Судове рішення 357/15860/17 від 14.02.2023

Особи

Учасники процесу:

обвинувачений: Рутковський Валерій Валерійович
потерпілий: Нестеренко Тетяна Олександрівна
Законний представник потерпілого: Азієва Світлана Володимирівна
Захисник: Новіков Ярослав Анатолійович
потерпілий: Зотова Марія Сергіївна
потерпілий: Цимбалюк Надія Петрівна
потерпілий: Азієва Карина Пайзулаївна

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #483064435

Київський апеляційний суд

Провадження № 11кп/824/901/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 357/15860/17 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152,

ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153,ч. 2 ст. 186 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, який проживає за адресом: АДРЕСА_1 ,

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 09 лютого 2023 року.

Таке рішення суд мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовженні не змінилися та продовжують існувати, а тому жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та порушенням права на захист, обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року та застосувати щодо нього запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту з 22:00 до 06:00 годин за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції неодноразово безпідставно задовольняє клопотання прокурора, яке до того ж заявлене усно, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому жодного письмового підтвердження або будь-якого іншого, наявності вказаних ризиків прокурором суду надано не було, тому винесене судом рішення є необґрунтованим. Зазначає, що судом проігноровано дані про його особу, а саме те, що він офіційно працевлаштований, позитивно характеризується з місця роботи, має цивільну дружину та вони разом виховують малолітнього сина. ОСОБА_6 також звертає увагу суду на те, що під час досудового розслідування йому був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, який він не порушував. Обвинувачений вважає, що оскаржуваним рішенням суду було порушено його право на справедливий, неупереджений та законний судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування за наявності відповідних клопотань.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на думку колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність підстав для продовження йому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непереконливими.

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває об`єднане кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч.2 ст. 186, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК України.

Суд першої інстанції, 12 грудня 2022 року, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою дійшов висновку, що ризики та обставини, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу та його продовженні щодо обвинуваченого на даний час не змінилися і продовжують існувати, та жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, тому продовжив обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів, оскільки суд дослідив та оцінив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду.

З огляду на характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні ряду тяжких, а також і особливо тяжкого кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи; кількості епізодів злочинної діяльності, зокрема, що, відповідно до обвинувальних актів, його протиправні дії щодо зґвалтування мали місце відносно трьох потерпілих і відносно такої ж кількості осіб було вчинено тяжкі корисливі злочини; тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях; даних про його особу, який раніше судимий за аналогічний злочин (ч. 3 ст. 152 КК), колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і проживання, родини та малолітньої дитини - не можуть слугувати дійсною гарантією відсутності у ОСОБА_6 наміру переховування від суду, як і не слугувало запобіжником вчинення тяжких та особливо тяжкого злочинів у даному кримінальному провадженні.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що під час досудового розслідування йому був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, який він не порушував, також не можуть свідчити про зменшення встановлених судом ризиків чи можливість запобігання їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та не унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, всупереч доводам, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою було вирішено судом першої інстанції за клопотанням прокурора, що узгоджується з вимогами ст. 331 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, отже не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 09 лютого 2023 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-кп/357/656/18