Постанова

Іменем України

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 751/8117/18

провадження № 61-12017св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи:Друга чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 12 січня 2022 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів:

Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним.

Позовну заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого його дружина ОСОБА_4

і діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Звернувшись у встановлений законодавством строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 довідалась, що за життя її батько склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_2

та ОСОБА_6 у рівних частинах кожному.

Зазначений заповіт вважає недійсним з тих підстав, що підпис у ньому

не є підписом спадкодавця, останній не складав жодних заповітів за життя,

не підписував їх та не повідомляв про наміри їх складання.

Також вважає, що відсутнє підтвердження повноважень Сіліченко Е. І. на виконання обов`язків державного нотаріуса Другої чернігівської нотаріальної контори та відповідно на посвідчення спірного заповіту, що є окремою підставою для визнання заповіту недійсним через відсутність належної нотаріальної форми заповіту.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт, посвідчений виконуючим обов`язки нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е. І., реєстровий номер 1-1539

від 15 квітня 1981 року, відповідно до якого ОСОБА_5 все своє майно,

де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати, і на те, що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у рівних частинах кожному.

У грудні 2018 року ОСОБА_8 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони нотаріусам Другої чернігівської державної нотаріальної контори вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 грудня

2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заборонено Другій чернігівській державній нотаріальній конторі вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2018 року, шляхом заборони Другій чернігівській державній нотаріальній конторі вчиняти дії щодо видачі

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2022 року залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам статті 541 ЦК Української РСР

(в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) щодо змісту, форми її укладення та волевиявлення спадкодавця, а також порядку і форми посвідчення її нотаріально повноважним нотаріусом, тому підстави для визнання заповіту недійсним відповідно до статей 47-48 ЦК Української РСР відсутні.

Як на підставу недійсності заповіту, складеного 15 квітня 1981 року,

ОСОБА_1 посилалась на те, що підпис у ньому не є підписом спадкодавця, останній не складав жодних заповітів за життя, не підписував

їх та не повідомляв про відповідні наміри. Також вказувала на відсутність підтвердження повноважень Сіліченко Е. І. на виконання обов`язків державного нотаріуса Другої чернігівської нотаріальної контори та відповідно на посвідчення спірного заповіту.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за результатами судових почеркознавчих експертиз від 24 вересня 2020 року № 6562/6563/20-32/23619/20-32 та від 12 листопада 2021 року

№ СЕ-19/125-21/6762-ПЧ, встановлено, що підписання заповіту та реєстру для реєстрації нотаріальних дій здійснено саме спадкодавцем ОСОБА_5 . Зазначене також підтверджується і висновком експерта від 22 червня

2017 року № 1002/1003/17-24, проведеним у цивільній справі № 751/3656/16, де відповідачі були сторонами.

Посилання позивача на відсутність повноважень нотаріуса Сіліченко Е. І.

на посвідчення заповіту від 15 квітня 1981 року, реєстровий номер 1-1539, спростовуються матеріалами справи, зокрема, копіями наказів начальника відділу юстиції Чернігівського облвиконкому від 27 лютого 1981 року № 23,

від 17 березня 1981 року № 29, від 03 квітня 1981 року № 36 про прийняття Сіліченко Е. І. на тимчасову роботу на посаду нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори строком на 2 місяці, з 02 березня 1981 року

до 30 квітня 1981 року включно, а надалі з 29 березня 1981 року Сіліченко Е. І. тимчасово призначено нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2018 року, шляхом заборони Другій чернігівській державній нотаріальній конторі вчиняти дії щодо видачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Судукасаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У грудні 2022 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватиоскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 , справу витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

06 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 .

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права у зв`язку з тим, що належним чином

не досліджено докази, необґрунтовано відхилено клопотання щодо збирання доказів і встановлення істотних обставин, зокрема щодо призначення експертизи, а обставини встановлені судами на підставі недопустимих доказів.

Заявник вказує на те, що судами обох інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не досліджено, не оглянуто головний доказ у справі - оспорюваний заповіт, а також реєстр для реєстрації нотаріальних дій. Суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження, огляд доказів та інші клопотання (заяви) позивача та третьої особи ОСОБА_4 , що призвело до неповного з`ясування обставини, які мають значення для справи, установили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, внаслідок чого дійшли висновків, які не відповідають дійсним обставинам та призвели до відмови у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним.

Судами попередніх інстанцій не установлено дійсних обставин щодо підписання оспорюваного заповіту на підставі належних і допустимих доказів та залишено поза увагою, що підпис в оспорюваному заповіті виконано не заповідачем (спадкодавцем), а іншою особою, що вказує на порушення частини другої статті 1247 ЦК України (статей 44, 541 ЦК Української РСР),

а отже, цей заповіт є недійсним в силу закону (на підставі частини першої статті 1257 ЦК України, відсутність підпису ОСОБА_5 ) через його нікчемність.

З огляду на порушення вимог закону під час складання заповіту - недотримання положень частини четвертої статті 207 ЦК України (статті 543 ЦК Української РСР) щодо обов`язкового нотаріального посвідчення підпису іншої особи правочину та незазначення причин, з яких текст заповіту

не міг бути підписаний заповідачем, є підстави для визнання його недійсним.

Викладені обставини вказують на відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_5 на час складання заповіту, а відсутність підтвердження прав та повноважень Сіліченко Е. І. на виконання обов`язків державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори є окремою підставою для визнання заповіту недійсним через відсутність належної нотаріальної форми заповіту (статті 47 ЦК Української РСР).

Оскаржувані судові рішення фактично ґрунтуються на двох висновках судових експертиз, оскільки судами зазначено, що підписання заповіту та реєстру

для реєстрації нотаріальних дій саме спадкодавцем підтверджується висновками судової почеркознавчої експертизи від 24 вересня 2020 року

№ 6562/6563/20-32/23619/20-32 та від 12 листопада 2021 року

№ СЕ-19/125-21/6762-ПЧ.

Разом з тим позивач неодноразово вказував на суперечливість зазначених висновків, їх упередженість, неповноту, однобічність, а також на застосування експертами різних методик, а отже, недопустимість цих висновків як доказів. Проте зазначені доводи позивача залишено судами поза увагою.

Крім того, оригінал заповіту не досліджувався ні судом першої інстанції,

ні апеляційним судом. При цьому доказами у цій справі є оригінал заповіту

та оригінал реєстру щодо вчинення нотаріальних дій, а отже, саме ці документи повинні бути ретельно досліджені і вивчені судом, а для встановлення істини у справі повинна бути проведена якісна, неупереджена та повна судова почеркознавча експертиза як оригіналу заповіту, так і відповідного реєстру вчинення нотаріальних дій.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 .

Касаційна скарга ОСОБА_4 обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, оскільки неповно та неправильно встановили обставини, що мають значення для справи, допустили неправильне дослідження та оцінку доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України як підстава касаційного оскарження).

Також ОСОБА_4 посилається на те, що поза увагою судів залишились

ті обставини, що у цій справі наявні всі умови для її ( ОСОБА_4 ) обов`язкової процесуальної співучасті як співвідповідача, а не третьої особи. Стосовно цього має бути врахована позиція Верховного Суду щодо наслідків незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, викладена у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20), а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16.

Оскільки ОСОБА_4 так само, як і інші учасники справи (позивач та відповідачі) подала заяву про прийняття спадщини, а також

з урахуванням того, що ОСОБА_4 незалежно від змісту заповіту має право на обов`язкову частку у спадщині, то суд першої інстанції мав в обов`язковому порядку залучити її як співвідповідача з урахуванням наявних умов обов`язкової процесуальної співучасті, однак не зробив цього.

Також суд першої інстанції безпідставно відхилив письмові клопотання позивача про допит ОСОБА_4 під час розгляду справи і не дав цьому клопотанню жодної оцінки.

Під час розгляду справи суд першої інстанції в особі судді Маслюк Н. В. допустив необ`єктивність та упереджене ставлення до позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 , безпідставно не задовольняв заявлені клопотання та не сприяв реалізації процесуальних прав, зокрема у збиранні доказів. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання

ОСОБА_4 про проведення додаткової/повторної судової почеркознавчої експертизи.

Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на висновках експертних установ, які є неповними та не відповідають вимогам щодо належності і допустимості доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_1 підтримала доводи касаційної скарги ОСОБА_4 та послалась на наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

ОСОБА_4 також подала до Верховного Суду відзив, у якому підтримала доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та послалась на наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відзиви на касаційні скарги інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилося двоє дітей:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 .

15 квітня 1981 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось,і взагалі все те,

що на день смерті буде йому належати,і на те, що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_10 та ОСОБА_2 у рівних частинах кожному. Заповіт посвідчено в. о. державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е. І. (т. 1, а.с. 5).

15 лютого 1985 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 розірвано.

З 17 жовтня 1987 року ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі

з ОСОБА_4 , у якому народилась дочка ОСОБА_11 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Після смерті ОСОБА_5 . Другою чернігівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 1056/2015 (т. 1, а.с. 87-114).

Із заявами про прийняття спадщини звернулись дружина ОСОБА_4 та діти: ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 (т. 1, а.с. 7-10, 87-114).

Складений за життя ОСОБА_5 15 квітня 1981 року заповіт, за яким він все своє майно заповів ОСОБА_14 та ОСОБА_2 у рівних частинах кожному, посвідчено виконуючим обов`язки нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е. І., реєстровий номер 1-1539,

від 15 квітня 1981 року.

Згідно з витягом з реєстру для реєстрації нотаріальних дій установлено,

що 15 квітня 1981 року засвідчено заповіт, який складено ОСОБА_5 ,

за реєстровим номером 1-1539. ОСОБА_5 отримав примірник указаного заповіту, що підтверджується підписом (т. 2, а.с. 2-3).

Згідно з наказом начальника відділу юстиції Чернігівського облвиконкому

від 27 лютого 1981 року № 23 Сіліченко Е. І. прийнято на тимчасову роботу на посаду нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори строком на 2 місяці, з 02 березня 1981 року до 30 квітня 1981 року включно (т. 1,

а.с. 187 зворот).

Згідно із наказом від 17 березня 1981 року № 29 Сіліченко Е. І. призначено тимчасово на посаду в. о. старшого державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори на час хвороби Радченко С. Ф. (т. 1, а.с. 188).

Наказом начальника відділу юстиції Чернігівського облвиконкому

від 03 квітня 1981 року № 36, Сіліченко Е. І. з 29 березня 1981 року звільнено від тимчасового виконання обов`язків старшого державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори та тимчасово призначено нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори (т. 1,

а.с. 188 зв).

Наказом начальника відділу юстиції Чернігівського облвиконкому

від 05 травня 1981 року № 47 Сіліченко Е. І. з 01 травня 1981 року звільнено від тимчасового виконання обов`язків нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори (т. 1, а.с. 189).

За результатами висновку додаткової судово-почеркознавчої експертизи

від 22 червня 2017 року № 1002/1003/17-24, проведеної у цивільній справі

№ 751/3656/16, підписи від імені ОСОБА_5 в оригіналі першого примірника заповіту, посвідченого виконуючим обов`язки нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е. І., реєстровий номер 1-1539, від 15 квітня 1981 року, та в оригіналі реєстру для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим номером 1-1539 від 15 квітня 1981 року, виконані рукописним способом пастою кулькової ручки без попередньої технічної підготовки та технічних засобів; підписи від імені ОСОБА_5

у вказаних документах виконані самим ОСОБА_5 ; підписи від імені ОСОБА_5 у вказаних документах виконані однією особою (т. 2,

а.с. 100-107).

Висновком судової почеркознавчої експертизи від 24 вересня 2020 року

№ 6562/6563/20-32/23619/20-32, призначеної за клопотанням позивача та проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, установлено, що підпис від імені ОСОБА_5 , який міститься у рядку «Підпис» у заповіті від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_14

та ОСОБА_2 від 15 квітня 1981 року, що посвідчений в. о. державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е. І.

та зареєстрований в реєстрі за № 1-1539, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів,

є придатним для почеркознавчого дослідження з метою ідентифікації особи виконавця; підпис від імені ОСОБА_5 , який міститься у рядку «Підпис»

у заповіті від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_14 та ОСОБА_2

від 15 квітня 1981 року, що посвідчений в. о. державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1539, виконаний ОСОБА_5 , а отже, тією особою,

від імені якої він зазначений. Будь-які незвичайні, незвичні (фізичний або психологічний тиск, захворювання, травми, стомлення, хвилювання, алкогольне або наркотичне сп`яніння, дія фармакологічних препаратів, незвична поза пишучого, незвичне тримання приладу для писання, відсутність або обмеження зорового контролю, температурні навантаження тощо) збиваючи фактори, які спричинили б зміни загальних та/або окремих почеркових ознак звичайного підписного почерку ОСОБА_5 при нанесенні підпису від імені ОСОБА_5 , який міститься у рядку «Підпис»

у заповіті від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_14 та ОСОБА_2

від 15 квітня 1981 року, що посвідчений в. о. державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1539, на процес письма при виконанні цього підпису не впливали (т. 4, а.с. 241-251).

Під час розгляду справи судом першої інстанції експерти Чепак В. М.

та Чередниченко О. С. , які склали Висновком судової почеркознавчої експертизи від 24 вересня 2020 року № 6562/6563/20-32/23619/20-32, пояснювали, що експертизу проведено на підставі тих доказів, які направлено до експертної установи. Досліджувались всі документи, у яких містяться підписи ОСОБА_5 . В ілюстративній таблиці для прикладу наведені збіги та розбіжності підпису у досліджуваному документі - заповіті. Досліджуваний документ - оригінал реєстру Другої чернігівської державної нотаріальної контори для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим номером 1-1539

від 15 квітня 1981 року, відповідно до якого проведено реєстрацію складання заповіту ОСОБА_5 , не було надано для дослідження, а тому по цим питанням експертиза не проводилась. Державний нотаріальний архів Чернігівської області не повідомляли про необхідність подання для дослідження оригінал реєстру, оскільки до компетенції експертів не входить збирання документів.

Висновком експерта від 12 листопада 2021 року № СЕ-19/125-21/6762-ПЧ, складеним за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, установлено, що досліджуваний підпис у графі під номером нотаріальної дії № 1-1539, у стовпчику «Розписка про одержання оформленого документу», який розміщений у томі реєстру № 1-2 для реєстрації нотаріальних дій Другої чернігівської державної нотаріальної контори на 1981 рік з 03 квітня - 1-1361 по 07 липня - 1-2795, придатний для почеркознавчого дослідження з метою ідентифікації особи виконавця. Досліджуваний підпис у графі під номером нотаріальної дії № 1-1539,

у стовпчику «Розписка про одержання оформленого документу», який розміщений у томі реєстру № 1-2 для реєстрації нотаріальних дій Другої чернігівської державної нотаріальної контори на 1981 рік з 03 квітня - 1-1361 по 07 липня - 1-2795, виконаний ОСОБА_5 . Досліджуваний підпис у графі під номером нотаріальної дії № 1-1539, у стовпчику «Розписка про одержання оформленого документу», який розміщений у томі реєстру № 1-2 для реєстрації нотаріальних дій Другої чернігівської державної нотаріальної контори на 1981 рік з 03 квітня - 1-1361 по 07 липня - 1-2795 та досліджуваний підпис у графі «Підпис», який розміщений у оригіналі заповіту ОСОБА_5 від 15 квітня 1981 року, який зареєстрований в реєстрі

за № 1-1539, виконані однією особою. Досліджуваний підпис у графі

під номером нотаріальної дії № 1-1539, у стовпчику «Розписка про одержання оформленого документу», який розміщений у томі реєстру № 1-2 для реєстрації нотаріальних дій Другої чернігівської державної нотаріальної контори

на 1981 рік з 03 квітня - 1-1361 по 07 липня - 1-2795, виконаний

ОСОБА_5 . Ознак, які б свідчили про факт впливу на процес письма внутрішніх «збиваючих» факторів (незвичний психофізіологічний стан виконавця, а саме: фізичний або психологічний тиск, захворювання, травми, стомлення, хвилювання, алкогольне або наркотичне сп`яніння, дія фармакологічних препаратів) в момент виконання досліджуваного підпису, який розміщений у графі під номером нотаріальної дії № 1-1539, у стовпчику «Розписка про одержання оформленого документу» у томі реєстру № 1-2 для реєстрації нотаріальних дій Другої чернігівської державної нотаріальної контори на 1981 рік з 03 квітня - 1-1361 по 07 липня - 1-2795,- не виявлено. Ознак, які б свідчили про факт впливу на процес письма зовнішніх «збиваючих» факторів (незвичні умови, а саме: відсутність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвичне тримання приладу для писання, температурні навантаження тощо) в момент виконання досліджуваного підпису, який розміщений у графі під номером нотаріальної дії № 1-1539,

у стовпчику «Розписка про одержання оформленого документу» у томі реєстру № 1-2 для реєстрації нотаріальних дій Другої чернігівської державної нотаріальної контори на 1981 рік з 03 квітня - 1-1361 по 07 липня - 1-2795, не виявлено (т. 7, а.с. 65-74).

Під час розгляду справи судом першої інстанції експерт Сергієнко О. Л. ,

яка складала висновок від 12 листопада 2021 року № СЕ-19/125-21/6762-ПЧ, пояснювала, що обіймає посаду експерта Міністерства внутрішніх справ України з 2015 року. Під час проведення експертизи досліджувала оригінал заповіту та оригінал реєстру для реєстрації нотаріальних дій, брала для порівняння п`ять зразків із 35 наданих. Указувала, що використала для порівняння лише зразки кращої якості. Експертизу проведено з дотриманням методик, а у висновку не обов`язково має бути зазначено, які саме зразки підпису експертом використовувалися для порівняння. У методиці проведення почеркознавчих експетриз не зазначено, скільки має бути розбіжних ознак. Розбіжні ознаки можуть впливати лише тоді, коли їх буде достатньо, не дві, коли вони зовсім відрізняються по написанню та по виконанню. Під час проведення експертизи вона подавала клопотання про надання додаткових даних для вирішення третього запитання лише для того, щоб його уточнити. Підписи діляться на три групи: простої будови, змішаної та безбуквеної. Підпис, який виконаний в оригіналі заповіту, транскрипція буквена. Транскрипція досліджуваного підпису у графі під номером нотаріальної дії - змішана. Підписи входять до частини почерку. Експерт відповідала лише

на ті запитання, які визначені в ухвалі суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, позивач ставить питання про визнання недійсним заповіт ОСОБА_19 від 15 квітня 1981 року з тих підстав,

що заповідач його не підписував, а також з підстав його посвідчення неуповноваженою особою.

На спірні правовідносини поширюються норми ЦК Української РСР

від 18 липня 1963 року,які були чинними на момент складення заповіту та діяли до набрання чинності з 01 січня 2004 року ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті524 ЦК Української РСР (тут і далі по тексту - у редакції, чинній на час складення заповіту) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 534 ЦК Української РСР передбачалось, щокожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений (стаття541 ЦК Української РСР).

Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в населених пунктах, де немає нотаріусів,- посадовій особі виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії (стаття544 ЦК Української РСР).

Статтею44 ЦК Української РСР передбачалось, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, або органом чи службовою особою, що вчиняють нотаріальні дії.

Згідно з положеннями статті 45 ЦК Української РСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

За змістом статті48 ЦК Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

У пунктах2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня

1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (у редакції, чинній на час складення заповіту) судам надавалось роз`яснення, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Стаття 48 ЦК Української РСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на

встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків, при

ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей,

а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини,

які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів

у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,

так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій належним чином перевірили обставини, на які посилається позивач в обґрунтування вимог про визнання заповіту недійсним, зокрема як дотримання загальних підстав недійсності правочину, так і дотримання вимог щодо його посвідчення.

На підставі зібраних у справі доказів, в тому числі висновків судових почеркознавчих експертиз, пояснень експертів, яким суди надали належну оцінку у сукупності, встановлено, що спірна угода (заповіт) відповідає вимогам статті 541 ЦК Української РСР щодо змісту, форми її укладення

та волевиявлення спадкодавця, а також порядку і форми посвідчення її нотаріально повноважним нотаріусом.

