ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 р. м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2022 року, –

У С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 (сто сімдесят) гривень на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп..

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №401245 від 09.10.2022 року, 01.10.2022 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебував у АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, де вчинив відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лексикою, ображав, словесно принижував, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

На вказану постанову суду, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, дану постанову суду незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що судом при винесенні даної постанови неповно та неправильно встановлені всі обставини, що мають значення для справи, а сама постанова містить посилання на докази, які жодним чином не встановлюють факт вчинення ним домашнього насильства та його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

ЄУНСС №727/9942/22 Головуючий у І інстанції: Терещенко О.Є.

Провадження №33/822/85/23         Суддя-доповідач: Станковська Г.А.

Категорія ч.1 ст. 173-2 КУпАП        

ґрунтується лише на припущеннях, чим порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи про адміністративне правопорушення та безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією статтею суд повинен встановити в першу чергу факт такої події, тобто факт вчинення домашнього насильства конкретною особою щодо іншої конкретної особи в конкретний час і в конкретному місці. І тільки після встановлення цього факту судом повинно бути встановлено: об`єкт, суб`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони цього правопорушення, за результатами чого при встановленні вини особи у вчиненні протиправних дій її може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

Стверджує, що судом при розгляді матеріалів адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП було порушено ці вимоги, подію вчинення ним домашнього насильства за місцем проживання щодо його неповнолітньої доньки не встановлено і не підтверджено належними та достовірними доказами, як не встановлено і не підтверджено в його діях об`єктивну і суб`єктивну сторону цього правопорушення.

В оскаржуваній постанові суд зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №401245 від 09.10.2022, інформацією щодо родини ОСОБА_3 від Чернівецького міського центру соціальних служб, письмовими поясненнями.

Однак, посилання на ці докази є суто формальним, оскільки в даній постанові суду жодним чином не встановлено, яке саме доказове значення має кожен із цих доказів, тобто відомості про які обставини, що мають значення для справи, кожен із них містить.

Вважає, що зазначені судом матеріали справи, як докази, не містять жодних даних, які б підтверджували факт події та обставини вчинення ним домашнього насильства стосовно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 173-2 КпАП України.

Крім того, посилається на те, що суд не викликав його в судове засідання на 28.11.2022 р., а матеріали справи не містять жодних повісток, листів чи інших доказів того, що йому направлявся судовий виклик, тому він не був присутній на суді, а постанова суду від 28.11.2022 р. була направлена йому лише 20.12.2022 р., яка прийшла на його адресу тільки 03 січня 2023 року, про що свідчить копія конверту та роздруківка трекінгу поштового відправлення.

У зв`язку з чим, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду від 28 листопада 2022 року, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою закрити провадження щодо нього, за відсутності в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 289 КпАП України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вбачається, що судове рішення районного суду постановлено 28 листопада 2022 року. Дані про надсилання повідомлення чи повістки про виклик в судове засідання ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, а постанову суду останній отримав 03 січня 2023 року, про що свідчить копія конверта долученого до апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, вважаю, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.

Частиною 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 з проханням скасувати постанову районного суду й закрити провадження за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення апелянта та в його інтересах адвоката Кирилюк Т.А., зваживши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги, судом першої інстанції не були виконані в повному обсязі.

Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП України, передбачає відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 3 ч.1 Розділу І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.14 ч.1 Розділу І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №401245 від 09 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він 01 жовтня 2022 року о 19 год. 30 хв. за місцем свого проживання , тобто за адресом: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї доньки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лексикою, ображав, словесно принижував, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КпАП України.

Згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу статті 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання, на які повинні міститися в самому протоколі.

До вказаного протоколу додано інформацією Чернівецького міського центру соціальних служб щодо родини ОСОБА_3 від 12.09.2022 р. та письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ..

Вказані докази суд поклав в основу своїх висновків щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

При цьому, суд першої інстанції, під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , не викликав останнього в судове засідання та не вислухав його пояснень в цій справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що на момент відібрання в нього пояснень - 08 жовтня 2022 року, у працівників поліції не було жодного запитання стосовно подій, які мали місце 01 жовтня 2022 року приблизно о 19 год. 30 хв., тому їх немає в матеріалах справи. Мова йшла про те, що він не згідний із листом з Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради №975/02-04 від 12 вересня 2022 року, з яким його ознайомили. Особа, що відбирала у нього пояснення, не ставила жодних питань щодо подій 01 жовтня 2022 року, за якими складено протокол про адміністративне правопорушення, а лише щодо листа Чернівецького міського центру соціальних служб ЧМР.

Стверджував, що домашнього насильства відносно доньки – ОСОБА_5 не вчиняв, а описані події в протоколі не мали місця 01 жовтня 2022 року о 19 год. 30 хв. і бути їх не могло.

Доказів, буцім-то вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, окрім пояснень від 08.10.2022 року його дочки ОСОБА_5 та дружини ОСОБА_3 (а.с.5,6), матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Відсутні в матеріалах справи і підстави для складання вказаного протоколу у зв`язку з вчиненням домашнього насильства т.я. відсутні заяви до правоохоронних органів від дружини ОСОБА_3 чи самої дочки ОСОБА_5 щодо вчиненого відносно неї психологічного насильства і в чому воно виразилося та рапорти чи дані про виклик поліції у зв`язку з цим за місцем проживання потерпілої.

Суд приходить до висновку, що самі по собі нецензурні висловлювання, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, вищенаведене дає підстави вважати, що пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , не можуть бути беззаперечними доказами на підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки вони є зацікавленими особами у справі, а свідків подій та обставин, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, встановлено не було.

Окрім цього, в самих пояснення правопорушника від 08.10.2022 року мова йшла не про події вчиненого, а про зміст листа ЦСС від 12.09.2022 року за №975/02-04, з яким він не погоджувався (а.с.4). В самому листі мова також не йде про домашнє насильство вчинене щодо доньки 01.10.2022 року і датований цей лист 12.09.2022 року (а.с.3)

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №401245 від 09 жовтня 2022 року складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП. Більше того, сам протокол за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликають сумніви у суду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, апеляційний суд не вбачає належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини викладені в протоколі щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, крім того, вираз в графі протоколу: суть правопорушення «…могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю», носить сумнівний характер і міститься на припущеннях, т.я. доказів такої шкоди також не надано.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на те, що ОСОБА_1 вчинялося домашнє насильство відносно його дочки ОСОБА_5 , внаслідок чого могла б бути завдана шкода психологічному здоров`ю останньої. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції – скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу інкримінованого йому діяння.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 247, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити, постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КпАП України – скасувати.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КпАП України за відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду                 Г.А. Станковська