Справа № 638/7210/15-ц

Провадження № 2/638/774/23

УХВАЛА

Іменем України

02 лютого 2023 року                                                                                 м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участі секретаря судових засідань – Зінченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , про визнання угоди недійсною, -

встановив:

Позивачами ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  та ОСОБА_7 подано до Дзержинського районного суду м. Харкова позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною.

03 серпня 2020 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначений головуючий суддя (суддя-доповідач): Цвіра Д.М.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання угоди недійсною, закрито.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання угоди недійсною, залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до того ж суду.

01.07.2021 року згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду у справі визначений головуючий суддя (суддя-доповідач): Цвіра Д.М.

Позивачі ОСОБА_1 , Уварова Л.В. та представник позивачів в судове засідання не з`явились, причини своєї неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, причини своєї неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 11.01.2023 року, 02.02.2023 року не з`явились, причини своєї неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судових засідань були повідомлені своєчасно та належним чином. В судові засідання не з`явився й представник позивачів.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Судом були спрямовані судові повістки про виклик позивачів в судові засідання за адресою місця проживання (перебування) позивачів, зазначеною ними в позовній заяві, однак судова кореспонденція була повернута оператором поштового зв`язку «Укрпошта» до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/ 97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, як неодноразово зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд наголошує на тому, що вимоги ЦПК України націлені саме на добросовісне користування своїми правами та можливість на умовах змагальності їх захищати.

Верховний суд (цивільна юрисдикція) постановою від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13 роз`яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства. Суд відповідно до ч.ч.3,4 цієї ж статті зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасником судового розгляду. Ця норма закону повинна дисциплінувати позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулювати його належно користуватися як своїми процесуальними правами, так і процесуальними обов`язками.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.5 ст.142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).

У контексті наведеного суд вбачає, що в розумінні ЦПК України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді судової справи.

Неявка позивачів позбавила суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 223 ЦПК України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19).

Оцінюючи характер процесу та його значення для позивачів, слід врахувати, що останні не цікавляться станом розгляду справи, не з`являються у судові засідання, не надають докази причин поважності неявки, що свідчить про байдужість до руху справи та можливу неактуальність вирішення позовних вимог на теперішній час.

У свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством, для належного повідомлення сторони позивачів про розгляд справи.

При цьому поважність причин пропуску судових засідань, не має значення, що підтверджується в правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), у якій зазначено, що правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. До таких висновків також дійшов ВС у постанові від 25.03.2020 року справа №521/10136/18.

Подачею вищезазначеної позовної заяви підтверджується, що позивачі були обізнані про наявність їх позовної заяви в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова, однак ними не вжито будь-яких заходів для явки до суду, не подано клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності.

Відомостей про об`єктивну неможливість явки ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 у судові засідання до суду не надходило та матеріали справи не містять, а їх нез`явлення в судове засідання перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому, суд також наголошує, що особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.

Враховуючи вищевикладене, те, що належним чином повідомлені позивачі повторно не з`явились в судове засідання, не повідомили про причини неявки, заяв про розгляд справи за відсутності позивачів не надано і нез`явлення позивачів перешкоджає подальшому розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання угоди недійсною.

Одночасно, суд повідомляє, що відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно, тобто, залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 257, 260, 353 ЦПК України, суд, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , про визнання угоди недійсною, - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Суддя:                                                                        Д. М. Цвіра