Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №279/1883/22

1-кп/279/218/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 року        

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

       головуючого судді ОСОБА_1 ,

         секретаря ОСОБА_2

         за участю :

               прокурора ОСОБА_3 ,

        обвинуваченої ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростень Житомирської області кримінальне провадження № 42022062350000158 від 20.04.2022 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Козятин, Вінницької області, українка, громадянка України, з вищою освітою, на утриманні осіб не має, не судима, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, -

в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч.1ст.111-1 КК України

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона після оголошення президентом російської федерації ОСОБА_6 . 24 .02.2022 про початок військової спеціальної операції проти держави Україна та воєнної агресії російської федерації проти України 18 березня 2022 року близько 12 години, перебуваючи у публічному місці, а саме неподалік будівлі колишнього продовольчого магазину на розі вулиць Набережної та АДРЕСА_1 у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснювала публічне заперечення здійснення збройної агресії російської федерації проти України та виправдовувала дії сторони агресора, також заперечувала тимчасову окупацію окремих територій України збройними силами російської федерації, і вказувала на те, що агресія є вимушеною мірою через дії "нацистського" режиму в Україні та необхідності капітуляції України перед військово-політичним керівництвом російської федерації, також вважає правильним рішення відокремлення захоплених раніше територій.

Крім цього, продовжуючи свої протиправні дії, 20.03.2022 близько 13-ї години ОСОБА_4 знову, перебуваючи неподалік будівлі колишнього продовольчого магазину на розі вулиць Набережної та АДРЕСА_1 у присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказала на те, що збройні сили російської федерації переможуть та здійснять звільнення українського народу від нацистів та нацистського режиму, виправдовувала дії

російської федерації тим самим підтримавши збройну агресію проти України , а також заперечувала тимчасову окупацію окремих територій України збройними силами російської федерації, вказуючи, що саме збройні сили України здійснювали бомбардування території Донецької та Луганської областей. Також ОСОБА_4 неодноразово називала місцевих жителів с. Воронево "нацистами", від яких Україну та її жителів скоро звільнить росія.

Своїми умисними діями, які виразились в публічних запереченнях громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України , публічних закликах громадянином України до підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора, до невизнання державного суверенітету України ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1ст.111-1 КК України.

В судовому засіданні прокурор змінила обвинувачення , згідно якого ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що після оголошення президентом російської федерації ОСОБА_6 24.02.2022 про початок військової спеціальної операції проти держави Україна та воєнної агресії російської федерації проти України ОСОБА_4 20.03.2022 в обідню годину дня, перебуваючи у публічному місці, а саме неподалік будівлі колишнього продовольчого магазину на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 у присутності свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших невстановлених слідством осіб, здійснювала публічне заперечення здійснення збройної агресії російської федерації проти України та виправдовувала дії сторони агресора, також заперечувала тимчасову окупацію окремих територій України збройними силами російської федерації, і нацистського режиму в Україні, неодноразово називала місцевих жителів с. Воронево нацистами, від яких Україну та її жителів скоро звільнить росія, а також заперечувала тимчасову окупацію окремих територій України збройними силами російської федерації вказуючи, що саме збройні сили України здійснювали бомбардування території Донецької та Луганської областей.

Тим самим ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.111-1 КК України, тобто в умисних діях, які виразилися в публічних запереченнях громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України .        

Допитана в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 винною у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнала та показала, що дійсно проживає в с. Воронево Коростенського району, є фізичною особою підприємцем. Раніше була помічником депутата від партії Регіонів. В даний час займається розведенням великої рогатої худоби, політикою не займається, ніяких висловлювань на захист росії нікому не казала, нацистами нікого не називала, біля магазину взагалі не перебувала, а возила сіно, бо 21 березня народжувалися маленькі телятка. З свідком ОСОБА_11 має неприязні стосунки, оскільки він раніше украв у неї теля. Свідок ОСОБА_12 постійно зловживає спиртними напоями , свідок ОСОБА_13 має аналогічний бізнес у с. Бехи, а тому оговорив її з метою забрати її бізнес. Свідок ОСОБА_14 сам є обвинуваченим у скоєнні кримінального правопорушення , а тому такі покази дав на прохання працівників служби безпеки.

Доказами сторони обвинувачення є покази свідків.

Свідок ОСОБА_7 ствердив у судовому засіданні, що він працює старостою в с. Бехи Коростенського району, куди входить і с. Воронево . До нього надходили повідомлення про захоплення ОСОБА_15 російськими військами . Одного разу після того, як пролунав вибух, а люди цікавилися, що сталось, то ОСОБА_16 сказала, що нехай наступають, пора змінити владу. Через деякий час невідома людина йому сказала, що у с. Воронево проживає ОСОБА_16 , яка постійно восхваляє війну і росію.

18 березня 2022 року він бачив людей, які розповідали йому, що ОСОБА_16 восхваляє росію, а тому він написав заяву працівникам СБУ.

Свідок ОСОБА_10 показав у судовому засіданні, що 20 березня 2022 року він був у власних справах у с. Воронево і чув як ОСОБА_17 називала людей нацистами, розповідаючи, що ми гнобили росіян.

Свідок ОСОБА_18 дав покази суду, що ОСОБА_19 навесні 2022 року купувала у нього сіно, їздила своєю машиною понад фермою, магазин в селі не працює, люди там ніколи не збиралися.

