ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

13 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 280/193/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

                                        судді - доповідача  Чумака С.Ю.,

                                                  суддів:  Чабаненко С.В., Юрко І.В.,     

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в адміністративній справі № 280/193/22 (суддя І інстанції Богатинський Б.В.)

за позовом ОСОБА_1    

до   Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області         

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача в частині не зарахування до суддівського стажу проходження служби в лавах Радянської Армії з 06.12.1983 по 16.12.1985, що складає 02 роки 00 місяців 10 днів, навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990, 1/2 часу навчання складає 01 рік 11 місяців 00 днів, та проходження службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 01.08.1990 по 22.07.1993, що складає 2 роки 11 місяців 21 день.

- зобов`язати відповідача зарахувати до суддівського стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проходження служби в лавах Радянської Армії з 06.12.1983 по 16.12.1985, що складає 02 роки 00 місяців 10 днів, навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990, 1/2 часу навчання складає 01 рік 11 місяців 00 днів, та проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 01.08.1990 по 22.07.1993, що складає 2 роки 11 місяців 21 день, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням повного суддівського стажу, з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року позов задоволений.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач має стаж роботи на посаді судді повних 23 роки, а тому розмір його довічного грошового утримання відповідачем правильно обрахований у 56 відсотків від грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді. Зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів строкової військової служби, навчання у вищому навчальному закладі, а також роботи на посаді слідчого чинним законодавством не передбачено.

У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

23.07.1993 позивача обрано на посаду судді Василівського районного суду Запорізької області.

Постановою Верховної Ради України від 15.07.1999 № 949-ХVI позивача обрано на посаду судді Енергодарського міського суду Запорізької області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VІІІ відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України позивача звільнено з посади судді Енергодарського міського суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. (а.с. 162-173)

Наказом в.о. голови Енергодарського міського суду Запорізької області від 03.10.2016 № 12-28 позивача відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку.

05.10.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання і отримав пам`ятку пенсіонеру.

З жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі.

Постановою Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26.12.2016 у справі № 316/1763/16-а, яке набрало законної сили, задоволено  адміністративний позов ОСОБА_1 , зокрема:

- зобов`язано Управління ПФУ в м. Енергодарі Запорізької області зарахувати ОСОБА_1 в стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання проходження служби в лавах Радянської Армії з 06.12.1983 по 16.12.1985, що складає 02 роки 00 місяців 10 днів, навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990, 1/2 часу навчання складає 01 рік 11 місяців 00 днів, та проходження службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 01.08.1990 по 22.07.1993, що складає 2 роки 11 місяців 21 день;

- зобов`язано Управління ПФУ в м. Енергодарі Запорізької області починаючи з 05.10.2016 нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 довічне грошового утримання судді в розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування без обмеження граничного розміру за відрахуванням виплаченого, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-УІ до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016.

07.07.2020 Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області позивачу   надана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці № 07-02/1051 від 07.07.2020, згідно якої станом на 18.02.2020 заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 107 202 грн. (а.с. 8-14)

26.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із вказаного розміру суддівської винагороди.

Відповідачем відмовлено у перерахунку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 280/6442/20, яке набрало законної сили 05.12.2020, за позовом ОСОБА_1 :

-  визнано протиправними дії відповідача в частині відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 07-02/1051 від 07.07.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язано Головне управління ПФУ в Запорізькій області на підставі поданої ОСОБА_1 26.08.2020 заяви здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 07-02/1051 від 07.07.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. (а.с. 17-21)

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 280/6442/20 відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При перерахунку враховано збільшений розмір суддівської винагороди, вказаний у довідці ТУ ДСА України в Запорізькій області від № 07-02/1051 від 07.07.2020, проте змінено відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виконання рішення суду від 04.11.2020 в адміністративній справі № 280/6442/20.

Листом від 10.12.2020 № 11005-10687/Т-02/8-0800/20 відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що в грудні 2020 року на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2020 № 280/6442/20, з 01.01.2021 по пенсійній справі здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку 56% суддівської винагороди зазначеної в довідці ДСА України в Запорізькій області від 07.07.2020 № 08-02/1051. Стаж роботи на посаді судді Енергодарського міського суду Запорізької області з 23.07.1993 по 03.10.2016 складає 23 роки 02 місяць 12 днів.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач 21 грудня 2020 року звернувся до суду  21 грудня 2020 року з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області в частині проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі Довідки № 07-02/1051 від 07.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56%;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки ТУ ДСА у Запорізькій області від 07.07.2020 № 07-02/1051 у розмірі 90% без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

29 жовтня 2021 року позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Запорізькій з заявою щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, зарахування до стажу судді проходження служби в лавах Радянської Армії з 06.12.1983упо 16.12.1985, що складає 02 роки 00 місяців 10 днів, навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990, 1/2 часу навчання складає 01 рік 11 місяців 00 днів, та проходження службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 01.08.1990 по 22.07.1993, що складає 2 роки 11 місяців 21 день.

Листом від 30 листопада 2021 року відповідач відмовив позивачу та з посиланням на ст. 137 Закону № 1402-VIII повідомив, що зарахування до стажу роботи на посаді судді, для обчислення (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, періоду денної форми у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посадах слідчого, чинним законодавством не передбачено. (а.с. 6-7)

Вважаючи дії відповідача протиправними, 10 грудня 2021 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що невключення відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії та проходження службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Як зазначалось вище, позивач звільнений у відставку постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VІІІ «Про звільнення суддів», у зв`язку з чим спірні правовідносини регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, тобто в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі Закон № 192-VIII)).

Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка була чинною до набрання 28.03.2015 чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі № 2862-ХІІ), відповідно до частини першої статті 43 якого кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Крім того, згідно з частиною першою статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (втратила чинність з 1 березня 2008 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року, а отже, на час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) була чинною

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи викладене вище, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI,  було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посаді слідчого, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.

Це підтверджується і положеннями Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», яким  внесені зміни в Закон № 2453-VI, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що законодавством, яке було чинним на час на час звільнення позивача у відставку, передбачалось право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, в т.ч. часу роботи на посаді слідчого, календарного періоду проходження строкової військової служби і половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку, необхідно враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження служби в лавах Радянської Армії з 06.12.1983 по 16.12.1985, що складає 02 роки 00 місяців 10 днів, 1/2 часу навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990, що складає 01 рік 11 місяців 00 днів, та проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді слідчого з 01.08.1990 по 22.07.1993, що складає 2 роки 11 місяців 21 день

Відтак, невключення до стажу роботи на посаді судді зазначених спірних періодів є протиправним, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Аналогічні висновки стосовно застосування зазначених вище норм матеріального права викладені Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 у справі 426/12415/16-а.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду з заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Апеляційний суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Колегія суддів зазначає, що довічне грошове утримання є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого визначено його розмір, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів здійснений саме такий її розрахунок.

Таким чином, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. (постанова ВС від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19)

Перерахунок довічного грошового утримання позивача відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 280/6442/20 пенсійним органом проведений у грудні 2020 року, про що позивача повідомлено також листом від 10.12.2020 № 11005-10687/Т-02/8-0800/20, в якому, зокрема було зазначено, що перерахунок здійснений з розрахунку 56% суддівської винагороди зазначеної в довідці ДСА України в Запорізькій області від 07.07.2020 № 08-02/1051, виходячи зі стажу роботи позивача на посаді судді Енергодарського міського суду Запорізької області з 23.07.1993 по 03.10.2016 складає 23 роки 02 місяць 12 днів.

Отже, з грудня 2020 року позивачу відомо як про відсотковий розмір його довічного грошового утримання, так і про стаж, який врахований для обчислення такого розміру, проте до суду з цим позовом звернувся лише 10 грудня 2021 року (а.с. 23), чим порушив передбачений чинним законодавством строк звернення до суду.

Також колегія суддів зазначає, що отримання позивачем зазначеного листа відповідача від 10.12.2021 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки до суду позивач звернувся через один рік після закінчення порушення відповідачем його прав, тобто пропустив передбачений чинним процесуальним законодавством шестимісячний строк звернення до суду.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

За таких обставин право позивача на перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням часу роботи на посаді слідчого, календарного періоду проходження строкової військової служби і половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі підлягає захисту за період у шість місяців до дня звернення до суду з цим позовом, а саме з 10 червня 2021 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Рішення суду про зобов`язання відповідача здійснити з 19 лютого 2020 року по 09 червня 2021 року перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання судді, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням повного суддівського стажу, з урахуванням раніше виплачених сум, підлягає скасуванню, а позов у цій частині – залишенню без розгляду.

Отже, судом першої інстанції рішення у зазначеній вище частині прийнято з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позову без розгляду в частині зобов`язання відповідача здійснити з 19 лютого 2020 року по 09 червня 2021 року перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання судді, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням повного суддівського стажу, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в адміністративній справі № 280/193/22 скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання відповідача здійснити з 19 лютого 2020 року по 09 червня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням повного суддівського стажу, з урахуванням раніше виплачених сум, і в цій частині позов залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в адміністративній справі № 280/193/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.    

Суддя - доповідач                                                                      С.Ю. Чумак

                               суддя                                                            С.В. Чабаненко

                               суддя                                                            І.В. Юрко