ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/437/23 Справа № 203/2786/17 Категорія 32 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Гаржі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , державного підприємства "Придніпровська залізниця"

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 17-40 г., на залізничному мосту через річку Оріль на ділянці Дніпродзержинськ-Балівка в с.Балівка Дніпропетровської області, помер її батько ОСОБА_3 в результаті залізничної травми, внаслідок переїзду потягом №1403Н2200 під керуванням машиніста ОСОБА_4 (депо приписки ТЧ-1 НД-Вузол) та переїзду потягом №2332 під керуванням машиніста ОСОБА_5 (депо приписки ТЧ-1 НД-Вузол). Зазначені обставини підтверджуються актом судово-медичного дослідження №909Л від 13 листопада 2015 року, висновком судово-медичної експертизи №909/ЛЕ/2 від 15 січня 2016 року, а також довідкою ДП «Придніпровська залізниця» про проходження поїздів ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17-40 г. та в 19-35 г. на ділянці Дніпродзержинськ-Балівка (залізничний міст через річку Оріль).

Зазначає, що ДП «Придніпровська залізниця» проведено службове розслідування, в результаті якого складено акт про нещасний випадок, допитані машиніст локомотиву ВЛ-8 №853 ОСОБА_4 , який керував потягом №1403Н2200 на ділянці Дніпродзержинськ-Балівка о 17-40 г. ІНФОРМАЦІЯ_2 та машиніст локомотиву ВЛ-11М/6 №495 ОСОБА_5, який керував потягом №2332 на вказаній ділянці о 19-53 г. ІНФОРМАЦІЯ_2. За фактом смерті ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження №120150040440002161, яке знаходиться в провадженні ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Вважає, що ДП «Придніпровська залізниця» халатно відноситься до питань забезпечення безпеки оточуючих при експлуатації залізничного транспорту, тому, відповідно до ст. ст.1167, 1187 ЦК України, зобов`язано нести цивільно-правову відповідальність та відшкодувати їй моральну шкоду.

Вказує, що внаслідок трагічної загибелі батька вона отримала психічну травму, з цього часу їй страшно проходити залізничні колії, користуватись залізничним транспортом, так як вона стала панічно боятись залізниці. До теперішнього часу вона відчуває моральні страждання. Після загибелі батька відповідач жодного разу не приніс пробачення, будь-яким чином не проявив співчуття сім`ї загиблого, не прийняв участі у похоронах, не турбувався станом її здоров`я, не допоміг ані морально, ані матеріально. З вини відповідача вона була вимушена пережити фізичні та моральні муки. Відчуває нервове потрясіння, вночі не може спати, сни супроводжуються жахом пережитого, усвідомленням жорстокої смерті та болю, які відчував батько. Усвідомлення та почуття безповоротної втрати супроводжує її всюди.

Враховуючи зазначене просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., судовий збір в сумі 640 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 14 014 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту настання смерті ОСОБА_3 внаслідок залізничної травми, завданої ДП «Придніпровська залізниця», як володільця джерела підвищеної небезпеки, внаслідок чого позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, та її розмір 100 000 грн., суд визначив з урахуванням наявності грубої необережності потерпілого та керуючись принципом розумності та справедливості. Відповідач не довів, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або ж умислу потерпілого.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ДП "Придніпровська залізниця" звернулися з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення суду про задоволення позову та стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 702 000,00 грн., оскільки відшкодовуючи моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., суд проігнорував висновок психологічної експертизи Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені засл. проф. М.С.Бокаріуса", прийнявши на себе функцію іншого учасника цивільного процесу, яка притаманна не суду, а спеціалісту в цій галузі знань. Суд проігнорував принципи справедливості, розумності та співмірності, а визначений розмір відшкодування не є відшкодуванням моральної шкоди, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі ДП "Придніпровська залізниця" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . Вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають, за обставин, коли причина смерті ОСОБА_3 достеменно невідома, протиправність конкретних осіб у заподіянні смерті останньому в кримінально-процесуальному порядку не доведена. Факт спричинення смерті ОСОБА_3 не встановлено та не підтверджено належними і допустимими доказами.

ДП "Придніпровська залізниця" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ДП "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на залізничному мосту, поблизу с.Балівка, на залізничному перегоні Дніпродзержинськ-Лівобережний-Балівка, 37-38 км, було виявлено труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тілесними ушкодженнями.

За вказаним фактом СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було розпочато кримінальне провадження №120150040440002161, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.276 КК України.

Згідно підсумків, наведених в акті судово-медичного дослідження (обстеження) №909/Л від 13 листопада 2015 року, складеного в рамках вказаного кримінального провадження, зазначено, що смерть ОСОБА_3 настала від сумісної тупої травми тіла з грубим порушенням анатомічної цілості життєвоважливих органів. Всі виявленні тілесні ушкодження утворились одночасно або в короткий проміжок часу від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, у своїй сукупності перебувають в причинному зв`язку із настанням смерті. Враховуючи характер та локалізацію виявлених ушкоджень, можна вважати, що вони могли утворитись за обставин, вказаних слідчим (залізнична травма).

Висновком експерта №909/ЛЕ/2 від 05 січня 2016 року, підтверджено зазначені в акті характер, давність, ступінь тяжкості та локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх утворення та причини смерті ОСОБА_3 .

Згідно наявних в матеріалах справи маршрутних листів, довідки РФ «Придніпровська залізниця» на запит слідчого, підтверджується проходження потягів в період часу з 12-00 г. до 20-00 г. ІНФОРМАЦІЯ_2 на ділянці Дніпродзержинська-Балівка (залізничний міст через річку Оріль), де було виявлено труп ОСОБА_3 , а саме: потяг №140Н2200, локомотив ВЛ-8 №853 (депо приписки ТЧ-1 НД-Вузол, машиніст Головачук); потяг №2332, локомотив ВЛ-11М/6 №495 (депо приписки ТЧ-1 НД-Вузол, машиніст ОСОБА_5).

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкода майнова і шкода моральна.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до статті 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина друга статті 1193 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, при цьому суд з врахуванням допущеної грубої необережності самим потерпілим обґрунтовано виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та визначив розмір моральної шкоди з врахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про ігнорування судом першої інстанції висновку психологічної експертизи Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені засл. проф. М.С.Бокаріуса", є необґрунтованими, оскільки зазначеному висновку судом першої інстанції надана відповідна правова оцінка, яка відображена у оскаржуваному рішенні суду.

Аргументи апеляційної скарги ДП "Придніпровська залізниця" про не встановлення факту спричинення смерті ОСОБА_3 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такий факт встановлений відповідними актом судово-медичного дослідження (обстеження) №909/Л від 13 листопада 2015 року, висновком експерта №909/ЛЕ/2 від 05 січня 2016 року, які є дійсними та у судовому порядку не оскаржувались.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки такі ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , державного підприємства "Придніпровська залізниця" - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова