ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/625/22 Номер провадження 22-ц/814/2218/23Головуючий у 1-й інстанції Солоха О.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року у складі судді Солохи О. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання протиправним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання протиправним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який неодноразово уточнював.

Позов мотивовано тим, що з 06.03.2021 по 02.06.2022 він працював на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК Навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ТОВ «Єристівський ГЗК».

Вказував, що наказом керівника ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» № 1698-ОД від 07.12.2020 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства прийнято рішення з 01.04.2021 виключити зі штатного розпису підприємства та скоротити відповідні робочі місця, в тому числі посаду водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т).

В подальшому, наказом керівника ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» № 1802-ОД від 17.11.2021 зі змінами, внесеними наказом від 24.01.2022 № 113-ОД, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства прийнято аналогічне рішення, яким передбачалося вже з 01.04.2022 виключення зі штатного розпису підприємства та скорочення відповідних робочих місць, в тому числі посади водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), а вже наказом керівника № 120-ОД від 25.01.2022 було прийнято рішення з 01.04.2022 скоротити відповідних працівників підприємства, в тому числі і його, водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ОСОБА_1 .

Наказом керівника ТОВ «Єристівський ГЗК» № 136-к від 02.06.2022 його було звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Вказаний наказ вважає протиправним, а його звільнення незаконним, оскільки зі вказаними наказами про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників він ознайомився вже після свого звільнення, а також його не було своєчасно повідомлено про його майбутнє скорочення.

Вважає, що відповідачем було порушено процедуру звільнення, а саме: його не повідомили за два місяці до звільнення про таке звільнення; йому не були запропоновані всі наявні вакантні посади на ТОВ «Єристівський ГЗК» та ПрАТ «Полтавський ГЗК», які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації; не було враховано його переважне право на залишення на роботі, тобто не був врахований його безперервний трудовий стаж на підприємстві, досвід його трудової діяльності та не було зроблено аналізу продуктивності його праці і кваліфікації в порівнянні з іншими працівниками.

Таким чином, вважає, що відповідач не виконав усіх у сукупності вказаних гарантій реалізації ним права на працю при скороченні чисельності та штату працівників, що є підставою для визнання його звільнення незаконним.

Посилаючись на викладене, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог (а. с. 116, 165, 184) просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» від 02.06.2022 № 136-к «Про припинення трудового договору (контракту) водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ТОВ «Єристівський ГЗК» з 03.06.2022; стягнути з ТОВ «Єристівський ГЗК» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2022 по 21.09.2022 у сумі 89 245,38 грн.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ ТОВ«Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» від 02.06.2022 №136-к «Про припинення трудового договору (контракту) водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» з 03.06.2022.

Стягнуто з ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2022 по 21.09.2022 у сумі 89 245,38 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та присудження на його користь виплат заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено факту належного виконання законодавчо встановленого імперативного обов`язку, регламентованого приписами частини третьої статті 49-2 КЗпП України та не наведено фактичних даних, які б свідчили про те, що роботодавцем вживалися заходи щодо можливого працевлаштування позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при звільненні позивача відповідачем були належним чином виконані вимоги, визначені положеннями статті 49-2 КЗпП України.

Вказує, що відповідач попередив позивача про наступне звільнення 31.03.2022, доказом чого є повідомлення про скорочення численності та штату працівників у письмовій формі за підписом Голови постійно діючої комісії зі скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК» С. Валкового, проте позивач відмовився отримати другий примірник повідомлення, про що було складено відповідний акт від 31.03.2022.

Зазначає, у позивача не виникало переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, оскільки скороченню підлягали всі 3 робочі місця водіїв автотранспортних засобів, зайнятих транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 тн.) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ТОВ «Єристівський ГЗК». Станом на 31.03.2022 на ТОВ «Єристівський ГЗК» були відсутні вакансії, про що було зазначено в повідомленні та ознайомленні позивача.

Крім того, відповідач, як добросовісний роботодавець, з метою збереження цінного працівника, яким є позивач, за власною ініціативою додатково ознайомив позивача з вакансіями, наявними на той час на іншому підприємстві – ПрАТ «Полтавський ГЗК», проте позивач відмовився від усіх запропонованих вакансій в усній формі та відмовився підписувати будь-які документи, що надавалися відповідачем, про що було складено відповідний акт 31.03.2022.

В подальшому, коли на ТОВ «Єристівський ГЗК» з`явилася вакансія слюсаря-ремонтника дільниці внутрішньої логістики і складського господарства, позивача 13.04.2022 запросили для ознайомлення з умовами даної вакансії, але позивач і цього разу в усній формі відмовився від вакансії та від підписання будь-яких документів, про що також було складено відповідний акт.

Також зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні та оголошенням загальної мобілізації, багато працівників підприємства були призвані на військкому службу, у зв`язку з чим в другій половині травня на підприємстві з`явилося багато вакансій, в тому числі 29 вакансії водіїв автотранспортних засобів по вивозу гірничої маси з кар`єру, тобто спеціальності, які відповідають кваліфікації позивача, про що 25.05.2022 його було запрошено ознайомитися, але позивач також відмовився в усній формі від вакансій та відмовився підписувати документи, про що також було складено відповідний акт.

Після 25.05.2022 на підприємстві нових вакансій не виникало, станом на день звільнення – 02.06.2022 позивач був ознайомлений з усіма наявними вакансіями, що виникали на підприємстві з 31.03.2022 по 02.06.2022.

Таким чином, наголошує, що відповідач дотримався вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, позивач знехтував усіма пропозиціями відповідача, а факт прийому на роботу на підприємство нових 23 працівників не має причинного зв`язку з виконанням відповідачем обумовленого статтею 49-2 КЗпП України обов`язку щодо надання в цей період роботи позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ТОВ «Єристівський ГЗК» подав письмові пояснення на відзив ОСОБА_1 , в якому вважає викладені у відзиві доводи такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що з 06.03.2021 позивач ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятих транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), навантажувально-транспортувальної дільниці цеху гірничо-транспортного комплексу ТОВ «Єристівський ГЗК».

Наказом генерального директора ТОВ «Єристівський ГЗК» від 17.11.2021 № 1802-ОД «Про зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК» із змінами, внесеними наказом від 24.01.2022 № 113-ОД, наказано виключити з 01.04.2022 з організаційної структури ТОВ «Єристівський ГЗК» певні підрозділи, зокрема, цех гірничо-транспортного комплексу, та виключити зі штатного розпису ТОВ «Єристівський ГЗК» і скоротити робочі місця, у тому числі 3 посади водіїв автотранспортних засобів, зайнятих транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) (а. с. 97-98, 96).

На підставі вказаного наказу генеральним директором ТОВ «Єристівський ГЗК» видано наказ від 25.01.2022 № 120-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК», яким передбачено скорочення з 01.04.2022 працівників, зокрема, трьох водіїв автотранспортних засобів, зайнятих транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), в тому числі - позивача ОСОБА_1 .

Згідно акту, складеного за участю представників трудового колективу, профспілкової організації та адміністрації підприємства, 31 березня 2022 року ОСОБА_1 було ознайомлено з наказами № 1802-ОД від 17.11.2021, № 113-ОД від 24.01.2022 та № 120-ОД від 25.01.2022, та повідомлено про скорочення його посади та наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. У присутності свідків ОСОБА_1 відмовився засвідчити власним підписом факт отримання повідомлення та ознайомлення (а. с. 34, 35).

Актами від 31 березня, 13 квітня, 25 травня 2022 року засвідчено відмову ОСОБА_1 від пропозиції вакантних посад, наявних в ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ТОВ «Єристівський ГЗК» на вказані дати згідно додатків № 1 та його відмову засвідчити власним підписом факт відмови від запропонованої роботи (а. с. 36-40, 44-55, 58-63, 65).

Наказом № 136-к від 02 червня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (а. с. 18).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту належного виконання законодавчо встановленого імперативного обов`язку, регламентованого приписами частини третьої статті 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування позивача, з чим колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За положеннями частини першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Згоду на переведення на іншу роботу працівник підтверджує письмово заявою про таке переведення.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 та їх підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

З матеріалів справи вбачається, що за рішенням уповноваженого органу у відповідності до частини третьої статті 64 Господарського кодексу України у ТОВ «Єристівський ГЗК» відбулась реорганізація зі скороченням чисельності та штату працівників, у тому числі було скорочено посади водіїв транспортних засобів, зайнятих транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), 3 штатних одиниці, одну з яких обіймав позивач.

З попередженням про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та пропозиціями вакантних посад позивач був ознайомлений персонально, про що свідчать наявні у справі письмові докази, а саме повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників від 31.03.2022 та акти пропозиції роботи від 31.03.2022, 13.04.2022, 25.05.2022 за підписом голови постійно діючої комісії зі скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК», які адресовані особисто ОСОБА_2 .

Протягом усього строку з дня попередження про наступне вивільнення 31.03.2022 до дня звільнення з роботи 02.06.2022 ОСОБА_1 пропонувались всі вакантні посади, які були в наявності не лише в ТОВ «Єристівський ГЗК», а і в ПрАТ «Полтавський ГЗК», що входить у групу компаній Ferrexpo, та від запропонованої роботи позивач відмовився.

Відмова позивача від запропонованих вакансій зафіксована актами, складеними заступником голови ради трудового колективу ОСОБА_3 , головою цехового профспілкового комітету ОСОБА_4 , начальником служби утримання інфраструктури УКБІ ОСОБА_5 , старшим енергетиком з енергопостачання служби утримання інфраструктури УКБІ ОСОБА_6 , які своїми підписами засвідчили факт ознайомлення ОСОБА_1 з попередженням та наявними вакансіями та його відмову в усній формі від працевлаштування на ці посади та підписання повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників та актів пропозиції роботи.

Недостовірність даних актів судом не встановлена та по справі не доведена, а критична оцінка цих доказів судом першої інстанції ґрунтується лише на висновках про відсутність у наданих актах та долучених до них списках конкретних вакансій, з якими саме відповідач мав намір ознайомити позивача. Тобто на думку суду відповідач сам мав визначитись які конкретно посади пропонує позивачеві, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 щодо обов`язку роботодавця запропонувати працівникові всі інші вакантні посади (іншу роботу), що з`явились на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, незалежно від структурного підрозділу, в якому працював вивільнюваний працівник. Натомість, додатки до актів пропозиції роботи вказують на виконання відповідачем такого обов`язку та пропозицію позивачеві усіх наявних вакантних посад з правом вибору ним бажаної роботи відповідно до кваліфікаційних вимог, про переведення на яку він мав подати письмову заяву, тим самим висловивши свою згоду на працевлаштування на іншу роботу, що по справі не встановлено.

Прийняття на роботу в ТОВ «Єристівський ГЗК» з 27.05.2022 по 02.06.2022 двадцяти трьох працівників на період відсутності основного працівника у зв`язку з загальною мобілізацією не свідчить про порушення трудових прав позивача, оскільки тимчасова посада на період відсутності основного працівника не є вакантною у розумінні КЗпП України, тому такі посади не могли пропонуватися позивачеві на виконання положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України і висновки суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем свого обов`язку через відсутність пропозиції цих посад є помилковими.

Таким чином, відсутність відповідної роботи та відмова працівника від запропонованої роботи давала підстави власнику або уповноваженому ним органу для розірвання трудового договору з позивачем за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20.

Оскільки позивач, будучи попередженим про скорочення його посади та наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, від запропонованих йому вакантних посад (іншої роботи) відмовився, подальші його твердження про порушення відповідачем процедури його звільнення не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності, а вимоги про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі через невиконання відповідачем усіх у сукупності гарантій реалізації ним права на працю при скороченні чисельності та штату працівників є безпідставними.

Посилання позивача на неврахування при звільненні його переважного права на залишення на роботі є необґрунтованим, оскільки правила статті 42 КЗпП України застосовуються лише у випадку скорочення працівників, які займають таку ж посаду. Проте, як встановлено по справі, скороченню підлягали усі штатні одиниці водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), тому обов`язку аналізувати продуктивність праці та кваліфікацію позивача порівняно з іншими працівниками, у роботодавця не виникло.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» – задовольнити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання протиправним та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя                                                                С. Б. Бутенко

Судді                                                                                О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна