Ухвала

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 585/2436/21

провадження № 61-7631св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Скиба Ліна Валентинівна,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року під головуванням судді Шульги В. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Скиби Ліни Валентинівни,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Скиби Л. В. (далі - державний виконавець) в якій просила визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця Скиби Л. В. при винесенні постанов у виконавчому провадженні № 65128315, а саме:

- від 23 квітня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн;

- від 13 квітня 2021 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн;

- від 28 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн,

- від 29 липня 2021 року про закінчення виконавчого провадження та скасувати вказані постанови.

Доводи скарги обґрунтовані тим, що виконавчим листом № 585/919/20, виданим 09 квітня 2021 року Роменським міськрайонним судом Сумської області боржника зобов`язано повернути стягувачу ОСОБА_2 будівлі та споруди, загальною площею 3 908,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

13 квітня 2021 року державний виконавець Скиба Л. В. відкрила виконавче провадження № 65128315 та запропоновала боржнику добровільно виконати судове рішення.

Постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримала 17 квітня 2021 року, а тому вважає, що перебіг 10-денного строку для добровільного виконання почався 18 квітня 2021 року та мав закінчитися 27 квітня 2021 року.

23 квітня 2021 року боржник була присутня за місцем виконання судового рішення, проте державний виконавець не з`явилася, натомість державний виконавець склала акт про невиконання судового рішення, згідно з яким понятими залучено працівників державної виконавчої служби ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тобто зацікавлених осіб. Крім того на боржника накладено 1 700 грн штрафу.

У зв`язку з апеляційним переглядом судового рішення виконавче провадження зупинялось, постановою від 14 липня 2021 року поновлено вчинення виконавчих дій та зобов`язано виконати рішення суду у строк до 27 липня 2021 року.

Дану вимогу боржник отримала 20 липня 2021 року, проте вже 28 липня 2021 року державним виконавцем складено акт про невиконання у добровільному порядку рішення суду.

Боржник заперечує проти передачі майна стягувачу, оскільки у будівлях перебуває сільськогосподарське майно, устаткування та велика рогата худоба, для якої у заявника немає іншого місця.

28 липня 2021 року вдруге накладено штраф у розмірі 3 400 грн.

Вважає, що державний виконавець повинна була описати її майно та передати на відповідальне зберігання, але цього зроблено не було.

29 липня 2021 року виконавче провадження закінчено.

Також зазначає, що документальне підтвердження розміру витрат на виконавче провадження відсутнє, а оскаржені постанови були прийняті не як виконавчі документи через автоматизовану систему шляхом розподілу, а самовільно внесені в реєстр виконавчих проваджень, що свідчить про зацікавленість державного виконавця, є корупційною складовою та свідченням протиправних дій та бездіяльності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Роменський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 10 січня 2022 року закрив провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця Скиби Л. В.: при винесенні постанови ВП № 65128315 від 23 квітня 2021 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1 700 грн та скасування постанови; при винесенні постанови ВП № 65128315 від 13 квітня 2021 року про стягнення витрат виконавчого провадження з ОСОБА_1 у розмірі 269 грн та скасування постанови; при винесенні постанови ВП № 65128315 від 28 липня 2021 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3 400 грн та скасування постанови.

У задоволенні скарги в частині визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця Скиби Л. В. при прийнятті постанови ВП № 65128315 від 29 липня 2021 року про закінчення виконавчого провадження та скасування постанови відмовив.

Сумський апеляційний суд постановою від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року без змін.

Вирішуючи скаргу в частині вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця щодо накладення штрафів на ОСОБА_1 та стягнення з неї витрат виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказані вимоги підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, що визначено частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка є спеціальною нормою відносно статті 447 ЦПК України і підлягає застосуванню в даному випадку, а тому суд закрив провадження у цій частині.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності державного виконавця Скиби Л. В. при прийнятті постанов у виконавчому провадженні від 29 липня 2021 року № 65128315 про закінчення виконавчого провадження та скасування цієї постанови суд вказав, що заявником не вказано, які саме дії державного виконавця підлягають визнанню протиправними та яка саме бездіяльність підлягає визнанню протиправною. При цьому заявник оскаржує лише дії та бездіяльність виконавця безпосередньо при прийнятті постанови про закриття виконавчого провадження, а не дії і бездіяльність державного виконавця вцілому, внаслідок яких виконавче провадження було закрито.

Заявником не доведено, яким чином і які саме дії та бездіяльність виконавця порушили права чи свободи ОСОБА_1 , тобто не доведено, що внаслідок закриття виконавчого провадження порушено права чи інтереси сторони виконавчого провадження.

Апеляційний суд також додатково зазначав, що місцевий суд правильно вказав, що боржником не доведено порушення її прав чи свобод як учасниці виконавчого провадження. Судом підтверджено невиконання рішення суду боржником у добровільному порядку впродовж встановлених державним виконавцем строків. При цьому, під час проведення виконавчих дій не встановлено порушення прав боржника державним виконавцем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник вказує на ту обставину, що державний виконавець, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження повинна була пересвідчитись коли боржник може отримати постанову про відкриття виконавчого провадження та виконати рішення суду, проте таких дій не здійснила.

Крім того зазначає, що боржник заперечувала проти передачі майна стягувачу та не могла самостійно виконати судове рішення, адже у будівлях перебувало сільськогосподарське майно, устаткування та велика рогата худоба, іншого підходящого місця для якої у неї немає. Про вказане ОСОБА_1 неодноразово повідомляла державному виконавцю. Наразі худоба ходить по селу, решта залишилась у приміщенні, сіно та увесь інвентар також залишився у переданих будівлях. Вважає, що вказане свідчить про бездіяльність та протиправність дій державного виконавця.

Аргументом касаційної скарги також є те, що державний виконавець не дотримався десятиденного строку, встановленого частиною шостою статті 26 та статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», адже у постанові про накладення штрафу від 28 липня 2021 року надавав строк для виконання до 07 серпня 2021 року, а 29 липня 2021 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, яка є результатом неправомірних дій державного виконавця.

Також заявник зазначає, що під час розгляду скарги у суді першої інстанції нею було заявлено клопотання про об`єднання в одне провадження цієї справи разом із справою № 585/2195/21, проте вказане клопотання у судовому засіданні було відхилене, а оскаржена ухвала жодних відомостей про нього не містить.

Доводом касаційної скарги також є те, що державним виконавцем було порушено вимоги законодавства щодо залучення понятих під час проведення виконавчих дій, адже 23 квітня 2021 року під час складання акта державного виконавця, понятими було залучено працівників відділу державної виконавчої служби.

Додатково заявник зазначає, що державний виконавець, встановивши, що боржник відмовляється звільнити приміщення від свого майна, повинна була описати це майно та передати його на відповідальне зберігання, проте таких дій нею вчинено не було.

Крім того ОСОБА_1 також зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 липня 2021 року про стягнення штрафів, виконавчого збору та витрат були відкриті не як виконавчі документи через автоматизовану систему шляхом розподілу, а самовільно занесені у реєстр виконавчих проваджень, що свідчить про зацікавленість державного виконавця та є корупційною складовою і свідченням його протиправних дій та бездіяльності.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому у задоволенні вимог касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Зазначає, що державний виконавець не повинен пересвідчуватись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, адже копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим поштовим відправленням, а боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Вважає, що державним виконавцем було здійснено всі передбачені заходи для виконання рішення. Рішення виконане, а тому підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні.

У серпні 2022 року державний виконавець Скиба Л. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому у задоволенні вимог касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

У поданому відзиві державний виконавець зазначає, що всі дії при примусовому виконанні рішення нею були вчинені відповідно до норм законодавства.

Боржник була належним чином повідомлена про початок здійснення виконавчих дій. Вважає аргументи касаційної скарги щодо порушень при залученні понятих необґрунтованими, адже Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено заборони залучати інших працівників відділу виконавчої служби в якості понятих, тим більше ці особи не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою та учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками та не є підлеглими учасників виконавчого провадження.

За наслідком вчинення виконавчих дій рішення виконане у примусовому порядку.

Після закінчення виконавчих дій постанова про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року, постанова про накладення штрафу від 23 квітня 2021 року, постанова про накладення штрафу від 23 квітня 2021 року та постанова про накладення штрафу від 29 липня 2021 року були передані на реєстрацію в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Роменського міськрайонного суду Сумської області справу № 585/2436/21.

21 листопада 2022 року справа № 585/2436/21 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Виконавчим листом № 585/919/20, виданим 09 квітня 2021 року Роменським міськрайонним судом Сумської області, ОСОБА_1 зобов`язано повернути ОСОБА_2 будівлі та споруди, загальною площею 3 908, 7 кв. м, що складаються з наступних складових частин: бригадний будинок літ. «А1» площею 103, 1 кв. м, телятник літ. «Б,б» площею 672,3 кв. м, корівник літ. «В, В2, в, в2» площею 2 890, 2 кв. м, молочний блок літ. «В1» площею 179,6 кв. м, приміщення бойні літ. «Д» площею 42,2 кв. м, силососховище за літ. «л», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14).

12 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Роменського МРВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2021 року у справі № 585/919/20 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути йому будівлі та споруди, загальною площею 3 908,7 кв. м (а. с. 13).

13 квітня 2021 року державний виконавець Скиба Л. В. відкрила виконавче провадження № 65128315 та зобов`язала боржника виконати рішення суду до 22 квітня 2021 року. Повідомила, що 23 квітня 2021 року о 14 год. буде здійснено вихід державного виконавця за місцем виконання судового рішення з метою перевірки його виконання. Попередила боржника, що у разі невиконання без поважних причин рішення буде накладено штраф у розмірі 1 700 грн та встановлено новий 10-денний строк на виконання рішення суду, а у разі повторного невиконання - накладено штраф у подвійному розмірі та повідомлено про вчинення кримінального правопорушення (а. с. 15).

Вказана постанова надіслана боржнику 13 квітня 2021 року та вручена 14 квітня 2021 року (а. с. 17).

З акта державного виконавця від 23 квітня 2021 року встановлено, що рішення суду не виконано, стягувачу ОСОБА_2 будівлі та споруди не повернуті. Боржник не була присутня при перевірці виконання рішення, при телефонній розмові повідомила, що повертати будівлі не буде до прийняття рішення Сумським апеляційним судом про перегляд заочного рішення Роменського міськрайонного суду від 26 січня 2021 року у справі № 585/919/20. Понятими залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 18).

Постановою державного виконавця Скиби Л. В. від 23 квітня 2021 року на боржника накладено 1 700 грн штрафу, зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів у строк до 11 травня 2021 року та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а. с. 19).

Постановою від 11 травня 2021 року виконавче провадження № 65128315 зупинено (а. с. 20), а постановою від 14 липня 2021 року поновлено виконавче провадження (а. с. 21).

Вимогою державного виконавця від 14 липня 2021 року № 36/18 ОСОБА_1 зобов`язано повернути ОСОБА_2 будівлі та споруди, загальною площею 3 908, 7 кв. м. Вимога була надіслана боржнику 14 липня 2021 року (а. с. 22-23), а отримана 20 липня 2021 року (а. с. 24).

Актом державного виконавця від 28 липня 2021 року встановлено невиконання судового рішення в добровільному порядку. На підставі статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» через повторне невиконання рішення суду може бути виконане без участі боржника. Будівлі та споруди, загальною площею 3 908, 7 кв. м передано стягувачу ОСОБА_2 (а. с. 25).

Постановою від 28 липня 2021 року за повторне невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 3 400 грн, зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (а. с. 27).

Постановою від 29 липня 2021 року закінчено виконавчого провадження № 65128315 у зв`язку з виконанням рішення суду (а. с. 27). Дану постанову боржник отримала 06 серпня 2021 року (а. с. 29).

30 липня 2021 року державним виконавцем були відкриті виконавчі провадження, а саме: № 66329031 з виконання постанови № 65128315 від 13 квітня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 000 грн (а. с. 30); № 66328972 з виконання постанови № 65128315 від 13 квітня 2021 року про стягнення 1 700 грн штрафу (а. с. 31); № 66329071 з виконання постанови № 65128315 від 13 квітня 2021 року про стягнення витрат в сумі 269 грн (а. с. 32); № 66328897 з виконання постанови № 65128315 від 13 квітня 2021 року про стягнення 3 400 грн штрафу (а. с. 33).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19).

У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Вказаними постановами Велика Палата Верховного Суду залишила без змін ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року, якою провадження в частині оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання боржником рішення про зобов`язання виконати договір закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Також Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, якою провадження в частині оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за невиконання боржником рішення про стягнення боргу також закрито на підставі приписів статті 255 ЦПК України з вказівкою на порушення правил підсудності.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі, що розглядається, вважає за необхідне відступити від викладених Великою Палатою Верховного Суду висновків із таких підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом..

У цій справі заявниця звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Скиби Л. В. при винесенні постанов у виконавчому провадженні № 65128315, а саме:

- від 23 квітня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн;

- від 13 квітня 2021 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн;

- від 28 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн,

- від 29 липня 2021 року про закінчення виконавчого провадження та скасувати вказані постанови.

Тобто заявник просить скасувати постанови, які буди прийняті державним виконавцем під час виконання рішення суду про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, виконавче провадження у якій завершилось із прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що не може розглядатись пов`язані між собою питання за правилами різних юрисдикцій, оскільки постанови про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження були прийняті за наслідками виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі.

З урахуванням «методу чесного читання» зі змісту частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби при виконанні постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Отже, вказаною нормою не передбачено оскарження до адміністративного суду самих постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Таким чином, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що розділяти питання оскарження постанов про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження в порядку КАС України одночасно із оскарженням постанови про закінчення виконавчого провадження у порядку ЦПК України недоцільно.

Крім того колегія суддів зазначає, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 13 квітня 2021 року зазначено також, що із боржника підлягає стягненню і виконавчий збір, тому колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та оскарження питання стягнення виконавчого збору, вирішено нею, не можуть розглядатись за правилами різних юрисдикцій.

Водночас у зазначених постановах від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) відсутня аргументація, що скарги саме на постанови про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження, що стягується з боржника на користь стягувача у справах про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, мають розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, а не за правилами цивільної юрисдикції.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятих постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

За таких обставин відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною четвертою статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Скиби Ліни Валентинівни, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк

В. А. Стрільчук