Справа № 2-177/2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2009 р. м. Балаклія
Балаклійський районний суд Харківської області у складі :
головуючого - судді Чайка І.В.
при секретарі - Задорожній Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про захист честі, гідності та ділової репутації, -
ВСТАНОВИВ:
20 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
У судовому засіданні позивачка та її представник уточнили заявлені позовні вимоги, просять суд визнати недостовірною інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1., поширену ОСОБА_2 під час судового засідання 14.08.2008 року в Балаклійському районному суді по справі № 2-1928/2008р., а саме (мовою оригінала): «Мені відомо, що 08.08.2008 року заступник директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» з питань економіки, фінансів та реалізації газу ОСОБА_1. була у Балаклійському суді і спілкувалася з суддею Усенко С.І. по справі № 2-1928/2008 р., з якої має відбутися попереднє судове засідання 14.08.2008 року, а після проведення суду, ОСОБА_1. організувала підготовку документів по цій справі і спілкувалась з працівниками філії, виказувала впевненість, що суддя Усенко С.І. прийме рішення на користь адміністрації ГПУ «Шебелинкагазвидобування», та зобов’язати ОСОБА_2. спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом направлення на адресу директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_3, в строк не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили, рішення Балаклійського районного суду від 07.05.2009 року по справі № 2-177/2009 р. Також позивачка просить визнати такими, що порочать її честь, гідність та ділову репутацію поширені ОСОБА_2 відомості у додатку під назвою «Зауваження до проекту акта аналізу роботи юридичного відділу ГПУ «Шебелинкагазвидобування», який доданий до доповідної записки № 300 від 26.01.2008 року на ім’я директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_3, а саме (тези з мови оригіналу) : «На рівні словесної абракадабри витримано стиль усього акту …»; «Для чого наводити таке безглуздя і нісенітницю в документі, який претендує на аналіз, вочевидь знає тільки творець цього примітивного документу ОСОБА_1. …», «Непродуктивне витрачання робочого часу саме і полягає в тому, коли в документі, як в цьому акті, стверджується те, що першим стало на думку як негатив, а потім з цього робляться глибокодумні сентенції. Дай Боже, щоб ОСОБА_1. при візуванні хоча б читала «ключові моменти» в договорі. Майже в кожному реченні цього абзацу стверджується те, що ОСОБА_1. не знає і не може знати. Я тільки можу порекомендувати ОСОБА_1. за замістом цього абзацу розділу скласти особисту пам’ятку і, перед тим як візувати договір, ретельно її перечитувати. Буде дуже корисно.»; «Шукати якої-небудь логіки в цьому безглуздому, безсистемному наборі фраз, є марним заняттям. Хоча, якщо підсвідомо п. ОСОБА_1. хвилює тема сучасних вимог і проблем підприємства, то нагадую: що проблеми державного підприємства знаходяться в площині розкрадення його активів і корисливому зловживанні службовим становищем з боку його керівного складу, а сучасні вимоги – покласти цьому край, а злочинців відправити на їх законне місце на нарах»; «Наглість, з якою ОСОБА_1. недоліки і бездіяльність інших відділ філії приписує юридичному відділу, навіть цікаво, а пояснюється тільки впевненістю, що її нісенітниці ніхто перевіряти на відповідність дійсності не буде…»; «Якщо в цій «глибокодумній» конструкції причини і наслідки поставити на своє місце, так як правильність і досконалість дій підприємства за договором обумовлюється (обирається) не текстом договору, а фаховим рівнем виконавцем, що приймають участь в його укладенні, ця конструкція, залишаючись примітивною по суті, хоча б наблизиться до норм лексики…»; «З’ясувавши, що відповідальні підрозділи не виконують вимоги зазначеного Порядку про надання юридичному відділу інформації про повністю виконані договори (абз.11 п.п. 5.2 п.5) комісія робить абсурдний висновок, що «така інформація не надається у зв’язку з відсутністю запитів про необхідність такого надання…»; «Аналіз роботи юридичного відділу проведений не об’єктивно, не професійно, з наміром створити уяву про негативну роботу, в тому числі за допомогою підтасовки фактів, придумування неіснуючих функціональних обов’язків юридичного відділу…». Крім того позивачка просить визнати такими, що порочать її честь, гідність та ділову репутацію, поширені ОСОБА_2 відомості у скарзі від 28.07.2008 року на ім’я директора ДК «Укргазвидобування» ОСОБА_4. / вхід. № Б-0055 від 07.08.2008 року/ , а саме (мовою оригінала): «Група виконавців (ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_6.) за особистою вказівкою п. ОСОБА_3 покладає усіх зусиль, щоб паралізувати роботу відділу, діючи за принципом – чим гірше будуть йти справи, тим краще. Головне для них – скомпрометувати мене, начальника юридичного відділу. Інтереси Компанії, які не можуть не страждати при цьому, мають для них другорядне значення, якщо, взагалі мають…».
У судовому засіданні позивачка та її представник пояснили, що висловлювання відповідача нанесли образу та страждання, шкоди здоров’ю позивачки. Вона вважає себе приниженою та скривдженою, доки відповідач не спростує інформацію поширену у судовому засіданні. Поширення відповідачем негативної недостовірної інформації, брутальні оціночні судження відповідача на її адресу нанесли шкоди її честі, гідності та діловій репутації, яку позивачка напрацьовувала протягом життя та трудового стажу, та у зв’язку з тим, що відповідач її опорочив, принизив суспільно значимі якості позивачки, створив підрив довіри до її діяльності.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивачка не довела, що інформація, яку вона вважає недостовірною і просить спростувати, є негативною і такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію, та не надала суду доказів на підтвердження своїх вимог. Відповідач вважає, що спілкування фізичної особи з суддею без з’ясування характеру цього спілкування, ні виказування впевненості у вирішенні цивільної справи на користь підприємства не може вважатися негативною інформацією. Заява про відвід була задоволена, що свідчить про наявність підстав для відводу і спростовує позовні вимоги позивачки. Що стосується відомостей, які викладені ним при виконанні посадових обов’язків, то відповідач вважає, що ці правовідносини виникли внаслідок трудового конфлікту сторін при оспорюванні відповідачем неправильних і неправомірних на його думку дій з боку позивачки, в якості заступника директора філії, де він працював начальником юридичного відділу. Позивачка не стверджує, що висловлювання, які вона визначає відомостями наведеними відповідачем у зауваженнях і скарзі, є недостовірними і не просить визнати їх такими. Відповідач вважає, що він лише висловлював критичну оцінку дій позивачки, що за своєю правовою природою є оціночними судженнями.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача, допитавши свідків,прослухавши диск фіксування судового засідання, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до абз.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» /надалі – Постанова Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009/ під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Згідно абз. 2 п.1 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У зв'язку з цим, статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.
Виходячи з зазначених конституційних положень, суд бере до уваги конституційне право на свободу думки і слова, право на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та право на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно до ч.1 ст.. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Частина 4 ст. 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Судом встановлено, що відповідач під час судового засідання 14.08.2008 року у Балаклійському районному суді по справі № 2-1928/2008 р. за його позовом до ДК «Укргазвидобування» про оскарження дисциплінарного стягнення, заявив відвід судді Усенко С.І. Крім зазначених відповідачем підстав для відводу він стверджував, що йому «відомо, що 08.08.2008 року заступник директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» з питань економіки, фінансів та реалізації газу ОСОБА_1. була у Балаклійському суді і спілкувалася з суддею Усенко С.І. по справі № 2-1928/2008 р., з якого має відбутися попереднє засідання 14.08.2008 року, а після проведення суду, ОСОБА_1. організувала підготовку документів по цій справі і спілкувалась з працівниками філії, виказувала впевненість, що суддя Усенко С.І. прийме рішення на користь адміністрації ГПУ «Шебелинкагазвидобування».
Вказана інформація викладена і на письмовому клопотанні відповідача до суду /а.с. 36-37/, а також міститься на компакт-диску, на якому зафіксовано судове засідання 14.08.2008 р. та який був прослуханий у судовому засіданні по цій справі.
Відповідач не заперечував проти поширення такої інформації в письмовому клопотанні та у судовому засіданні, але вважав, що ця інформація не порушує права і не завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації позивачки. Відповідач вказував на те, що зазначені відомості стали йому відомі від ОСОБА_7. та ОСОБА_8.
Посилання відповідача на те, що зазначена ним в клопотанні про відвід судді інформація не може бути визнана недостовірною тому,що суддя задовольнив клопотання, суд не може прийняти до уваги оскільки відповідачем в зазначеному клопотанні про відвід було висунуто в якості фактів, відносно яких він вважав, що суддя Усенко С.І. підлягає відводу три підстави.
Згідно звіту про відвідування співробітниками ГПУ «Шебелинкагазвидобування» 08.08.2008 року ОСОБА_1. знаходилася на робочому місці в управлінні ГПУ «Шебелинкагазвидобування» та з робочого місця відлучалася з 10:36 год. до 11:26 год. та на обідню перерву /а.с.13-22/.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9. пояснив, що дійсно 08.08.2008 року він разом з ОСОБА_1. з 10:36 год. до 11:28 год. виїжджали з підприємства до ВАТ «Балцем» для вирішення виробничих питань.
Як вбачається з довідки ВАТ «Балцем» ОСОБА_1. 08.08.2008 року з 10:45 год до 11:15 год. знаходилася у ВАТ «Балцем» з метою оформлення документів /а.с.9/.
Свідок ОСОБА_7. у судовому засіданні пояснив, що в перших числах серпня 2008 року бачив як ОСОБА_1. виходила з приміщення Балаклійського районного суду. Він проїжджав на своєму автомобілі біля суду. Що вона там робила і з ким спілкувалася йому невідомо.
Свідок ОСОБА_8. пояснив, що взагалі не пам’ятає чи була у нього якась розмова з ОСОБА_7. відносно ОСОБА_1.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України, п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно абз.2 п.15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. під поширенням інформації слід розуміти крім іншого викладення її в заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Абз.5 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Таким чином, судом встановлено, що дійсно мало місце розповсюдження недостовірної інформації відносно ОСОБА_1. у судовому засіданні 14.08.2008 року та у письмовому клопотанні про відвід судді.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.
Зазначена недостовірна інформація була доведена до відома директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування», в якому працює позивачка, доповідною запискою представником підприємства, який приймав участь у судовому засіданні 14.08.2008 року по справі № 2-1928/08 р. ОСОБА_10 /а.с.7/.
Позивачка була вимушена давати письмові пояснення директору ГПУ «Шебелинкагазвидобування» з приводу зазначених відомостей /а.с. 8/.
Позивачка вважає, що зазначені відповідачем відомості принижують її честь, гідність та ділову репутацію, так як з цих відомостей можна зробити висновок, що вона втручалася у діяльність судді , що характеризує її негативно, та вказує на скоєння нею злочину.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України та абз. 6 п.15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначена відповідачем інформація, що «08.08.2008 року заступник директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» з питань економіки, фінансів та реалізації газу ОСОБА_1. була у Балаклійському суді і спілкувалася з суддею Усенко С.І. по справі № 2-1928/2008 р., з якого має відбутися попереднє засідання 14.08.2008 року, а після проведення суду, ОСОБА_1. організувала підготовку документів по цій справі і спілкувалась з працівниками філії, виказувала впевненість, що суддя Усенко С.І. прийме рішення на користь адміністрації ГПУ «Шебелинкагазвидобування» є недостовірною, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1., порушує особисті немайнові права позивачки – завдає шкоди її відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.
Відповідно до абз.7 п.15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Як зазначено у абз.1 п.25 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р.. спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Суд вважає, що обраний позивачкою спосіб спростування поширеної відповідачем інформації – зобов’язання відповідача направити на адресу директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_3 рішення Балаклійського районного суду по справі № 2-177/2009 р. є доцільним, оскільки зазначена ОСОБА_2 недостовірна інформація порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачки саме в очах керівника підприємства, де вона працює.
Крім того, судом встановлено, що відповідач у додатку під назвою «Зауваження до проекту акта аналізу роботи юридичного відділу ГПУ «Шебелинкагазвидабування»/ далі - Зауваження/ , який доданий до доповідної записки № 300 від 26.01.2008 року на ім’я директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1. виклав наступні відомості, а саме (тези з мови оригіналу) : «На рівні словесної абракадабри витримано стиль усього акту …»; «Для чого наводити таке безглуздя і нісенітницю в документі, який претендує на аналіз, вочевидь знає тільки творець цього примітивного документу ОСОБА_1. …», «Непродуктивне витрачання робочого часу саме і полягає в тому, коли в документі, як в цьому акті, стверджується те, що першим стало на думку як негатив, а потім з цього робляться глибокодумні сентенції. Дай Боже, щоб ОСОБА_1. при візуванні хоча б читала «ключові моменти» в договорі. Майже в кожному реченні цього абзацу стверджується те, що ОСОБА_1. не знає і не може знати. Я тільки можу порекомендувати ОСОБА_1. за замістом цього абзацу розділу скласти особисту пам’ятку і, перед тим як візувати договір, ретельно її перечитувати. Буде дуже корисно.»; «Шукати якої-небудь логіки в цьому безглуздому, безсистемному наборі фраз, є марним заняттям. Хоча, якщо підсвідомо п. ОСОБА_1. хвилює тема сучасних вимог і проблем підприємства, то нагадую: що проблеми державного підприємства знаходяться в площині розкрадення його активів і корисливому зловживанні службовим становищем з боку його керівного складу, а сучасні вимоги – покласти цьому край, а злочинців відправити на їх законне місце на нарах»; «Наглість, з якою ОСОБА_1. недоліки і бездіяльність інших відділ філії приписує юридичному відділу, навіть цікаво, а пояснюється тільки впевненістю, що її нісенітниці ніхто перевіряти на відповідність дійсності не буде…»; «Якщо в цій «глибокодумній» конструкції причини і наслідки поставити на своє місце, так як правильність і досконалість дій підприємства за договором обумовлюється (обирається) не текстом договору, а фаховим рівнем виконавцем, що приймають участь в його укладенні, ця конструкція, залишаючись примітивною по суті, хоча б наблизиться до норм лексики…»; «З’ясувавши, що відповідальні підрозділи не виконують вимоги зазначеного Порядку про надання юридичному відділу інформації про повністю виконані договори (абз.11 п.п. 5.2 п.5) комісія робить абсурдний висновок, що «така інформація не надається у зв’язку з відсутністю запитів про необхідність такого надання…»; «Аналіз роботи юридичного відділу проведений не об’єктивно, не професійно, з наміром створити уяву про негативну роботу, в тому числі за допомогою підтасовки фактів, придумування неіснуючих функціональних обов’язків юридичного відділу…» /а.с. 75-77/.
Також, судом встановлено, що відповідач у скарзі від 28.07.2008 року на ім’я директора ДК «Укргазвидобування» ОСОБА_4./ дал і- скарзі/ / вхід. № Б-0055 від 07.08.2008 року/ відносно ОСОБА_1. виклав наступні відомості, а саме (мовою оригінала): «Група виконавців (ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_6.) за особистою вказівкою п. ОСОБА_3 покладає усіх зусиль, щоб паралізувати роботу відділу, діючи за принципом – чим гірше будуть йти справи, тим краще. Головне для них – скомпрометувати мене, начальника юридичного відділу. Інтереси Компанії, які не можуть не страждати при цьому, мають для них другорядне значення, якщо, взагалі мають…» /а.с. 78/.
Відповідач не заперечував проти поширення такої інформації в письмовому Зауваженні на ім’я директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_3 та в Скарзі від 28.07.2008 року на ім’я директора ДК «Укргазвидобування» ОСОБА_4. відносно ОСОБА_1., але вважав, що це оціночні судження, які не порушують права і не завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації позивачки.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України, п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно абз.2 п.15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. під поширенням інформації слід розуміти крім іншого викладення її в заявах, листах, адресованих іншим особам; а також в іншій формі хоча б одній особі.
Таким чином, судом встановлено, що дійсно мало місце розповсюдження інформації відносно ОСОБА_1. у письмовому Зауваженні на ім’я директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_3 та в Скарзі від 28.07.2008 року на ім’я директора ДК «Укргазвидобування» ОСОБА_4.
Статтею 34. Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань .
Разом з тим, як встановлено п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Суд не може погодитися з запереченням відповідача, що його оціночні твердження , які викладені у Зауваженнях та Скарзі, відносно позивачки не порушують її права і не завдають шкоди її честі, гідності та ділової репутації.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу , є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Позивачка у судовому засіданні зазначила, що брутальні оціночні судження відповідача на її адресу, викладені у зазначених вище зауваженнях и скарзі нанесли шкоди її честі, гідності та діловій репутації, яку вона напрацьовувала на протязі її життя та трудового стажу, та в зв’язку з тим, позивачка вважає, що відповідач її опорочив, принизив її суспільно значимі якості, створив підрив довіри до її діяльності.
З вивченого листа ДК «Укргазвидобування» / а.с. 79/ вбачається, що «в діях ОСОБА_1. фактів непрофесійного втручання в роботу юридичного відділу не вбачається»
У відповідності до наданої позивачкою характеристики, вона зарекомендувала себе з позитивної сторони - сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов’язків, має певний досвід роботи на керівних посадах, на підприємстві вважається як висококваліфікований фахівець , користується повагою та авторитетом в колективі.
Суд приходить до висновку, що в зазначених вище Зауваженнях та Скарзі містяться оціночні судження відповідача відносно позивачки. Але суд вважає, що ці оціночні судження та суб'єктивна думка відповідача висловлені ним в брутальній, принизливій, непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію ОСОБА_1.
З огляду на вищезазначене, суд при вирішенні справи забезпечує баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Таким чином, з огляду на характер оціночних суджень, викладених відповідачем відносно ОСОБА_1. у Зауваженнях та Скарзі , суд приходить до висновку, що вони принижують честь, гідність та ділову репутацію позивачки , так як ці оціночні судження далекі від поваги до людської гідності, відповідач, на думку суду, превисив своє право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, та порушив право на честь і гідність та ділову репутацію позивачки тим, що поширив інформацію, що ганьбить її гідність, честь та ділову репутацію.
У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Виходячи з наведеного, суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені позивачкою судові витрати в сумі 32 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32,34,68 Конституції України, ст.ст. 275,277 ЦК України, ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст.10,11,60, 88,212-216 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити.
Визнати недостовірною інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширену ОСОБА_2 під час судового засідання 14.08.2008 року в Балаклійському районного суду по справі № 2-1928/2008р., а саме (мовою оригінала):
- «Мені відомо, що 08.08.2008 року заступник директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» з питань економіки, фінансів та реалізації газу ОСОБА_1. була у Балаклійському суді і спілкувалася з суддею Усенко С.І. по справі № 2-1928/2008 р., з якого має відбутися попереднє засідання 14.08.2008 року, а після проведення суду, ОСОБА_1. організувала підготовку документів по цій справі і спілкувалась з працівниками філії, виказувала впевненість, що суддя Усенко С.І. прийме рішення на користь адміністрації ГПУ «Шебелинкагазвидобування».
Зобов’язати ОСОБА_2 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію шляхом направлення на адресу директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_3, в строк не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили, рішення Балаклійського районного суду від 07.05.2009 року по справі № 2-177/2009 р.
Визнати такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 поширені ОСОБА_2 відомості у додатку під назвою «Зауваження до проекту акта аналізу роботи юридичного відділу ГПУ «Шебелинкагазвидабування», який доданий до доповідної записки № 300 від 26.01.2008 року на ім’я директора ГПУ «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_3, а саме (тези з мови оригіналу) :
- «На рівні словесної абракадабри витримано стиль усього акту …»;
- «Для чого наводити таке безглуздя і нісенітницю в документі, який претендує на аналіз, вочевидь знає тільки творець цього примітивного документу ОСОБА_1. …»
- «Непродуктивне витрачання робочого часу саме і полягає в тому, коли в документі, як в цьому акті, стверджується те, що першим стало на думку як негатив, а потім з цього робляться глибокодумні сентенції. Дай Боже, щоб ОСОБА_1. при візуванні хоча б читала «ключові моменти» в договорі. Майже в кожному реченні цього абзацу стверджується те, що ОСОБА_1. не знає і не може знати. Я тільки можу порекомендувати ОСОБА_1. за замістом цього абзацу розділу скласти особисту пам’ятку і, перед тим як візувати договір, ретельно її перечитувати. Буде дуже корисно.»;
- «Шукати якої-небудь логіки в цьому безглуздому, безсистемному наборі фраз, є марним заняттям. Хоча, якщо підсвідомо п. ОСОБА_1. хвилює тема сучасних вимог і проблем підприємства, то нагадую: що проблеми державного підприємства знаходяться в площині розкрадення його активів і корисливому зловживанні службовим становищем з боку його керівного складу, а сучасні вимоги – покласти цьому край, а злочинців відправити на їх законне місце на нарах»;
- «Наглість, з якою ОСОБА_1. недоліки і бездіяльність інших відділ філії приписує юридичному відділу, навіть цікаво, а пояснюється тільки впевненістю, що її нісенітниці ніхто перевіряти на відповідність дійсності не буде…»
- «Якщо в цій «глибокодумній» конструкції причини і наслідки поставити на своє місце, так як правильність і досконалість дій підприємства за договором обумовлюється (обирається) не текстом договору, а фаховим рівнем виконавцем, що приймають участь в його укладенні, ця конструкція, залишаючись примітивною по суті, хоча б наблизиться до норм лексики…»
- «З’ясувавши, що відповідальні підрозділи не виконують вимоги зазначеного Порядку про надання юридичному відділу інформації про повністю виконані договори (абз.11 п.п. 5.2 п.5) комісія робить абсурдний висновок, що «така інформація не надається у зв’язку з відсутністю запитів про необхідність такого надання…»;
- «Аналіз роботи юридичного відділу проведений не об’єктивно, не професійно, з наміром створити уяву про негативну роботу, в тому числі за допомогою підтасовки фактів, придумування неіснуючих функціональних обов’язків юридичного відділу…»;
Визнати такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширені ОСОБА_2 відомості у скарзі від 28.07.2008 року на ім’я директора ДК «Укргазвидобування» ОСОБА_4. / вхід. № Б-0055 від 07.08.2008 року/ , а саме (мовою оригінала):
- «Група виконавців (ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_6.) за особистою вказівкою п. ОСОБА_3 покладає усіх зусиль, щоб паралізувати роботу відділу, діючи за принципом – чим гірше будуть йти справи, тим краще. Головне для них – скомпрометувати мене, начальника юридичного відділу. Інтереси Компанії, які не можуть не страждати при цьому, мають для них другорядне значення, якщо, взагалі мають…».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 32 (тридцять дві) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
СУДДЯ: