Справа № 161/16656/22

Провадження № 1-кп/161/142/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       м. Луцьк                                                         08 лютого 2023 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022030580001818 за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_5 за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч. 5 ст 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2022 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на строк 60 днів із визначенням розміру застави 1984800 грн., тобто до 26.12.2022 року.

23.12.2022 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на строк 60 днів із визначенням розміру застави 1984800 грн., тобто до 20.02.2023 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України не зникли.

       Обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

       Суд вислухавши думку сторін, дійшов висновку про необхідність продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначенихст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд враховує обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочини, один, з яких, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 років із конфіскацією майна, не працевлаштований, не навчається, не одружений, не має міцних соціальних зв`язків, а також раніше притягувався до кримінальної відповідальності, був засуджений 05 березня 2007 року вироком Апеляційного суду Полтавської області за п. п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15 п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років. 27 липня 2017 року звільнений у зв`язку із відбуттям покарання, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення. Ризики щодо цього є дійсними та триваючими, а більш м`яка міра запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.190, ч. 5 ст. 186 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на свідків та потерпілого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, не спростовують відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

       З урахуванням існуючих ризиків та оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, може забезпечити його належну процесуальну поведінку у майбутньому, та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу у встановленому законом порядку суд не вбачає.

       Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» ОСОБА_5 підлягає продовженню строком на 60 днів.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.176, 178, 183 ч.2 п.5, 185, 186, 193, 194, 196, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

       Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 квітня 2023 року, включно.

Залишити без змін, визначений розмір застави – 800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 984 800 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот) гривень, яку внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м.Київ МФО 820172.

Згідно ч.7 ст.182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ст.183 КПК України у разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_5 до ч.5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати за викликом до прокурора у кримінальному провадженні чи суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора чи суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, паспорт громадянина України та інші документи, які надають право на виїзд за межі України.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, надіслати до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор», для організації її виконання.

       Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

       Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

       Головуючий суддя                                                         ОСОБА_1