Справа № 760/8677/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Фролова Ігоря Романовича, Управління патрульної поліції в місті Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Фролова І. Р., в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2309112 від 28 березня 2020 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 березня 2020 року о 14?51 год. за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова 2В, під час руху транспортного засобу, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 Правил дорожнього руху - рух по смугах, а саме, зі смуги, яка вказує рух ліворуч, здійснив рух прямо, внаслідок чого порушив правила 8.4 Правил дорожнього руху.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону, правил дорожнього руху він не порушував, належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення під час розгляду справи та складання постанови інспектор не надав.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2020 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Жовноватюк В. С.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Розпорядженням виконуючого обов`язки керівника апарату Петухової А. О. від 03 лютого 2021 року № 162 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстав перебуванням головуючого судді Жовноватюк В. С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року прийнято до провадження матеріали справи та повторно напрвлено позивчу копію ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року для виконання.

11 лютого 2021 року, на виконання зазначеної ухвали, позивач надав до суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління патрульної поліції в місті Києві, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Департамент патрульної поліції.

Ухвалою суду від 27 травня 2021 року Департамент патрульної поліції залучено в якості співвідповідача, виключивши його з учасників справи в якості третьої особи.

Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

Відповідачі у визначений судом строк не скористалися своїм правом на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 КАС України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих правилах.

Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2309112 від 28 березня 2020 року, позивач ОСОБА_1 28 березня 2020 року о 14-51 год., під час руху транспортного засобу FORD FIESTA, д.н.з НОМЕР_1 , по вул. Набережно-Лугова 2В, у м. Києві, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 Правил дорожнього руху - рух по смугах, зі смуги, яка вказує рух ліворуч, здійснив рух прямо, внаслідок чого порушив пункт 8.4 Правил дорожнього руху.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 255 грн.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складена інспектором 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Фроловим І. Р. за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова 2В.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Пунктами 1.3 та 1.9. цих Правил встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати їхні вимоги, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до розділу 33 цих Правил «Дорожні знаки», а саме в пункті 5 «Інформаційно-вказівні знаки» підпункту 5.16 «Напрямки руху по смугах» передбачено дорожній знак, зміст якого показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Згідно з Розділом 8 «Регулювання дорожнього руху», підпункту г) пункту 8.4 «Дорожні знаки», інформаційно-вказівні знаки, зокрема, запроваджують або скасовують певний режим руху.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП (в редакції на момент складення оспорюваної постанови) за порушення вимог дорожніх знаків передбачено штраф у розмірі 15 неоподатковуваних доходів громадян.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, рухався відповідно до вимог дорожнього знаку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.

З матеріалів справи видно, що будь-яких доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем правил дорожнього руху, відповідачем не надано, а наявність в матеріалах справи оскаржуваної постанови не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, зокрема не доведено, що позивач рухався з порушенням вимог дорожнього знаку.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про скасування постанови серії ЕАК № 2309112 від 28 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , й закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 420 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2309112 від 28 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - інспектор управління патрульної поліції в м. Києві Фролов Ігор Романович, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9

відповідач - Управління патрульної поліції в м. Києві, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9;

відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна