`ємними частинами такого Договору , такий договір не містить його істотних умов, й за відсутності яких позов уцілому необгрутнований позивачем.

Також доводи позивача про істотні недоліки придбаного товару не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Зміст договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

На стадії виконання договору позивач проситьстягнути частину грошових коштів за придбаний товар - 23 679 грн., при цьому позов не містить обґрунтування такої суми.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

При цьому, суд з урахуванням положення п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, з`ясовував питання щодо правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, проте позивач погодив правильність обраного ним способу захисту порушеного права, не вбачаючи підстав для зміни/збільшення/уточнення позовних вимог.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно для того, щоби вирішити питання про стягнення коштів (відшкодування збитків) за договірними відносинами, як того просить позивач, щодо такого договору необхідно вирішити питання про його розірвання (в частині), як регламентовано ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів», й оскільки така вимога позивачем не ставиться, вимога про стягнення коштів підлягає відмові у задоволенні, як вимога, яка не забезпечена правильно обраним способом захисту порушеного права, а зважаючи на принцип диспозитивності, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а вимога про застосування пені, як похідна вимога від основї вимоги, яка не підлягає задоленню.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Право визначення способу захисту порушеного покладено на позивача, суд не вправі втручатися у визначення позивачем способу захисту порушеного.

Зважаючи на відсутність підстав для відшкодування збитків, відсутні підстави й для стягнення неустойки (пені), як похідних вимог від основної вимоги.

Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання абао оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Контитуції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обгрутованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Контитуції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно, з урахуванням визначених підстав, правові підстави для задоволення цього позову уцілому відсутні.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, відзиві на позов, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.6 ст.141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) компенсовати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 6, 627, 629, 901, 907 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задовленні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором та пені за неналежне виконання зобов`язання, - відмовити.

Судові витрати (судовий збір) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: