ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

 

 

 

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

ПОСТАНОВА

18 березня 2009 року	м. Запоріжжя
(19 год. 35 хв.)	Справа № 2а-	782/09/0870

                               

    Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.

при секретарі судового засідання Скачковій Т.В.

 

за участю:

представника позивача: Скидан Яни Валентинівни,

представників відповідача: Хливецької Юлії Іванівни, Чернікової Вікторії Петрівни,

 

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за  позовом:	ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1
до:	Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя
про:	скасування податкового повідомлення-рішення від ІНФОРМАЦІЯ_2 року                         НОМЕР_1, визнання дій протиправними та спонукання до виконання дій.

 

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі   м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_2 року НОМЕР_1 на суму                  32 217,54 грн., визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в праві застосувати спрощену систему оподаткування та звітності у 2009 році та зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво про сплату єдиного податку з ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Ухвалою суду від ІНФОРМАЦІЯ_5 було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на ІНФОРМАЦІЯ_6.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що у зв'язку із неправильним визначенням відповідачем виручки позивача від продажу товарів, позивачу був незаконно нарахований податок на прибуток за 2006-2008 роки, та безпідставно відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку у 2009 році. Позивач вважає, що його виручкою є лише винагорода отримана ним, як комісіонером, за договорами консигнації від ІНФОРМАЦІЯ_7 та від ІНФОРМАЦІЯ_8, а не всі суми, які надходили на його рахунок від покупців за договорами купівлі-продажу, укладеними на виконання договорів консигнації, та підлягали подальшій передачі консигнатору.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що вимоги позивача є необґрунтованими, а дії відповідача щодо нарахування позивачу податку на прибуток і відмова видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку у 2009 році є такими, що відповідають вимогам Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 (далі - Указ).

ІНФОРМАЦІЯ_6 судом у судовому засіданні було оголошено перерву у розгляді справи до ІНФОРМАЦІЯ_9.

У судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_9 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, а представники відповідача позов не визнали та просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_9 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін,

 

ВСТАНОВИВ:

 

    Відповідачем, згідно плану-графіку документальних перевірок на IV квартал 2008 року, проводилась планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача.

      За підсумками перевірки було складено акт від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, згідно якого, в порушення пункту 1 Указу позивачем було перевищено граничний обсяг виручки від реалізації продукції на підставі договору консигнації у 2005-2008 рр., що призвело до переведення позивача на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з 2006 року. З цих підстав відповідачем було встановлено порушення у вигляді заниження позивачем податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та нарахований податок за 2006 рік у сумі 5836,53 грн., за 2007 рік у сумі 20742,14 грн., за 2008 рік - в сумі 5638,87 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок з доходів фізичних осіб на доходи від підприємницької діяльності» в сумі 32 217,54 за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92.

      Підпунктом 3.1.3 акту перевірки встановлено, що обсяг виручки позивача від реалізації продукції, послуг на підставі договору консигнації становить: у IV кварталі 2005 року - 1 216 195,00 грн., у 2006 році - 6 245 744,00 грн., у 2007 році - 8 342 184,39 грн., за три квартали 2008 року - 8 973 690,20 грн.

    Представником позивача у судовому засіданні підтверджений факт надходження зазначених коштів у відповідні періоди на його розрахунковий рахунок. Проте, позивач вважає, що оскільки дані кошти надходили до нього в рамках виконання договорів консигнації від ІНФОРМАЦІЯ_7 та від ІНФОРМАЦІЯ_8, їх не можна вважати виручкою. На думку позивача, виручкою є лише комісійна винагорода за зазначеними договорами, яка становить: у IV кварталі 2005 року - 22 928,62 грн., у 2006 році - 144 285,00 грн., у 2007 році -                157 880,00 грн., за три квартали 2008 року - 66 293,60 грн.

    Зазначене твердження позивача судом не приймається виходячи з наступного.

За правилами частини 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    Судом встановлено, що договори консигнації від ІНФОРМАЦІЯ_7 та від ІНФОРМАЦІЯ_8, укладені між позивачем таІНФОРМАЦІЯ_10, за істотними умовами відповідають визначенню договору комісії, що регулюється главою 69 ЦК України.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Пунктом 1 ст. 1013 ЦК України встановлено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату у розмірі і в порядку, встановленому у договорі комісії.