Свідок ОСОБА_8 ствердив у судовому засіданні , що наприкінці березня 2022 року йому сказав ОСОБА_20 , що люди сперечалися біля магазину і ОСОБА_19 називала їх нацистами, особливо його і його бабусю. Він чув сварку між людьми та ОСОБА_16 через те, що вона не віддає людям гроші за куплене у них сіно. Хто був із односельчан він не пам"ятає, хто ще там стояв він не бачив.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що раніше він проживав у с. Воронево, на даний час проживає в с. Купеч. Десь з півроку тому він вирішив проїхати в с. Воронево до будинку своєї бабусі. Проїжджаючи на велосипеді , бачив як біля магазину стояли якісь люди, ОСОБА_19 сварилася із якимось чоловіком на чорній машині, сказала, що скоро стане легше жить. Він навіть не зупинявся, почув ці слова, проїжджаючи повз гурт людей.

Кримінальна відповідальність за кримінальний проступок, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачена ч. 1 ст. 111-1 КК України - публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора.

Склад кримінального правопорушення є формальним, і не передбачає настання обов"язкових шкідливих наслідків таких діянь. Ознака публічності для закликів або заперечень визначена в п.1 Примітки до ст.111-1 КК . Публічним вважається поширення закликів або висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації. Кримінальний проступок вважається закінченим з моменту повідомлення особи про заперечення здійснення збройної агресії.

Разом з тим, під час судового розгляду судом не встановлено належних та допустимих доказів для визнання обвинуваченої винуватою у вчиненні вказаного кримінального проступку, винуватість за який передбачена ч. 1 ст. 111 -1 КК України, із дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Указаних висновків суд дійшов , зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України з наданням останнім рівних прав на збирання та подання до суду доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених тим же Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядку ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, й заслухавши доводи сторін з боку обвинувачення та захисту, тим самим провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, у світлі такого.

З урахуванням того, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі

яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

У той же час, за наслідками судового розгляду провадження, суд здійснивши дослідження усіх доказів наданих стороною обвинувачення, у порядку ст. 94 КПК України, як кожного окремо, так і у їх сукупності, з числа уже проаналізованих вище судом, та зміст, яких детально розкрито у цього судовому рішенні, вважає не доведеним факт того, що ОСОБА_4 учинила кримінальне правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 111-1 КК України.

Цей факт не випливає, ані з пояснень допитаних свідків, ані з даних доданих до матеріалів провадження.

Відповідно дост. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.При цьому, відповідно до ч. 4ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення .

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Показання вказаних свідків, які є між собою знайомими, не узгоджуються між собою в деталях , не відповідають іншим задокументованим даним, які були одержані стороною обвинувачення як докази, суд визнає їх неналежними і кладе в основу виправдувального вироку.

Так , свідок ОСОБА_14 ствердив,що до нього зверталися мешканці сіл з повідомленнями, що ОСОБА_4 восхваляла росію. Однак, свідок не назвав жодного мешканця села Воронево або інших сіл, які йому повідомляли про вчинене. В судовому засіданні він стверджував, що до нього телефонували невідомі особи з невідомого номера телефону, які розповідали про вчинений проступок ОСОБА_4 .

В той же час в довідці-характеристиці від 26.04.2022 він вказує, що від односельчан та сусідів щодо критичної поведінки ОСОБА_4 повідомлень не було.

Разом з тим, суд враховує, що свідок сам є обвинуваченим у кримінальному провадженні.

На думку суду, не заслуговують на увагу і покази свідка ОСОБА_21 про те, що ОСОБА_19 з кимось сварилась. Він не назвав жодної особи кому саме ОСОБА_19 восхваляла росію і агресію. З його показів видно, що він навіть не виходив з автомобіля, а лише призупинився і через вікно почув її слова. Тобто, жоден із свідків не повідомив якому саме колу осіб розповідала обвинувачена, не названого жодної такої особи. НА вулиці було холодно, незрозуміла яка убла необхідність зупинятись і відкривати вікно автомобіля.

Свідок ОСОБА_22 є алкогольно залежною особою, з його показів видно, що він проїздив на велосипеді і чув як ОСОБА_23 сварилася, але з ким саме не знає. Він не зупинявся, проїхав мимоволі і бачив як вона сварилася із чоловіком на чорній іномарці, хоча ОСОБА_13 ствердив, що він не виходив з автомобіля. В момент проїзду повз ОСОБА_24 у нього телефона при собі не було, але він згодом зателефонував до ОСОБА_11 , що явно не відповідає дійсності. Будь-якого суспільного обурення від людей не чув.

Свідок ОСОБА_11 є сусідом обвинуваченої, з яким існують неприязні стосунки через вкрадене теля. Пояснити хто ще з односельців був він не зміг.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що у ОСОБА_23 виникають сварки із односельцями через неповернення коштів за куплене сіно, але не через збройну агресію росії і висловлювання за росію.

Кожен із свідків називав інший         час , коли він чув про висловлювання ОСОБА_4 .

Відтак , суд приходить до висновку, що не забезпечено повний доказовий паритет; показання свідків не узгоджуються між собою, та протирічать дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року ( з наступними змінами), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.

Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в Законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до вимог ч. 6 ст.22, ч. 3 ст.26, ч. 1 ст.337 КПК України, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення . Як наслідок, на переконання суду, ОСОБА_4 відповідно до п.2 ч.1ст.373 КПК України підлягає виправданню.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 368, 370 - 371 , 373-374 КПК України, суд, -                

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.111-1 КК України та виправдати.

         Вирок може бути оскаржений до   Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня  його проголошення.

          Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору . Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку його копія надсилається учаснику  судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1