Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          03 лютого 2023 року                                                  Справа №200/319/23  

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                                ВСТАНОВИВ:

30 січня 2023 року (17 січня 2023 року направлено засобами поштового зв`язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:

- визнати дії відповідача в особі Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» незаконними, та скасувати рішення №052630001789 від 10.07.2020 року;

- визнати дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» незаконними, та скасувати рішення відповідача №136 від 30.11.2020 року;

- зобов`язати відповідача Головне управління Пенсійного Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення ОСОБА_1 до відповідача, тобто з 10.07.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 10.07.2020 року звернулась до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Рішенням №052630001789 від 10.07.2020 року Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи це тим, що остання не досягла пенсійного віку, достатнього для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погоджуючись з такими рішенням позивач звернулась з позовом до суду. За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року у справі №200/8437/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42171400) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 052630001789 від 10.07.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2020 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок. Означене судове рішення від 12.10.2020 року у справі №200/8437/20-а набрало законної сили 13.11.2020 року. Натомість, Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року у справі №200/8437/20-а добровільно не виконало, у зв`язку із чим, позивач вимушена була звернутись до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задля примусового виконання судового рішення. Разом з цим, будь-яких очікуваних результатів від  Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України позивач так і не дочекалась. Тож, у зв`язку із чим, що попередній адвокат виїхав до м. Києва та перестав відповідати на телефонні дзвінки, у грудні 2022 року позивач звернулась до іншого адвоката, який залишився у місті, та за його допомогою отримала рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №136 від 30.11.2020 року про перегляд заяви від 10.07.2020 року №23338 за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року по справі №200/8437/20-а. Тож, рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №136 від 30.11.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, так як на момент звернення позивач не досягла віку, для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач стверджує, що підстави відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах у рішенні 136 від 30.11.2020 року аналогічні за змістом як у рішенні № 052630001789 від 10.07.2020 року.

Відтак позивач вважає, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 50 років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість ПФУ, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Так, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Крім того, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Як убачається із поданої до суду позовної заяви, позивач фактично повторює позовні вимоги, які вже були предметом розгляду у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року у справі №200/8437/20-а. Так, позивач серед заявлених позовних вимог просить суд визнати дії відповідача в особі Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» незаконними, та скасувати рішення №052630001789 від 10.07.2020 року. Так, рішенням №052630001789 від 10.07.2020 року Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи це тим, що остання не досягла пенсійного віку, достатнього для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погоджуючись з такими рішенням позивач звернулась з позовом до суду. За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року у справі №200/8437/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42171400) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 052630001789 від 10.07.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2020 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Так, ст. 170 КАС України визначені підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Тож, п. 2 ч. 1 наведеної статті визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Також, у вступній частині позову у якості відповідача зазначено як Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, тоді як у прохальній частині позову позивач звертає позовні вимоги як до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області так і до відповідача в особі Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 №925 Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України, наказу Пенсійного фонду України Про заходи у зв`язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду від 02 листопада 2020 №115, проведено реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій області та реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: Україна, 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3).

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій області. Тобто у даному випадку, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно бути відповідачем у даній справі.

Відтак, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам процесуального закону, а тому позивачу слід чітко сформулювати та уточнити позовні вимоги, визначитися із відповідачем (вірним найменуванням відповідача; задля уточнення) та з позовними вимогами відносно конкретного відповідача.

Також, п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Так, відповідно до копії паспорту (серія НОМЕР_1 ), копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків ім`я позивача зазначено як « ОСОБА_2 ».

Натомість, у вступній частині позову зазначено як « ОСОБА_3 ».

Відтак, позивачу у позові слід чітко та вірно зазначити своє ім`я у позові.

Окрім цього, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення №136 від 30.11.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, так як на момент звернення позивач не досягла віку, для призначення пенсії на пільгових умовах.

Проте, всупереч цьому, позивач 17 січня 2023 року звернулася до суду з позовом понад шестимісячний строк, тобто з пропущенням строку звернення до суду.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, адміністративне провадження №К/9901/15971/20) дійшов до таких правових висновків.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

При цьому, у поданій до суду позовній заяві позивачем одночасно серед заявлених вимог, заявлено клопотання щодо поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

Так, у позові ОСОБА_1 стверджує, що Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року у справі №200/8437/20-а добровільно не виконало, у зв`язку із чим, позивач вимушена була звернутись до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задля примусового виконання судового рішення. Разом з цим, будь-яких очікуваних результатів від Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України позивач так і не дочекалась. Тож, у зв`язку із чим, що попередній адвокат виїхав до м. Києва та перестав відповідати на телефонні дзвінки, у грудні 2022 року позивач звернулась до іншого адвоката, який залишився у місті, та за його допомогою отримала рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №136 від 30.11.2020 року про перегляд заяви від 10.07.2020 року №23338 за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року по справі №200/8437/20-а.

Так, рішення №136 від 30.11.2020 року позивач отримала 09.01.2023 року, проте, відповідних доказів щодо отримання такого рішення позивач до суду не подала.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження рішень відповідача, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Тож, з ч. 1, 3 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відтак, оцінивши обставини зазначені позивачем як підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд визнає їх неповажними.

Отже, у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою слід відмовити.

Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі  Пономарьов проти України  зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі  МШ  Голуб  проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі  Перетяка та Шереметьєв проти України).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.

Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями  160,  161 цього  Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою та надати суду докази поважності причин його пропуску, докази отримання рішення №136 від 30.11.2020 року - 09.01.2023 року.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -  

                                                          УХВАЛИВ:

Визнати неповажними ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- позовної заяви та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України відносно конкретного відповідача, вірним зазначенням ім`я позивача;

- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є та надати суду докази поважності причин його пропуску а також надати докази отримання рішення №136 від 30.11.2020 року - 09.01.2023 року, про що зазначила позивач у позові.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.  

          Суддя                                                                                  О.С. Духневич