    Відповідно до абзацу 5 ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеного визначення договору купівлі-продажу вбачається, що продавцем товару є саме та особа, яка передає його у власність покупця, не обов'язково власник цього товару, а покупець, згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару саме продавцеві.

Підпунктом 1.1 договору консигнації від ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором консигнант (ІНФОРМАЦІЯ_10) передає товари для їх продажу консигнатору (позивачу) від свого імені за рахунок консигнанта третім особам. Підпунктом 1.1 договору консигнації від ІНФОРМАЦІЯ_8 встановлено, що консигнант надає консигнатору для продажу на умовах договору консигнації товар, у кількості та номенклатурі згідно заявки консигнатора, за цінами згідно накладної, що додається.

Таким чином передача товару покупцям за договорами купівлі-продажу, які укладались позивачем, як комісіонером, в рамках договорів консигнації від ІНФОРМАЦІЯ_7 та від ІНФОРМАЦІЯ_8, здійснювалась саме позивачем, отже оплата товару покупцями здійснювалась на розрахунковий рахунок позивача і відповідно до положень ст. 1 Указу, ці кошти є його виручкою.

В обґрунтування неправомірності включення відповідачем до виручки позивача сум, що фактично надійшли на його рахунок, позивач посилається на пункт 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94, де зазначено що кошти, залучені платником податку на підставі договору комісії та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі права власності на такі кошти, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Надаючи оцінку даному обґрунтуванню позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 3 Указу суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» або 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до абзацу 2 ст. 2 Указу ставка єдиного  податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Ставки податку та обсяг сум єдиного податку для юридичних осіб, на відміну від фізичних осіб - підприємців, прямо залежать саме від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та ставок податку. Ставки єдиного податку для фізичних осіб - підприємців є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи - платника єдиного податку.

За правилами ст. 1 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень

Тому річний обсяг виручки підприємця, що не повинен перевищувати 500 тис. грн., є лише критерієм визначення можливості фізичної особи - підприємця перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, на відміну від юридичних осіб, в яких обсяг виручки являється об'єктом оподаткування.

Отже, позивач вірно зазначає, що транзитні грошові кошти, які надійшли на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності, що перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та здійснює свою діяльність на підставі договору комісії чи інших цивільно-правових договорів, не враховуються в базу оподаткування при визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку такому суб'єкту. Але позивач не врахував те, що разом з цим, зазначені кошти включаються в загальний обсяг виручки і тому не повинні перевищувати 500 тис. грн. на рік.

Абзацом 1 ст. 5 Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Як вбачається із матеріалів справи, обсяг виручки позивача перевищив 500 тис. грн. у IV кварталі 2005 року, а тому позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності з 2006 року.

З цих підстав суд вважає, що відповідачем було правомірно проведено нарахування податку з доходів фізичних осіб позивачу починаючи з 2006 року. Відповідачем, під час нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, була правильно визначена база оподаткування, а саме винагорода позивача, отримана ним за договорами консигнації від ІНФОРМАЦІЯ_7 та від ІНФОРМАЦІЯ_8. У судовому засіданні сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 32 217,54 грн., була перевірена судом та визнана представником позивача.

Надавши оцінку діям відповідача щодо відмови позивачу в праві застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2009 році, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку у 2009 році, з наступних підстав.

Статтею 4 Указу встановлено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» затверджена форма заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. У графі 7 цієї заяви суб'єктом підприємницької діяльності, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, зазначається обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) з початку календарного року.

Отже, для переходу суб'єкта підприємницької діяльності на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності у наступному році, обсяг виручки такого суб'єкта у поточному році не повинен перевищувати 500 тис. грн..

Судом встановлено, що обсяг виручки позивача за 2008 рік становив 8 973 690,20 грн., що, згідно ст. 1 Указу, позбавляє позивача права на перехід на спрощену систему оподаткування обліку і звітності.

Таким чином, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що в задоволені позову      ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя слід відмовити у повному обсязі

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 

    У задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від ІНФОРМАЦІЯ_2 року НОМЕР_1 на суму             32217,54 грн. (тридцять дві тисячі двісті сімнадцять грн. 54 коп.), визнання дій Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя щодо відмови в праві застосувати спрощену систему оподаткування та звітності у 2009 році протиправними та зобов'язаня Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя видати ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 свідоцтво про сплату єдиного податку з ІНФОРМАЦІЯ_4 року відмовити.

 

    Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 

 

Суддя                  О.В. Прудивус

 

Постанова у повному обсязі складена 24 березня 2009 року