У Х В А Л А№ 127/2697/23

03 лютого 2023 р.Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Венгрин О.О.,

розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», виробничого підрозділу «Вінницька дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про поновлення на роботі, визнання наказів нікчемними, незаконними і такими, що втратили юридичне значення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки виплати зарплати, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

        ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця», виробничого підрозділу «Вінницька дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про поновлення на роботі, визнання наказів нікчемними, незаконними і такими, що втратили юридичне значення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки виплати зарплати, відшкодування моральної шкоди. Позовна заява має недоліки.

       1. В позовній заяві позивачем зазначено двох відповідачів: АТ «Укрзалізниця» і виробничий підрозділ «Вінницька дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця».

       Згідно ст. 48 ч. 2 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

       Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань такої юридичної особи як виробничий підрозділ «Вінницька дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» не існує.

       Отже, до виробничого підрозділу «Вінницька дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» не може бути пред`явлено позов, оскільки він не є юридичною особою.

(В додатку в позовній заяві зазначено, що надаються копії позовної заяви відповідачам, тобто позивач вважає виробничий підрозділ відповідачем).

       2. В позовній заяві в порушення вимог ст. 175 ч. 3 п. 2 ЦПК України не зазначено ідентифікаційний номер позивача (або номер і серію паспорта).

       3. До позовної заяви надано письмовий доказ -неналежно виготовлений витяг з трудової книжки (тільки дві сторінки відомостей про роботу) без першої сторінки, в якій зазначено, чия це трудова книжка.

       4. В порушення ст. 177 ч. 4 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору щодо частини позовних вимог, а саме:

       - визнання наказів нікчемними, незаконними і такими, що втратили юридичне значення,

       - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

       - стягнення компенсації за невикористану відпустку,

       - стягнення середнього заробітку за період затримки виплати зарплати,        

       - відшкодування моральної шкоди.

       Згідно ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України «Про судовий збір», починаючи з 01.09.2015 р. позивачі у справах за вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком двох категорій позовів: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 р. у справі №733/1962/16-ц.

       Тобто, позивач звільнений від сплати судового збору тільки за пред"явлену вимогу про поновлення на роботі.

Позовна заява має:

- одну вимогу немайнового характеру (визнання наказів нікчемними, незаконними і такими, що втратили юридичне значення), яка має бути оплачена судовим збором в розмірі 1073,60 грн, згідно ст. 4 ч. 2 п. 1 п.п. 2 Закону України «Про судовий збір»;

       - три вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки виплати зарплати, ціна позову – 48757,07 грн), які мають бути оплачені судовим збором в розмірі 1073,60 грн, згідно ст. 4 ч. 2 п. 1 Закону України «Про судовий збір» (за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір – 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб);

       - вимогу майнового характеру про відшкодування моральної шкоди.

       5. Прохальна частина позовної заяви не конкретизована щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, не визначено, в якій сумі позивач ОСОБА_1 просить стягнути кошти у відшкодування моральної шкоди.

       Крім того, ця вимога не оплачена судовим збором навіть в мінімальному розмірі – 1073,60 грн.

       Тому позивачу потрібно сплатити 3220,80 грн судового збору на рахунок: UA318999980313181206000002856, отримувач ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101 (для сплати судового збору за розгляд справ до Вінницького міського суду Вінницької області), призначення платежу: судовий збір у справі №127/2697/23.

       Необхідно зазначити, що основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності і господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» та Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

       Згідно ст. 1 ч. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

       Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

       Тобто, виплата за рішенням суду середнього заробітку працівнику за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за період затримки виплати зарплати, компенсації за невикористану відпустку не відноситься до виплат, пов`язаних з оплатою праці, перелічених в Інструкції.

       Зазначена позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23.05.2018 р. у справі №733/1962/16-ц.

       Крім того, згідно п. 4 (б) Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), тому вимога про стягнення компенсації за невикористану відпустку не відноситься до заробітньої плати і підлягає оплаті судовим збором.

6. Позивач просить визнати наказ №423 від 19.11.2002 р. нікчемним, незаконним, а копію цього наказу до позовної заяви не надано (і не надано доказу того, що позивач намагався отримати його у відповідача, але йому в цьому було відмовлено).

       На підставі викладеного позовну заяву необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків.

       Керуючись Законом України «Про судовий збір»,

ст.ст. 48, 175, 177, 185 ЦПК України,

у х в а л и л а :

       Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», виробничого підрозділу «Вінницька дистанція колії» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про поновлення на роботі, визнання наказів нікчемними, незаконними і такими, що втратили юридичне значення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки виплати зарплати, відшкодування моральної шкоди, залишити без руху, а позивачу надати строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків.

       Роз`яснити, що в разі невиконання вимоги суду в установлений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                    О.О. Венгрин