Так, за результатами проведених у суді першої інстанції компетентними експертними установами судових почеркознавчих експертиз, складено висновки від 24 вересня 2020 року № 6562/6563/20-32/23619/20-32

та від 12 листопада 2021 року № СЕ-19/125-21/6762-ПЧ, у яких встановлено,

що підписання заповіту та реєстру для реєстрації нотаріальних дій здійснено саме заповідачем ОСОБА_5 . Такі ж обставини встановлені висновком експертавід 22 червня 2017 року № 1002/1003/17-24, проведеним у цивільній справі № 751/3656/16 за позовом ОСОБА_4 до цих же відповідачів

ОСОБА_20 , ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Надаючи оцінку висновкампроведених у справі судових експертиз, суди оцінили їх з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження та врахували у сукупності з іншими доказами, в тому числі з урахуванням пояснень експертів, допитаних під час розгляду справи щодо складених ними висновків.

Перевіряючи доводи позивача про відсутність повноважень нотаріуса Сіліченко Е. І. на посвідчення заповіту від 15 квітня 1981 року, суди надали оцінку наявним в матеріалах справи доказам зокрема, копіям наказів начальника відділу юстиції Чернігівського облвиконкому від 27 лютого

1981 року № 23, від 17 березня 1981 року № 29, від 03 квітня 1981 року № 36 про прийняття Сіліченко Е. І. на тимчасову роботу на посаду нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори строком на 2 місяці,

з 02 березня 1981 року до 30 квітня 1981 року включно, надалі з 29 березня

1981 року Сіліченко Е. І. тимчасово призначено нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори та дійшли висновку, що заповіт посвідчено нотаріально повноважним нотаріусом.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання заповіту

ОСОБА_5 від 15 квітня 2081 року недійсним, оскільки, за установлених

у цій справі обставин і досліджених доказів, установлено, що заповіт відповідає вимогам статті 541 ЦК України РСР щодо змісту, форми укладення та волевиявлення спадкодавця, а також порядку і форми посвідчення

її нотаріально повноважним нотаріусом, а отже, підстави для визнання його недійсним відповідно до статей47-48 ЦК Української РСР відсутні.

Посилання заявників у касаційних скаргах на те, що зміст заповіту

не відповідає нормам законодавства щодо порядку посвідчення, а також волевиявленню заповідача, вбачаються необґрунтованими та були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті заявлених вимог, і суди на підставі наявних у справі доказів дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним, у тому числі з підстав його непідписання заповідачем.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про те, що висновки судових експертиз від 24 вересня 2020 року № 6562/6563/20-32/23619/20-32

та від 12 листопада 2021 року № СЕ-19/125-21/6762-ПЧ складені експертами упереджено, неповно, однобічно і за різними методиками, а тому не підлягаливрахуванню при вирішенні спору, є аналогічними доводам апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яким апеляційний суд дав належну оцінку та відхилив, посилаючись на те, що судові експертизи у цивільній справі проводили атестовані судові експерти, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення відповідного виду експертизи. При призначенні і проведенні експертиз відводи експертам не заявлялись, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколами та звукозаписами судових засідань. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що висновки експертів не суперечать матеріалам справи та не викликають сумніву щодо їх правильності, тому є належними та допустимими доказами у справі відповідно до статей77, 78 ЦПК України.

Аргументи ОСОБА_1 , що ні в одній із експертиз, покладених в основу оскаржуваного рішення, не досліджено одночасно спірні оригінали документів з усіх питань, які ставилися перед експертами, а також те, що у заповіті відсутній підпис ОСОБА_5 , а міститься запис «Крюков», а у реєстрі міститься підпис особи, не спростовують правильність висновків судів, оскільки за результатами проведених у справі судових почеркознавчих експертиз від 24 вересня 2020 року № 6562/6563/20-32/23619/20-32

та від 12 листопада 2021 року № СЕ-19/125-21/6762-ПЧ достеменно встановлено, що підписання заповіту та реєстру для реєстрації нотаріальних дій здійснено саме спадкодавцем ОСОБА_5 .

Перевіряючи аналогічні доводи ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи та подані сторонами докази містять достатньо відомостей щодо дійсних обставин справи, висновки судових почеркознавчих експертиз від 24 вересня 2020 року № 6562/6563/20-32/23619/20-32

та від 12 листопада 2021 року № СЕ-19/125-21/6762-ПЧ не викликають сумнівів, що, в свою чергу,спростовує аргументи ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про необґрунтоване відхилення судомпершої інстанції клопотань про призначення додаткової і комплексної судової почеркознавчої експертиз.При цьому апеляційний суд також не знайшов необхідності у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи та клопотання ОСОБА_4 про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи, заявлених в апеляційних скаргах.

Посилання ОСОБА_4 нате, що суд першої інстанції не залучив її до участі у справі як співвідповідача, чим порушив і обмежив її права при розгляді цієїсправи, не викликав та не опитав її ні як учасника справи, ні як свідка,

є необґрунтованими та були предметом перевірки апеляційного суду, який виходив з того, що в суді першої інстанції ОСОБА_4 користувалася всімаправами, визначеними статею43 ЦПК України, зокрема: подавала заяви про відкладення розгляду справи (т. 1,а.с. 157-159; т. 3, а.с. 45-46; т. 4, а.с. 4-6), про зупинення провадження (т. 1,а.с. 202), про проведення судових засідань без її участі (т. 2,а.с. 5, 196; т. 3, а.с. 232), про відвід судді (т. 2, а.с. 197-198), про призначення додаткової/повторної судової почеркознавчої експертизи

(т. 5,а.с. 41-44), про згоду на допит її як свідка (т. 7,а.с. 117), а також апеляційні скарги на ухвалу районного суду від 25 липня 2019 року (т. 2,

а.с. 231-234) та на ухвалу районного суду від 28 січня 2021 року (т. 5,

а.с. 186-192). Всуді першої інстанції представник ОСОБА_4 - адвокат Сагаль С. В. знайомився з матеріалами справи (т. 2,а.с. 69, 70-72; т. 4, а.с. 3;

т. 5,а.с. 6).

Крім цього, ОСОБА_4 , скориставшись наданим їй процесуальним правом, зверталась з аналогічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповіту ОСОБА_5 недійсним (справа № 751/3656/16).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року скасовано рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 серпня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року та ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним (провадження

№ 61-7234св18).

Підставою для скасування судових рішень (якими у задоволенні позову відмовлено) у зазначеній справі стало встановлення Верховним Судом застосування судами норм матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини, зокрема суди помилково застосували норми ЦК України, який не діяв на момент спірних правовідносин. При цьому Верховний Суд виходив з того, що заповіт відповідає вимогам закону, тому підстави для визнання його недійсним відповідно до статті 48 ЦК Української РСР відсутні. На підставі наявних в матеріалах справи доказів, яким суди надали належну оцінку

у сукупності, судами встановлено, що спірна угода (заповіт) відповідає вимогам статті 541 ЦК Української РСР щодо змісту, форми її укладення та волевиявлення спадкодавця, а також порядку і форми посвідчення її нотаріально повноважним нотаріусом.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про порушення судами суб`єктного складу учасників та необхідність залучення її до участі у справі

як співвідповідача є необґрунтованими, оскільки у справі вирішено позовні вимоги про визнання заповіту недійсним саме до тих відповідачів, які мають відповідати за цими вимогами, зокрема осіб, на користь яких складено оспорюваний заповіт і які є належними відповідачами у справі.

Верховний Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_4 про упереджене та необ`єктивне ставлення з боку головуючої судді Маслюк Н. В. під час розгляду справи, оскільки за матеріалами справи ОСОБА_4 скористалась правом відводу судді Маслюк Н.В. з мотивів її упередженості та необ`єктивності, подавши відповідну заяву (т. 2,а.с. 197-206); подану нею заявупро відвід судді вирішено відповідно до положень, визначениху статтях36-40

ЦПК України, що регулюють питання відводу складу суду.

У справі, що є предметом перегляду, суди попередніх інстанцій перевірили та дали належну оцінку саме тим доказам і обставинам, які стосуються предмета позову та входили до предмета доказування, відповідно до змісту позовних вимог.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення відповідно до встановлених у справі обставин на підставі поданих сторонами доказів.

Наведеними вище нормами та встановленими судами обставинами спростовуються доводи позивача ОСОБА_1 , а також аргументи, викладені

у касаційних скаргах, які зводяться до доведення необхідності переоцінки доказів, їх дослідження і встановлення саме тих обставин, які, на думку

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , свідчать про недійсність оспорюваного заповіту та можуть бути підставою для задоволення позову.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції неможевдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені

в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник

Р. А. Лідовець