Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #483157730


16.02.2023





Ленінський районний суд м. Полтави


Справа № 553/2164/22

Провадження № 1-кп/553/202/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року                                                        м. Полтава


Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000420 від 19.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 321 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України


в с т а н о в и в :

Харківською обласною прокуратурою до Ленінського районного суду м. Полтави скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220000000420 від 19.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

В межах кримінального провадження до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурором на розгляд суду подані клопотання про продовження застосованого до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, які вручені останнім, та вмотивовані наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачена ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечила, посилаючись на наявність соціальних зв`язків та доходу.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 підтримала позицію підзахисної та зазначила, що обвинувачена не має наміру переховуватись від суду, впливати на свідків, остання є особою з інвалідністю, тому прохала застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_16 проти клопотання заперечили, прохали змінити застосований запобіжний захід на інший більш м`який, що не пов`язаний з триманням під вартою. Захисником було наголошено на тому, що обвинувачений має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора прохали застосувати більш м`який запобіжний захід, вказуючи на недоведеність прокурором існування заявлених ризиків та необґрунтованість клопотання.

З`ясувавши позиції учасників судового провадження, присутніх в підготовчому судовому засіданні, суд вказує, що у відповідності до ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

       Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

       Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

       Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

       Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

       Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Вирішення питання доцільності продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу залежить насамперед від того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

       Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м`який запобіжний захід наразі, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. При цьому, у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особи обвинувачених, ступінь тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв`язки, майновий стан.

Крім наявності ризиків, суд враховує дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка в силу ст.89 КК України раніше не судима, має зареєстроване місце проживання, законних джерела доходів не має, відомості про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, офіційно не працевлаштований, відомості про особу ОСОБА_5 , який має зареєстроване місце проживання, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, офіційно працевлаштований не був, має низку захворювань.

Суд не ігнорує наведені стороною захисту аргументи щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_5 захворювань, проте наголошує на відсутності належних доказів неможливості обвинуваченого на даний час тимчасово утримуватись в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор» за станом здоров`я.

Обвинуваченим інкримінується вчинення, серед іншого, особливо тяжкого злочину щодо незаконного зберігання, перевезення та збуту наркотичних засобів у складі організованої групи, та за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, при цьому судове провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання, і у кримінальному провадженні має бути проведений значний обсяг дій, у тому числі допит свідків, тому суд вважає, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. При цьому сам факт перебування обвинувачених в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшились чи відпали, і більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити їх належну процесуальну поведінку.

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, наразі не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність в застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. З огляду на наведене суд відхиляє посилання сторони захисту щодо доцільності застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів та зазначає, що тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

       Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

       Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ст.183 КПК України.

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314,315 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

       Продовжити застосований до обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 16.04.2023 включно із визначенням застави в попередньому розмірі - 198480 грн.

       Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, в той самий строк з моменту вручення їм копії судового рішення.




Суддя

Ленінського районного суду м. Полтави                                 ОСОБА_1


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація