ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/3121/22 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Почепі В.В.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Норець В.М.

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року по справі за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 30.12.2021 ВП №68019068 про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 30.12.2021 ВП №68019068 про стягнення виконавчого збору;

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 30.12.2021 ВП №68019068 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС є неналежним боржником, а відтак останній не може виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 №826/3519/18. Вказане, на думку, позивача свідчить про протиправність спірних постанов.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС є неналежним боржником, а відтак останній не може виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 №826/3519/18.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, з підстав зазначених у скарзі.

Представник відповідача, у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 №826/3519/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021, позов акціонерного товариства "ВТБ Банк" задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо неподання відповідному органові державної казначейської служби висновку щодо повернення акціонерному товариству "ВТБ Банк" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 25565930,00 грн. (двадцять п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень 00 коп.). Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків підготувати та подати відповідному органові державної казначейської служби України висновок щодо повернення акціонерному товариству "ВТБ Банк" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 25 565 930, 00 грн. (двадцять п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень 00 коп.).

Державним виконавцем 30.12.2021 відкрито виконавче провадження №68019068 з примусового виконання виконавчого листа у справі №826/3519/18 від 30.11.2021 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.

Крім того, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) прийнято 30.12.2021 постанови по ВП №68019068 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Позивач наголошує, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не є належним боржником, а відтак виконавчий лист неможливо виконати, а спірні постанови підлягають скасуванню.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу інформації наявної в спеціалізованій програмі Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 №826/3519/18 зазначено боржником саме Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС. Окрім того, суд наголошує, що позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, роз`яснення судового рішення, встановлення способу та порядку виконання тощо. З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів, а також досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено реальної неможливості виконати судове рішення у повному обсязі, тому спірні постанови є правомірними та не підлягають скасуванню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Відповідно до Закону №1404-VIII та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства прийнято наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію N 512/5.

Пунктом 8 розділу III Інструкції N 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону №1404-VIII.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

З аналізу норм права вбачається, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28.04.2020 по справі № 480/3452/19.

Отже, з вказаного вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 30.12.2021 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 №826/3519/18. У постанові про відкриття виконавчого провадження надано 10 робочих днів на добровільне виконання рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що боржником у вищезазначеному Виконавчому листі вказано - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, а не ГУ ДПС у м. Києві.

Також, 30.12.2021 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Щодо посилання апелянта, як підставу для скасування спірних постанов на те, що на момент розгляду справи №826/3519/18 акціонерне товариство "ВТБ Банк" перебувало на податковому обліку Головного управління ДПС в місті Києві.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з аналізу інформації наявної в спеціалізованій програмі Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 №826/3519/18 зазначено боржником саме Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, роз`яснення судового рішення, встановлення способу та порядку виконання тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено реальної неможливості виконати судове рішення у повному обсязі, тому спірні постанови є правомірними та не підлягають скасуванню, а рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Щодо посилання апелянта на те, що акціонерне товариство «ВТБ Банк» знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, куди також було передано облікову справу Позивача, Центральне міжрегіональне управління ДІІС по роботі з великими платниками податків не здійснює податкового контролю за позивачем, а тому позбавлене можливості здійснення будь-яких дій, в тому числі і підготовки висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та не може бути належним боржником у виконаному провадженні №68019068, колегія суддів не приймає до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що він, як суб`єкт владних повноважень повинен виконувати рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, а не виконання рішення суду свідчить про ухиляння позивача від покладеного на нього обов`язку.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта не підлягає задоволенню, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович