КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-15369/08 Головуючий у 1 інстанції: Сторчак В.Ю.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ситникова О.Ф., Земляної Г.В.,
при секретарі Литвині О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2007 у справі за її адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Козятинської районної державної адміністрації про зобов'язання виплатити суми недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
04.06.2007 ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати їй протягом 2005-2007 разової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та просить стягнути з відповідача зазначену грошову допомогу у розмірі 5100 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2007 позовні вимоги задоволено в частині зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої грошової допомоги з урахуванням сум, що отримані нею згідно ч. 2 ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача Чупринди С.П. не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 є членом сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.02.2004, виданого УПСЗН Ленінського району м. Вінниці (а.с. 5).
Згідно ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_1 має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, їй виплачено у 2005, 2006 роках - по 130 гривень, а у 2007 році - 150 гривень на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Позивач вважає, що мінімальна пенсія за віком встановлювалась Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно 332 гривні, 359 гривень та 410,06 гривень, і, з цих сум повинна розраховуватись грошова допомога до 5 травня, в зв'язку з чим звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати бездіяльність відповідачів щодо недоплати грошової допомоги протиправною та стягнути недоплачену грошову допомогу за зазначені в позові роки, в сумі 5100 грн.
Відмову у задоволенні позовних вимог Чупринди С.П. в частині виплати разової щорічної допомоги до 5 травня за 2005 та 2006 роки суд першої інстанції мотивував тим, що позивачу за ці роки були виплачені суми грошової допомоги в належному обсязі, згідно до вимог Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.
З такими мотивами та висновками суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік», статтею 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати положення ст. 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи, що положення ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не розглядалися на предмет конституційності і не втратили своєї чинності, тому позовні вимоги Чупринди С.П. в частині стягнення на її користь разової щорічної грошової допомоги за 2005 та 2006 роки у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині рішення відповідають встановленим обставинам по справі та постановлені з дотриманням норм матеріального права.
Крім цього, оскаржувана постанова першої інстанції підлягає залишенню без змін в частині задоволення позовних вимог Чупринди С.П. про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2007 рік з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційною ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому положеннями ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток (ст. 62 в редакції Закону № 749-V від 15.03.2007 року).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В свою чергу абз. 5 ч. 1 даного Закону затверджений з 1 квітня до 1 жовтня 2007 року прожитковий мінімум у розмірі 406 гривень на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність. Те, що для даного розрахунку береться саме період з 1 квітня до 1 жовтня 2007 року мотивується виплатою щорічної грошової допомоги в період з 5 травня до 30 вересня, що встановлено положення ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, для визначення мінімального розміру пенсії за віком у даному випадку необхідно до 406 гривень додати 1 відсоток від цієї суми, що буде становити 410,06 гривень (406+4,06).
Позивач ОСОБА_1 04.06.2007, тобто на час звернення до Вінницького окружного адміністративного суду з вищезазначеними позовними вимогами мала право на отримання грошової допомоги до 5 травня 2007 року в розмірі 1900,30 грн. (410,06 грн. х 5 - 150 грн.), як член сімї померлого (загиблого) ветерана війни.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2007 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий :
Судді: