ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/25897/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року

у справі №160/25897/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмотіс"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

"16" грудня 2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Адмотіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2021 року №0104420724 форми «Р».

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо нереального характеру виконання укладених позивачем угод. Позивач вказує на те, що всі придбані послуги та роботи, фактично отримані та використані в поточній господарській діяльності, підтверджені належним чином складеною первинною документацією, а отже правомірно відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №160/25897/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмотіс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Судом встановлено, що за результатами проведеної податкової перевірки відповідач дійшов висновку про протиправне заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, через не підтвердження реального характеру угод, покладених в основу формування витрат. Наведені висновки слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій. Судом досліджено висновки акту перевірки та встановлено, що до спірної суми витрат позивачем віднесено суми, сплачені за отримані послуги з розробки та налаштування комп`ютерної програми «СКЛАД» (ФОП ОСОБА_1 ); придбання маркетингових послуг з вивчення та дослідження ринку лікарняних препаратів (ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 ); придбання посередницьких послуг з дослідження ринку нерухомості (ФОП ОСОБА_5 ); придбання бухгалтерських послуг (ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 ). Судом вивчено надану первинну документацію та пояснення сторін, у зв`язку з чим зроблено висновок, що надані документи підтверджують реальний характер придбання послуг. Суд вказав, що доцільність отримання послуг визначається підприємством, а отримання більшого прибутку не може бути єдиними підтвердженнями доцільності отримання послуг, отримання доходу підприємства на попередньому рівні вже є позитивним економічним результатом. Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач не довів обґрунтованість та правомірність спірного рішення. Відтак, суд дійшов висновку про навість підстав для задоволення адміністративного позову.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №160/25897/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд неналежним чином дослідив обставини справи та не надав ґрунтованої оцінки висновкам контролюючого органу, викладених в акті перевірки. Вказує, що сумніви контролюючого органу щодо реального характеру укладених угод, не спростовано формально складеною первинною документацією та не спростовано судом першої інстанції. Зазначає, що звіти про надання маркетингових послуг не містять доказів їх фактичного надання, фінансову мету понесення цих витрат не підтверджено, економічний ефект наданих послуг сумнівний. Посилається на те, що позивачем не обґрунтовано значно завищену вартість придбаних послуг з прибирання приміщень. Крім того, вказує, що є необґрунтованою доцільність придбання бухгалтерських послуг при наявності власних бухгалтерів, відсутні документи та будь-які інші докази фактичного надання вказаних послуг, оскільки подані звіти не дають змоги встановити зміст та обсяг наданих послуг, первинна бухгалтерська документація підприємства не містить доказів участі в її складанні найнятих бухгалтерів. Також, є необґрунтованим придбання посередницьких послуг щодо дослідження ринку нерухомості, оскільки в угодах щодо укладання оренди приміщень під аптеки вказаний посередник не фігурує. Разом з тим, скаржник звертає увагу на безпідставне завищення стягнутих витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні представниками сторін підтримано визначені по справі правові позиції сторін, надано пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі наказів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.03.2021 №1507-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» та від 12.04.2021 №1712-п «Про внесення змін до наказу від 26.03.2021 №1507-п» посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмотіс» за період з 01.10.2017 по 31.12.2020 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством.

Під час проведення перевірки встановлені наступні порушення:

пп. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 633205,00 грн., в тому числі: за 2017 рік у сумі 74744,00 грн; за 2018 рік на суму 283773,00 грн.; за 2019 рік на суму 210125,00 грн.; за 2020 рік на суму 64564,00 грн.

пп. 192.1.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 16807,00 грн., в тому числі: за травень 2018 року 565 грн.; за червень 2018 року 415 грн., за вересень 2018 року 10775 грн.; за лютий 2019 року 871 грн.; за липень 2019 року 645 грн.; за серпень 2019 року 33 грн.: за жовтень 2019 року 3216 грн.: за травень 2020 року 113 грн.; за червень 2020 року 174 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.05.2021 №9468/04-36-07-24/38685364 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмотіс» (код ЄДРПОУ 38685364, е-mail tov. fvv@ukr.net).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2021 №0104420724 форми «Р» та на підставі п. 123.2 ст. 123, п.521 підрозділу10 Перехідних положень ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 142160,25 грн.

Податкове повідомлення-рішення оскаржено Товариством до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 05.11.2021 №25138/6/99-00-06-01-01-06 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Платник податку формує об`єкт оподаткування податком на прибуток за реальними (фактично вчиненими) господарськими операціями, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Положеннями п. 135.1 ст. 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2018 між ТОВ «Адмотіс» і ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладений договір за №200818 про надання послуг, за умовами якого Виконавець зобов`язався надати, а Замовник прийняти та оплатити в термін та на умовах цього договору послуги з розробки та доробки окремих розділів програми «СКЛАД», термін виконання та ціна вказані в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.2. договору погоджено, що оплата послуг Замовником здійснюється на поточний рахунок Виконавця і сплачується протягом 3-х робочих днів після підписання акта приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг).

Так, надання послуг за договором №200818 підтверджується складеними і підписаними сторонами договору актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг):

-від 27.09.2018 на суму 52150,00 грн. без ПДВ з надання послуг з розробки програми «СКЛАД»;

-від 25.10.2018 на суму 40110,00 грн. без ПДВ з надання послуг доробки окремих розділів програми «СКЛАД»;

-від 28.03.2019 на суму 27800,00 грн. без ПДВ з надання послуг з розробки модулів до програми 1С.8.3 версія 1.2.;

-від 31.01.2019 на суму 44444,45 грн. без ПДВ з надання послуг з розробки програми «СКЛАД».

Апеляційним судом встановлено, що договором від 20.08.2018 №200818 не передбачено передачу виключних прав на використання програми, первинні документи не містять відомостей щодо передачі майнових прав на комп`ютерну програму.

Згідно Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, та методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.11.2009 № 1327, бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться за групами, зокрема за групою «Авторське право та суміжні з ним права».

В свою чергу, згідно приписів ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передачі (відчуженню) належать лише виключні майнові права і лише вони можуть бути обліковані.

Відповідно до методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, об`єкт нематеріальних активів, отриманий в користування, обліковується суб`єктом державного сектору (ліцензіатом) на позабалансовому рахунку в оцінці, визначеній виходячи із розміру винагороди, встановленого в договорі. При цьому платежі за надане право використання об`єктів інтелектуальної власності у вигляді періодичних платежів, обчислених у порядку та строки, встановлені договором, включаються ліцензіатом до витрат звітного періоду.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, послуги надані позивачу за договором з ФОП ОСОБА_1 є адміністративними витратами, які не підлягають включенню до первісної вартості створеного існуючого нематеріального активу, а є поточними витратами.

Відтак, позивачем включено до складу витрат поточного періоду витрати за договором від 20.08.2018 №200818.

Таким чином, доводи скаржника про порушення позивачем пунктів 5,6,10,11,17,18 П(С)БО 8 та методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів № 1327 не знайшли свого підтвердження.

Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 ..

Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) і ТОВ «Адмотіс» (Замовник) 01.01.2015 укладений договір надання послуг №02М-01/15, за яким Виконавець прийняв на себе зобов`язання за завданням Замовника надати послуги з розміщення інформаційних матеріалів («послуги») будь-якими засобами, зокрема виготовлення інформаційних матеріалів, розповсюдження та розміщення інформаційних матеріалів (листівок, плакатів, буклетів тощо) про продукцію Замовника на різних видах рекламних носіїв, проведення маркетингових досліджень, інші послуги за згодою сторін (перелік не є вичерпним).

Послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (п. 1.2. договору).

Так, на виконання умов п.4.1. договору передача результатів наданих виконавцем послуг здійснена на підставі актів надання послуг: №12/2017 від 31.12.2017. №02/2018 від 28.02.2018 №03/2018 від 31.03.2018, №04/2018 від 30.04.2018. №05/2018 від 31.05.2018, №06/2018 від 30.06.2018, №М/2015 від 30.06.2018, №03/2018 від 30.09.2018, №11/2018 від 30.12.2018.

Крім того, до вищевказаного договору матеріали справи містять укладені додаткові угоди з метою аналізу споживчого попиту, мотивування при виборі продукції, для подальшого збільшення обсягів продажу певного лікарського засобу провести опитування споживачів щодо певної продукції.

Зокрема, матеріали справи містять копії: додаткової угоди №1 від 28.09.2017, перелік питань споживачам (Додаток №1 до додаткової угоди), звіт про результати надання послуг до додаткової угоди від 31.12.2017, додаток №1 до звіту про результати надання послуг до додаткової угоди, додаткової угоди №2 від 28.01.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг від 28.02.2018, додаткової угоди №3 від 28.02.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг від 31.03.2018, додаткової угоди №3-1 від 28.02.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг від 31.03.2018, додаткової угоди №6 від 28.05.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг до додаткової угоди від 30.06.2018, додаток №1 до звіту про результати надання послуг до додаткової угоди, додаткової угоди №9 від 28.06.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг від 30.09.2018 до додаткової угоди №9, додаткової угоди №4 від 28.03.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг до додаткової угоди від 30.04.2018, додаток №1 до звіту про результати надання послуг до додаткової угоди, додаткової угоди №5 від 28.04.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг до додаткової угоди від 31.05.2018, додаток №1 до звіту про результати надання послуг до додаткової угоди, додаткової угоди №11 від 28.09.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг до додаткової угоди від 30.12.2018, додаток №1 до звіту про результати надання послуг до додаткової угоди, додаткової угоди №1М від 28.03.2018, перелік питань споживачам (Додаток №1 до угоди), звіт про результати надання послуг до додаткової угоди від 30.06.2018, додаток №1 до звіту про результати надання послуг до додаткової угоди.

01.05.2017 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Адмотіс» (Замовник) укладений договір про надання маркетингових послуг №1/5/17, предметом якого є виконання Виконавцем за дорученням Замовника комплексу інформаційно-аналітичних (консультаційних) послуг, щодо товарів під торговою (торговельною) маркою, визначеною Замовником в електронних повідомленнях, проведення маркетингових досліджень, інші послуги за згодою сторін.

Згідно п. 3.6 договору №1/5/17 визначено, що виконання послуг у повному обсязі посвідчується актом-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами.

В свою чергу, отримання позивачем відповідно до умов договору №1/5/17 послуг по вивченню попиту за ціновими критеріями лікарської продукції підтверджується актами надання послуг №10/2017 від 30.10.2017, №11/2017 від 30.11.2017, №12/2017 від 30.12.2017, №1/1/18 від 31.01.2018, №1/2/18 від 28.02.2018,№1/3/18 від 31.03.2018, №4М/2018 від 30.04.2018, №5М/2018 від 30.05.2018,№6М/2018 від 30.06.2018.

01.07.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Адмотіс» (Замовник) укладений договір про надання послуг з оброблення даних №203-П, відповідно до якого Виконавець зобов`язався обробляти і поставляти по вибору Замовника дані: про пропозиції та ціни на ринку лікарських засобів, товарів медичного призначення та засобів особистої гігієни, про зміни та доповнення реєстрації лікарських засобів в Україні. Замовник зобов`язався оплачувати послуги Виконавця з оброблення та надання зазначених даних.

Отримання позивачем за договором №203-П послуг підтверджується наступними актами виконаних робіт:

№7/203-П від 31.07.2018 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 липня 2018,№8/203-П від 31.08.2018 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 серпня 2018, №9/203-П від 30.09.2018 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 вересня 2018, №10/203-П від 31.10.2018 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 жовтня 2018,№11/203-П від 30.11.2018 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 листопада 2018, №12/203-П від 31.12.2018 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 грудня 2018;

№1/203-П від 31.01.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 січня 2019, №2/203-П від 28.02.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 28 лютого 2019, №3/203-П від 31.03.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 березня 2019, №4/203-П від 30.04.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 квітня 2019,№5/203-П від 31.05.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 травня 2019, №6/203-П від 30.06.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 червня 2019, №7/203-П від 31.07.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 липня 2019, №8/203-П від 31.08.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 серпня 2019, №9/203-П від 30.09.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 вересня 2019, №10/203-П від 31.10.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 жовтня 2019, №11/203-П від 30.11.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 листопада 2019, №12/203-П від 31.12.2019 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 грудня 2019;

№1/203-П від 31.01.2020 з надання послуг , що надані в період з 01 по 31 січня 2020, №2/203-П від 29.02.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 29 лютого 2020, №3/203-П від 31.03.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 березня 2020, №4/203-П від 30.04.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 квітня 2020, №5/203-П від 31.05.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 травня 2020,№7/203-П від 31.07.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 липня 2020, №8/203-П від 31.08.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31.08.2020, №9/203-П від 30.09.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 вересня 2020, №10/203-П від 31.10.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 жовтня 2020, №11/203-П від 30.11.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 30 листопада 2020, №12/203-П від 31.12.2020 з надання послуг, що надані в період з 01 по 31 грудня 2020.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач та його вищезазначені контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини шляхом складання первинних документів, які відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують рух активів та реальну зміну майнового стану платників податків.

Положеннями п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Колегія суддів зазначає, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Апеляційний судом встановлено, що до видів діяльності ТОВ «Адмотіс» належить роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Згідно із приписами статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Положеннями статей 43 та 44 Господарського кодексу України встановлена свобода підприємницької діяльності, зокрема, право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Таким чином, прибутковість або збитковість певних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може слугувати підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи не місять доказів наявності в штаті позивача менеджерів зі збуту, маркетологів, дистриб`юторів, які можуть надати інформацію щодо попиту, руху і реалізації певної продукції.

Податковим органом, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано жодних доказів відсутності у позивача мети щодо отримання економічного ефекту від господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 ..

Відповідачем, також, не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, зокрема роздрібній торгівлі фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Апеляційним судом з аналізу актів надання послуг від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 встановлено, що досліджена контрагентами лікарська продукція відрізняється, а наданні позивачу послуги не є ідентичними.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, аргументи податкового органу на про те, що директор позивача за допомогою інтернет ресурсів міг самостійно здійснити дослідження цін на лікарські засоби є безпідставними, оскільки директор не зобов`язаний здійснювати самостійно ці дослідження.

З цих підстав, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність економічної мети та не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 ..

Стосовно отримання позивачем клінінгових послуг.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що клінінгові послуги отримані позивачем на підставі договору про надання клінінгових послуг №1/07 від 01.07.2015, укладеного з фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_3 , договору про надання послуг №2019-03/29 від 29.03.2019, укладеного з ФОП ОСОБА_8 .

Так, відповідно до договору №1/07 від 01.07.2015 виконавець прийняв на себе зобов`язання організувати виконання комплексу робіт з прибирання приміщень замовника, розташованих за адресами вказаними в акті виконаних робіт загальною площею 263,1 кв.м.

Крім того, сторонами підписаний протокол узгодження вартості і періодичності обслуговування і технологічна програма прибирання внутрішніх приміщень.

В свою чергу, надання послуг за договором підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №Ф-1 від 31.12.2017, №Ф-1 від 01.01.2018, №Ф-2 від 31.01.2018, №Ф-3 від 28.02.2018.

Разом з тим, отримання послуг позивачем підтверджується копіями звітів про результати надання послуг до договору №1/07, які були складені, протягом 4-го кварталу 2017, протягом січня 2018, протягом лютого 2018. Звіти містять найменування проведених робіт, їх періодичність і якість після прибирання.

Згідно умов договору №2019-03/29 від 29.03.2019 Виконавець зобов`язався надати послуги з генерального прибирання приміщень. Перелік приміщень, термін виконання та ціна вказані в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

З метою підтвердження надання послуг за договором №2019-03/29 від 29.03.2019 сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.04.2019, від 22.04.2019, 08.04.2019 від 13.04.2020,від 06.04.2020, від 30.03.2020, від 23.03.2020, від 16.03.2020, від 09.03.2020, від 02.03.2020, від 23.02.2020, від 17.02.2020, від 10.02.2020, від 03.0.2020, від 27.01.2020, від 20.01.2020, від 13.01.2020, від 06.01.2020, від 31.12.2019, від 23.12.2019, від 16.12.2019, від 09.12.2019, від 02.12.2019, від 25.11.2019, від 18.11.2019, від 11.11.2019, від 04.11.2019, від 28.10.2019, від 21.10.2019, від 14.10.2019, від 07.10.2019, від 30.09.2019, від 23.09.2019, від 16.09.2019, від 09.09.2019, від 02.09.2019, від 25.08.2019, від 19.08.2019, від 12.08.2019, від 05.08.2019, від 29.07.2019, від 22.07.2019, від 15.07.2019, від 08.07.2019. від 01.07.2019, від 24.06.2019, від 17.07.2019, від 10.06.2019, від 03.06.2019, від 27.05.2019, від 20.05.2019, від 13.05.2019, від 06.05.2019, від 22.04.2019.

Крім того, матеріали справи містять звіти про результати надання послуг протягом квітня 2019, протягом травня 2019,протягом червня 2019, протягом липня 2019, протягом серпня 2019, протягом вересня 2019, протягом жовтня 2019, протягом листопада 2019, протягом грудня 2019, протягом лютого 2020, протягом березня 2020, у період з 30 березня по 12 квітня 2020.

Як правильно встановив суд першої інстанції, вищевказані документи є первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є належним доказами в підтвердження надання клінінгових послуг.

Колегія суддів зазначає, що діяльність позивача передбачає роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, а отже позивач має виконувати вимоги Інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів, яку затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.05.2006 №275.

Відтак, апеляційний суд враховує, що позивач отримав клінінгові послуги задля забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив доводи відповідача про те, що вартість клінінгових послуг, отриманих позивачем, перевищує місячну оплату праці більш кваліфікованого персоналу ТОВ «Адмотіс», оскільки ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_8 самостійно здійснюють закупівлю матеріалів і професійної техніки для роботи, за власні кошти проводять пошук контрагентів.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність аргументів відповідача стосовно відсутності реального отримання позивачем клінінгових послуг.

Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_5 .

Матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2018 між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) і ТОВ «Адмотіс» (Замовник) укладено договір про посередницькі послуги, за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе виконання інформаційного, консультативно-довідкового обслуговування по вивченню ринку нерухомості, підбору приміщень в м. Дніпро. Посередницькі послуги здійснюються шляхом надання разових консультацій з питань, що цікавлять Замовника в межах, передбачених предметом цього договору.

В подальшому сторонами 03.09.2018 підписано акт виконаних робіт №06, згідно якого замовник підтвердив виконання ФОП ОСОБА_5 посередницьких послуг за договором по наданню інформаційно-консультативних послуг, пов`язаних з пошуком об`єктів нерухомості і вивченням ринку нерухомості в м. Дніпрі на суму 8500,00 грн. без ПДВ.

Крім того, 05.12.2018 між фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_5 і ТОВ «Адмотіс» (Замовник) укладений договір про надання послуг №05/12/18, відповідно до якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе виконання інформаційного, консультативно-довідкового обслуговування (за допомогою телефону, факсу, направлення повідомлень, звітів електронною поштою і, за вимогою Замовника, на паперовому носії у вигляді листів, заключень і т. п.) по вивченню ринку нерухомості підбору приміщень в м. Дніпро. Посередницькі послуги здійснюються шляхом надання разових консультацій з питань, що цікавлять Замовника в межах, передбачених предметом цього договору.

В подальшому 27.12.2018 сторонами підписано акт виконаних робіт №05, згідно якого замовник підтвердив виконання ФОП ОСОБА_5 посередницьких послуг за договором по наданню інформаційно-консультативних послуг, пов`язаних з пошуком об`єктів нерухомості і вивченням ринку нерухомості в м. Дніпро, м. Запоріжжя, м. Дніпродзержинськ, м. Павлоград на суму 73000,00 грн. без ПДВ.

Так, у акті перевірки відповідачем підтверджено, що оплата наданих послуг за договорами в загальній сумі 81500,00 грн. підтверджується банківськими виписками з рахунку підприємства.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, результатом договорів позивача з ФОП ОСОБА_5 стала оренда приміщення позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 , отже мета з якою були укладені договори з ФОП ОСОБА_5 досягнута, первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність інших укладених договорів оренди нежитлових приміщень у позивача після отримання послуг від ФОП ОСОБА_5 , адже отримання послуг в цьому випадку не зобов`язує позивача обов`язково укласти договори оренди нежитлових приміщень, оскільки позивач має право на власний розсуд укладати договори оренди, зважаючи зокрема на їх економічний ефект.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність аргументів відповідача стосовно відсутності реального отримання позивачем послуг від ФОП ОСОБА_5 .

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 .

Матеріали справи містять договір про надання бухгалтерських послуг №01/14 від 01.01.2014, укладений між ТОВ «Адмотіс» (Замовник) і ФОП ОСОБА_6 (Виконавець), згідно якого остання прийняла на себе зобов`язання за завданням Замовника по наданню передбачених цим договором бухгалтерських послуг за плату.

Згідно п. 3.2, 3.3. договору №01/14 від 01.01.2014 здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, у якому зазначається вартість роботи, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше наступного робочого дня після фактичного надання послуг. Підписання акту виконаних робіт представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав бухгалтерські послуги, а саме: ведення бухгалтерського і податкового обліку Замовника; складання і подання передбаченої законодавством України звітності; представництво інтересів Замовника перед юридичними і фізичними особами, органами державної влади; консультаційні послуги, ведення податкової звітності ПДВ в електронній програмі «М.Е.Dос».

Про надання вищевказаних послуг свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг: від 30.12.2017, від 31.03.2018, від 20.06.2018, від 30.09.2018, від 31.12.2018, від 31.03.2019.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем з ФОП ОСОБА_6 укладений також аналогічний договір 01.04.2019 за №1/4-2019.

З метою підтвердження отримання послуг за договором №1/4-2019 позивач надав податковому органу акти приймання-передачі наданих послуг: від 30.06.2019, від 30.09.2019, від 30.12.2019, від31.03.2020, від 30.06.2020, від 30.09.2020, від 31.12.2020, які не мають зауважень щодо наданих послуг.

Крім того, бухгалтерські послуги ТОВ «Адмотіс» отримувало також на підставі укладених відповідних договорів з ФОП ОСОБА_7 №02/14 від 01.01.2015 і №02/1/2019 від 03.01.2019.

З метою реальності отримання послуг за договором №02/14 від 01.01.2015 позивачем надано підписані сторонами актами приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 28.03.2018, від 25.04.2018, від 25.05.2018, від 25.06.2018, від 30.09.2018, від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 30.12.2018.

В свою чергу, здійснення господарської операції за договором №02/1/2019 від 03.01.2019 підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі наданих послуг: від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019, від 31.05.2019,від 30.06.2019, від 31.07.2019, від 31.08.2019, від 30.09.2019, від 31.10.2019.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані первинні документи є підставою для податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.

Згідно приписів ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Колегія суддів зазначає, що у разі, коли ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах здійснює інша юридична або фізична особа, остання в полі про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку в податковій звітності тощо, не вказується.

Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про не зазначення в податковій звітності, податкових накладних позивача, відомостей стосовно ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 .

Також, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника стосовно вартості послуг ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 , оскільки останні здійснюють діяльність самостійно, за власний рахунок та на власний ризик.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи скаржника щодо подачі звітності ФОП ОСОБА_6 , адже норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Таки чином, колегія суддів вважає безпідставними аргументи відповідача стосовно відсутності реального отримання позивачем бухгалтерських послуг від ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 .

Отже, дослідивши долучені до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 .. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують. Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника щодо порушення позивачем вимог пунктів 5,6,10,11,17,18 П(С)БО 8 та методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів № 1327.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо витрат на правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.12.2021 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Захист» (Адвокатське об`єднання) і ТОВ «Адмотіс» (Клієнт) був укладений договір про надання правової (професійної правничої) допомоги, за яким Адвокатське об`єднання зобов`язалось надавати Клієнту за його усними чи письмовими зверненнями правову (правничу) допомогу протягом усього строку дії цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору щомісячно станом на останній день відповідного календарного місяця складається акт надання правової допомоги. Акт передається (надсилається) Адвокатським об`єднанням Клієнту для підписання. Клієнт, отримавши акт, повинен протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання підписати його та другий екземпляр акту передати Адвокатському об`єднанню у строк протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання мотивованої відмови від підписання Акту.

Згідно пп. 4.1.1. п. 4.1. розділу 4 договору, за умовами надання послуг за цим договором особою, яка є адвокатом відповідно до законодавства України, вартість таких послуг складає 1328,50 грн., що еквівалентно 50 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на день укладення цього договору, за одну годину роботи.

Згідно п. 4.2., 4.3. договору оплата гонорару здійснюється Клієнтом в національній валюті України (гривні). У випадку зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долару США відбувається перерахування гонорару згідно з еквівалентом, визначеним в п. 4.1. цього договору.

Перерахування здійснюється виходячи з офіційного курсу, встановленого НБУ на день надання правової допомоги з конкретного питання (представництво інтересів в конкретному судовому засіданні, підготовка конкретного документу тощо), а якщо правова допомога надавалася протягом більш ніж одного дня - встановленого на день закінчення надання правової допомоги з конкретного питання, При цьому розмір гонорару за одну годину роботи Адвокатського об`єднання округлюється до найближчих 50 гривень.

Також, в додатку №1 до договору сторони погодили надання Адвокатським об`єднанням наступних послуг з гонораром адвоката у фіксованій сумі:

1.Аналіз акту про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Адмотіс» від 31.05.2021 №9468/04-36-07-24/38685364, яким встановлено порушення. Дата надання послуги 13.12.2021, кількість витрачених годин адвоката склала -2,00, вартість роботи -2750,00 грн.;

2.Вивчення та аналіз первинних документів щодо господарських операцій між ТОВ «Адмотіс» з ФОП ОСОБА_1 , придбання клінінгових послуг у ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_8 , придбання у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 маркетингових послуг, бухгалтерських послуг у ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 .. Дата надання послуги 14.12.2021, кількість витрачених годин адвоката склала -2,00, вартість роботи -2750,00 грн.;

3.Вивчення та правовий аналіз дотримання ТОВ «Адмотіс» вимог Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналіз судової практики Верховного Суду , яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо застосування правових норм до аналогічних правовідносин. Дата надання послуги 14.12.2021, кількість витрачених годин адвоката склала -0,5, вартість роботи -700,00 грн.;

4.Підготовка адміністративного позову. Дата надання послуги 15.12.2021, кількість витрачених годин адвоката склала -4,0, вартість роботи -5500,00 грн.;

5.Оформлення відповідно до вимог КАС України двох екземплярів адміністративного позову та додатків до позову та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Дата надання послуги 16.12.2021, кількість витрачених годин адвоката склала -2,0, вартість роботи -2750,00 грн.;

6.Підготовка відповіді на відзив на адміністративний позов. Дата надання послуги 28.01.2022, кількість витрачених годин адвоката склала -2,0, вартість роботи -2750,00 грн..

Всього витрачено 12,5 год., загальна сума послуг склала 17200,00 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно приписів частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вищезазначені норми передбачають, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Як правильно вказав суд першої інстанції, аналіз акту про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Адмотіс» №9468/04-36-07-24/38685364 від 31.05.2021, вивчення і аналіз первинних документів щодо господарських операцій між ТОВ «Адмотіс» з контрагентами, вивчення та правовий аналіз дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», аналіз судової практики Верховного Суду, оформлення двох екземплярів адміністративного позову і додатків до позову та подача до суду входять до послуги з підготовки позову і не потребують додаткових витрат.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що сума вартості наданих адвокатським об`єднанням послуг є завищеною і не відповідає умовам, погодженим сторонами у пунктах 4.2., 4.3 договору, зокрема в частині здійснення розрахунку, виходячи з офіційного курсу, встановленого НБУ на день надання правової допомоги з конкретного питання.

З цих підстав, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви, складність та обсяг виконаних адвокатом послуг, час, витрачений на надання послуг, значення справи для сторони, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 11017,40 грн., що є співмірним зі складністю справи та відповідає принципу справедливості. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №160/25897/21 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №160/25897/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко