РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У  Х  В  А  Л  А

08 лютого 2023 року м. Рівне              №460/49588/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов`язане з розглядом справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1     

доГоловного управління ДПС у Рівненській області     

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

06.12.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №772017000705 та №771917000705 від 18.08.2021.

Ухвалою від 08.12.2022 суд відкрив провадження в адміністративній справі №460/49588/22. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

08.01.2023 до суду надійшов відзив на позов Головного управління ДПС у Рівненській області, до якого долучено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду.

Розглянувши зазначене клопотання та відповідні докази по справі суд встановив таке.

За правилами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оспорювані ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №772017000705 та №771917000705, датовані 18.08.2021 і винесені Головним управління ДПС у Рівненській області за результатами фактичної перевірки в  магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований  за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , яка проводилась в період з 22.07.2021 по 27.07.2021.

Відповідач стверджує, що податкові повідомлення-рішення №772017000705 та №771917000705 від 18.08.2021 були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням  і отримані нею 21.08.2021 (а.с.39).

ОСОБА_1 , в свою чергу, стверджує, що податкові повідомлення-рішення №772017000705 та №771917000705 від 18.08.2021 були отримані нею лише 27.09.2022 на адвокатський запит ОСОБА_2 (а.с.9).

Як свідчать матеріали справи,  ФОП ОСОБА_1 письмово зверталася до керівника ГУ ДПС у Рівненській області 29.10.2021 з проханням надати роз`яснення щодо виникнення у неї на вказану дату недоїмки в розмірі 49000 грн.(а.с.17).

У відповідь на вказане звернення, листом №13782/6/17-00-07-05-12 від  12.11.2021 ГУ ДПС у Рівненській області повідомило, що з 21 по 30 липня 2021 року була проведена фактична перевірка у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в ході якої були складені Акт фактичної перевірки від 22.07.2021 (номер бланка 000599) та протокол  про адміністративне правопорушення від 22.07.2021 (бланк 000544), а за наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення та застосовано фінансові штрафні санкції в розмірі 44000 грн. та 5272,50 грн. (ППР №771917000705, ППР №772017000705 від 18.08.2021)(а.с.18).

24.12.2021 ФОП ОСОБА_1 знову письмово звернулась до податкового органу і просила надати їй копії відповідних документів, а зокрема податкових повідомлень-рішень на відповідні суми штрафних санкцій (а.с.19).

Позивач ствердила, що відповіді на вказане прохання вона так і не отримала, а відповідач вказане твердження жодним чином не спростував.

Згодом, а саме 16.09.2022 до податкового органу із адвокатським запитом  в інтересах ФОП ОСОБА_1 звернувся адвокат Троянчук Д.М. (а.с.8), і як свідчить відповідь на такий запит №9651/6/17-00-07-05-07, копії податкових повідомлень-рішень №771917000705 та  №772017000705 від 18.08.2021 надані в розпорядження позивача 27.09.2022 (а.с.9).

Проаналізувавши надані в розпорядження суду докази, суд надає перевагу доводам позивача, з огляду на неспроможність суб`єкта владних повноважень спростувати такі доводи належними і допустимими доказами.

Так, що стосується долученої до відзиву копії зворотного повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, то вказаний документ сам по собі неспроможний підтвердити факт отримання ФОП ОСОБА_1 саме податкових  повідомлень-рішень №771917000705 та  №772017000705 від 18.08.2021, позаяк вкладення в таке поштове відправлення не зазначаються.  Крім того, навіть не озброєним оком видно, що  підпис у графі про особисте вручення рекомендованого листа повністю відрізняється від підпису ФОП ОСОБА_1 , зокрема і зазначеному в акті фактичної перевірки.

Відповідаючи на письмові звернення ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2021 року, податковий орган жодним чином не зазначив, що податкові повідомлення-рішення №771917000705, №772017000705 від 18.08.2021, за даними ГУ ДПІ  вручені платнику податків 21.08.2021.

Більше того, відповідаючи на адвокатський запит листом №9651/6/17-00-07-05-07 від 27.09.2022, податковий орган надав  копії податкових повідомлень-рішень №771917000705 та  №772017000705 від 18.08.2021, хоча у тому випадку, якщо такі дійсно були вручені платнику податків 21.08.2021, то у податкового органу залишились би лише корінці до вказаних податкових повідомлень-рішень, а не самі податкові повідомлення-рішення, які оформляються в одному екземплярі.   

Крім того, податковим органом не надано суду доказів виставлення платнику податків податкової вимоги, на підтвердження факту узгодження сум податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №771917000705 та  №772017000705 від 18.08.2021.

З огляду на все наведене вище, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду з поважних причин,  позаяк до моменту фактичного отримання податкових повідомлень-рішень №771917000705 та  №772017000705 від 18.08.2021, не могла реалізувати своє право на їх судове оскарження.

За приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Разом з тим право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Відтак, одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як встановлено судом, копії податкових повідомлень-рішень №771917000705 та  №772017000705 від 18.08.2021, ФОП ОСОБА_1 отримала в своє розпорядження лише 27.09.2022, з огляду на що не могла своєчасно реалізувати своє право на їх судове оскарження.

За наведеного, суд приходить до висновку про наявність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду. Названі обставини не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Крім того, період, який минув з моменту пропуску строку, припав на воєнний стан, а правові наслідки не поновлення відповідного строку позбавлять позивача можливості захистити свої права, які для неї вочевидь є важливими.  

Відповідно до частин першої, шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

На підставі викладеного, керуючись частиною першою, другою, шостою статті 121, статтею 240, пунктом 16 частини п`ятої статті 243, статтями 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України,-

                                                             У Х В А Л И В :

Визнати причини пропуску строку для звернення до суду з позовом поважними та поновити пропущений фізичною особа-підприємцем ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №772017000705 та №771917000705 від 18.08.2021.

Відмовити Головному управлінню ДПС у Рівненській області в клопотанні про залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

                    Суддя                                                                                  Н.В. Друзенко