Справа № 464/8946/21                                Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/811/2591/22                 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        23 січня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Назар Х.Б.,

з участю: представника апелянта Міністерства юстиції України – Кошевої Н.І., представника позивача – ОСОБА_1 , представника третьої особи – Дяківа В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства «Альфа – Банк» на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 16 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства “Альфа-Банк”, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод Андрій Русланович, про визнання незаконним та скасування наказу, -

                                       ВСТАНОВИВ:

       В грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою до Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства “Альфа-Банк”, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод Андрій Русланович, про визнання незаконним та скасування наказу.

       В обґрунтування заявленого позову покликалась на те, що 10 грудня 2021 року їй стало відомо, що Міністерством юстиції України (надалі - Відповідач 1) було прийнято Наказ про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (надалі — Наказ). Копія зазначеного Наказу їй не скеровувалася, а з його змістом ознайомилася на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

       Як вбачається з копії оскаржуваного Наказу, такий було прийнято Відповідачем 1 на підставі висновку Центрально-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 29.11.2021 за результатами розгляду скарги AT «Альфа-Банк» (надалі - Відповідач 2) від 16.09.2021 року №80896, зареєстрованої в МЮУ 22.09.2021 року, яким дану скаргу було вирішено задовольнити частково. Крім того, як вбачається з опублікованої копії Наказу, такий не містить номеру, а датою його підписання є 09 грудня 2021 року.

       Оскаржуваним наказом задоволено скаргу АТ “Альфа-Банк” від 16.09.2021 №80896 частково. Скасовано рішення від 12.08.2021 №59801789, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом А.Р. Тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Глоду А.Р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. В іншій частині вимог відмовити.

       Нею у серпні 2021 року, набуто у приватну власність нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира набута нею в порядку встановленому для виконання судових рішень, а саме - порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

       Так, Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем здійснюється виконавче проводження ВП №66378069 щодо примусового виконання виконавчого листа №18-1205/21 виданого 27.07.2021 року Львівським апеляційним судом. У даному виконавчому проводженні вона перебуває у статусі стягувача, а боржником являється ОСОБА_3 .

       Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М, про відкриття виконавчого провадження ВП № 66378069 від 03.08.2021 року відкрито зазначене виконавче провадження.

       При відкритті цього виконавчого провадження, 03.08.2021 року, Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. постановлено: накласти арешт на нерухоме майно, зокрема, квартиру, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , що належить боржнику: ОСОБА_3 ; копії постанови направити на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження; постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

       Зазначена постанова ніким не оскаржувалася, не скасовувалася і станом на даний час є чинною.

       Частиною 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

       Так, керуючись даною нормою закону, 06 серпня 2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М., на підставі ч.8 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено Постанову та Акт про передачу їй, як стягувачу, у власність, в рахунок погашення боргу, нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 .

       Отримавши зазначені вище постанову і акт, вона звернулася до приватного нотаріуса, як державного реєстратора, для реєстрації права власності на майно, права на яке вона набула.

       Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені підстави для державної реєстрації прав. Зазначеним Законом не визначено вичерпного переліку документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

       Зазначене випливає з пункту 14 частини першої статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

       12 серпня 2021 року, Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом Андрієм Руслановичем, як державним реєстратором, було здійснено державну реєстрацію мого права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

       Відтак, вважає, що при проведенні реєстраційних дій не було допущено порушення законодавства України.

       Крім того, Відповідачем 1 порушено максимальний 45 денний строк розгляду скарги, передбачений пунктом Порядком № 1128 та статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Зокрема, скарга Відповідача 2 надійшла до Міністерства юстиції України 22 листопада 2021 року та по суті була розглянута 29 листопада 2021 року, а рішення за наслідками розгляду скарги у вигляді оскаржуваного в цій справі Наказу, було прийняте 09 грудня 2020 року.

       В свою чергу, порушення строку розгляду скарги Колегією також може у сукупності оцінюватися, як підстава для скасування наказів Міністерства юстиції за розглядом скарг у сфері державної реєстрації (постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року по справі №420/4816/20, від 12 червня 2019 року № 821/1490/17 та від 27 травня 2021 року у справі №420/4037/20).

       Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року про скасування рішення від 12.08.2021 року №59801789 прийнятого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом Андрієм Руслановичем.

       Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 16 вересня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

       Визнано незаконним та скасовано п.2 наказу Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року - скасування рішення від 12.08.2021 року №59801789 прийнятого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом Андрієм Руслановичем.

       В решті позову відмовлено.

       Рішення суду оскаржило Міністерство юстиції України, подавши апеляційну скаргу.

       Не погоджується з рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 16.09.2022 у справі № 464/8946/21 та вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права та при прийнятті рішення не враховано всіх обставин, що мають значення для справи, порушено основні принципи цивільного судочинства, передбачені статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України. Не забезпечено рівність усіх учасників цивільного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

       Надаючи правову оцінку постанові та акту приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 06 серпня 2021 року про передачу ОСОБА_2 , як стягувачу, у власність, в рахунок погашення боргу, нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , суд посилається на частину 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», однак вказана норма неповно відображає фактичні обставини, які мають місце у даній справі. Так, відповідно до частини 3 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

       В матеріалах судової справи наявні докази про порушення норм чинного законодавства приватним виконавцем Білецьким І.М., однак судом не враховано наявні докази при прийнятті рішення.

       Так, в ході розгляду скарги Центрально-Західною регіональною Колегією з розгляду скарг було встановлено, що на виконані у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 55287431 від 01.12.2017 року, яке відкрито на підставі виконавчого листа від 06.11.2017 року, виданого Голосіївським районним судом м.Києва по справі № 752/16479/14-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь AT «Альфа-Банк» 33990161,73 грн.

       Зауважує, що на час накладення арешту приватним виконавцем Білецьким І.М. вже існував арешт державного виконавця Сіренко С.В. на частку того ж об`єкту нерухомого майна, однак судом не надано жодної оцінки цьому факту.

       11 серпня 2021 року приватним нотаріусом Глодом А.Р. на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу № 66378069 від 06 серпня 2021 року, виданого приватним виконавцем Білецьким І.М. прийнято рішення та внесено запис про право власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_2 .

       В ході розгляду скарги AT «Альфа-Банк» Колегією встановлено, що оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Глодом А.Р. на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну чи припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , а також за наявності запису про арешт нерухомого майна. Таким чином оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

       Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

       Рішення суду також оскаржив АТ «Альфа – Банк», подавши апеляційну скаргу.

       Акціонерне товариство «Альфа-Банк» не погоджується з висновком суду та вважає, що рішення підлягає скасуванню на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16.09.2022 року є таким, що ухвалено без повного з`ясування обставин справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду та не правильного застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

       Вказує, що оскільки, законом та іншими нормативно-правовими актами не врегульовано процесуального оформлення такого рішення виконавця як добровільна передача боржником свого майна стягувачу, АТ «Альфа-Банк» приходить до висновку, що рішення про оформлення акту та постанови є виключно рішенням виконавця та його суб`єктивного бачення процедури, а отже воно цілком могло бути оформлено протоколом, дорученням, розпорядженням або іншим документом який не має нічого спільного з актом та постановою які передбачені ч. 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

       Ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» визначає реалізацію майна на яке звернуто стягнення та встановлює, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

       Вказує, що суд дійшов помилкового висновку, що видача акту та постанови про передачу нерухомого майна (квартири за адресою: АДРЕСА_1 ) стягувачу в рахунок погашення боргу в порядку п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є примусовою реалізацією, оскільки примусова реалізація щодо нерухомого майна здійснюється на підставі Порядку реалізації шляхом проведення електронних торгів.

       Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

       19 січня 2023 року представник Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 – адвокат Дяків В.Б. подав відзив на апеляційні скарги. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

       Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта Міністерства юстиції України – Кошевої Н.І., представника позивача – ОСОБА_1 , представника третьої особи – Дяківа В.Б., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

       Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

       Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

       Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

       Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання незаконним та скасування наказ Міністерства юстиції України від 09 грудня 2021 року в частині скасування рішення від 12.08.2021 року №59801789 прийнятого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом Андрієм Руслановичем.

       Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

       Матеріалами справи та судом встановлено, що оскаржуваним наказом “Про задоволення скарги” від 09.12.2021 року задоволено скаргу АТ “Альфа-Банк” від 16.09.2021 №80896 частково. Скасовано рішення від 12.08.2021 №59801789, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом А.Р. Тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Глоду А.Р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. В іншій частині вимог відмовлено.

       Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем здійснюється виконавче проводження ВП № 66378069 щодо примусового виконання виконавчого листа №18-1205/21 виданого 27.07.2021 року Львівським апеляційним судом. У даному виконавчому проводженні ОСОБА_2 перебуває у статусі стягувача, а боржником являється ОСОБА_3 .

       Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М, про відкриття виконавчого провадження ВП № 66378069від 03.08.2021 року відкрито зазначене виконавче провадження.

       При відкритті виконавчого провадження, 03.08.2021 року, Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. постановлено: накласти арешт на нерухоме майно, зокрема, квартиру, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , що належить боржнику: ОСОБА_3 ; копії постанови направити на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження; постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

       06 серпня 2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М., на підставі ч.8 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено Постанову та Акт про передачу ОСОБА_2 , як стягувачу, у власність, в рахунок погашення боргу, нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 .

       Отримавши зазначені вище постанову і акт, ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса, як державного реєстратора, для реєстрації права власності на майно, права на яке вона набула.

       12 серпня 2021 року, Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом Андрієм Руслановичем, як державним реєстратором, було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

       09 грудня 2021 року Міністерством юстиції України було прийнято Наказ про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

        Як вбачається з копії оскаржуваного Наказу, такий було прийнято на підставі висновку Центрально-Західної регіональної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 29.11.2021 за результатами розгляду скарги AT «Альфа-Банк» (надалі - Відповідач 2) від 16.09.2021 року №80896, зареєстрованої в МЮУ 22.09.2021 року, яким дану скаргу було вирішено задовольнити частково. Крім того, як вбачається з опублікованої копії Наказу, такий не містить номеру, а датою його підписання є 09 грудня 2021 року.

       Оскаржуваним наказом задоволено скаргу АТ “Альфа-Банк” від 16.09.2021 №80896 частково. Скасовано рішення від 12.08.2021 №59801789, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Глодом А.Р. Тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Глоду А.Р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці. В іншій частині вимог відмовити.

       Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1128.

       Відповідно до частини першої та другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

       Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

       Згідно з частиною шостою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

       Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі – Порядок № 1128).

       Відповідно до пункту 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

       Згідно із пунктом 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

       Пунктом 9 Порядку № 1128 передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

       Таким чином, підставою для звернення до Міністерства юстиції України є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні поданої нею скарги.

       Статтею 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені підстави для державної реєстрації прав.

       Зазначеним Законом не визначено вичерпного переліку документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

       Так, пунктом 14 частини першої статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

       Частиною 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. Після передачі майна стягувану або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

       Частиною 9 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

       Пунктом 8 розділу Першого Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р.№ 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) визначено, що Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

       Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).

       Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 14 червня 2022 року по справі №904/4790/20 дійшов висновку, відповідно до якого передача від боржника стягувачу майна відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» є примусовою дією, яка спрямована на звернення стягнення на майно боржника, в результаті якої стягувач його набуває у власність, що і мало місце у спірному випадку.

       В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України вказує, що нотаріус здійснив державну реєстрацію прав за наявності запису про арешт майна.

       Так, частиною 5 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» імперативно визначено, що відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

       Згідно, пункту 3 ч.4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (наявність обтяжень), не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

       Таким чином, наведеним повністю спростовуються аргументи апелянтів про те, що Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Глодом Андрієм Руслановичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну чи припинення речових прав на квартиру.

       З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

       Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства «Альфа – Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 16 вересня 2022 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 03 лютого 2023 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

                                                                                Шеремета Н.О.