ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 570/1221/21

провадження № 51-446 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021181180000045, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2019 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2019 року та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання, з врахуванням положень ст. 72 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць 5 днів.

Вирішено питання відносно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 червня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, 02 лютого 2021 року, приблизно о 19 год, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, переконавшись у відсутності сторонніх осіб та у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, проник у автомобіль «ЗАЗ Sens» д.р.з. НОМЕР_1 , який був припаркований на стоянці маркету по вул. Рівненській, 112 Б, в с. Біла Криниця Рівненського району Рівненської області, що належить ОСОБА_8 та намагався викрасти майно останнього на загальну суму 731 грн. Проте злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі засудженого, оскільки намагаючись покинути місце вчинення кримінального правопорушення він був затриманий працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьта закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 . Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої і апеляційної інстанції не було досліджено належним чином докази у кримінальному провадженні, а тому, на його думку, в основу вироку були покладені неналежні та недопустимі докази. Крім того, ухвала апеляційного не відповідає вимогам положень ст. 419 КПК України.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу та вважали, що є всі підстави для її задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, в якій він оспорював правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував недопустимість, на його думку, доказів винуватості за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, а також стверджував про відсутність взагалі в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення, апеляційний суд в своєму рішенні навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засуджених.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав: показання самого засудженого ОСОБА_6 про перебуванням на паркувальному майданчику маркету по вул. Рівненьскій, 112 Б, в с. Біла Криниця Рівненського району Рівненської області 02 лютого 2021 року; показання потерпілого ОСОБА_8 про обставини подій 02 лютого 2021 року; показання свідків; дані протоколів: огляду місця події від 02 лютого 2021 року; огляду предметів, які були вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_6 ; огляду предметів і відео-файлів від 15 березня 2021 року; проведення слідчого експерименту від 15 березня 2021 року; затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину від 02 лютого 2021 року, під час якого ОСОБА_6 надав чорну сумку, яка знаходилась під курткою, зазначивши що дану сумку він викрав з автомобіля «ЗАЗ»; висновком експерта № СЕ-19/118-21/1419-ТВ від 15 лютого 2021 року; якими підтверджується вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у Суду сумнівів у їх правдивості.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 доводи, в тому числі і доводи, стосовно недопустимості, на його думку, доказів в зв`язку з їх отриманням з порушенням вимог кримінального процесуального закону, відсутності доказів на підтвердження наявності умислу саме на вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, з проникненням та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, які є аналогічними, за своїм змістом, доводам касаційної скарги захисника та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Вказаний суд не знайшов підстав для скасування вироку саме з наведених у апеляційній скарзі захисника мотивів та обґрунтовано не погодився з тим, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, за який його засуджено.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження, суди як першої так і апеляційної інстанцій в повній мірі дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Усі твердження щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежної оцінки доказів, які аналогічні доводам апеляційної скарги, повністю перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам статтям 370, 419 КПК України та суд касаційної інстанції погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції і його відповідність вимогам ст. 374 КПК України.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій, то вони свого підтвердження перевіркою матеріалів провадження не знайшли.

Так, твердження захисника про те, що грошова купюра номіналом 500 грн є недопустимим доказом, оскільки цей доказ не був досліджений безпосередньо під час судового засідання, є безпідставними, з огляду на те, що, на виконання вимог ст. 290 КПК України, під час ознайомлення з матеріалів кримінального провадження засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 не висловлювали зауважень з приводу речових доказів у ньому.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи касаційної скарги захисника проте, що відео з камер спостереження завершується лише затриманням ОСОБА_6 та при ньому не видно викраденої сумки, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема показаннями самого потерпілого ОСОБА_8 та свідків.

Таким чином, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, як про це ставить питання сторона захисту у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3