КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1262/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року місто Київ

справа №369/16312/18

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчук Л.М., в частині позовних вимог Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства з позовом до відповідачів в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення 26 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області від 19 травня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності, серія ЯД №924053 на земельну ділянку з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1805 га, за кадастровим номером 3222484001:01:008:0192, що розташована у Київській області, Києво-Святошинського району, село Крюківщина;

витребувати на користь ДП «Київське лісове господарство» з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, за кадастровим номером 3222484001:01:008:0192, загальною площею 0,1805 га, що розташована в адміністративних межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області.

На обґрунтування вимог посилався на те, що на підставі рішення 26 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради від 19 травня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності серії ЯД № 924053 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,1805 га, за кадастровим номером 3222484001:01:008:0192, що розташована у АДРЕСА_1 .

Вказував, що вказаний акт зареєстровано 22 листопада 2009 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №046994702947.

Зазначав, що у подальшому право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 , який у свою чергу відчужив її ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та частково відноситься до 1 кварталу Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і щодо неї не надавалося погодження для вилучення її з постійного користування ДП «Київське лісове господарство».

Вказував, що всупереч чинним на час передачі земельної ділянки норм законодавства Крюківщинською сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області передала у власність землі лісового фонду, тому вважав, що оскаржуване рішення сільської ради прийнято поза межами її компетенції і подальша видача державного акту на право власності на земельну ділянку та подальше її відчуження здійснено з порушенням вимог законодавства.

Зазначав, що всупереч вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, ч.4 ст.20 ЗК України, ч.3 ст.57 ЛК України оскаржуваним рішенням від 16 вересня 2011 року відведено у приватну власність спірну земельну ділянку з порушенням порядку зміни цільового призначення, за відсутності погодження зміни цільового призначення органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Посилався на те, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокуратурі стало відомо лише у 2017 році, а наведені факти, на думку прокурора, свідчать про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції не викладено жодних висновків щодо наявності чи відсутності порушення прав позивачів, заподіяних вибуттям спірної земельної ділянки з державної у приватну власність за рахунок земель лісового фонду, а лише застосовано наслідки спливу строку позовної давності, передбачені ч.4 ст.267 ЦК України.

Вказував, що суд першої інстанції, не встановивши наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для вирішення даного спору по суді, та не врахувавши, що питання застосування позовної давності вирішується ним в разі наявності правових підстав для задоволення позову, не з`ясував та не навів в судовому рішенні чи порушено права та охоронювані законом інтереси позивачів у справі щодо вибуття спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:008:0192 із складу земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство».

Зазначав, що поза увагою суду залишилось та обставина, що предметом спору є землі лісогосподарського призначення, стосовно яких законом установлено обмеження щодо використання в цивільному обороті.

Посилався на те, що судом не враховано, що незаконне вибуття спірної земельної ділянки лісового фонду у приватну власність на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, що діяв не у спосіб, встановлений законом, не може свідчити про наявність волі дійсного власника землі та достатньої правової підстави у розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України на розпорядження спірним майном.

Вказував, що судом першої інстанції, без посилання на будь-який доказ чи об`єктивний факт, зазначено, що позивачі могли бути поінформовані про порушене право з моменту, коли спірна земельна ділянка вибула з державної власності, а саме з часу видачі держаного акту на право приватної власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 в 2009 році. Проте, позивачі не були учасниками спірних правовідносин щодо передачі в приватну власність земель лісогосподарського призначення.

Зазначав, що до функцій позивачів не віднесено здійснення контролю за видачею державних актів та перевірки рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих у сфері земельних відносин.

Посилався на те, що позивачам про порушення не було відомо, оскільки рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки приймалось органом місцевого самоврядування без відома останніх, без попереднього припинення речового права держави та ДП «Київське лісове господарство» на постійне користування земельною ділянкою, без отримання дозволу щодо вилучення земельної ділянки із державної власності та постійного користування підприємства.

Вказував, що про видачу державного акту серії ЯМ №924053 позивачам відомо не було, оскільки отримання правовстановлюючого документу на землю відбувалось без їх участі та вони ніким не повідомлялись про видачу державного акту та ухвалення спірного рішення.

Зазначав, що спірна земельна ділянка була оформлена у власність фізичної особи із зміною її цільового призначення. Така діяльність призводить до знищення лісу, що у свою чергу порушує природні функції лісових екосистем та спричиняє екологічні катастрофи.

Посилався на те, що оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, то незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу прокуратури Київської області задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 рокута направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особіДП «Київське лісове господарство», Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, апеляційний суд не з`ясував, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є в нього поважні причини для його поновлення.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу прокуратури Київської області задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення і витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано незаконним та скасувано рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 26 сесії 5 скликання від 19 травня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності серія ЯД № 924053 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,1805 га, за кадастровим номером 3222484001:01:008:0192, що розташована у селі Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області.

Витребуванона користь ДП«Київське лісове господарство» з чужого незаконного володіння: ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:008:0192 загальною площею 0,1805 га, яка розташована в адміністративних межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу Вишневої міської ради Бучанського району Київської області задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» скасовано та залишено позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», без розгляду.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення 26 сесії 5 скликання Крюківщинської сільської ради від 19 травня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності серії ЯД №924053 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,1805 га, кадастровий номер 3222484001:01:008:0192, що розташована у АДРЕСА_1. Цей акт зареєстровано 22 листопада 2009 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Договорів оренди землі за №046994702947.

У подальшому право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 , який на підставі договору купівлі-продажу №723 від 12 серпня 2015 року відчужив її ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 29 листопада 2018 року №571 земельна ділянка, кадастровий номер 3222484001:01:008:0192, згідно з матеріалами лісовпорядкування за 2004 та 2014 років частково відноситься до І кварталу Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство».

Згідно листа ДП «Київське лісове господарство» №02-733 від 18 вересня 2017 року вищевказана земельна ділянка накладається на земельну ділянку ДП «Київське лісове господарство» (квартал І, виділ 9 Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство»), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

26 вересня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_3 від 18 квітня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222484001:01:008:0192 об'єднана з іншою ділянкою з кадастровим номером 3222484001:01:001:0269 і внаслідок цього була утворена нова земельна ділянка з кадастровим номером 3222484001:01:008:5291.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Київське лісове господарство» та Київському обласному та по місті Києву управлінню лісового та мисливського господарства, за умови належного виконання ними покладених на них державою функцій, повинно було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, починаючи з 2009 року, а прокурор пред`явив позов в інтересах держави в грудні 2018 року, тобто з пропуском позовної давності.

Відповідно до положень ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у цій справі вказав на те, що суд апеляційної інстанції не з'ясував, до компетенції якого органу державної влади, місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта належать повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, чи належить до повноважень Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, і відповідно, який орган має бути належним позивачем у спірних правовідносинах.

З`ясовуючи питання повноважень Київського обласного та по містуКиєву управління лісового та мисливського господарства щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, і відповідно, який орган має бути належним позивачем у спірних правовідносинах, на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов'язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Київське обласне та по містуКиєву управління лісового та мисливського господарства надавало згоду на переведення спірної земельної ділянки з лісових земель у землі для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 ЗК України у редакції 2012 року віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

При цьому, згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Відповідно до частини другої статті 8 ЛК України право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Водночас частиною другою статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Отже, застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначено статтею 122 ЗК України.

Частиною третьою статті 17 ЛК України передбачено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 4, 5, 8 частини першої статті 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, зокрема:

а) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;

б) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;

в) забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством.

Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення (пункт 4 частини першої статті 32 ЛК України).

Отже, питання щодо розпорядження земельними ділянками, в тому числі, земельними лісовими ділянками, державної власності, забезпечення заходів щодо охорони і захисту лісів законодавством покладено на органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації) за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Київське обласне та по містуКиєву управління лісового та мисливського господарства, яке прокурором було визначено позивачем у даній справі, відповідно до Положення про Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом від 12 листопада 2012 №401, підпорядковується Державному агентству лісових ресурсів України та є його територіальним органом.

Держлісагентство України - центральний орган виконавчої влади України з питань лісового, мисливського господарства, полювання та мисливського собаківництва. Утворене шляхом реорганізації Державного комітету лісового господарства України. Діяльність Держлісагентства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту навколишнього середовища і природних ресурсів.

Функціями Держлісагентства України відповідно до Положення про Держлісагенство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №521з подальшими змінами, зокрема, є: здійснення державного управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); здійснення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організація ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; ведення державного лісового кадастру та обліку лісів; здійснення моніторингу лісів; прийняття рішення про віднесення лісів до відповідної категорії.

Відповідно до пунктів 15, 16 Положення, управління лісового та мисливського господарства утворюються у порядку, передбаченому статтею 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Управління лісового та мисливського господарства, відповідно до покладених на нього завдань, надає адміністративні послуги, забезпечує організацію лісовпорядних та мисливськовпорядних робіт, розроблення та реалізацію проєктів організації і розвитку лісового та мисливського господарства, будівництва об`єктів виробничо-соціального призначення, в тому числі лісових доріг; затверджує матеріали лісовпорядкування, надає висновок та погоджує зміну цільового призначення земельних лісових ділянок для їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, надає дозвіл на переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, погоджує визначення місць розміщення підприємств, споруд та інших об`єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів тощо.

Отже, ураховуючи, що завданням Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Держлісагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства, слід дійти висновку, що Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства є суб`єктом владних повноважень.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 37) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала цей висновок та зазначила, що під час такої перевірки поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності у Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства повноважень здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, слід врахувати наступне.

Пунктами 1 та 5 частини першої статті 27 ЛК України, пунктом «а» частини першої статті 13, статті 122, частини дев`ятої статті 149 ЗК України, передбачено, що до повноважень Уряду у сфері лісових відносин належить забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин, а також передача у власність та надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності.

Отже, до компетенції Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства належить лише погодження зміни цільового призначення земельних ділянок.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2022 року у справі №369/16419/18 та у справі №372/2969/18.

Відповідно до частини першої статті 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Згідно з частиною сьомою статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Урядом.

Відповідно до частини п'ятої статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до частини восьмої статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб тощо.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, частинами першою та другою якої встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Уряду, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства є суб'єктом владних повноважень інтереси, якого може представляти прокурор, однак на законодавчому рівні не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, відповідно, не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах.

Відсутність у Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства права на розпорядження спірною земельною ділянкою прокурором при апеляційному перегляді справи не спростовано.

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.

У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.

Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку. Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а неналежним відповідачем та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.

Встановлені вище обставини є самостійною підставою для відмови в позовних вимогах першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства.

На наведене вище суд першої інстанції уваги не звернув.

Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Київської області - задовольнитичастково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: