печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11588/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Остапчук Т.В. при секретарі судових засідань - Луста В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом до Національного банку України про відшкодування шкоди. Позивач просить стягнути із Національного банку України на його користь моральну шкоду у розмірі 25 600 гривень. В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 стягнуто з останьої заборгованість за кредитом в сумі 30290 грн. Позивач вказує на те, що відповідач вчинив щодо нього численні порушення Закону «Про доступ до публічної інформації»: перше порушення відбулось в 2019 році, що констатував Верховний Суд постанові від 06.08.2020 року у справі 440/3005/19; потім Відповідач вчинив друге порушення - що встановив Полтавськи окружний адміністративний суд ухвалою від 31.08.2020 року у справі 440/3005/19; третє порушення - встановив Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.01.2021 року у справі 440/3005/19; четверте порушення - встановив Полтавський окружний адміністративний су ухвалою від 10.08.2021 року у справі 440/3005/19; п`яте порушення - встановив Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.09.2021 року у справі 440/3005/19. Увесь цей час протягом трьох років позивач змушений був подавати численні позови, скарги і заяви до судів, які задовольнялись - але які відповідачем належним чином не брались до уваги і суди знову та знову встановлювали порушення прав позивача. Необхідність такого множинного і тривалого в часі захисту конституційних прав у судовому порядку суттєво вибило позивача зі звичного ритму життя, забрало велику кількість нервів, часу і сил, які позивач міг би потратити з більшою користю для держави. Тому такі порушення завдали позивачу моральну шкоду. На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 25 600 гривень. Ухвалою судді від 11 липня 2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. 06 вересня 2022 року від Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що як вбачається зі змісту позову, позовні вимоги позивача обґрунтовані порушеннями на його думку зі сторону відповідача положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» з посиланнями на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08.04.2020 року по справі № 180/1560/8-16-а. Проаналізувавши зміст та доводи позовної заяви, Національний банк вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди. У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо (постанови ВС від 26.09.2019 у справі 825/1030/17, від 26.11.2020 у справі 826/18130/16). Позивач зазначає, що «у зв`язку з протиправними діями відповідача, він мав подавати численні позови, скарги і заяви до судів, що вибило зі звичного ритму життя, забрало велику кількість нервів, часу і сил, які я міг би потратити зі більшою користю для моєї держави». Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Національний банк зазначає, що між сторонами у цій справі існував судовий процес який стосувався надання відповіді на публічний запит. В рамках розгляду справи № 440/3005/19 існувала невизначеність щодо способу виконання рішення суду. Після усунення такої невизначеності шляхом зміни способу виконання рішення суду, останнє було виконано Національним банком, що не заперечує позивач. За таких обставин, доводи позивача є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з неможливістю прибуття представника відповідача у судове засідання, відповідач просив про слухання справи за його відсутності. Позивач просив розглянути справу у відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. Судом установлено, що у липні 2019 року, позивач звернувся до Національного банку, як відповідача у справі №826/7432/17, з метою отримання копії рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019, яким визнано протиправним та скасовано рішення НБУ про виведення неплатоспроможного ПАТ КБ «Приватбанк» з ринку за участю держави. На вказаний запит позивача, Національним банком у передбаченим Законом України «Про доступ до публічної інформації» була надана відповідь, яка була мотивована з посиланням на приписи пункту четвертого частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень», за якими не допускається розголошення інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи відбувався у закритому судовому засіданні. Не погоджуючись з такою відповіддю Національного банку, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку, в якому просив суд зобов`язати Національний банк надати позивачу запитувану в запиті від 22.07.2019 публічну інформацію - копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 у справі №826/7432/17. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року у справі №440/3005/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача до Національного банку про зобов`язання вчинити дії. Постановою Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3005/19 касаційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі №440/3005/19 скасовано. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та зобов`язано Національний банк повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації від 22.07.2019 року з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Задовольняючи частково касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив про те, що належним способом захисту порушеного права на отримання позивачем запитуваної інформації є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тобто, Верховний Суд приймаючи рішення по суті, зобов`язав Національний банк повторно розглянути запит, а не надати позивачу копію судового рішення. 17.08.2020 року позивачем на адресу Національного банку направлено запит про отримання публічної інформації, в якому позивач просив надати йому як публічну інформацію - копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 по справі №826/7432/17. Листом від 20.08.2020 за вих №18-0005/44399 Національний банк повідомив позивача, що з огляду на те, що розгляд справи №826/7432/17 відбувався в закритому судовому засіданні в Національного банку відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації. Не погодившись із вищезазначеною відповіддю Національного банку, позивач звернувся до місцевого адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. 31.08.2020 окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду визнано протиправними дії Національного банку щодо відмови повторно розглянути запит позивача від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано Національний банк України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню постанови Верховного Суду України від 06 серпня 2020 року у справі №440/3005/19. Зобов`язано Національний банк України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Полтавського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень. Приймаючи окрему ухвалу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач фактично відмовив у повторному розгляду запиту на виконання рішення суду у цій справі. 24.09.2020 року Національним банком на виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 та окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року надано Позивачу відповідь №18-0005/53282. Не погоджуючись з відповіддю про яку зазначено у пункті 2.8.5. позивач вдруге звернувся до суду із заявою про винесення окремої ухвали та встановлення судового контролю у справі №440/3005/19. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3305/19. Зобов`язано Національний банк подати протягом тридцяти днів з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №440/3305/19. В іншій частині заяви про встановлення судового контролю відмовлено. 23.04.2021 року відповідач листом №18-0005/35346 надав відповідь позивачу. Позивач, не погоджуючись з отриманою відповіддю Національного банку в черговий раз звернувся до місцевого адміністративного суду з черговою заявою про встановлення судового контролю. Фактично вказане свідчило про незгоду позивача з порядком виконання рішення Верховного Суду від 06.08.2020, який визначений пунктом третім резолютивної частини. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 заяву позивача про визнання дій протиправними та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/3005/19 задоволено частково. Визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року на виконання рішення суду у справі №440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано Національний банк України надати ОСОБА_1 знеособлену копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17 із видаленням з неї будь-яких персональних даних і банківської таємниці. Тобто, саме з моменту прийняття ухвали від 10.08.2021 на Національний банк було покладено обов`язок надати саме знеособлено копію судового рішення. Фактично, відбулась зміна способу та порядку виконання постанови Верховного Суду з повторного розгляду запиту на надання копії рішення суду, що не охоплювалося постановою Верховного Суду. Не погоджуючись з такою ухвалою, Національний банк звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з відповідною апеляційною скаргою. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2021 зупинено дію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року по справі № 440/3005/19. 19.01.2022 постановою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Національного банку залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Водночас, з моменту прийняття такої постанови, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.20.21 поновила свою дію. 11.02.2022 Національним банком на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.20.21 позивачу було направлено знеособлену копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17 із видаленням з неї будь-яких персональних даних і банківської таємниці. Наведене вище у сукупності свідчить про те, що у справі № 440/3005/19 тривали судові процеси, які свідчать про різний підхід сторін до виконання постанови Верховного Суду. Окрім цього, оскільки під час виконання постанови виник спір з приводу способу виконання рішення суду, Національний банк 29.09.2021 звертався до Верховного Суду із заявою про роз`яснення рішення суду. Так, відповідач вважав, що ним виконано постанову Верховного Суду від 06.08.2020 надано відповідь на запит позивача, що підтверджується і постановою державного виконавця від 09.09.2021 про закінчення виконавчого провадження № 62902259 у зв`язку з його фактичним виконанням. Проте судом першої інстанції встановлено інший порядок виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020, що не узгоджується з її резолютивною частиною. Враховуючи викладене, Національний банк звернувся до Верховного Суду, як суду, яким прийнято судове рішення, оскільки вважає незрозумілим порядок виконання такого рішення. У зв`язку із зверненням відповідача до Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови, Національним банком до Полтавського окружного адміністративного суду було подано заяву, про відстрочення строку виконання рішення суду та продовження строку для подання звіту про виконання рішення суду, Національним банком до Полтавського окружного адміністративного суду. 09.11.2021 ухвалою Верховного Суду у задоволенні заяви Національного банку України про роз`яснення постанови Верховного Суду від 06.082020 в справі № 440/3005/19 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні такої ухвали, Верховний Суд виходив із того, що Національний банк України фактично оскаржує вказані ухвали та не погоджується з їх змістом. Однак наведені заявником обставини не може бути підставою для роз`яснення постанови суду касаційної інстанції, оскільки підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність та невизначеність, а не незгода відповідача з встановленням судом першої інстанції судового контролю. 26.11.2021 зазначені у пункті 2.27. заяви Національного банку були повернуті місцевим адміністративним судом без розгляду. Додатково слід відзначити, що в рамках примусового виконання рішення суду, державним виконавцем двічі виносились постанови про фактичне та повне виконання рішення суду. Водночас, такі постанови були оскаржені позивачем до адміністративного суду та були згодом скасовані. Разом з цим, вказане свідчить про те, що у даній справі у сторін, в тому числі у державної виконавчої служби, існувала невизначеність щодо способу виконання постанови Верховного Суду. Вбачається що між сторонами тривав спір щодо способу та порядку виконання постанови Верховного Суду, оскільки відповідно до резолютивної частини рішення відповідач мав повторно розглянути запит про надання інформації, що фактично було і зроблено, а ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду вже було зобов`язано відповідача надати безпосередньо копію судового рішення, що фактично було і зроблено Національним банком, що не заперечує позивач у своєму позові. Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та ст. 81 ЦПК України. Згідно ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння їй відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову. Таким чином, позивачем у відповідності до положень ст.81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок дій саме відповідача він зазнав моральних страждань. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст.2,15, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст.1-23,76-81, 89,95,131, 141,258-259, 263-265, 279,352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди - відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Остапчук Т.В.