17.02.2023

Справа № 504/4242/19

Провадження № 1-кп/522/1314/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

судді - ОСОБА_2 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160330000580 від 22.05.2019 р. відносно:

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснодар, Російської Федерації, громадянина Республіки Молдова, росіянина, з вищою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , також зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Кологрьової,

представника потерпілого – Буц,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

перекладача – ОСОБА_6 ,

встановив:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160330000580 від 22.05.2019 р.відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, представника потерпілого, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотань, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22022150000000056 від 17.03.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Так, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160330000580 від 22.05.2019 р.відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.

Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду робити висновки щодо наявності, або відсутності обґрунтованості обвинувачення.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

Тобто, суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про обрання або продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_4 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.

За таких обставин суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення  ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, при розгляді клопотання про обрання чи продовженні строку запобіжного заходу.

Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 9, 12 ч. 2 ст. 115КК України, за вчинення більш тяжкого з інкримінованих кримінальних правопорушень, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від суду.

При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За таких обставин, суд вважає про існування ризику переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на покарання, яке загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винуватими.

Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останнього на потерпілих та свідків, з метою зміни останніми показань.

За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.

Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення встановлених ризиків, а також про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав`язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу.

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, суд вважає, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора, доведені під час розгляду клопотання та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинувачених, в зв`язку з чим клопотання має бути задоволено та обвинуваченому має бути продовжений строк тримання під вартою

Крім того, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне розмір застави не визначати, в зв`язку з тим що ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 331, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 17.04.2023 р. включно.

Розмір застави не визначати.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув`язнення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2