Справа № 308/16875/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06.02.2023                 м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

та учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , та його захисника, адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/694/22, за апеляційною скаргою, яку подав захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2022 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні за № 12022071030000658, внесеному 16.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, тимчасово непрацюючого, судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Цією ухвалою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.02.2023 включно з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №12022071030000658, відомості про кримінальне правопорушення у якому 16.06.2022 внесені до ЄРДР, за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України. Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2022 року відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 18 листопада 2022 року з визначенням застави та у разі внесення застави з покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 19 грудня 2022 року. Необхідність продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він обґрунтовано обвинувачується, може незаконно впливати на свідків, понятих експерта у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У клопотанні прокурор також зазначає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вищевказаним ризикам. Просить клопотання задовольнити.

Судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: існує ймовірність того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, переховуватиметься від суду, впливатиме на учасників кримінального провадження, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинить інше кримінальне правопорушення. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено. Суду не надано достатньо доказів на підтвердження тих обставин, які би свідчили про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину та наявність підстав вважати, що вищенаведені ризики не існують. Крім того, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на момент розгляду клопотання підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на інший більш м`який запобіжний захід. Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а також те, що на момент розгляду клопотання судовий розгляд у кримінальному провадженні не завершено, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з якими відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали і не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, тому суд доходить висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, а саме до 14.02.2023 включно з визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень та, у разі внесення застави, з покладенням на обвинуваченого відповідних процесуальних обов`язків.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , вказує на незаконність ухвали суду, просить її скасувати. Стверджує, що 15 грудня 2022 року досудове розслідування закінчено, а отже 18.12.2022 строк тримання особи під вартою закінчився, тому 19.12.2022 жодної законної підстави щодо тримання його підзахисного під вартою не існувало. Апелянт зазначає, що станом на 19 грудня 2022 року через систему «Електронний суд» ним у порядку ст. 206 КПК України подано скаргу щодо незаконності тримання ОСОБА_6 під вартою, однак, того ж дня місцевий суд розглянув клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі сторони захисту. Просить оскаржувану ухвалу скасувати.

У доповненні до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 вказує на те, що оскільки ухвалою слідчого судді від 17.11.2022 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, що свідчить про те, що цей запобіжний захід вже не підлягав продовженню після закінчення досудового розслідування, то 19.12.2022 суд повинен був обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід, а не продовжувати його. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечив щодо її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченого (раніше судимий, не працюючий); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.

Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків – переховування ОСОБА_6 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків з метою зміни ними показів на його користь, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, які на даний час не відпали та не зменшилися.

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стороною захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.

З огляду на наведене вище, вимоги апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, - апеляційний суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі й особистого зобов`язання.

Як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд визнає та відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що: 15 грудня 2022 року досудове розслідування закінчено, а отже 18.12.2022 строк тримання під вартою закінчився, тому 19.12.2022 жодної законної підстави щодо тримання обвинуваченого під вартою не існувало; оскільки ухвалою слідчого судді від 17.11.2022 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, що свідчить про те, що цей запобіжний захід вже не підлягав продовженню після закінчення досудового розслідування, то 19.12.2022 суд повинен був обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід, а не продовжувати його.

Із цих підстав, як такі, що не спростовують наявність вищеописаних ризиків і не дають підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, - апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що станом на 19 грудня 2022 року через систему «Електронний суд» ним подано скаргу у порядку ст. 206 КПК України щодо незаконності тримання ОСОБА_6 під вартою, однак, того ж дня місцевий суд розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі сторони захисту. При цьому, береться до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 брав участь у розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою та не заперечував щодо розгляду цього клопотання без участі захисника, що підтверджується журналом судового засідання (а. к. п. 21).

Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.

Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строку тримання під вартою, слідчий суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано залишив без зміни раніше визначений ОСОБА_6 розмір застави у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198400 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави – 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні. Разом із тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_6 і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та тяжкими наслідками для суспільства від злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов`язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченого, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або визначення меншого розміру застави.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою із урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України до 14.02.2023, залишивши без зміни раніше визначений розмір застави.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено обставин та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і на такі сторона захисту не посилалася.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу, яку подав адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 грудня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022071030000658, внесеному 16.06.2022 до ЄРДР щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 та продовжено щодо нього строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.02.2023 включно з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: