Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #482984099




КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 756/7622/18

номер провадження №22-ц/824/2164/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року /суддя Ткач М.М./

у справі за позовом комплексу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_1 про стягнення плати за користування будинком, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комплекс відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами звернувся до Оболонського районного суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення плати за користування будинком АДРЕСА_1 , яким відповідач користується з січня 2015 року на підставі договорів користування №12-15, №12-16, №12-17, №12-18. У зв`язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості за вказаними договорами, з 01 січня 2016 року перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 305903,85 грн. У добровільному порядку відповідач сплачувати заборгованість відмовляється, з огляду на це позивач був змушений звернутись до суду і просити стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 305903,85 грн., а також пеню за несвоєчасну плату за користування приміщенням в розмірі 55053,46 грн. та витрати по сплаті судового збору.

25.02.2019 позивачем Комплекс відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» ДУС подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача плату за користування будинком у сумі 361691,05 грн. та пеню у розмірі 93125,37 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року по справі №756/7622/18 (номер провадження 2/756/1265/19) позов Комплексу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами до ОСОБА_1 про стягнення плати за користування будинком було задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комплексу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами плату за користування будинком у розмірі 361691,05 грн., пеню у розмірі 93125,37 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 6822,25 грн., а всього 461638,67 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року по справі №756/7622/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №756/7622/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комплексу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами плату за користування будинком у розмірі 361691 гривню 05 копійок, пеню у розмірі 93125 гривень 37 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 6822 (шість тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 25 копійок. /а.с. 170-174/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, щодо висновків суду першої інстанції про те, що за договором оренди № 9 від 31.12.2003 він отримав в оренду будинок площею 85 кв.м., що не впливає на вирішення спору, вказував, що саме з цих підстав постановою Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 756/7622/18 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2019 та постанова Київського апеляційного суду від 25.02.2020 скасовані та справу направлено на новий розгляд. Наголошував, що Постановою Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі № 756/7622/18 вказано, що судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у власності комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державного управління справами знаходиться 85,0 кв.м. будинку № 12 введених в експлуатацію, на решту немає акту вводу в експлуатацію, в інвентаризаційній справі на об`єкти нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , немає документів про прийняття в експлуатацію будинку АДРЕСА_3 . Таким чином, наголошував, що неможливо і укласти договір про надання в оренду приміщення в недобудованому об`єкті нерухомості. Таким чином, вказував, що судом першої інстанції повністю були проігноровані висновки Касаційного цивільного суду, які були зроблені у постанові від 02.12.2020 в цій же справі, якою фактично було встановлено, що нарахування орендної плати за користування будинком М 12 виходячи із площі 142, 8 кв.м. є неможливим, оскільки експлуатація не прийнятих в установленому законодавством порядку об`єктів забороняється, тому неможливо і укласти договір про надання в оренду приміщення в недобудованому об`єкті нерухомості.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлялись належним чином, комплекс відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1 на апеляційну скаргу не звертався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 23 лютого 2000 року № 278 утворено Державне управління справами як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів, вищих посадових осіб зарубіжних країн. Для виконання покладених завдань Державному управлінню справами було передано в управління об`єкти державної власності.

Відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2000 року № 165 будинок відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 ) з державними резиденціями, державними дачами, дачами та іншим майном передано в управління Державного управління справами.

Відповідно до п. 4.1. Положення про Комплекс відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами, затвердженого Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 05 жовтня 2016 року № 268, майно Комплексу відпочинку є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління для виконання покладених на нього завдань.

Розпорядженням ДУС №16/01-3-13 від 11.04.2000 була створена комісія по прийому-передачі об`єктів державної власності (а.с.114-118 том 1).

21.04.2000 відповідно до Указу Президента України від 23.02.200 №278/2000 та на виконання розпорядження КМУ від 06.04.2000 №165-р до сфери управління ДУС було передано Будинок відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_2) (а.с.112-113 том 1).

Як убачається із матеріалів справи, 04.12.2003 ОСОБА_1 звернувся до керівника Державного управління справами із заявою № 408/1 про надання дозволу на укладання договору оренди будинку АДРЕСА_3 , у якому він проживав із 1997 року та який входить до складу будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДУС з правом реконструкції, перебудови та добудови самого будинку та присадибних будівель (а. с. 60 том 1).

31.12.2003 між Комплексом відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами (далі - позивач по справі) та ОСОБА_1 (далі - відповідач по справі) було укладено договір оренди приміщень, відповідно до якого позивач надає, а відповідач приймає в платне строкове володіння та користування дачний будинок, загальною площею 85 кв м, в тому числі житловою - 57 кв м, з прилеглою прибудинковою територією 240 кв м, який знаходиться на балансі Державного підприємства будинку відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами (а.с.55-59 том 1).

Відповідно до розділу 5 вказаного договору орендар має право з письмово дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого приміщення, здійснювати його поліпшення, проводити його поточний та капітальний ремонт, реконструкцію.

Вартість зроблених орендарем поліпшень, які не можна відокремити від орендованого приміщення без нанесення йому істотної шкоди під час виконання поточного чи капітального ремонту, його реконструкції за наявності дозволу орендодавця на проведення таких робіт, підлягає відшкодуванню орендодавцем або за згодою сторін цього договору може бути направлена на компенсацію орендної плати орендаря. (а. с. 56 том 1).

Згідно із п. 8 цього договору в разі проведення орендарем поліпшень під час поточного чи капітального ремонту, реконструкції приміщень при умові наявності письмового дозволу орендодавця, за рахунок чого вартість дачного будинку збільшується, сторони погоджуються, що це не зумовлює збільшення розміру орендної плати. (а. с. 57 том 1).

Згідно акту прийому-передачі від 31.12.2003 позивач передав, відповідач прийняв у тимчасове користування під матеріальну відповідальність житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 85 кв.м., житловою площею 57 кв.м.(а.с. 61 том 1).

Однак, Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2007 року у справі № 22-2516 визнано недійсним договір оренди приміщень від 31 грудня 2003 року № 9, укладений між будинком відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державного управління справами та ОСОБА_1 , за яким в платне строкове володіння ОСОБА_1 передано дачний будинок загальною площею 85 кв. м, в тому числі житловою 57 кв.м з прилеглою прибудинковою територією 240 кв. м та припинено дію цього договору на майбутнє (а.с. 160-164 том 1).

01.01.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір користування будинком АДРЕСА_4 , відповідно до якого позивач надав відповідачу в користування будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 142,8 кв.м., що складається з 3-х кімнат. Ціна договору та проживання становить 287313,30 грн. Вартість проживання в місяць становить 23942,80 грн. Крім того, стороною відповідача сплачується плата а комунальні послуги згідно показників лічильника по факту використання (а.с. 18-21 том 1).

01.01.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір користування будинком АДРЕСА_5 , відповідно до якого позивач надав відповідачу в користування будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 142,8 кв.м., що складається з 3-х кімнат та інше майно, яким обладнано та укомплектовано і приміщення комплексу. Ціна цього договору на проживання становить 321871,20 грн. Вартість проживання в місяць становить 26822,60 грн. Термін дії договору до 31.12.2017 (а.с. 14-17 том 1).

Розпорядженням ДУС від 28.12.2017 №312 було затверджено Порядок надання приміщень в Комплексі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.142-145 том 1).

Розпорядженням ДУС від 28.12.2017 №315 було затверджено розрахункову плату за користування приміщеннями в Комплексі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

02.01.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір користування будинком АДРЕСА_6 , відповідно до якого позивач надав відповідачу в користування будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 142,8 кв.м., що складається з 3-х кімнат та інше майно, яким обладнано та укомплектовано і приміщення. Ціна цього договору на проживання на шість місяців становить 167 361,60 грн. Вартість проживання в місяць становить 27 893,60 грн.

Згідно з п. 5.3 вищезазначеного договору при простроченні ОСОБА_1 плати за користування приміщеннями, фактично спожиті енергоресурси та комунальні послуги понад 30 календарних днів позивач має право вимоги на сплату їй відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, сплата якої затримується, за кожний календарний день прострочення (а.с. 7-13 том 1).

02.05.2018 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про припинення дії договору (а.с.40 том 1), зазначивши, що на підставі договорів користування №12-16, 312-17 та №12-18 відповідач користується будинком АДРЕСА_1 , загальною площею 142,8 кв.м. з 01.01.2016 відповідач сплачував оренду плату частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 210 933,45 грн. Крім того, не сплачується вартість користування приміщенням протягом 4-х місяців підряд, що станом на 01.05.2018 утворилась заборгованість у розмірі 94970,40 грн. У зв`язку із цим, позивач просив відповідача звільнити приміщення будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 142,8 кв.м протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення та здійснити плату за користування будинком у розмірі 305 903,85 грн. за період з 01.01.2016 по 01.05.2018 (а.с.40 том 1).

10.05.2018 вищезазначене повідомлення було отримано наручно відповідачем.

Згідно з розрахунком, складеним позивачем заборгованість за проживання у будинку за 2016-2018 роки станом на 01.01.2019 становить 361 691,05 грн. Загальна сума пені за період з 01.01.2018 по 30.06.2019 становить 93 125,37 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами статті 202 ЦК України про те, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено перелік істотних умов договору оренди державного майна, зокрема: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; відповідальність сторін, а також страхування орендарем взятого в оренду майна та обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Таким чином, орендна плата, є однією із істотних умов правочину та має бути узгоджена сторонами відповідно до вимог закону.

Укладаючи договори № 12-16, № 12-17, № 12-18 користування будинком АДРЕСА_1 , сторони погодили ціну договору і порядок її оплати за користування будинком виходячи з площі будинку - 142,8 кв.м.

Отже, підписавши зазначені договори сторонами погоджено ціну договору і порядок її оплати за користування будинком виходячи з площі будинку - 142,8 кв.м., які були визначені.

Умови договорів № 12-16, № 12-17, № 12-18 користування будинком АДРЕСА_3 на час розгляду справи є чинними. Крім того, зазначені договори недійсними не визнані.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доводи апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції повністю були проігноровані висновки Касаційного цивільного суду, які були зроблені у постанові від 02.12.2020 в цій же справі, якою фактично було встановлено, що нарахування орендної плати за користування будинком М 12 виходячи із площі 142, 8 кв.м. є неможливим, оскільки експлуатація не прийнятих в установленому законодавством порядку об`єктів забороняється, тому неможливо і укласти договір про надання в оренду приміщення в недобудованому об`єкті нерухомості, апеляційним судом відхиляються, як такі, що у повному обсязі досліджені судом першої інстанції.

Так, згідно з листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 25.05.2009 № 20940 у власності Комплексу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами знаходиться 85,0 кв. м будинку № 12 введених в експлуатацію, на решту площі будинку акт вводу в експлуатацію відсутній (а.с.67 том 1).

Відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 06.09.2016 № 11614 за матеріалів технічної інвентаризації, яку Бюро проводило 31.07.2007, загальна площа приміщень будинку АДРЕСА_1 складає 142,8 кв. м.

В інвентаризаційній справі на об`єкти нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , немає документів про прийняття в експлуатацію будинку АДРЕСА_3 (а.с. 68 том 1).

Одночасно, як убачається з матеріалів справи, відповідно до паспорта, виданого Управлінням справами радою міністрів УРСР 13.06.1974 року, будинок АДРЕСА_3 - дача «ІНФОРМАЦІЯ_1» рік забудови 1949, корисна площа 74,9, а житлова 287 кв.м. (а.с.179-181 том 2).

У відомості наявності основних засобів КВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ДУС будинок АДРЕСА_3 вказаний під інвентарним номером 10, рік забудови 1949 (а.с.213 том 2).

Згідно із інвентарної картки №10: дачний будинок введено в експлуатацію 01.01.1949 року (а.с.214 том 2).

Відповідно до технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 станом на 31.07.2007 (час проведення технічного опису споруди та проведення внутрішніх обмірів) загальна площа становить 142,8 кв.м.: житлова 57,6 кв.м, допоміжна 85,2 кв.м. (а.с.210-212 том 2).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (доданого до листа Фонду державного майна України №10-62-7099 від 09.04.2020) балансоутримувачем нерухомого державного майна - будинку АДРЕСА_1 площею 142,8 кв.м є саме КВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ДУС (а.с.176-178 том 2).

Крім того, 17.07.2000 між Будинком відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Закритим акціонерним товариством «Агроюмекс» укладено договір оренди приміщень, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування такі об`єкти оренди: житловий будинок площею 74,9 кв.м, з інвентарем, обладнанням і допоміжними приміщеннями; ділянку лісу біля будинку загальною площею 0,24 га. Об`єкти оренди розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.182-185 том 2).

10.01.2001 ЗАТ «Агроюмекс» звернулося до Будинку відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за дозволом на проведення робіт з реконструкції будівлі №12. Необхідність в реконструкції виникла у зв`язку з неможливістю подальшої експлуатації споруди, пов`язаної з критичним станом несучих та огороджувальних конструкції. До даного звернення долучається кошторис на ремонт будинку АДРЕСА_3 . (а.с.186-198 том 2). Як зазначає представник позивача у письмових поясненнях, згодом позивачем були закінчені ремонтні роботи і площа будинку збільшилась, проте документально це відобразилось пізніше.

12.12.2003 між ЗАТ «Агроюмекс» та Будинком відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за взаємною згодою було розірвано договір оренди приміщень від 15.07.2000 (а. с. 199 том 2).

У подальшому, лише 31.12.2003 між позивачем та відповідачем було укладено договір на оренди приміщень, відповідно до якого позивач надає, а відповідач приймає в платне строкове володіння та користування дачний будинок, загальною площею 85 кв.м, в тому числі житловою - 57 кв.м, з прилеглою прибудинковою територією 240 кв.м, який знаходиться на балансі Державного підприємства будинку відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державного управління справами (а.с. 55-59 том 1).

Доводи відповідача про те, що за договором оренди № 9 від 31.12.2003 він отримав в оренду будинок площею 85 кв. м не впливають на вирішення спору, оскільки як, зазначалося вище, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2007 року у справі № 22-2516 вищезазначений договір визнано недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Укладаючи наступні, після №9 від 31.12.2003 р. договори № 12-16 від 01.01.2016 р., № 12-17 від 01.01.2017 р., № 12-18 від 02.01.2018 р. користування будинком АДРЕСА_1 , сторони погодили ціну договору і порядок її оплати за користування будинком виходячи з площі будинку - 142,8 кв.м.

Отже, підписавши зазначені договори сторонами погоджено ціну договору і порядок її оплати за користування будинком виходячи з площі будинку - 142,8 кв.м., які були визначені.

Таким чином, сторони визначили правомірність своєї поведінки шляхом узгодження площі об`єкту оренди та ціни договору, враховуючи також те, що апелянтом будинок експлуатується незважаючи на наявність дозволів на проведення будівельних робіт, що видаються державними органами, не укладення інвестиційного договору про реконструкцію будинку АДРЕСА_1 , та те, що Київською міською радою (Київською міською державною адміністрацією) не приймалось розпорядження про надання відповідачу дозволу на реконструкцію будинку АДРЕСА_1 та не видавався дозвіл на використання проектно-вишукувальних робіт, не було погоджено проектно-кошторисну документацію Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, не надано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві дозвіл на виконання будівельних робіт у будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, витрати відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді:



  • Номер: 6/756/133/25
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 756/7622/18
  • Суд: Оболонський районний суд міста Києва
  • Суддя: Лапчевська Олена Федорівна
  • Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.04.2025
  • Дата етапу: 24.04.2025
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація